УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________________________________________

Справа № 670/584/17

Провадження № 22-ц/4820/1115/20

Категорія: 30, 33

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2020 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд в складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Корніюк А.П. (суддя - доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І.

секретар судового засідання Гриньова А.М.

за участю позивача ОСОБА_1 , представника Прокуратури Хмельницької області Параскевича О.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 670/584/17 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 10 квітня 2020 року (суддя Потапов О.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Прокуратури Хмельницької області про відшкодування шкоди.

Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи та представника учасника справи, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 вказував, що 28 грудня 2009 року Прокуратурою Віньковецького району проти позивача було порушено кримінальну справу №31/0129 за ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ст. 246, ч. 2 ст. 191 КК України і 09 лютого 2010 року слідчим прокуратури ОСОБА_1 за вказаними статтями було пред`явлено звинувачення та обрано запобіжний захід - підписку про невиїзд. Позивач вказує, що вироком Віньковецького районного суду від 10 вересня 2010 року його було виправдано за ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ст. 246, ч. 2 ст. 191 КК України, однак визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України та призначено покарання 2 роки позбавлення волі з позбавленням права займати керівні посади строком на 2 роки і на підставі ч. 4 ст. 74 КК України з врахуванням бездоганної поведінки та сумлінного ставлення до праці, звільнено від основного та додаткового покарання. Однак, 22.10.2013 року кримінальну справу відносно позивача на вимогу прокурора Віньковецьким райсудом було повернуто в черговий раз на дослідування і 30.01.2014 року слідчим Віньковецького РВ УМВС У в Хмельницькій області винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. Позивач вказує, що ним було оскаржено цю постанову і 19.08.2014 року слідчим знову винесена постанова про закриття кримінального провадження у зв`язку із відсутністю події кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. ОСОБА_1 посилається на те, що у зв`язку із порушенням проти нього кримінальної справи, незаконного обрання запобіжного заходу він був обмежений у своїх правах протягом 55 місяців, в зв`язку з чим йому завдано матеріальної шкоди, що складається із оплати юридичних послуг, поїздок до Прокуратури Хмельницької області, Апеляційного суду Хмельницької області та Вищого спеціалізованого суду України. Крім того, позивач вказує, що йому заподіяна моральна шкода, що виражається у погіршенні відносин з оточуючими, відсутності можливостей реалізації своїх звичок та бажань, втрати авторитету, створенні негативної оцінки щодо позивача як злочинця, позбавлення можливості жити повноцінним життям, на тривалий час планувати своє майбутнє та приділяти належну увагу фізичному і духовному розвитку неповнолітніх дітей; разом з тим, позивач вказує, що постійне очікування покарання, нервова напруга та тривалий емоційний стрес завдали йому глибоких психологічних травм та у зв`язку із цим погіршився стан здоров`я. Зважаючи на викладене та те, що ОСОБА_1 перебував під слідством 4 роки 6 місяців 9 днів, позивач просив суд стягнути за рахунок державного бюджету України на свою користь завдану йому Прокуратурою Віньковецького району майнову шкоду в розмірі 79537,28 грн. та 1803787 грн. моральної шкоди.

В січні 2020 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про збільшення позовних вимог та просив суд стягнути за рахунок бюджету України матеріальну шкоду в сумі 80355,15 грн., в т.ч. 78000 грн. - сплачених ним коштів у зв`язку із наданням юридичної допомоги, 2355,15 грн. - потрачених коштів на переїзди, пов`язані із незаконним кримінальним переслідуванням та спричинену протиправними діями працівників прокуратури у кримінальному провадженні моральну шкоду у розмірі 3 000 000 грн.

Ухвалою Віньковецького районного суду від 18 вересня 2017 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача Городоцьку місцеву прокуратуру.

Ухвалою Віньковецького районного суду від 02 жовтня 2017 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача Прокуратуру Хмельницької області.

Ухвалою Віньковецького районного суду від 09 листопада 2017 року зупинено провадження у справі до завершення розгляду кримінального провадження, відомості про яке внесені в ЄРДР 22.09.2008 року за №1201420100000030 та проводиться розслідування щодо ОСОБА_1

Ухвалою Віньковецького районного суду від 12 вересня 2019 року поновлено провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Рішенням Віньковецького районного суду від 10 квітня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України, шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди в розмірі 503380 грн. 38 коп. і 1684 грн. 53 коп. - матеріальної шкоди. У задоволені інших вимог відмовлено. Судові витрати віднесено на рахунок держави.

Не погоджуючись із цим рішенням суду ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, апелянт вказує, що судом неповно встановлені обставини щодо безпідставного притягнення позивача в якості обвинуваченого, постійного перебування в стресі, пов`язаного із слідчими діями, численними судовими засіданнями, незаконними постановами і неправосудними рішеннями, що призвело до погіршення його стану здоров`я та постійного переживання за своє майбутнє та майбутнє своїх дітей. Тому, апелянт вважає, що задовольняючи частково позов та визначаючи моральну шкоду у мінімально можливому розмірі, суд першої інстанції не навів обґрунтування такого висновку, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості. ОСОБА_1 , крім того, не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову в частині матеріальної шкоди, адже до матеріалів справи були долучені копії квитанцій про оплату юридичних послуг, оригінали яких, належним чином оформлених, апелянт представляв суду. Проте, акти виконаних робіт адвокатом дійсно не засвідчені печаткою, оскільки ст. 128 ГК України, котра регулює вказані правовідносини, цього не передбачає, однак ці послуги проплачені позивачем та копії одержаних квитанцій долучено до матеріалів справи. Зважаючи на викладене, ОСОБА_1 просить суд скасувати оскаржуване рішення та постановити нове судове рішення по суті позовних вимог.

Апелянт ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу з підстав у ній наведених.

Представник прокуратури Параскевич О.Г. проти апеляційної скарги заперечив.

Представник Державної казначейської служби України до суду не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Колегія суддів, заслухавши апелянта, представника учасника справи та суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до частково задоволення, виходячи з наступного.

В силу положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення в повній мірі не відповідає.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 28 грудня 2009 року слідчим Прокуратури Віньковецького району Хмельницької області була винесена постанова, якою порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 366, ст.246, ч.2 ст.191 КК України (т.1 а.с.22).

09 лютого 2010 року слідчим Прокуратури Віньковецького району Хмельницької області була винесена постанова, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто як обвинуваченого і пред`явлено йому обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ст. 246 КК України та обрано ОСОБА_1 запобіжний захід у виді підписки про невиїзд (т.1 а.с. 23-25).

Вироком Віньковецького районного суду від 10 вересня 2010 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочину передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України і призначено покарання 2 роки позбавлення волі з позбавленням права займати керівні посади строком на 2 роки. На підставі ч.4 ст. 74 КК України з урахуванням бездоганної поведінки та сумлінного ставлення до праці ОСОБА_1 звільнено від основного та додаткового покарання. До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_1 залишено попередній - підписку про невиїзд (т.1 а.с. 5-21).

25 січня 2014 року слідчим Віньковецького відділення поліції внесено відомості до ЄРДР по кримінальній справі №31/029, по якій ОСОБА_1 раніше проходив як обвинувачений за ч. 2 ст. 364 КК України (т.1 а.с.99).

30.01.2014 року слідчим Віньковецького РВ УМВС У в Хмельницькій області винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України (т. 1 а.с.128-130).

Ухвалою слідчого суді Віньковецького районного суду від 10.01.2019 року встановлено, що 07.05.2014 року постанову про закриття кримінального провадження від 30.01.2014 року скасовано.

Постановою Віньковецького РВ УМВС України в Хмельницькій області від 19 серпня 2014 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12014240100000030 від 25 січня 2014 року, закрито у зв`язку із відсутністю події кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України (т.1 а.с.27, 128-130).

06.03.2015 року прокурором прокуратури Віньковецького району скасована постанова слідчого від 19.08.2014 року про закриття кримінального провадження у зв`язку із неповнотою проведеного досудового розслідування.

