КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кулікова С.В.

№ 22-ц/824/9081/2020

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа 369/1867/20

05 серпня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кулікової С.В.

суддів - Желепи О.В.

- Олійника В.І.

при секретарі - Осінчук Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката М`ялук Олесі Петрівни на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 лютого 2020 року, постановлену під головуванням судді Медведського М.Д., у цивільній справі за поданням старшого державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ Пацуріної Оксани Василівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України відносно боржника ОСОБА_1 ,-

в с т а н о в и в:

У лютому 2020 року старший державний виконавець Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пацуріна О.В. звернулася до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України відносно боржника ОСОБА_1 .

Подання обґрунтовувала тим, що на виконанні у Києво-Святошинському районному відділі державної виконавчої служи Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження № 52735203 з примусового виконання виконавчого листа № 369/1687/16-ц, виданого 21.10.2016 Києво-Святошинським районним судом про зобов`язання ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 брати участь у спілкуванні та вихованні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; встановлено участь батька ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_3 протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішення суду: кожної неділі місяця з 10 години до 19 години в присутності матері ОСОБА_1 ; у подальшому, у вихідні дні: кожної неділі місяця з 10 години до 19 години.

26.10.2016 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яку боржник отримав 08.11.2016 року.

Неодноразовими виходами державного виконавця для перевірки виконання рішення суду встановлено, що боржником чиняться перешкоди у виконанні рішення суду, що підтверджується відповідними актами державного виконавця від 08.01.2017, 31.01.2017.

Державним виконавцем 07.12.2018 року відновлено виконавче провадження, копія постанови направлено для виконання боржнику за адресою, вказаною у виконавчому документі, боржника зобов`язано виконати вимоги виконавчого документа.

20.12.2018 року державним виконавцем, згідно відомостей з сайту УДППЗ «Укрпошта» встановлено, що постанову про відкриття виконавчого провадження було вручено адресу особисто 18.12.2018 року.

23.12.2018 року державним виконавцем, в порядку перевірки виконання рішення суду, згідно п.п. 1, 2 ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», було складено акт, яким зафіксовано факт умисного невиконання боржником рішення суду.

28.12.2018 року державний виконавець, згідно п. 3 ст. 64-1 Закону України «Пров виконавче провадження», було винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 1700 грн., та направлено постанову боржнику.

27.01.2019 року державним виконавцем, в порядку перевірки виконання рішення суду, згідно п.п. 1, 2 статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», було складено акт, чим зафіксовано факт умисного невиконання боржником рішення суду.

06.02.2019 року, державним виконавцем, згідно п.п. 4 ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», було винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 3400 грн.

Відповідно до листа слідчого Києво-Святошинського СВ ВП Іщука М.Г. стосовно боржника - ОСОБА_1 відкрито кримінальну справу за фактом умисного невиконання рішення суду за ст.. 382 КК України.

Посилаючись на те, що боржник станом на 04.09.2019 року рішення суду не виконав та жодних дій спрямованих на виконання рішення суду не вчинив, а також те, що боржник має можливість для перетину кордону України, існує загроза ухилення боржника від виконання рішення суду шляхом виїзду за межі України, державний виконавець просив тимчасово обмежити ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, шляхом заборони перетинати державний кордон України до виконання нею своїх зобов`язань, покладених рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17.06.2016 року.

Ухвалою Києво-Святшинського районного суду міста Києва від 10 лютого 2020 року подання старшого державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ Пацуріної О.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України відносно боржника ОСОБА_1 задоволено.

Тимчасово обмежено боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, шляхом заборони перетинати державний кордон України до виконання своїх зобов`язань, покладених на ОСОБА_1 рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17.06.2016 року по справі № 369/1687/16-ц.

Виконання ухвали покладено на Державну прикордонну службу України.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, представник боржника ОСОБА_1 адвокат Мялук Олеся Петрівна подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10.02.2020 року та постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні подання виконавця.

