КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/824/603/2020 Головуючий у першій інстанції: Первушина О.С.

Категорія: ч.1 ст. 121 КК України Доповідач в апеляційній інстанції: Чорний О.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2020 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - Чорного О.М.,

суддів - Кепкал Л.І., Васильєвої М.А.,

за участі секретаря судового засідання - Степлюк К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження№ 1201610010010249 стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, голови правління житлово-будівельного кооперативу «Акадамічний-4», проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -

За участю сторін кримінального провадження:

прокурорів - Заріцької О.А., Горбаня В.В., Здрака С.В.,

потерпілих - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

представника потерпілих - Матвійчука В.В.,

захисників - Сарієвої К.О., Черномаза А.В., Леоновця С.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1

за апеляційною скаргою захисників обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокатів Сарієвої К.О., Черномаза А.В. на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 24.09.2018 року, -

в с т а н о в и л а:

Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 24.09.2018 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 процесуальні витрати у кримінальному провадженні в сумі 10 649 грн. 40 коп. вартість проведених Київським міським клінічним бюро судово-медичних експертиз № 37-2018/о від 26.03.2018 року в розмірі 5324 грн. 70 коп. та № 74-2018 від 08.06.2018 року в розмірі 5324 грн. 70 коп. в дохід держави, за проведення експертиз.

Відповідно до ст.100 КПК України вирішено питання про речові докази.

За вироком суду, ОСОБА_1 24.10.2016 року приблизно о 18 год. 05 хв., перебуваючи у подвір`ї будинку АДРЕСА_2 , в ході словесного конфлікту з ОСОБА_5 , який виник на ґрунті особистих неприязних відносин між ними, діючи умисно, наніс удари ножем в область грудей потерпілого та обличчя, чим спричинив йому наступні тілесні ушкодження: дві колото-різані рани лівої вилицевої ділянки, підборідної ділянки та нижньої губи, які за критерієм небезпеки для життя відносяться до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я; проникаюче колото-різане поранення грудей зліва - колото-різану рану в проекції 4 міжребір`я по середньо-паховій лінії на грудній клітці зліва довжиною до 3,0 см, з рановим каналом, що відходить від неї, по ходу якого перетинаються підшкірно-жирова клітковина, міжреберні м`язи, внутрішня грудна артерія, пристінкова плевра, перикард та ушкоджується правий шлуночок серця (розмірами 1,0 х 0,5 см), крововилив у порожнину перикарду (більше 500,0 см. куб. крові), яке за критерієм небезпеки для життя відноситься до тяжкого тілесного ушкодження.

В апеляційній скарзі адвокати Черномаз А.В., Сарієва К.О. в інтересах ОСОБА_1 просять скасувати вирок суду першої інстанції, ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 128 КК України.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуваний вирок суду ухвалений із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю висновків суду викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

Зокрема, згідно висновку судово-медичної експертизи №37-2018/о від 26.03.2018 та №74-2018/о від 08.06.2018 року, експерти вказали, що тілесні ушкодження отримані потерпілим, виникли внаслідок різкого наступального руху потерпілого в напрямку обвинуваченого, а рана утворилась лише за рахунок упору на обух клинка ножа та навантаження на лезо клинка ножа, що не виключається при нахилі тіла потерпілого на клинок ножа.

Для того, щоб за наявності вищевказаних обставин визнати, що поранення спричинено саме діями ОСОБА_1 , а не ОСОБА_5 , обвинувачення мало спростувати покази обвинуваченого та висновки судово-медичних експертів відносно механізму нанесення тілесних ушкоджень.

В свою чергу, стороною обвинувачення не надано будь-яких доказів, які б виключали таку можливість.

У вироку судом не мотивовано, яким чином спростовуються покази обвинуваченого та висновки судово-медичних експертиз.

Апелянти вказують на те, що самого твердження судом першої інстанції відсутності підстав встановлення стану сильного душевного хвилювання обвинуваченого, доведеного висновком експерта, без спростування іншими доказами, недостатньо. Тому, безпідставним є невизнання судом стану сильного душевного хвилювання як обставини, що пом`якшує покарання.

