ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2020 р. Справа №10/Б-5022/1359/2011

м.Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого - судді Матущака О.І.

суддів: Бонк Т.Б.

Якімець Г.Г.

За участю представників сторін від:

АТ "Дельта Банк" - Свистунов А.В.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м. Київ №23.1/2478 від 18.10.2019 (Вх. ЗАГС №01-05/3977/19 від 08.11.2019)

на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 30.09.2019 (суддя Хома С.О., повний текст ухвали 04.10.2019)

у справі №10/Б-5022/1359/2011

за заявою боржника Фізичної особи-підприємеця Пендзюри Ігоря Івановича, м.Бережани, Тернопільська область

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Фактичні обставини та суть спору.

Ухвалою господарського суду від 21.12.2011 порушено провадження у справі про банкрутство у справі про банкрутство Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Пендзюра Ігора Івановича введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; накладено арешт на майно боржника, за винятком майна, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення.

Постановою господарського суду від 25.01.2012 Пендзюра І.І. визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну; призначено ліквідатором банкрута Гутнікевича Л.М.

В подальшому після повернення справи на новий розгляд згідно постанови Верховного Суду від 14.03.2018, оскаржуваною ухвалою, зокрема: затверджено звіт ліквідатора Гутнікевича Л.М. за вих.№177/05 від 07.05.2019; постановлено вважати погашеними усі вимоги кредиторів, які не задоволені за недостатністю майна банкрута в ліквідаційній процедурі, зокрема і ПАТ «Дельта Банк» у сумі 548 599,27 грн третьої черги; затверджено ліквідаційний баланс щодо боржника станом на 07.05.2019; стягнуто на користь арбітражного керуючого Гутнікевича Л.М. з ПАТ «Дельта Банк» оплату послуг за здійснення повноважень ліквідатора банкрута у справі №10/Б-5022/1359/2011 за період з 01.04.2014 по 07.05.2019 в розмірі 216928, 39 грн. та 2462,14 грн. витрат в ході проведення ліквідаційних заходів; припинено підприємницьку діяльність банкрута - ФОП Пендзюри І.І.

Оскаржувана ухвала мотивована тим, що з огляду на наданий остаточний звіт ліквідатора боржника та подані докази, ліквідатором вжито всіх заходів, необхідних для затвердження ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора по даній справі.

В частині часткового задоволення клопотання ліквідатора про відшкодування винагороди, ухвала обґрунтована тим, що подані ліквідатором не надано відомостей про транспортні засоби, які використовувались, норми споживання палива, маршрутні листи, відомості про автопробіг, накази про відрядження, а відтак транспортні витрати не підтверджені документально та не підлягають затвердженню. Крім цього, надана ліквідатором квитанція на підтвердження телефонних витрат не є належним доказом телефонних витрат здійснених в ліквідаційній процедурі.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

ПАТ «Дельта Банк», м. Київ подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити до місцевого господарського суду для продовження процедури ліквідації. У своїй апеляційній скарзі скаржник покликається на те, що суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку щодо погашення грошових вимог за кредитним договором №11024340000 від 07.08.2006 та договором споживчого кредиту №11330645000 від 09.04.2008 у зв`язку з недостатністю майна банкрута, оскільки в силу ч.ч.2 та 3 ст. 49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції до 19.01.2013, не задоволені вимоги кредиторів можуть бути заявлені в порядку, встановленому цивільним законодавством України.

В частині стягнення з АТ «Дельта банк» на користь арбітражного керуючого грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора, то скаржник вказує на те, що у Банку триває ліквідаційна процедура, у зв`язку з чим здійснення оплати ліквідатора призведе до порушення порядку черговості задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного банку, визначеному ст.52 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Арбітражним керуючим подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Свої заперечення обґрунтовує тим, що згідно звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу за підсумками процедури ліквідації грошові кошти на рахунках боржника відсутні, ліквідаційна маса та дебіторська заборгованість, яка можлива для стягнення, відсутня. Відтак виявленого у ліквідаційній процедурі майна недостатньо для розрахунку з кредиторами та здійснення оплати основної грошової винагороди, відшкодування витрат арбітражного керуючого за виконання ним обов`язків ліквідатора банкрута. При цьому, зауважень до ліквідаційного балансу у комітету кредиторів та, зокрема, АТ «Дельта банк» не надходило.

Інших клопотань, заяв в порядку ст.207 ГПК України сторонами заявлено не було.

Оцінка суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

З 21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства.

Водночас, враховуючи те, що предметом апеляційного перегляду є ухвалу суду від 30.09.2019, до спірних правовідносин належить застосовувати Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції з 19.01.2013).