Апеляційну скаргу обґрунтовувала тим, що ухвала суду є незаконною та необгрунтованою, постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначала, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.06.2016 року про встановлення участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною визначено час виконання рішення, однак рішенням не встановлено місце виконання вказаного рішення. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а уразі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем. Пунктом 5 Розділу 9 Інструкції з організації примусового виконання рішень, визначено, що якщо рішенням про встановлення побачення з дитиною не визначено час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, державний виконавець викликає сторони виконавчого провадження з метою визначення часу та (або) місця такого побачення шляхом надіслання викликів одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження. Сторона виконавчого провадження у разі неможливості з`явитися на призначений час письмово повідомляє про це державного виконавця шляхом подання заяви (клопотання), в якій (якому) зазначає про зручні для неї час та (або) місце проведення побачення стягувача з дитиною. Державний виконавець визначає час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, враховуючи позицію сторін виконавчого провадження та інтереси дитини, шляхом винесення постанови про визначення часу та (або) місця побачення стягувача з дитиною. Якщо сторона виконавчого провадження не з`явилася у визначений у виклиці час до державного виконавця та письмово не повідомила державного виконавця про зручні для неї час та (або) місце проведення побачення стягувача з дитиною, державний виконавець визначає час та (або) місце такого побачення без врахування позиції відповідної сторони виконавчого провадження.

Наголошувала на тому, що з моменту відкриття виконавчого провадження, ОСОБА_1 жодного разу не викликали для визначення місця побачень з дитиною (місця виконання рішення суду), а відтак державним виконавцем не встановлено місце виконання рішення суду. При цьому, боржник неодноразово наголошувала про неможливість здійснення побачень у будинку, в якому проживає дитини з об`єктивних причин, та просила роз`яснити можливість обрання сторонами виконавчого провадження місця виконання рішення суду. Неможливість здійснення побачень у будинку, де проживає дитини, виникла у зв`язку з тим, що 25.06.2017 року ОСОБА_2 біля будинку апелянта здійснив постріл через хвіртку з мисливської рушниці в батька апелянта, який в той час знаходився на подвір`ї будинку. Наразі обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 перебуває на розгляді в суді. 31.08.2017 року постановою Києво-Святошинської місцевої прокуратури про забезпечення безпеки особи було постановлено застосувати до потерпілого у кримінальному провадженні заходи забезпечення безпеки у вигляді особистої охорони та охорони житла, в якому він проживає.

З огляду на зазначене, вважає, що юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі країни можливі лише за свідоме ухилення боржника від виконання своїх обов`язків, яке має умисний характер, тоді як виконавцем не надано доказів на підтвердження того, що боржник умисно не виконує рішення суду.

Крім того, зазначала, що судом не врахована та обставина, що державним виконавцем не обґрунтовано необхідність застосування додаткового заходу впливу з метою забезпечення належного боржником виконання рішення суду у вигляді тимчасового обмеження виїзду за межі України.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належно, представник ОСОБА_1 - адвокат Мялук О.П. надіслала клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з її відрядженням до міста Одеси, де у Приморському районному суді м. Одеси призначено розгляд справи на 10:30 та у Одеському апеляційному суді призначено розгляд справи на 15:00. Також клопотання про відкладення розгляду справи надіслав ОСОБА_2 , обґрунтовуючи його тим, що на 5 серпня о 16 год. 30 хв. призначено розгляд кримінальної справи, де він є обвинувачуваним. Колегія суддів, з урахуванням ст.. 372 ЦПК України, вважає можливим проводити розгляд справи у відсутності учасників справи, належним чином повідомлених про розгляд справи.

Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи подання державного виконавця про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, суд першої інстанції виходив з того, що на даний час державним виконавцем вчинені всі передбачені законом заходи по виконанню рішення суду, а тому суд вважав за можливе вжити заходи шляхом встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документу до виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, так як він є необгрунтованим та не відповідає вимогам матеріального права, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 26 жовтня 2016 року постановою головного державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області Данилишиним П.Б. відкрито виконавче провадження № 52735203, про примусове виконання виконавчого листа № 369/1687/16-ц, виданого 21.10.2016 року Києво-Святошинським районним судом Київської області про зобов`язання ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 брати участь у спілкуванні та вихованні з дитиною ОСОБА_3 , встановлення участі батька ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_3 протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішення суду: кожної неділі місяця з 10 години до 19 години в присутності матері, у подальшому, у вихідні дні: кожної неділі місяця з 10 години до 19 години(а.с. 4-5).