Крім того, захисники вказують, на те, що свідок ОСОБА_6 показала, що потерпілий стояв на місці, а обвинувачений підбіг до нього та наніс удар ножем в ділянку шиї, при цьому напрямок руху обвинуваченого був не паралельно вказаного будинку, а майже перпендикулярно.

Згідно висновку експерта № 37-2018/о судити про спосіб спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_5 обвинуваченим ОСОБА_1 , згідно даних, вказаних свідком ОСОБА_6 при проведенні слідчого експерименту, не є можливим, оскільки остання зазначає лише про нанесення ОСОБА_1 ковзного удару зверху-вниз ножем в ділянку шиї ОСОБА_5 , де згідно медичної документації у нього тілесних ушкоджень не виявлено.

Відповідно, нанесення удару ножем в ділянку шиї, не могло не залишити тілесних ушкоджень. Відповідно, удару ножем відтвореному під час слідчого експерименту свідком ОСОБА_6 та описаному у її показах, взагалі не було.

Таким чином, висновки суду щодо показів свідка ОСОБА_6 не підтверджуються доказами дослідженими під час судового розгляду та за наявності суперечностей, які мають істотне значення для висновків суду, у вироку не зазначено, чому саме суд взяв до уваги вказані покази.

Також, безпідставно судом першої інстанції взято до уваги покази потерпілої ОСОБА_2 , потерпілого ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_7 в частині вини ОСОБА_1 , так як вказані особи свідками та очевидцями кримінального правопорушення не були, про подію їм відомо з чужих слів.

На цій підставі фактичні данні, що містяться в показах ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , є недопустимими в розумінні ст. 97 КПК України, та вину ОСОБА_1 в умисному нанесенні тяжких тілесних ушкоджень не доводять.

Крім цього, помилковим є твердження суду про те, що обвинувачений здійснював рухи рукою з ножем від початку конфлікту до його кінця.

З викладеного вбачається, що в обстановці, що склалась, а саме при протиправній та провокативній поведінці потерпілого та, з урахуванням своїх індивідуально-психологічних особливостей, ОСОБА_1 не усвідомлював, але міг усвідомлювати відсутність реального посягання, тобто його дії слід кваліфікувати не за ч.1 ст. 121 КК України, а за ч.1 ст. 128 КК України.

Заслухавши доповідача, пояснення захисників Сарієвої К.О., Черномаза А.В. Леоновця С.В. та обвинуваченого ОСОБА_1 на підтримку доводів апеляційної скарги, прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги, думку потерпілих та представника потерпілих, які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги та просили вирок суду залишити без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвокатів Черномаз А.В., Сарієва К.О. в інтересах ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

За змістом положень ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Аналіз матеріалів кримінального провадження свідчить, що під час досудового розслідування і в судовому засіданні не допущено порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть безумовне скасування вироку ( ч.2 ст. 412 КПК України ) і могли б вплинути на правильність висновків суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 як і на правильність кваліфікації його дій за ч.1 ст. 121 КК України.

Згідно показань наданими обвинуваченим ОСОБА_1 в ході судового засідання суду першої інстанції, що також перевірено в суді апеляційної інстанції, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, визнав частково. Надав показання, згідно яких, проживає у буд. АДРЕСА_2 та працював головою правління кооперативу будинку. Потерпілого ОСОБА_5 знав наглядно, конфліктів між ними не було. 24.10.2016 року у денний час він різав ножем труби зі свідком ОСОБА_8 на даху будинку за місцем свого проживання, після чого поклав зазначений ніж до кишені куртки. Повертаючись додому, зустрів цивільну дружину ОСОБА_5 - свідка ОСОБА_7 , яка була членом правління кооперативу, і між ними відбулась перепалка з приводу ремонту даху будинку, після чого він пішов додому. У вечірній час 24.10.2016 року він вийшов з будинку до магазину та побачив у подвір`ї будинку ОСОБА_5 , останній перебував у стані алкогольного сп`яніння, поводив себе агресивно та неадекватно, підходив до нього та погрожував. Така поведінка його налякала, він став боятись за своє життя та здоров`я, оскільки у подвір`ї будинку були й інші особи та потерпілий вигукував "стой" і "председатель попался", при цьому погрожував йому фізичною розправою, тому він просив перехожих викликати працівників поліції та згадав, що у його кишені є ніж, яким напередодні він різав труби зі свідком ОСОБА_8 , після чого з метою захисту та самооборони, будучи у стані душевного хвилювання, він дістав ножа та почав ним махати зверху донизу для того, щоб налякати ОСОБА_5 , однак останній не заспокоївся та продовжував йому погрожувати і ці його погрози стверджувались рухами останнього.

В той момент, коли потерпілий до нього підходив, а він в свою чергу відмахувався ножем, потерпілий і отримав удар ножем, після чого похилився і впав. Він не зрозумів одразу якої тяжкості тілесне ушкодження йому наніс і взагалі не збирався наносити потерпілому удари ножем, оскільки мав намір лише його налякати. Вважає, що він спричинив потерпілому тяжке тілесне ушкодження необережно, знаходячись у стані сильного душевного хвилювання.

Незважаючи на часткове визнання обвинуваченими своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, його вина у вчиненні даного злочину у повному обсязі доведена в ході судового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції та підтверджується показаннями свідка ОСОБА_6 , яка пояснила, що проживає у кв. АДРЕСА_3 , 24.10.2016 року вона бачила подію кримінального правопорушення, а саме те, що в ході конфлікту між потерпілим ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_1 останній наніс потерпілому один удар ножем, після чого потерпілий впав та вона викликала працівників поліції.

Також показаннями потерпілої ОСОБА_2 про те, що свідком події інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_1 кримінального правопорушення вона не була, про неї їй відомо зі слів свідка ОСОБА_7 , а саме те, що обвинувачений ОСОБА_1 здійснив напад на її брата ОСОБА_5 ..

Показами потерпілого ОСОБА_4 про те, що свідком події інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_1 кримінального правопорушення він не був, про неї йому відомо зі слів доньки - потерпілої ОСОБА_2 , а саме те, що обвинувачений ОСОБА_1 здійснив напад на його сина ОСОБА_5 ..

Показами свідка ОСОБА_7 про те, що вона перебуває з потерпілим ОСОБА_5 у цивільному шлюбі, свідком події інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_1 кримінального правопорушення вона не була, про неї їй відомо зі слів очевидців, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_1 здійснив напад на ОСОБА_5 .. Час від часу у неї були конфлікти з обвинуваченим ОСОБА_1 з питань правління кооперативом, однак її чоловік ОСОБА_5 про ці конфлікти не знав, так як вона йому з приводу них нічого не розповідала.

Показами свідка ОСОБА_9 , який показав суду про те, що проживає у квартирі АДРЕСА_4 , подію кримінального правопорушення 24.10.2016 року бачив з балкону своєї квартири, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_1 та потерпілий ОСОБА_5 з`ясовували між собою стосунки, між ними був конфлікт, при цьому потерпілий постійно підходив до обвинуваченого, останній в свою чергу відходив від потерпілого та просив потерпілого від нього відійти. Момент нанесення ОСОБА_1 ударів ножем ОСОБА_5 він не бачив.

Показами свідка ОСОБА_10 про те, що проживає у квартирі АДРЕСА_5 , між обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_5 виникали конфлікти з питань правління кооперативом, свідком події кримінального правопорушення він не був, про неї їй відомо зі слів її очевидців, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_1 наніс потерпілому ОСОБА_5 удари ножем.

Показами свідка ОСОБА_11 про те, що проживає у квартирі АДРЕСА_6 , подію кримінального правопорушення бачила з балкону своєї квартири, а саме те, що між обвинуваченим ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_5 був конфлікт, в ході якого потерпілий підходив до обвинуваченого, махав руками та кричав, обвинувачений навпаки - відходив від нього та просив очевидців події викликати працівників поліції. Момент нанесення ОСОБА_1 ударів ножем ОСОБА_5 вона не бачила, однак, вийшовши на вулицю, побачила на землі кров та кухонний ніж.