Водночас згідно п. 1-1 ч. 1 Розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції чинній з 19.01.2013), положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких відкрито після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Враховуючи те, що провадження у справі № 10/Б-5022/1359/2011 порушено та прийнято постанову про визнання банкрутом прийнято до набрання чинності даного Закону в редакції чинній з 19.01.2013, до застосування підлягають норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції чинній до 19.01.2013 року (надалі Закон про банкрутство).

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 32, п.6 ч.ч.1,2 ст.40 Закону про банкрутство господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу. Якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси, він зобов`язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна.

Господарський суд припиняє провадження у справі про банкрутство, якщо затверджено звіт ліквідатора в порядку, передбаченому статтею 32 цього Закону. Про припинення провадження у справі про банкрутство виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку. Провадження у справах про банкрутство може бути припинено у випадку передбаченому пунктом 6, - лише після визнання боржника банкрутом.

Згідно ч. 2, ч. 3 ст.49 цього ж Закону, після завершення розрахунків з кредиторами громадянин-підприємець, визнаний банкрутом, звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів, що були заявлені після визнання громадянина-підприємця банкрутом, за винятком вимог, передбачених абзацом другим цієї частини.

Вимоги кредиторів щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, вимоги щодо стягнення аліментів, вимоги щодо стягнення на майно, яке перебуває у заставі з підстав, не пов`язаних із здійсненням громадянином-підприємцем підприємницької діяльності, а також інші вимоги особистого характеру, які не були задоволені в порядку виконання постанови господарського суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом або які погашені частково чи не заявлені після визнання громадянина-підприємця банкрутом, можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про банкрутство громадянина-підприємця відповідно в повному обсязі або в незадоволеній їх частині в порядку, встановленому цивільним законодавством України.

Протягом п`яти років після визнання громадянина-підприємця банкрутом не може бути порушено провадження у справі про банкрутство за його заявою.

У разі визнання громадянина-підприємця банкрутом за заявою кредитора протягом п`яти років після завершення розрахунків з кредиторами такий громадянин-підприємець не звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів.

Не задоволені вимоги кредиторів можуть бути заявлені в порядку, встановленому цивільним законодавством України.

Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, 07.05.2019 відбулись збори комітету кредиторів СПД ФО Пендзюр І.І. про проведення яких учасники справи про банкрутство повідомлялись повідомленнями № 163/04, № 164/04, № 165/04, № 166/04, від 19.04.2019.

На засіданні зборів комітету кредиторів СПД ФО Пендзюр І.І. (протокол № 16 від 07.05.2019) було прийнято до уваги звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута - СПД ФО Пендзюр І.І. і визнано роботу арбітражного керуючого Гутнікевича Л.М. як ліквідатора, задовільною.

Як підтверджується матеріалами справи, ліквідатором вчинялись дії по виявленню дебіторської заборгованості, зокрема, була проведена інвентаризація активів банкрута, за місцем проживання та місцем здійснення господарської діяльності останнього та оформлена актом від 23.11.2012. В процесі проведення інвентаризації не вдалось встановити наявність дебіторської заборгованості у зв`язку з відсутністю первинних бухгалтерських документів. Під час проведення процедури ліквідації ліквідатором дебіторської заборгованості теж не виявлено. У ліквідаційному балансі станом на 07.05.2019 (код рядка 160,161,162,170,210) відображено відсутність дебіторської заборгованості.

Відсутність заборгованості по оплаті заробітної плати встановлена Бережанською міжрайонною державною податковою інспекцією Тернопільської області під час документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Пендзюра І.І. за період з 01.01.2009 по 31.12.2011, результати якої оформлено актами №113/2443405972/17-01 від 02.02.2012 та №24/170/2443405972/17-01 від 24.02.2012. За результатами перевірки встановлено, що протягом 2009-2010 р.р. банкрут здійснював діяльність на спрощеній системі оподаткування та був платником єдиного податку, податку з доходів фізичних осіб, орендної плати на землю та земельного податку. Протягом періоду з 01.01.2009 по 31.12.2011 СПД Пендзюр І.І. здійснював діяльність за участю 7-ми найманих працівників, з якими були укладені трудові угоди та згідно ст. 24.1 Кодексу Закону про працю зареєстровано в Центрі зайнятості згідно чинного законодавства. Заборгованості по заробітній платі за період перевірки не встановлено. Загальна сума виплаченого доходу склала 129 842,93 грн. Водночас, із виплачених найманим особам доходів, боржником не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходу фізичних осіб в суму 8 456,08 грн. Останні податкові декларації до органів ДФС банкрутом подавались за січень-березень 2011.

Господарським судом першої інстанції встановлено, а судом апеляційної інстанції перевірено, що станом на день подання звіту, залишок заборгованості фізичної особи - підприємця Пендзюра І.І. перед кредиторами становить - 727 495,27 грн. Водночас у банкрута відсутні кошти та майно, за рахунок яких можливо було б погасити наявний борг. Зокрема:

- згідно даних Єдиного державного реєстру МВС України, транспортні засоби за банкрутом не значаться (лист Регіонального сервісного центру МВС в Тернопільській області №31/19-349 від 25.01.2019);

- згідно реєстру Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області сільськогосподарська, дорожньо-будівельна техніка та інші механізми за банкрутом не зареєстровані (лист ГУ Держпродспоживслужби в Тернопільській області №01-13/246 від 28.01.2019);

- земельні ділянки та нерухоме майно у СПД ФО Пендзюр І.І. відсутнє (Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №164214560 від 19.04.2019);

- згідно відомостей веб-сайту Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України (http://smida.gov.ua) щодо власників крупних пакетів акцій (понад 10%). інформація про наявність у СПД ФО Пендзюр І.І. пакетів акцій інших суб`єктів господарювання відсутня;

- згідно відомостей веб-сайту Національної комісії з цінних паперів та Фондового ринку (http://www.nssmc.gov.ua/) що знаходяться у відкритому доступі, інформація про те, що СПД ФО Пендзюр І.І. є власником цінних паперів акціонерних товариств відсутня;

- результатами дослідження баз даних ДП «Український інститут інтелектуальної власності» у мережі Інтернет (http://www.uipv.org/) встановлено відсутність зареєстрованих за банкрутом активів інтелектуальної власності, в тому числі патентів, ліцензій;

- згідно відомостей Державного реєстру космічних апаратів України, які наявні у відкритому доступі на веб-сайті Національного космічного агентства України (http://www.nkau.gov.ua/), об`єкти космічної діяльності у банкрута відсутні.

Законом про банкрутство передбачена певна сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків, які додаються до звіту ліквідатора і є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури. Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі).

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що саме після завершення всіх, передбачених Законом про банкрутство дій щодо здійснення ліквідаційної процедури, а також після розгляду усіх скарг та майнових спорів, зокрема і спорів про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, суд переходить до розгляду звіту та ліквідаційного балансу. Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 08.05.2018 у справі № 915/112/15.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема, виявлення ліквідатором кредиторів та дотримання їх процесуальних прав під час розгляду їх грошових вимог, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, доведення неможливості задоволення визнаних ліквідатором вимог кредиторів за наслідками ліквідації боржника), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Разом з тим, ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу є судовим актом, який не тільки встановлює обставини відсутності майна боржника для задоволення вимог кредиторів, дає оцінку повноті дій ліквідатора в ході ліквідаційної процедури, але також підсумовує хід процедури банкрутства та припиняє провадження у справі про банкрутство. В зв`язку з цим, у підсумковому засіданні суду необхідно дати оцінку в цілому здійсненій процедурі банкрутства.

З огляду на вищезазначене та наявні матеріали, долучені до остаточного звіту ліквідатора, суд апеляційної інстанції вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що ліквідатором вжито всіх заходів, необхідних для затвердження ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора у даній справі.

А відтак остаточний звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута підлягають затвердженню, а підприємницька діяльність банкрута - Фізичної особи - підприємця Пензюра І.І. припиненню.

Щодо доводів апелянта про неможливість погашення його вимог внаслідок законодавчо закріпленої можливості заявлення їх в порядку цивільного судочинства після завершення процедури банкрутства, судом апеляційної інстанції береться уваги таке.

Норми ст.ст.47-49 Закону про банкрутство у редакції, що діяла до 19.01.2013, передбачають лише особливості банкрутства фізичної особи-підприємця. Інші ж норми цього Закону повинні застосовуватися судом що регулюють погашення вимог кредиторів в частині, що не суперечать таким особливостям.

Такою загальною нормою, яка не передбачена у ст.ст. 47-49 Закону але не суперечить таким, є ч.6 ст. 31 Закону, де передбачено, що вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними, що відповідно і зробив суд першої інстанції у оспорюваній ухвалі, оскільки активів боржника виявилося недостатньо для погашення усіх вимог кредиторів, які подали до суду заяви про такі.

Окрім цього, законодавець у означених вище ч. 2 ст. 49 Закону наголошує про звільнення від подальшого виконання вимог кредиторів за недостатністю активів, не усіх, а лише тих, які були заявлені в ході процедури банкрутства, за виключенням особистісного характеру (шкода життю і здоров`ю, аліменти і т.д.) до яких вимоги за зобов`язаннями пов`язаними із господарською діяльністю, не включаються і в подальшому у ч.3 цієї ж норми Закону вказує про можливість їх задоволення (особистісного характеру) в порядку цивільного законодавства після завершення провадження у справі про банкрутство.

При цьому, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що вимоги апелянта не носять особистісного характеру, а є такими, що пов`язані з його підприємницькою діяльністю і вони були заявлені банком в процедурі банкрутства. Тобто, Закон дає можливість кредитору вибору: або заявити їх в процедурі банкрутства і нести ризик їх незадоволення у зв`язку з недостатністю активів з подальшим визнанням погашеними, або не заявляти взагалі, і отримати можливість їх задоволення в порядку цивільного судочинства, не пов`язаного з банкрутством.

Оскільки банк такі вимоги заявив до боржника в процедурі банкрутства, внаслідок недостатності активів не зміг їх задовольнити, відповідно суд першої інстанції правомірно визнав їх погашеними.

Щодо виплати грошової винагороди арбітражного керуючого, то суд зазначає таке.

Згідно рішення комітету кредиторів відмовлено у затверджені звіту ліквідатора банкрута Гутнікевича Л.М. № 178/05 від 07.05.2019 в частині оплати послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого.

Відповідно до ч.ч. 12-14 ст.3-1 Закону про банкрутство, оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв`язку з виконанням ним своїх обов`язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.

Оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за період від дня винесення господарським судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство і до дня першого засідання комітету кредиторів, на якому встановлюється розмір оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого, здійснюється кредитором або боржником, за заявою якого порушено справу, у максимальному розмірі, визначеному цією статтею.

Кредитори можуть створювати фонд для оплати послуг, відшкодування витрат та виплати додаткової винагороди арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору). Формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.

Оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом, але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство.

Статтею 16 вказаного Закону передбачено, що звіт про оплату послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого затверджується рішенням комітету кредиторів та ухвалою господарського суду. Ухвала може бути оскаржена у встановленому порядку.

Так, у звіті про оплату послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого, ліквідатора ліквідатором, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законодавцем у Законах України «Про Державний бюджет на 2014-2019 р.р.» наведено розрахунок вартості послуг арбітражного керуючого Гутнікевича Л.М. за період з 01.04.2014 по 07.05.2019 в загальній сумі 288 80, 58 грн.

Перевіривши докази на підтвердження вищезазначеної грошової винагороди, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, оскільки ліквідатором не надано відомостей про транспортні засоби, які використовувались, норми споживання палива, маршрутні листи, відомості про автопробіг, накази про відрядження, транспортні витрати не підтверджені документально та не підлягають затвердженню. Окрім цього, квитанція №67215 від 24.04.2016 на суму 100 грн не є належним доказом телефонних витрат, а відтак також не підлягає затвердженню.

За викладених обставин, апеляційний господарський суд вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про затвердження Звіту ліквідатора банкрута Гутнікевича Л.М. №178/05 від 07.05.2019 про оплату послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого частково, а саме: за період з 01.04.2014 по 07.05.2019 в сумі 287 320, 58 грн та витрати на здійснення ліквідаційної процедури в сумі 3 261,09 грн.

Необхідно також зазначити, що по відношенню до загальних норм Господарського процесуального кодексу України, процесуальні норми, які передбачені у Законі про банкрутство, повинні застосовуватися переважно, як спеціальні.

Відтак, незважаючи на те, що норми Господарського процесуального кодексу України не містять такого поняття як «припинення провадження у справі про банкрутство», а Закон про банкрутство передбачає «припинення провадження», провадження у даній справі підлягає припиненню, як то передбачено нормами спеціального Закону.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що суд першої інстанції в частині припинення провадження у справі застосував Закон в редакції, чинній до 19.01.2013, як і до конкретних правовідносин щодо затвердження ліквідаційного балансу та звіту.

Однак, припинення провадження у справі є процесуальною дією, до якої застосовується Закон, на момент вчинення такої дії. А отже, в частині припинення провадження до застосування підлягає Закон про банкрутство в редакції після 19.01.2013.

Водночас, враховуючи те, що вказане процесуальне порушення не призвело до прийняття неправомірного рішення, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції у цій частині.

Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам загалом, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, ухвала місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 74, 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281- 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 30.09.2019 у справі №10/Б-5022/1359/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу АТ «Дельта Банк», м. Київ - без задоволення.

2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок оскарження постанови встановлено Господарським процесуальним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з питань банкрутства.

Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 10.08.2020.

Головуючий суддя О.І. Матущак

Судді Т.Б. Бонк

Г.Г. Якімець