ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2020 року м.Харків Справа № 9/5014/969/2012 (5/65/2011)

Господарський суд Луганської області у складі:

судді Тацій О.В.,

за участю секретаря судового засідання Чигриної Є.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" на рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича з виконання наказу Господарського суду Луганської області від 04.04.2016 у справі №9/5014/969/2012

за позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ

до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання АЗОТ», м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 394066751,36 грн,

особа, дії якої оскаржуються - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Щербаков Ігор Миколайович (вул. Велика Житомирська, 25/2, м. Київ, 01001),

Учасники справи згідно протоколу судового засідання,

ВСТАНОВИВ:

У 2011 році Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулася до Господарського суду Луганської області з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" (далі - відповідач) заборгованості за договором поставки природного газу від 28.01.2011 № 06/11-48 (далі - Договір), а саме: 313023445,02 грн основного боргу, 3411912,92 грн пені, 1499085,56 грн інфляційних нарахувань, 659851,08 грн - 3% річних. Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач прийняті на себе зобов`язання виконав частково, розрахувавшись із позивачем не в повному обсязі, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яку до цього часу не погашено.

Справа господарськими судами розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням Господарського суду Луганської області від 30.11.2015 у справі №9/5014/969/2012(5/65/2011) у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2016 рішення Господарського суду Луганської області від 30.11.2015 у справі №9/5014/969/2012(5/65/2011) скасовано частково. Позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 3 % річних у сумі 8206220,29грн, пеню у сумі 3411912,92грн, інфляційні нарахування у сумі 67926 087,57грн, судовий збір за розгляд позовної заяви - 72801,99грн. У решті рішення залишено без змін. Стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір за розгляд апеляційної скарги - 80082,19 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.06.2016 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2016 скасовано, а рішення Господарського суду Луганської області від 30.11.2015 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 09.11.2016 у справі №9/5014/969/2012(5/65/2011) заяву Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задоволено, постанову Вищого господарського суду України від 14.06.2016 у справі №9/5014/969/2012(5/65/2011) скасовано, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2016 залишено без змін.

На виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2016 у справі № 9/5014/969/2012 Господарським судом Луганської області видано відповідний наказ від 04.04.2016 № 9/5014/969/2012.

30.07.2020 від Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" надійшла скарга, в якій заявник просить суд:

- визнати неправомірною постанову про відкриття виконавчого провадження приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича від 16.07.2020 у виконавчому провадженні №62597669;

- зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 16.07.2020 у виконавчому провадженні №62597669.

На обгрунтування поданої скарги стягувач вказує, що приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Щербаковим І.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №62597669 від 16.07.2020 року. Боржник не погоджується з зазначеною постановою, вважає її винесеною з порушенням норм діючого законодавства, а дії виконавця незаконними та такими, що порушують права боржника. Боржник вважає, що строк пред`явлення наказу був пропущений, у зв`язку з тим, що 19.03.2019 року на підставі заяви стягувача Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби було відкрито виконавче провадження №58667811 з виконання наказу, а 16.07.2020 року на підставі заяви стягувача винесено постанову про повернення наказу стягувачу.

Статтею 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 31.07.2020 року скаргу Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" на рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича з виконання наказу Господарського суду Луганської області від 04.04.2016 у справі №9/5014/969/2012 прийнято до розгляду та призначено розгляд скарги в судовому засіданні на 07.08.2020 об 10 год. 00 хв.

05.08.2020 року від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігора Миколайовича на електронну пошту суду надійшли письмові пояснення на скаргу, в яких просить відмовити у задоволенні скарги з огляду на її необґрунтованість. При цьому вказує, що наказ №9/5014/969/2012 від 04.04.2016 було пред`явлено до виконання до Департаменту Державної виконавчої служби 19.03.2019 року.

06.08.2020 року від приватного виконавця через канцелярію суду надійшли письмові пояснення на скаргу та додані до них документи аналогічного змісту.