Також, вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується іншими доказами у справі, зокрема, показаннями свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , даними, що містяться в протоколі огляду місці події від 24.10.2016 року та фототаблицею до нього, згідно якого слідчим було оглянуто ділянку місцевості, виявлено чоловіка у речовині бурого кольору та вилучено ніж зі слідами речовини бурого кольору (т. 1 а.с. 9-14); протоколом огляду місця події від 24.10.2016 року, згідно якого слідчим у приміщенні Київської міської клінічної лікарні №17 було оглянуто светр біло-сірого кольору (т. 1 а.с. 15-17); протоколом огляду місця події від 24.10.2016 року, згідно якого у службовому кабінеті слідчого № 502 у приміщенні Голосіївського УП ГУ НП України в місті Києві було оглянуто ОСОБА_1 , вилучено його куртку та взято змиви з його рук (т. 1 а.с. 108-111); довідкою Київської міської клінічної лікарні №17 від 24.10.2016 року, згідно якої 24.10.2016 року ОСОБА_5 було поставлено діагноз: «Проникаюче поранення грудей зліва. Поранення серця. Різані рани обличчя. Стан клінічної смерті» (т. 1 а.с. 73). Протоколом проведення слідчого експерименту від 17.11.2017 року та відеозаписом до нього, у якому зафіксована подія інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_1 кримінального правопорушення (т. 4 а.с. 208-221).

Також підтверджується висновком судово-медичної експертизи №1922/Е від 18.11.2016 року, згідно якого о 19 годині 07 хвилин у ОСОБА_5 мали місце наступні тілесні ушкодження: дві колото-різані рани лівої вилицевої ділянки, підборідочної ділянки та нижньої губи, що відносяться до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я; колото-різана рана в проекції 4 міжребір`я по середньо-паховій лінії на грудній клітці зліва довжиною до 3,0 см., з рановим каналом, що відходить від неї, по ходу якого перетинаються підшкірно-жирова клітковина, міжреберні м`язи, внутрішня грудна артерія, пристінкова плевра, перикард та ушкоджується правий шлуночок серця (розмірами 1,0х0,5 см.), крововилив у порожнину перикарду (більше 500,0 см.куб.крові) - проникаюче колото-різане поранення грудей зліва, яке за критерієм небезпеки для життя відноситься до тяжкого тілесного ушкодження (т. 1 а.с. 78-82).

Висновком судово-медичної експертизи №571 від 24.11.2016 року, згідно якого кров потерпілого ОСОБА_5 відноситься до групи «В (ІІІ)», що по судово-медичній класифікації відповідає групі крові В з ізогемаглютиміном анти-А; на даному на експертизу фрагменті гігієнічної палички зі змивом з асфальту, виявлена кров людини; при визначенні групової належності цієї крові виявлений антиген В, що не виключає можливості походження цієї крові від потерпілого ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 116-119).

Висновком судово-медичної експертизи №572 від 24.11.2016 року, згідно якого кров потерпілого ОСОБА_5 відноситься до групи «В (ІІІ)», що по судово-медичній класифікації відповідає групі крові В з ізогемаглютиміном анти-А; в плямах на куртці, вилученої у ОСОБА_1 , знайдена кров людини, при встановленні групової належності якої виявлений антиген В, ця кров могла походити від потерпілого ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 124-128).

Висновком судово-медичної експертизи №401ц від 22.11.2016 року, висновком судово-медичної експертизи №573 від 24.11.2016 року, висновком судово-психіатричної експертизи №808 від 22.11.2016 року, (т. 1 а.с. 124-128), (т. 1 а.с. 148-152), (т. 1 а.с. 204-206). Висновком судово-психіатричної експертизи №625/13 від 03.01.2018 року, згідно якого ОСОБА_1 в даний час на будь-які психічні захворювання не страждає.

Дані висновки стверджені експертом ОСОБА_17 , а саме висновок судово-медичної експертизи (т. 3 а.с. 55-56), експерти ОСОБА_18 ствердила вказаний висновок судово-психіатричної експертизи №808 від 22.11.2016 року та експерт ОСОБА_19 також ствердила висновок судово-психіатричної експертизи №808 від 22.11.2016 року.

Висновком судово-медичної експертизи №37-2018/о від 26.03.2018 року, згідно якого у ОСОБА_5 мали місце наступні тілесні ушкодження: різані рани лівої половини обличчя: вилицевої ділянки довжиною 7,0 см, підборідочної ділянки та нижньої губи довжиною 4,0 та 5,0 см (слідами загоєння яких є паралельні між собою рубці, що йдуть в косо-вертикальному напрямку справа-наліво, які відображені на фото у матеріалах кримінального провадження том №3 а.с. 84); колото-різана рана на передній поверхні грудної клітки, яка знаходиться в проекції IV міжребір`я по середньо-ключичній лінії зліва довжиною до 3.0 см (слідом загоєння якої є рубець, який розташований горизонтально та відображений на фото у матеріалах кримінального провадження том №3 а.с 86). При проведенні 24.10.2016 року ОСОБА_5 оперативного втручання «Реанімаційної переднє-бокової торакотомії зліва по V міжребер`ю», у останнього по ходу ранового каналу виявлені: ушкодження лівої внутрішньої грудної артерії із значною триваючою кровотечею; проникаюче поранення правого шлуночку серця (розмірами ззовні 1,0x0,5 см.); крововилив у порожнину перикарду (більше 500,0 см. куб. крові у вигляді згортків). Характер та локалізація вищевказаних ушкоджень, дозволяють стверджувати, що дані ушкодження утворились внаслідок травмуючої дії гострого предмету, що має колюче-ріжучі властивості, до якого відноситься клинок ножа.

Висновком судово-медичної експертизи №74-2018/о від 08.06.2018 року, згідно якої під фізіологічно вигідним положенням тіла людини слід розуміти знаходження тіла людини у вертикальному чи близькому до нього положенні; відхилення в різні боки тулуба людини (допереду, назад, вліво, вправо) є допустимим під час здійснення рухів в указаному напрямку, а знаходження тіла статично у зазначених положеннях - є фізіологічно не вигідним; як вже зазначалось, враховуючи особливості виявленого поранення на грудній клітці зліва, напрямок поширення ранового каналу у тілі у потерпілого ОСОБА_5 , а також положення ножа відповідно його грудної клітки, слід вважати, що перетин м`яких тканин по ходу ранового каналу можливий лише за рахунок упору на обух клинка ножа та навантаженні на лезо клинка ножа, що не виключається при нахилі тіла потерпілого на клинок ножа, який має гостре лезо; вказане взаєморозташування клинка ножа в руці обвинуваченого при нахиленні тулуба потерпілого допереду при нормальному анатомічному положенні тіла буде відповідати горизонтальному поширенню ранового каналу у тілі, що не суперечить судово-медичним даним; тобто в момент отримання тілесних ушкоджень в ділянці грудної клітки зліва ОСОБА_5 знаходився у вертикальному чи близькому до нього положенні тіла та був нахилений допереду, що свідчить про те, що в даному випадку він перебував у фізіологічно допустимому положенні тіла; нанесення прямого «тичкового» удару ножем (в напрямку спереду-назад) в ділянку грудної клітки зліва з утворенням комплексу наявних ушкоджень у ОСОБА_5 , як при нахилі тулуба потерпілого, так і при знаходженні його у вертикально-статичному положенні (стоячи), виключається, на що вказує відсутність ушкоджень у лівій плевральній порожнині (пристінкової плеври, передній поверхні нижньої частки лівої легені, лівого шлуночку серця) та інший напрямок ранового каналу, який йде зліва-напрво; щодо нанесення бокового удару/удару збоку ножем у ділянку грудної клітини ОСОБА_5 то відповідь дана у П.1-3. Підсумків «Висновку експерта» № 37-2018/о від 13-26.03.2018 року (можливість утворення, вищевказаного комплексу ушкоджень в ділянці грудної клітини ОСОБА_5 , малоймовірна за рахунок невигідного (нефізіологічного) положення кисті, а саме різкого згину та ротації ( супінації) її дозовні). Утворення тілесних ушкоджень в ділянці грудної клітки зліва у ОСОБА_5 , за умови руху ножа у руці нападаючої особи саме наступним чином: лезо ножа знаходиться перпендикулярно до землі під кутом 90 градусів чи близьким до цього кутом (лезом донизу), та не відхилялося вправо чи вліво , ніж піднімався догори направо та опускався донизу справа наліво без зміни нахилу леза ножа» неможливе. Хоча слід зазначити, що даний рух клинка ножа в руці нападаючої особи суперечить показам ОСОБА_1 , які він дає при проведенні слідчого експерименту, та які відображені на відео даного експерименту, а саме здійснення ним розмашистих та кругових рухів, переважно у вертикальній площині, правою рукою в який утримував ніж лезом донизу, перед обличчям та грудьми потерпілого ОСОБА_5 при яких останній постійно здійснював різкі поступальні рухи в напрямку до нього з нахилом тулубу допереду (т. 5 а.с. 200-215).

