Постанова

Іменем України

06 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 754/7886/18

провадження № 61-7652св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

представник позивачів - адвокат Буняк Валерій Сергійович,

відповідач - ОСОБА_5 ,

особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_6 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Борисової О. В., Ратнікової В. М., Левенця Б. Б. від 28 березня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_5 про припинення права власності на частку у спільному майні.

Позовна заява мотивована тим, що їм на праві спільної часткової власності належить 4/5 частини квартири АДРЕСА_1 , а саме: ОСОБА_1 є власником 1/5 частини вказаної квартири, ОСОБА_2 - 3/10 частини, ОСОБА_3 - 1/5 частини, ОСОБА_4 - 1/10 частини. Інша 1/5 частини спірної квартири належить відповідачу ОСОБА_5 , який є колишнім чоловіком позивача ОСОБА_1 . Відповідач у зазначеній квартирі не проживає і не зареєстрований більше десяти років, останнє відоме місце його проживання в Україні: АДРЕСА_2 , де проживає його матір. За наявної інформації на даний час відповідач постійно проживає у Республіці Польща. Спірна квартира складається з трьох кімнат загальною площею 73,2 кв. м, у тому числі житловою площею 42,00 кв. м. Зважаючи на розмір часток співвласників спірної квартири виділення відповідачу у натурі його частки або поділ квартири на окремі приміщення є неможливим, як неможливим є й окреме проживання відповідача у квартирі. Як зазначають позивачі, частка відповідача є незначною порівняно з іншими співвласниками, які є однією сім`єю, житлова площа відповідача відповідно до його частки у власності є недостатньою для проживання. Припинення права власності відповідача на його частку у квартирі не завдасть істотної шкоди його інтересам або членам його сім`ї.

Посилаючись на викладене, позивачі просять припинити право власності ОСОБА_5 на 1/5 частини квартири АДРЕСА_1 з присудженням грошової компенсації у розмірі 29 840,00 грн за рахунок позивачів; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/20 частини вказаної квартири; за ОСОБА_2 - на 3/40 частини; за ОСОБА_3 - на 1/20 частини; за ОСОБА_4 - на 1/40 частини.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 25 липня 2018 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задоволено.

Припинено право власності ОСОБА_5 на 1/5 частини квартири АДРЕСА_1 з присудженням грошової компенсації у розмірі 29 840 грн за рахунок позивачів.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/20 частини квартири АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 3/40 частини квартири АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/20 частини квартири АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/40 частини квартири АДРЕСА_1 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2018 року нараховано ОСОБА_5 грошові кошти, які були внесені позивачами на депозитний рахунок Деснянського районного суду м. Києва в розмірі 29 840 грн, шляхом здійснення перерахування за банківськими реквізитами відповідача.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із наявності всіх підстав для припинення права на частку у спільному майні, що передбачені статтею 365 ЦК України, а саме: квартира є неподільною, спільне користування нею співвласниками є неможливим, частка відповідача не може бути виділена в натурі і таке припинення не завдасть останньому істотної шкоди, який і не заперечував про отримання грошової компенсації за належну йому 1/5 частини квартири.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 28 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 25 липня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з кожного окремо на користь ОСОБА_6 по 1 321,50 грн витрат зі сплати судового збору та 1 625 грн витрат на правову допомогу.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що спір у даній справі порушує права та інтереси ОСОБА_6 , яка подала апеляційну скаргу, оскільки позбавлення ОСОБА_5 права власності на 1/5 частини квартири АДРЕСА_1 унеможливлює виконання судового рішення про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 суми боргу, в тому числі і можливість виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог ОСОБА_6 про переведення прав та обов`язків співвласника квартири ОСОБА_5 на неї.

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У квітні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що в силу вимог статті 365 ЦК України арешт майна ОСОБА_5 не обмежує суд, за наявності для того визначених вказаною статтею підстав, у праві припинити право власності ОСОБА_5 на частку в спільному майні. Тому суд вправі вирішити даний спір не залежно від наявності інших судових проваджень щодо ОСОБА_5 . Крім того, ОСОБА_5 визнав позов і такий факт не вказує на зловживання правом зі сторони позивачів і не є формою розпорядження відповідачем своїм майном. ОСОБА_6 мала можливість отримати грошові кошти, сплачені позивачами в рахунок оплати 1/5 частини квартири, які були перераховані на депозитний рахунок суду. Більше того, закон взагалі не гарантує право іншим кредиторам ОСОБА_5 вступати в справу щодо його спору з співвласниками квартири. Крім того, суд незаконно включив до складу судових витрат понесені ОСОБА_6 витрати на правову допомогу, оскільки ТОВ «1 Правова компанія», з якою остання уклала договір про надання юридичних послуг, не може бути суб'єктом оплати витрат на правову допомогу особі в суді.

