Справа № 2а-539/2008

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 грудня 2008 року Малиновський районний суд міста Одеси у складі: головуючого - судді Мазун І.А. при секретарі - Чудновській О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в ОСОБА_1 справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до військової частини А2171 про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень - військової частини А2171, щодо відмови в його продовольчому забезпеченні, а також про стягнення з військової частини А2171 на його користь грошових коштів в загальній сумі 56326грн. 67коп. в якості компенсації замість продовольчого пайку за період з 11 березня 2000 року до 31 жовтня 2008 року.

В адміністративному позові ОСОБА_2 вказала, що з серпня 1994 року до цього часу вона проходить військову службу у військовій частині А2171 в офіцерському званні капітана, перебуваючи на продовольчому забезпеченні у військовій частині А2171.

Відповідно до ст. 17 Конституції України, ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст. 16 Закону України «Про Збройні Сили України», як військовослужбовець, вона має право на одержання за рахунок держави продовольчих пайків або грошової компенсації замість них.

Законом України № 1459 «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000 року (далі Закон № 1459) було призупинено з 11 березня 2000 року дію ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них. Водночас із цим, Законом № 1459 не було призупинено або скасовано положень ст. 16 Закону України «Про Збройні Сили України», а також ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до яких військовослужбовцям гарантовано одержання за рахунок держави продовольчого та інших видів забезпечення.

Вважає, що з 11 березня 2000р. гарантоване їй, як військовослужбовцю, державою продовольче забезпечення повинно було здійснюватися Відповідачем за нормою № 1 «Загальновійськовий пайок», яка є найдешевшою з усіх норм продовольчого забезпечення, що діють у Збройних Силах України, оскільки Законом № 1459 не було призупинено або скасовано її право на продовольче забезпечення.

В вересні 2008 року, звернувшись до військової частини А2171 з приводу видачі їй продовольчого пайку або виплати грошової компенсації замість нього, вона одержала відповідь-рішення Відповідача, згідної якої, суб'єкт владних повноважень, прийняв рішення щодо відмови в її продовольчому забезпеченні, з посиланням на призупинення права військовослужбовців на одержання продовольчого пайку або грошової компенсації замість нього Законом № 1459.

Позивачка вважає, що це рішення суб'єкта владних повноважень є протиправним, порушує її право на одержання продовольчого пайку або грошової компенсації замість нього, у зв'язку із чим просить суд визнати зазначене рішення Відповідача протиправним та стягнути з Відповідача на її користь грошові кошти в загальній сумі 56326 гривень 67коп. в якості компенсації замість продовольчого пайку за період з 11 березня 2000р. до 31 жовтня 2008 року з урахуванням індексу споживчих цін (інфляції).

В судове засідання Позивачка не з'явилася, та надала до суду заяву, в якій повністю підтримала заявлені позовні вимоги, та просила слухати справу без її участі.

Представник Відповідача проти позову заперечував, обгрунтовуючи свою позицію тим, що Законом України № 1459 «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000 року призупинено з 11 березня 2000 року дію ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_2. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судом встановлено, що з серпня 1994р. ОСОБА_2. проходить військову службу у військовій частині А2171 та перебуває на продовольчому забезпеченні у військовій частині А2171.

Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається та діє принцип верховенства права. Конституція України має вищу юридичну силу, а Закони та інші нормативно-правові акти повинні прийматися на підставі Конституції України та повинні відповідати їй.

Відповідно до ст. 17 Конституції України, ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та ст. 16 Закону України «Про Збройні Сили України» військовослужбовцям гарантовано одержання за рахунок держави продовольчого та інших видів забезпечення.

Отже за змістом наведених норм законодавства Позивач з березня 2000 року і до цього часу має право на одержання за рахунок держави продовольчого забезпечення, а посилання Відповідача на призупинення Законом України № 1459 від 17.02.2000 року «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» дії ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них, судом не приймається до уваги, оскільки зазначене право Позивача крім ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» гарантовано й іншими законодавчими актами.

Водночас із цим, статтею 22 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи гарантуються та не можуть бути скасовані, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, а відповідно до ст. 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Аналогічну правову позицію з питань обмеження пільг, компенсацій і гарантій військовослужбовців, висловив й Конституційний Суд України в Рішеннях від 6.07.1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги; від 20.03.2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій; від 17.03.2004 року № 7-рп/2004 у справі про соціальний захист військовослужбовців та працівників правоохоронних органів; від 01.12.2004 року № 20-рп/2004 у справі про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій. Відповідно до цих рішень правова позиція Конституційного Суду України з питань обмеження пільг, компенсацій і гарантій військовослужбовців полягає в тому, що комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлений не втратою працездатності, безробіттям або відсутністю достатніх засобів для існування, а особливістю професійних обов'язків у зв'язку з виконанням ними державних функцій, пов'язаних з ризиком для життя та здоров'я, певним обмеженням конституційних прав і свобод, у тому числі права заробляти матеріальні блага для забезпечення собі і своїй сім'ї рівня життя, вищого за прожитковий мінімум. Здійснення таких заходів має безумовний характер.

Згідно з наведеними рішеннями Конституційного Суду України, звуження змісту та обсягу соціальних гарантій військовослужбовців шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

З урахуванням викладеного, оцінюючи досліджені судом докази, суд вважає вимоги Позивача обгрунтованими, а позов ОСОБА_2 таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 11, 158-163, 167, 257 КАС України, ст. ст. 17, 22 Конституції України, ст. ст. 2, 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції до 3.11.2006 p.), ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції Закону від 3.11.2006 року № 328-V), -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень - військової частини А2171 щодо відмови в продовольчому забезпеченні ОСОБА_2.

Стягнути з військової частини А2171 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в загальній сумі 56326 (п»ятдесят шість тисяч триста двадцять шість) гривень 67коп. в якості належної їй компенсації замість продовольчого пайку за період з 11 березня 2000 року до 31 жовтня 2008 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі до Малиновського районного суду м. Одеси в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання протягом апеляційної скарги на протязі двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.