Крім того, 06.08.2020 року від стягувача Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» надійшов відзив на скаргу, в якому вказує, що скарга є безпідставною та необґрунтованою, а тому відсутні підстави для її задоволення.

Учасники справи про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином у порядку ст. 120 ГПК України шляхом направлення копій ухвали суду від 31.07.2020 року за їх адресами рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Представник боржника у відкритому судовому засіданні просив суд задовольнити заявлені у скарзі вимоги. При цьому, представники стягувача та представник приватного виконавця проти задоволення скарги зеперечували.

В якості обгрунтування своїх позицій учасники справи надали пояснення, аналогічні викладеним у заявах по суті справи.

Судом встановлено наступні обставини справи.

У 2011 році Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулася до Господарського суду Луганської області з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" (далі - відповідач) заборгованості за договором поставки природного газу від 28.01.2011 № 06/11-48 (далі - Договір), а саме: 313023445,02 грн основного боргу, 3411912,92 грн пені, 1499085,56 грн інфляційних нарахувань, 659851,08 грн - 3% річних. Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач прийняті на себе зобов`язання виконав частково, розрахувавшись із позивачем не в повному обсязі, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яку до цього часу не погашено.

Справа господарськими судами розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням Господарського суду Луганської області від 30.11.2015 у справі №9/5014/969/2012(5/65/2011) у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2016 рішення Господарського суду Луганської області від 30.11.2015 у справі №9/5014/969/2012(5/65/2011) скасовано частково. Позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 3 % річних у сумі 8206220,29грн, пеню у сумі 3411912,92грн, інфляційні нарахування у сумі 67926 087,57грн, судовий збір за розгляд позовної заяви - 72801,99грн. У решті рішення залишено без змін. Стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір за розгляд апеляційної скарги - 80082,19 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.06.2016 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2016 скасовано, а рішення Господарського суду Луганської області від 30.11.2015 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 09.11.2016 у справі №9/5014/969/2012(5/65/2011) заяву Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задоволено, постанову Вищого господарського суду України від 14.06.2016 у справі №9/5014/969/2012(5/65/2011) скасовано, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2016 залишено без змін.

На виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2016 у справі № 9/5014/969/2012 Господарським судом Луганської області видано відповідний наказ від 04.04.2016 № 9/5014/969/2012.

Строк пред`явлення наказу до виконання становить до 04.04.2019 року.

Як зазначає заявник скарги (боржник у виконавчому провадженні) 19.03.2020 року на підставі заяви Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби відрито виконавче провадження №58667811 з виконання вказаного наказу суду від 04.04.2016 року № 9/5014/969/2012, яке в подальшому 16.07.2020 року було закінчено, про що на підставі заяви стягувача винесено постанову про повернення наказу стягувачу.

Так, дійсно постановою відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 16.07.2020 у виконавчому провадженні №58667811 на підставі заяви представника ДК «Газ України» про повернення виконавчого документу стягувачу, зареєстрованої 15.07.2020 за №19811-33-20, постановлено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» наказ від 04.04.2016 року № 9/5014/969/2012 повернути стягувачу. Копія даної постанови долучена до матеріалів справи.

А тому, на переконання заявника з огляду на повернення виконавчого документу на підставі заяви стягувача, а не з підстав неможливості виконання рішення суду або заборони на відчуження майна, відсутні підстави для поновлення строків для повторної подачі наказу для виконання. Вважає, що в даному випадку строк пред`явлення наказу до виконання закінчився 04.04.2019 року.

При цьому, стягувачем було повторно пред`явлено наказ до виконання, про що 16.07.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Щербаковим І.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №62597669.

Однак, суд не погоджується з даними твердженнями заявника та не приймає їх до уваги з огляду на наступне.

05.10.2016 року набрав чинності ЗУ «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 року.

Правовідносини у сфері примусового виконання судових рішень регулюються Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон).

Відповідно до ст. 1 Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно п. 5 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Тобто, наказ суду від 04.04.2016 року № 9/5014/969/2012 може бути пред`явлений до виконання у встановлені ЗУ «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 року строки.

Згідно з ч. 5 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

За положеннями ч.ч. 1,2 ст. 12 Закону, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Таким чином, з моменту набрання законної сили Законом № 1404-VIII від 02.06.2016 року наказ від 04.04.2016 року № 9/5014/969/2012 підлягає пред`явленню у встановлені цим Законом строки, а саме: протягом трьох років з наступного дня після набрання рішенням суду законної сили, тобто до 05.04.2019 року.

Так, як вказує заявник, проти чого не заперечують і інші учасники справи, наказ від 04.04.2016 року № 9/5014/969/2012 у встановлені Законом строки було пред`явлено до виконання, про що 19.03.2020 року Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби відрито виконавче провадження №58667811.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

При цьому, в силу п. 1 ч. 4 ст. 12 Закону строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема, у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

За таких обставин, зважаючи на пред`явлення стягувачем наказу до виконання, про що у відповідності до вимог чинного законодавства виконавцем не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виноситься постанова про відкриття виконавчого документу до виконання, суд констатує, що з моменту пред`явлення наказу до виконання перервався встановлений Законом трирічний строк та почався заново.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 26.06.2018 року у справі № 727/1256/16-ц наголосила на тому, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривається пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється, а повернення стягувачу виконавчого документа на підставі заяви не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання.

При цьому, згідно ч. 5 ст. 12 Закону, у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Зазначені положення законодавства визначають момент, з якого встановлюється строк пред`явлення виконавчого документу до виконання у двох визначених законом випадках, а саме:

1) у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення;

2) у разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника.

Разом з тим, зазначеною нормою не виключається та не обмежується можливість переривання строку пред`явлення виконавчого документу до виконання у разі повернення його стягувачу з інших підстав. Позаяк, момент пред`явлення виконавчого документу до виконання у випадках повернення його стягувачу з підстав, не передбачених приписами ч. 5 ст. 26 Закону (зокрема, повернення виконавчого документу за заявою стягувача, тощо), встановлюється з моменту пред`явлення до виконання, а не з дня його повернення.

При цьому, новий строк пред`явлення виконавчого документу до виконання у випадку його повернення у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення чи у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, встановлюється з дня його повернення та з дня закінчення строку дії відповідної заборони відповідно.

А тому, суд вважає, що наказ від 04.04.2016 року № 9/5014/969/2012 було пред`явлено до виконання в межах встановленого законом трирічного строку (без його пропуску), а тому приватний виконавець у відповідності до вимог законодавства прийняв наказ до виконання та виніс постанову про відкриття виконавчого провадження, у зв`язку з чим відсутні підстави для визнання її неправомірною та, як наслідок, скасування.

Більш того, суд звертає увагу на те, що відповідно до п.п. 5-7 ч. 1 ст. 170 ГПК України, будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити підстави заяви (клопотання, заперечення); перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення), а також інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.

За ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позаяк, на виконання встановленого господарським процесуальним законодавством обов`язку доказування заявником взагалі не додано до скарги доказів, на які він посилається обґрунтовуючи свої вимоги, а саме: постанови про відкриття виконавчого провадження №58667811 від 19.03.2019 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 232 ГПК України, процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Згідно положень ч.ч. 1,3 ст. 343 ГПК України, pа результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

За таких обставин, зважаючи на прийняття приватним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження у відповідності до вимог закону, внаслідок чого відсутнє порушення прав заявника, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні скарги.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 339 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні скарги Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" на рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича з виконання наказу Господарського суду Луганської області від 04.04.2016 у справі №9/5014/969/2012 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення 07.08.2020 року та, відповідно до ст. 235 ГПК України, може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 ГПК України, та порядку, визначеному п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Ухвалу суду складено та підписано 07.08.2020 року.

Суддя О.В. Тацій