07 грудня 2018 року постановою старшого державного виконавця Пацуріною О.В. про відновлення виконавчого провадження встановлено, що при розгляді заяви стягувача про відновлення виконавчого провадження встановлено, що боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, у зв`язку з чим постановив відновити виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 369/1687/16-ц від 21.10.2016 (а.с. 8).

Згідно акту державного виконавця від 23 грудня 2018 року, виходом старшого державного виконавця Пацуріною Оксаною Василівною за участю понятих та стягувача за адресою: АДРЕСА_1 для перевірки виконання рішення суду встановлено, що, боржник ОСОБА_1 чинить перешкоди у спілкуванні зі стягувачем дитини, боржник двері не відчиняє, на телефонні дзвінки не реагує. Боржником було викликано службу безпеки «Сіріус». Рішення суду боржником не виконується та чиняться перешкоди в належному виконанні рішення суду (а.с. 11).

28.12.2018 року постановою старшого державного виконавця Пацуріною О.В. про накладення штрафу, за невиконання рішення суду накладено на боржника штраф на користь держави у розмірі 1700 грн. (а.с. 12).

Згідно акту державного виконавця від 27.01.2019 року, виходом старшого державного виконавця Пацуріною О.В. за участю понятих та стягувача за адресою: АДРЕСА_1 , для перевірки виконання рішення суду встановлено, що боржник ОСОБА_1 чинить перешкоди у спілкуванні зі стягувачем ОСОБА_2 з малолітньою дитиною ОСОБА_3 .. Боржник двері не відчинила, на телефонні дзвінки не відповідає. (а.с. 15).

Відповідно до листа Києво-Святошинського СВ ВП слідчого Іщука М.Г., стосовно боржника - ОСОБА_1 відкрито кримінальне провадження за фактом умисного невиконання рішення суду за ст.. 382 КК України.

Статтею 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно статті 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і порядок розв`язання спорів у цій сфері визначаються Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України».

Даним Законом також встановлено вичерпний перелік підстав для тимчасового обмеження громадян України у праві виїзду за кордон.

Так, відповідно до ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли: він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, - до закінчення терміну, встановленого статтею 12 цього Закону; стосовно нього у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, застосовано запобіжний захід, за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон, - до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень; він засуджений за вчинення кримінального правопорушення - до відбуття покарання або звільнення від покарання; він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів; він перебуває під адміністративним наглядом Національної поліції - до припинення нагляду.

Порядок виконання рішень судів та рішень інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

За змістом п.19 ч.3 ст. 18 вказаного Закону, державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до ст.. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Аналізуючи положення ст. 441 ЦПК України у взаємозв`язку з положеннями статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» та ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», варто дійти висновку, що підставою для встановлення особі тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України є встановлення судом, який розглядає подання державного виконавця, факту ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань перед стягувачем.

Під ухиленням від виконання зобов`язання варто розуміти такі дії чи бездіяльність з боку боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним рішення суду, за наявності при цьому можливостей вчинити дії в порядку його виконання та за відсутності об`єктивних обставин, які перешкоджають виконанню.

З метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, суду належить з`ясувати, чи дійсно боржник свідомо ухиляється від виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні у Києво-Святошинському районному відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження № 52735203 з примусового виконання виконавчого листа № 369/1687/16-ц, виданого 21.10.2016 Києво-Святошинським районним судом про зобов`язання ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 брати участь у спілкуванні та вихованні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; встановлено участь батька ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_3 протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішення суду: кожної неділі місяця з 10 години до 19 години в присутності матері ОСОБА_1 ; у подальшому, у вихідні дні: кожної неділі місяця з 10 години до 19 години.