Постановою Городоцької місцевої прокуратури від 27 грудня 2018 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12014240100000030 від 25 січня 2014 року, закрито у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України. Запобіжний захід, обраний 09.02.2010 р. ОСОБА_1 підписку про невиїзд - скасовано. Відомості про прийняте рішення внесене до ЄРДР (т. 2 а.с. 28-34).

Ухвалою слідчого судді Віньковецького районного суду від 10 січня 2019 року повернуто ОСОБА_1 його скаргу на постанову прокурора Віньковецького відділу Городоцької місцевої прокуратури юрист 1 класу Козел Н.О. про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12014240100000030 від 25.01.2014 р. з ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч .2 ст. 364 КК України з усіма доданими до неї матеріалами (т.2 а.с.24-25).

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 19 лютого 2019 року ухвалу слідчого судді Віньковецького районного суду від 10 січня 2019 року про повернення ОСОБА_1 скарги на постанову прокурора Віньковецького відділу Городоцької місцевої прокуратури юриста 1 класу Козел Н.О. про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12014240100000030 від 25.01.2014 року з ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України скасовано та призначено новий розгляд у суду першої інстанції (т. 2 а.с. 26-27).

Постановою Городоцької місцевої прокуратури від 29 березня 2019 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12014240100000030 від 25 січня 2014 року закрито у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України (т.1 а.с.146-149).

Ухвалою Дунаєвецького районного суду від 06 червня 2019 року задоволено скаргу ОСОБА_1 та скасовано постанову прокурора Віньковецького відділу Городоцької місцевої прокуратури від 29 березня 2019 року про закриття кримінального провадження №12014240100000030 від 25 січня 2014 року (т.1 а.с. 155-156).

27 червня 2019 року прокурором Віньковецького відділу Городоцької місцевої прокуратури прийнято рішення про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12014240100000030 від 25.01.2014 року за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України за п. 2 ч.1 ст. 284 КК України (т.1 а.с.192).

Ухвалою Дунаєвецького районного суду від 19 грудня 2019 року задоволено скаргу ОСОБА_1 та скасовано постанову прокурора Віньковецького відділу Городоцької місцевої прокуратури від 27 червня 2019 року про закриття кримінального провадження №12014240100000030 від 25 січня 2014 року і матеріали справи повернуто прокурору (т.1 а.с. 222-223).

Задовольняючи частково позов та стягуючи на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 503380,38 грн. та матеріальну шкоду у розмірі 1684,53 грн. суд першої інстанції виходив із того, що за період часу перебування позивача під слідством та судом терміном 8 років 10 місяців 18 днів ОСОБА_1 зазнав моральної шкоди, що виразилася у порушенні нормальних життєвих зв`язків, погіршенні стосунків з оточуючими, негативних змінах в емоційному стані, позивач зазнав негативного впливу внаслідок притягнення його до кримінальної відповідальності, він приймав участь під час досудового розслідування та розгляду справи в суді на протязі тривалого часу та був позбавлений можливості реалізувати свої звички і бажання, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя: втратив робоче місце посадової особи, не реалізував себе як військовий, не зміг виїжджати за межі України, забезпечувати сім`ю, переніс страх майбутньої кари, витрачає час на покращення здоров`я. Разом з тим, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження матеріальної шкоди, а саме понесених ним витрат на оплату юридичних послуг в сумі 78000 грн.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції відносно підставності та обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 , однак вважає, що суд першої інстанції при визначені розміру моральної та матеріальної шкоди не в повній мірі з`ясував обставини, що мають значення для справи та не повній мірі дотримався норм матеріального та процесуального права, виходячи із наступного.

Так, у статтях 55, 56 Конституції України закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Кримінальне провадження - це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (пункт 10 частини першої статті 3 КПК України).

Стаття 42 КПК України містить широке коло прав, одним із яких є право вимагати відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, в порядку, визначеному законом, а також відновлення репутації, якщо підозра, обвинувачення не підтвердилися.

Відповідно до ч.1 ст.130 КПК України шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.

Внаслідок закриття кримінального провадження за відсутності в діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати, позивач має право на відшкодування шкоди, у тому числі моральної шкоди, і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону.

При цьому закриття кримінального провадження щодо фізичної особи є підтвердженням незаконних дій органів досудового розслідування,прокуратури або суду, які в судовому порядку додатково не потрібно такими визнавати.

За змістом положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди і відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно з частиною другою статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

За правилами пункту 2 частини другої статті 1167 ЦК України, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Згідно з частинами першою та другою статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати постановлення виправдувального вироку суду.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), зокрема, моральна шкода.

Відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (стаття 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини від 12 липня 2007 року «STANKOV v. BULGARIA», § 62).

Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Тобто законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом із врахуванням мінімального розміру заробітної плати.

Таким чином, у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи.

Такий висновок узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18).

Мінімальний розмір заробітної плати на день ухвалення рішення суду першої інстанції згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» становив 4723 грн.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції при визначенні розміру моральної шкоди не врахував, що законодавець закріпив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто, цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.

Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц.

З урахуванням встановлених обставин у справі, а також усталеної практики Європейського суду з прав людини, зважаючи на засади верховенства права, вимог розумності і справедливості, суд апеляційної інстанції, враховуючи ступінь страждань позивача від безпідставного його обвинувачення у вчиненні злочину, втрату позивачем ділової репутації, тривалістю обмеження його конституційних прав (з 09.02.2010 року по 28.12.2019 року) дійшов висновку, що наявні законні підстави для визначення моральної шкоди, що спричинена позивачу, незаконними діями державних органів в розмірі 550000 грн. і саме такий розмір відповідає характеру та обсягу моральних страждань ОСОБА_1 .

А тому, доводи апеляційної скарги щодо невірного визначення судом першої інстанції розміру моральної шкоди є обґрунтованими і оскаржуване рішення в частині розміру стягнутої моральної шкоди на користь ОСОБА_1 підлягає до зміни.

Також, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги в частині безпідставної відмови у стягнення майнової шкоди, що включає в себе відшкодування витрат на оплату правової допомоги є такими, що заслуговують на увагу.

Так, згідно п. 4 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються) суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги.

Встановлено, що факт понесення витрат на правову допомогу у зв`язку з розглядом кримінальної справи відносно ОСОБА_1 і факт їх оплати позивачем в сумі 78000 грн. підтверджені матеріалами справи, а саме: належним чином завіреною копією Договору про надання юридичних послуг від 29 січня 2009 року, що укладений між адвокатом Баб`юком І.М. та ОСОБА_1 , належним чином завіреними копіями квитанцій до прибуткового касового ордеру №№21, 28, 30, за якими ОСОБА_1 було сплачено відповідно 24 000 грн., 29 000 грн., 25 000 грн. адвокату Баб`юку І.М. та актами виконаних робіт (наданих послуг) від 02 листопада 2010 року, 30 листопада 2012 року та 28 січня 2015 року (т.1 а.с. 32, 247-249, т. 2 а.с. 123).

А тому, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відмову в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення майнової шкоди, а саме витрат на правову допомогу і в частині розміру стягнутої майнової шкоди оскаржуване судове рішення підлягає зміні.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно визначено суму матеріальної шкоди, що спричинена позивачу витратами на переїзд у зв`язку із розглядом його справи в розмірі 1684,53 грн., адже судом у відповідності із вимогами ст. 89 ЦПК України наданим позивачем доказам була дана вірна оцінка.

У відповідності до ч. 13 ст. 141 ЦПК України судові витрати в зв`язку із частковим задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 10 квітня 2020 року в частині стягнення моральної шкоди змінити, збільшивши розмір стягнутої на користь ОСОБА_1 моральної шкоди до 550 000 (п`ятсот п`ятдесят тисяч) грн.

Рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 10 квітня 2020 року в частині стягнення матеріальної шкоди змінити, збільшивши розмір стягнутої на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди до 79 684 (сімдесят дев`ять тисяч шістсот вісімдесят чотири) грн. 53 коп.

В решті рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 10 квітня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлений 06 серпня 2020 року.

Судді А.П. Корніюк

І.В. П`єнта

О.І. Талалай