Висновком судово-психіатричної експертизи №625/13 від 03.01.2018 року встановлено, що обвинуваченому притаманні індивідуально-психологічні особливості: ригідність емоцій та установок, асоціативних актів, схильність до фіксації на негативних переживаннях, тенденція пригнічення в собі конфліктних проявів, низький рівень фрустракційної толерантності з переживанням реакцій зовнішньо-звинувачувальних типу, легкість виникнення дезадаптації, підвищена агресивність, жорсткість, негативні соціальні установки.

Під час скоєння інкримінованих обвинуваченому дій виявляв ознаки вираженої емоційної напруги. При проведенні експертного дослідження не виявлено будь-яких об`єктивних даних, які б вказували на наявність у ОСОБА_1 психічних розладів, які б впливали на його здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними під час скоєння інкримінованих йому дій.

Таким чином, судом належно оцінено достовірність та правдивість показань потерпілих та свідків, а також письмові матеріали у справі, а доводи захисників обвинуваченого про те, що дії їх підзахисного невірно кваліфіковані, та оскаржуваний вирок ґрунтується на суперечливих показаннях свідків та письмових доказах у справі, є безпідставними та необґрунтованими, що повністю спростовується матеріалами справи.

Зокрема в оскаржуваному вироку, суд зазначив, що оцінюючи досліджені докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, суд визнає належними та допустимими доказами та наявні в справі письмові докази, а їх сукупність такою, що доводить, що обвинувачений ОСОБА_1 спричинив умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Доводи адвокатів Черномаза А.В., Сарієвої К.О. в інтересах ОСОБА_1 про те, що в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які докази, які б підтверджували умисел обвинуваченого на спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, на думку колегії суддів, не є обґрунтованими, оскільки спростовуються сукупністю доказів, що були досліджені судом першої інстанції, а також перевірені в суді апеляційної інстанції.

Зокрема, аналіз доказів у справі свідчить про те, що в ході словесного конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , який виник на ґрунті особистих неприязних відносин між ними, обвинувачений діючи умисно, наніс удари ножем в область грудей потерпілого та обличчя, чим спричинив тілесні ушкодження.

Наносячи на ґрунті неприязні, умисно, цілеспрямовано, удари ножем потерпілому, обвинувачений достеменно усвідомлював суспільно-небезпечний характер своїх дій і передбачав, що внаслідок такої поведінки можливі тяжкі наслідки.

Слід зауважити на те, що згідно положень ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Вказані висновки були підтверджені в судовому засіданні судово-медичними експертами, та вбачається, що виникнення вказаного в експертизі комплексу тяжких тілесних ушкоджень потерпілого, а саме поранення на грудній клітці зліва можливе «за рахунок упору на обух клинка ножа та навантаженні на лезо клинка ножа» і не виключають, що це могло статись «при нахилі тіла потерпілого на клинок ножа, який має гостре лезо».

Крім того, у висновку судово-медичної експертизи № 74-2018/о від 08.06.2018 року, зазначено «Утворення тілесних ушкоджень в ділянці грудної клітки зліва у ОСОБА_5 , за умови руху ножа у руці нападаючої особи саме наступним чином «лезо ножа знаходиться перпендикулярно до землі під кутом 90 градусів чи близьким до цього кутом (лезом до низу) та не відхилялось вправо чи вліво, ніж піднімався догори направо та опускався донизу з права наліво, без зміни нахилу леза ножа» - неможливе. Рух клинка ножа в руці нападаючої особи суперечить показам ОСОБА_1 , які він дає при проведенні слідчого експерименту.

Таким чином, показання ОСОБА_1 про те, яким чином він наносив удари ножем потерпілому, а також те, що потерпілий ОСОБА_5 робив різкі поступальні рухи в напрямку до обвинуваченого, з нахилом тулуба до переду, щоб перехопити ніж у обвинуваченого, спростовується висновками експертних досліджень, а також показами свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_14 , які у своїх показах вказують, що потерпілий не робив різких рухів у бік обвинуваченого, нахилів тулуба, не робив спроб перехопити ніж, у потерпілого в руках не було по сторонніх предметів.