Статтею 64-1 Закону України «Пров виконавче провадження» встановлено порядок виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною.

Так, виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом. У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею. Рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною виконується у порядку, встановленому статтею 63 цього Закону.

Як вбачається з рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 червня 2016 року, судом ухвалено зобов`язати ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 брати участь у спілкуванні та вихованні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; встановити участь батька ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_3 протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішення суду: кожної неділі місяця з 10 години до 19 години в присутності матері ОСОБА_1 ; у подальшому, у вихідні дні: кожної неділі місяця з 10 години до 19 години.

Таким чином, рішення суду не містить місце побачень батька з дитиною.

Відповідно до п. 5розділу ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, якщо рішенням про встановлення побачення з дитиною не визначено час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, державний виконавець викликає сторони виконавчого провадження з метою визначення часу та (або) місця такого побачення шляхом надіслання викликів одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження. Сторона виконавчого провадження у разі неможливості з`явитися на призначений час письмово повідомляє про це державного виконавця шляхом подання заяви (клопотання), в якій (якому) зазначає про зручні для неї час та (або) місце проведення побачення стягувача з дитиною.Державний виконавець визначає час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, враховуючи позицію сторін виконавчого провадження та інтереси дитини, шляхом винесення постанови про визначення часу та (або) місця побачення стягувача з дитиною. Якщо сторона виконавчого провадження не з`явилася у визначений у виклиці час до державного виконавця та письмово не повідомила державного виконавця про зручні для неї час та (або) місце проведення побачення стягувача з дитиною, державний виконавець визначає час та (або) місце такого побачення без врахування позиції відповідної сторони виконавчого провадження.

В матеріалах справи відсутні відомості, що з метою визначення місця побачень батька з дитиною, державний виконавець викликав сторін виконавчого провадження.

Також в матеріалах справи відсутні відомості, що державним виконавцем визначено місце побачень стягувача з дитиною, враховуючи позицію сторін виконавчого провадження та/або визначення державним виконавцем місця побачень стягувача з дитиною без врахування позиції відповідної сторони виконавчого провадження.

Відповідно до п. 8. розділу ІХ Інструкції, державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником рішення про встановлення побачення з дитиною у час та місці побачення стягувача з дитиною, визначені рішенням або державним виконавцем.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною третьою статті 64-1 Закону. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною четвертою статті 64-1 Закону. При кожному наступному невиконанні боржником зазначеного рішення державний виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною четвертою статті 64-1 Закону. (п. 9 розділу ІХ Інструкції).

Таким чином, в порушення вимог вищезазначених положень Інструкції, державний виконавець не вчинив всіх необхідних дій, з метою реалізації прав та обов`язків стягувача та боржника для виконання рішення суду, та не врахував, що рішенням суду не встановлено місце його виконання, у зв`язку з чим державний виконавець керуючись положеннями Інструкції мав вчинити всі необхідні дії для можливого виконання боржником рішення суду.

Відтак, колегія суддів вважає, що державний виконавець передчасно звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

При цьому, обставини справи не свідчать про свідоме ухилення боржника від виконання рішення суду, а лише дають підстави стверджувати, що виконання рішення за місцем проживання дитини та зокрема і боржника є неможливим, у зв`язку з певними обставинами, які також мають бути враховані виконавцем при визначенні місця виконання рішення суду.

Вказаних вище обставин справи та норм закону суд першої інстанції не врахував, а тому колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є обгрунтованими, а суд першої інстанції прийшов до необґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 .

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є:1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази ухилення боржника від виконання судового рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 лютого 2020 року підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про відмову в задоволенні подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 адвоката М`ялук Олесі Петрівни задовольнити.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 лютого 2020 року скасувати та постановити нове судове рішення.

У задоволенні старшого державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ Пацуріної Оксани Василівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України відносно боржника ОСОБА_1 відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повий текст постанови складено 05 серпня 2020 року .

Головуючий: Судді: