ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

07.08.2020м. ДніпроСправа № 904/3828/20

За заявою Фізичної особи-підприємця Сольоного Володимира Миколайовича про забезпечення позову у справі

за позовом Фізичної особи-підприємця Сольоного Володимира Миколайовича, м. Київ

до Фізичної особи-підприємця Попової Катерини Валентинівни, м. Дніпро

про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 709 000,00 грн.

Суддя Кармазіна Л.П.

Представники сторін не викликались.

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець Сольоний Володимир Миколайович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Попової Катерини Валентинівни про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 709 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані набуттям відповідачем грошових коштів позивача у розмірі 709 000 грн. без належної на те правової підстави. Позивач зазначає, що згідно із випискою від 17.06.2020 по рахунку, який відкрито на ім`я позивача 16.06.2020 року було здійснено два перекази на рахунок, відкритий в АТ "Райффайзен Банк Аваль" у м. Києві на ім`я Фізичної особи-підприємця Попової Катерини Валентинівни, на суму 665 000,00 грн. та на суму 44 000,00 грн. Призначення цих переказів вказано як "оплата за товари згідно рахунку-фактури № СФ-000011 від 16.06.2020". За твердженням позивача, між ФОП Сольоний В.М. та ФОП Попова Катерина Валентинівна відсутні будь-які зобов`язання, на підставі яких могли проводитися розрахунки, в тому числі безготівкові. Позивач зазначає, що не здійснював вказаних вище двох переказів та вважає ці випадки, як помилкові списання, що не залежале від волі позивача. У позовній заяві позивач зазначив, що обставини, за яких ці грошові кошти вибули з володіння позивача і потрапили на рахунок Попової К.В. , є предметом досудового розслідування в рамках кримінального провадження № 42020101060000218 від 19.06.2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 190, ч. 1 ст. 361 КК України.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2020, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 05.08.2020.

05.08.2020 в підготовче засідання з`явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги та надав усні пояснення по суті спору.

Відповідач в підготовче засідання не з`явились, відомості щодо отримання відповідачем ухвали суду від 21.07.2020 в матеріалах справи відсутні.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2020, відкладено підготовче засідання на 09.09.2020.

05.08.2020, після підготовчого засідання, позивачем подано до канцелярії суду заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив суд накласти арешт на грошові кошти Фізичної особи-підприємця Попової Катерини Валентинівни у розмірі ціни позову 709 000,00 грн. на рахунку НОМЕР_2 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», код ЄДРПОУ банка 14305909, МФО 380805, а також на грошові кошти відповідача, фізичної особи Попової Катерини Валентинівни , на рахунках в інших банках, в тому числі на банківських рахунках в ПАТ "БАНК ВОСТОК", АТ "КРЕДОБАНК", АТ "ОТП БАНК", Акціонерний банк "Південний", АТ "ПУМБ", АТ "АЛЬФА-БАНК", АТ "КРЕДОБАНК", АБ "УКРГАЗБАНК".

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається на те, що вжиття заходу забезпечення позову у вигляді арешту грошових коштів відповідача є гарантією реального виконання рішення суду та не є порушенням прав відповідача щодо володіння та користування своїм майном, оскільки такі заходи не породжують юридичних наслідків для списання коштів з рахунків відповідача до моменту вступу рішення у даній справі в силу та виникнення у відповідача обов`язку з його виконання. Вжиття заходу забезпечення позову у вигляді арешту грошових коштів в сумі 709 000,00 грн. на банківських рахунках відповідача, на переконання позивача, сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді та у разі задоволення позову шляхом виключення можливості відповідача приховати кошти для стягнення. Заявник вважає, що невжиття зазначеного заходу забезпечення позову значно ускладнить чи зробить неможливим ефективний захист, оскільки спричинить необхідність розшуку ліквідного майна відповідача, його примусову реалізацію та задоволення вимог за рахунок отриманих від цього коштів. За викладених обставин, позивач просив суд задовольнити заяву та вжити заходи забезпечення позову у даній справі.

Розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Сольоного Володимира Миколайовича про забезпечення позову, суд не вбачає підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволення вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Правова позиція Верховного Суду в питаннях забезпечення позову зводиться до того, що господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 08.10.2018 у справі № 913/257/18).

