Справа № 22-4085                                Головуючий  в 1 інстанції –  Мірошниченко В.В.

     Категорія - 46                                                          Доповідач – Шевченко В.Ю.

                           У Х В А Л А

    іменем      України

 15 квітня 2010 року                                                            

                                                            Апеляційний суд Донецької області  в складі:

                                                                          головуючого судді  Зінов»євої А.Г.

                                                                          суддів  Шевченко В.Ю.,Олєйникової Л.С.,        

                                                                          при секретарі Семенченко С.С.,

                                                                          з участю сторін,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Петровського районного суду м.Донецька від 01 березня 2010р. за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл майна,

                    В С Т А Н О В И В:

    ОСОБА_1 звернулась із апеляційною скаргою на рішення Петровського районного суду м.Донецька від 01 березня 2010р., яким  було задоволено позов ОСОБА_2 За ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнано право власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1 за кожним.

В апеляційній скарзі відповідачка просить рішення суду першої інстанції  скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального  права. Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що, ухвалюючи рішення, суд не прийняв до уваги те, що позивач з 1998р. по 2004р. не працював, коштів на придбання квартири не надавав. З січня 2001р. він виїхав на роботу у Португалію. Суд не дав належної оцінки наданим відповідачкою доказам на підтвердження того, що спірну квартиру купував для неї її батько ОСОБА_3 Крім того, суд зробив помилковий висновок відносно того, що позивачем не було пропущено строку позовної давності для звернення із вказаним позовом.

     Відповідачка в засіданні апеляційного суду підтримала доводи апеляційної скарги, просила скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

     Позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Судом  першої інстанції при розгляді справи встановлені наступні обставини.

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 27 червня 1998р. Рішенням Петровського районного суду м.Донецька від 26 липня 2006р. шлюб було розірвано. 25 травня 2007р. сторони отримали в органах РАГСу свідоцтво про розірвання шлюбу. Під час шлюбу за договором купівлі-продажу від 09 серпня 2002р. була придбана квартира АДРЕСА_1. На підставі даного договору вказана квартира зареєстрована у КП БТІ м.Донецька на ім»я відповідачки ОСОБА_1 Оскільки спірне жиле приміщення було придбано під час шлюбу і відповідачка не довела, що її придбано за кошти її батька, суд вирішив задовольнити заявлений позов та визнав право власності на цю квартиру за сторонами по 1\2 частині за кожним.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню за таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов, суд обгрунтовано виходив з того, що оскільки спірна квартира придбана сторонами під час перебування у зареєстрованому шлюбі, то відповідно до вимог ч.1ст.60 СК України вона належить їм на праві спільної сумісної власності. Вирішуючи питання про поділ майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності сторін, суд правильно визначив розмір часток у цьому майні з урахуванням вимог ст.70 СК України.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що суд безпідставно не прийняв до уваги посилання відповідачки на те, що позивач не брав участь у купівлі квартири і це жиле приміщення було придбано за кошти її батька, спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що в рішенні суд, відповідно до вимог ст.212 ЦПК України, надав оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо,  їх достатності, взаємному зв»язку доказів у їх сукупності, а також навів мотиви, за якими він дійшов до висновку про недоведеність тверджень відповідачки щодо придбання вказаного жилого приміщення за кошти її батька ОСОБА_3 Суд на підставі аналізу наданих по справі доказів, зробив правильний висновок, що відповідачка не довела, що кошти, позичені її батьком ОСОБА_4 у ОСОБА_5 були витрачені на придбання спірної квартири.

Доводи апелянта щодо пропуску ОСОБА_2 строку позовної давності не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не відповідають встановленим по справі обставинам та наданим сторонами доказам.

Згідно ч.2ст.72 СК України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності. З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду судом питання про розірвання шлюбу між сторонами  спору про розподіл майна не було. Такий спір виник у травні 2009р., після чого позивач вимушений був звернутися до суду ( а.с.25). За таких підстав, суд першої інстанції у відповідності до вимог ч.2ст.72 СК України дійшов до обґрунтованого висновку відносно того, що ОСОБА_2 не пропустив строк позовної давності.

Ухвалюючи рішення, суд повно, всебічно та правильно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, з”ясував доводи і заперечення сторін, встановленим обставинам та доказам дав належну оцінку та дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом при розгляді справи допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели або могли призвести  до неправильного вирішення заявлених позовних вимог.

    Відповідно до ч.1ст.308 ЦПК України  апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.307,308,313-315 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Петровського районного суду м.Донецька від 01 березня 2010р.  залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

Головуючий                                             Судді