Також не знайшли свого підтвердження доводи апеляційної скарги сторони захисту щодо розбіжностей у показаннях свідка ОСОБА_6 , які покладені в основу обвинувального вироку стосовно їх підзахисного, оскільки дані показання перевірені і в суді апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_6 у своїх показах не плуталась та їх не змінювала, на поставлені питання відповідала чітко та детально. Зокрема, вона вказала на те, що 24.10.2016 року близько 18.00 год. поверталась з роботи, біля 2 під`їзду побачила ОСОБА_1 , та чоловіка, який виявився потерпілим ОСОБА_5 , в руках ОСОБА_1 був ніж в крові і потерпілий був весь у крові. На її запитання до обвинуваченого, той відповів, що потерпілий його переслідував. Позаду потерпілого знаходився припаркований автомобіль і паркан школи, та йому не було місця відходити назад. Потерпілий здійснив крок, а ОСОБА_1 підбіг до нього та наніс удар ножем в область обличчя чи шиї. Після чого викликала поліцію.

Крім того, апеляційні твердження сторони захисту щодо перебування обвинуваченого під час вчинення кримінального правопорушення, в стані сильного душевного хвилювання, не знайшло свого підтвердження та спростовується матеріалами кримінального провадження, зокрема згідно висновку судово-психіатричної експертизи №625/13 від 03.01.2018 року ОСОБА_1 під час вчинення кримінального правопорушення перебував у стані вираженої емоційної напруги, який виник у нього внаслідок провокативної поведінки потерпілого, на ґрунті загострення притаманних ОСОБА_1 індивідуально-психологічних особливостей. Однак, здатний з урахуванням його емоційного стану, індивідуально-психологічних властивостей та рівня розумового розвитку правильно сприймати обставини та керувати своїми діями.

Дані висновки перевірені судом першої інстанції, що також визнані судом апеляційної інстанції належними та допустимими доказами у справі, більш того експерт ОСОБА_20 в суді апеляційної інстанції також підтвердила даний висновок та показала, що індивідуально-психологічні особливості ОСОБА_1 не є психічним розладом, тому під час скоєння інкримінованого йому дій, міг правильно сприймати обставини, та правильно керувати своїми діями.

При перевірці законності вироку суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим судом були встановлені дійсні обставини справи та надана належна оцінка сукупності зібраних у кримінальному провадженні та досліджених під час судового розгляду доказів, правильно застосовані норми матеріального права та не допущено порушень норм процесуального права.

Показання обвинуваченого, які він давав в судовому засіданні суду першої інстанції про те, що не заподіював потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних в момент заподіяння, суперечать висновкам судово-медичних експертиз, зокрема і про механізм спричинення тілесних ушкоджень, а тому, суд вважає їх неправдивими, такими, що не знайшли свого підтвердження, в ході судового слідства і направленні на уникнення відповідальності за вчинений злочин.

Крім цього, у випадках, коли умисел винної особи був спрямований на заподіяння невизначеної шкоди здоров`ю, відповідальність настає за тілесне ушкодження, яке було фактично заподіяне.

Таким чином апеляційні твердження захисників обвинуваченого щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, та відсутністю у справі належних та допустимих доказів, не знайшли свого підтвердження, є безпідставними та повністю спростовуються матеріалами кримінального провадження.

Тому доводи апеляційної скарги захисників обвинуваченого щодо кваліфікації дій ОСОБА_1 за ст. 128 КК України, є безпідставними та повністю спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до фактичних обставин даної справи, а також враховуючи конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення - спосіб, знаряддя вчинення злочину, кількість та характер спричинених тілесних ушкоджень, колегія суддів вважає, що районний суд обґрунтовано призначив ОСОБА_1 покарання в межах санкції ч.1 ст. 121 КК України, яке буде достатнім для його виправлення та перевиховання.

Таке рішення, буде відповідати цілям та загальним засадам призначення покарання, через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Керуючись ст. ст. 376, 401, 405, 407, 418, 419 КПК України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу адвокатів Черномаза А.В., Сарієвої К.О. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 24.09.2018 року, яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення судом апеляційної інстанції.

Судді:

___________ _____________ _____________

Чорний О.М. Кепкал Л.І. Васильєва М.А.