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд не повинен надавати оцінку доказам в обґрунтування вимог чи заперечень проти позову, робити висновки про існування або відсутність підстав для задоволення позову. В першу чергу суд повинен оцінити доводи заявника на підтвердження того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

За змістом статей 2, 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суть якої зводиться до того, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що будь-яка письмова заява з процесуальних питань повинна містити, окрім іншого, перелік доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

В статті 6 Господарського кодексу України визначено принцип свободи підприємницької діяльності. Водночас принцип змагальності, закріплений у статті 13 ГПК України, встановлює право відповідача заперечити проти наявності боргу з широкого кола підстав. При цьому відповідач має право розраховувати на те, що його господарська діяльність під час розгляду спору по суті не зазнаватиме з боку держави свавільного утиску, у тому числі, й шляхом безпідставного арешту грошових коштів у значному розмірі.

Позивач просить накласти арешт на грошові кошти відповідача. Разом з цим, заявником не надано доказів того, що відповідач намагається здійснити дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов`язання, вчинення яких обумовлюється в часі після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду.

В свою чергу, лише посилання на недобросовісність дій відповідача, які дають підстави вважати, що останній може ухилятись від виконання судового рішення, не є тією обставиною, яка б могла свідчити про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання, оскільки є припущенням, не підтвердженим доказами (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду України від 02.04.2019 у справі №918/702/18).

Суд зазначає, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Проте, всупереч вищевказаних положень чинного законодавства заявником не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу в межах ціни позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Так, в обґрунтування заяви про забезпечення позову Фізична особа-підприємець Сольоний Володимир Миколайович посилається на те, що відповідач ухиляється у добровільному порядку повернути безпідставно отримані грошові кошти. Як вказує заявник, метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому його прав та охоронюваних інтересів, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

При цьому, заявником не надано належних доказів на підтвердження вчинення Фізичною особою - підприємцем Поповою Катериною Валентинівною дій, направлених на зменшення наявних на її рахунках грошових коштів, тоді як умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Крім того, посилання позивача на наявність досудового розслідування в рамках кримінального провадження № 42020101060000218, як на підставу для забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, не є тією беззаперечною підставою для забезпечення позову, оскільки, як вказує сам заявник у заяві про забезпечення позову: "На даний час особи, які можуть підозрюватись або бути винними у ситуації, що склалась не встановлені досудовим розслідуванням".

Факти вказані позивачем у позовній заяві, як і у заяві про забезпечення позову не можуть бути підставою для забезпечення позову, оскільки зазначені обставини є предметом спору, що потребують доведення, тому не можна розглядати твердження позивача, як безспірні та такі, що обґрунтовують необхідність забезпечення позову.

Суд, вирішуючи питання про забезпечення позову повинен дотриматися розумного балансу між необхідністю забезпечити можливе майбутнє виконання судового рішення та неприпустимістю блокування господарської діяльності відповідача.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивачем не надано суду належних обґрунтувань та доказів в підтвердження наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, які б свідчили про можливе істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або позбавлення заявника можливості ефективно захистити його порушені чи оспорювані права та інтереси. Доводи заявника, якими мотивовано заяву про забезпечення позову, ґрунтуються лише на припущеннях.

Крім того суд зазначає, що вимога позивача про накладення арешту на грошові кошти відповідача, фізичної особи Попової Катерини Валентинівни , на рахунках в інших банках, в тому числі на банківських рахунках в ПАТ "БАНК ВОСТОК", АТ "КРЕДОБАНК", АТ "ОТП БАНК", Акціонерний банк "Південний", АТ "ПУМБ", АТ "АЛЬФА-БАНК", АТ "КРЕДОБАНК", АБ "УКРГАЗБАНК", також не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат, проте відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.

При цьому, заявляючи вимогу про накладення арешту на грошові кошти відповідача, на рахунках в інших банках, в тому числі на банківських рахунках в ПАТ "БАНК ВОСТОК", АТ "КРЕДОБАНК", АТ "ОТП БАНК", Акціонерний банк "Південний", АТ "ПУМБ", АТ "АЛЬФА-БАНК", АТ "КРЕДОБАНК", АБ "УКРГАЗБАНК", позивачем не зазначено відомостей щодо наявності рахунків, відкритих на ім`я відповідача у цих банках та їх номерів.

Враховуючи наведені заявником мотиви для забезпечення позову та відсутність в матеріалах справи доказів, необхідних для встановлення судом наявності підстав для забезпечення позову, суд відмовляє в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до приписів ст. 137 ГПКУ забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, за наявності належних та допустимих доказів, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Керуючись статтями 136-141, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Фізичній особі-підприємцю Сольоному Володимиру Миколайовичу в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Судові витрати, пов`язані з поданням заяви про забезпечення позову, віднести на заявника.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 07.08.2020.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 254-259 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Л.П. Кармазіна