У травні 2020 року представник ОСОБА_1 до Верховного Суду подав додаткові пояснення, у яких зазначив, що за заявою ОСОБА_6 ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 31 травня 2019 року у справі № 754/15725/17 позовну заяву ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про переведення на неї прав і обов'язків співвласника спірної частини квартири залишено без розгляду.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У травні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу банку від представника ОСОБА_6 , у якому, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги та законність і обґрунтованість прийнятої у справі постанови суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції -без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного Суду від 24 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 754/7886/18 з Деснянського районного суду м. Києва.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є співвласниками трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , жилою площею 42,00 кв. м, загальною площею 73,2 кв. м.

ОСОБА_1 є власником 1/5 частини вказаної квартири, ОСОБА_2 - 3/10 частини, ОСОБА_3 - 1/5 частини, ОСОБА_4 - 1/10 частини.

Інша 1/5 частини спірної квартири належить відповідачу ОСОБА_5 , який є колишнім чоловіком позивача ОСОБА_1 .

На підтвердження вартості 1/5 частини спірної квартири позивачі надали фотокопію звіту про незалежну оцінку трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , згідно якого ринкова вартість об`єкта - квартири станом на 23 травня 2018 року складає 149 200 грн, вартість 1/5 частини квартири складає 29 840 грн.

Звертаючись до суду з указаним позовом, позивачі просили припинити право власності ОСОБА_5 на 1/5 частини спірної квартири з присудженням грошової компенсації у розмірі 29 840,00 грн за їх рахунок, посилаючись на те, що останній у зазначеній квартирі не проживає і не зареєстрований більше десяти років та зважаючи на розмір часток співвласників спірної квартири виділення відповідачу у натурі його частки або поділ квартири на окремі приміщення є неможливим.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 28 березня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до положень статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Відповідно до положень статей 16, 386, 391 ЦК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Частиною першою статті 365 ЦК України, на яку посилалися позивачі, обґрунтовуючи позов, передбачені підстави, за наявності яких суд може задовольнити позов про припинення права особи на частку у спільному майні: частка є незначною і не може бути виділена в натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Апеляційний суд установив, що 18 квітня 2011 року Дарницький районний суд м. Києва у справі № 2-879/2011 постановив ухвалу про накладення арешту на 1/5 частини квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_5 .

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 19 квітня 2011 року у справі № 2-879/2011 стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 в рахунок повернення основного боргу з урахуванням індексу інфляції 205 994,62 грн за період з листопада 2008 року по березень 2011 року, судовий збір у розмірі 1 700 грн та витрати на ІТЗ в розмірі 120 грн.

Постановою державного виконавця органу ДВС Деснянського районного управління юстиції від 30 липня 2013 року відкрито виконавче провадження № 39092737 з примусового виконання виконавчого листа Дарницького районного суду м. Києва № 2-879/11, виданого 17 квітня 2012 року про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 в рахунок повернення основного боргу з урахуванням індексу інфляції 205 994,62 грн за період з листопада 2008 року по березень 2011 року, судовий збір у розмірі 1 700 грн та витрати на ІТЗ в розмірі 120 грн.

Постановою державного виконавця органу ДВС Деснянського районного управління юстиції від 30 липня 2013 року ВП № 39092737 на все майно, що належить боржнику ОСОБА_5 було накладено арешт та заборонено здійснювати його відчуження, про що внесено відомості до Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна.

Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Припинення права власності на частку у спільному майні не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, визнаючи позов у даній справі та позивачі, які звернулися до суду з позовом, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки припинення права власності ОСОБА_5 на 1/5 частини квартири АДРЕСА_1 порушує майнові інтереси кредитора ОСОБА_6 і направлені на недопущення звернення стягнення на майно боржник.

Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Такий висновок відповідає постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (№ 61-15813сво18).

За таких обставин, апеляційний суд обґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції та відмовив в позові про припинення права власності на частку у спільному майні в обраний позивачами спосіб, у зв'язку із тим, що у випадку припинення права власності ОСОБА_5 на належну йому 1/5 частини квартирибудуть порушені права та інтереси кредитора ОСОБА_6 , оскільки припинення права власності відповідача на спірне майно ускладнює виконання судового рішення про стягнення суми боргу з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 .

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги щодо незаконного включення судом до складу судових витрат понесені ОСОБА_6 витрати на правову допомогу, тому що ТОВ «1 Правова компанія» не може бути суб'єктом оплати витрат на правову допомогу особі в суді є неспроможними, оскільки правова допомога надавалась адвокатом Панченко А. В., який діяв на підставі ордера серії СМ № 00300 та перебував у трудових відносинах з ТОВ «1 Правова компанія». Є докази сплати ОСОБА_6 таких витрат, що відповідає приписам статті 137 ЦПК України, тому такі витрати підлягають стягненню.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування постанови суду апеляційної інстанції, оскільки зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції, були предметом дослідження у суді із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Оскільки оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін, а скаргу без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 28 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун