,

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЛУГАНСЬКА

Справа № 2-1094/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

16 квітня 2010 року        Жовтневий районний суд м. Луганська в складі:

головуючого судді: Дідоренко А.Е.,

при секретарі:          Болотовій І.В.,

за участю прокурора – Лютої С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за позовом першого заступника прокурора Луганської області в інтересах ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Сталь», Управління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Луганській області про стягнення заборгованості та про зобов’язання виконати певні дії,

ВСТАНОВИВ:

17.06.2004р. до Жовтневого районного суду м. Луганська надійшла позовна заява першого заступника прокурора Луганської області в інтересах ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Сталь», Управління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Луганській області про стягнення заборгованості та про зобов’язання виконати певні дії.

В обґрунтування свого позову перший заступник прокурора Луганської області зазначив наступне.

ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з першим відповідачем з липня 1985р. Після отримання травми на виробництві у грудні 1993р. ОСОБА_1 було визнано інвалідом ІІІ групи з втратою працездатності на 30% (продовжувалась строком до 31.12.2000р.).

Відповідно до Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків, затверджених постановою КМУ від 23.06.1993р. № 472 (з наступними змінами і доповненнями) ОСОБА_1 було встановлено відшкодування втраченого заробітку, виходячи з 30% втрати працездатності та заробітку ОСОБА_1 за останні 3 місяці, що передували виробничій травмі.

Згідно розрахунку ВАТ «Сталь» з 13.12.1993р. сума відшкодування шкоди, спричиненої виробничим травматизмом ОСОБА_1, становила 91270,00 крб. У подальшому зазначена сума відшкодування шкоди неодноразово переглядалась.

З 01.01.1997р. сума відшкодування шкоди, спричиненої виробничим травматизмом ОСОБА_1 становила 167,22грн.

Наказом директора ВАТ «Сталь» № 91 від 22.12.1999р. «Про введення мінімальної заробітної плати» було проведено підвищення тарифних ставок та посадових окладів. Коефіцієнт підвищення склав 1,63. На підставі зазначеного наказу ОСОБА_1 було перераховано суму відшкодування шкоди, спричиненої виробничим травматизмом до 272,57грн. (167,22 Х 1,63 = 272,57), яку відповідач сплачував ОСОБА_1 до 01.01.2001р.

Висновком медико-соціальної експертної комісії від 05.01.2001р. ОСОБА_1 визнано інвалідом ІІ групи з втратою працездатності 70%.

Зазначений висновок МСЕК ОСОБА_1 було надано до адміністрації ВАТ «Сталь» з заявою про перерахування суми відшкодування шкоди, спричиненої виробничим травматизмом.

Але всупереч вимогам п. 28 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків, відповідач перерахунку суми відшкодування не здійснив, мотивуючи свої дії абз. 6 п. 28 вищезазначених правил.

Відповідно до абз. 6 п. 28 Правил, перерахований розмір втраченого заробітку у перерахунку на 100% втрати професійної працездатності не може бути більшим від середньомісячного заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок). Тобто, вимоги вказаного абзацу мають застосовуватись лише тоді, коли підставою для перерахунку розміру відшкодування шкоди є підвищення тарифних ставок (посадових окладів) відповідних працівників.

У випадку з ОСОБА_1 підставою для перерахунку є не підвищення тарифних ставок, а зміна ступеню втрати працездатності з 30% до 70%. Перерахунок розміру відшкодування шкоди у зв’язку зі зміною ступеня втрати працездатності передбачено абз. 2 п. 28 Правил, відповідно до якого сума відшкодування шкоди позивача повинна становити 636 грн. (272,57 / 30 х 70 =636).

З вини відповідача ОСОБА_1 з 01.01.2001р. щомісячно не донараховувалось 363,43грн.

На підставі Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відповідачем було передано документи ОСОБА_1, що підтверджують його право на страхову виплату, внаслідок нещасного випадку на виробництві, а також розміри цієї виплати у сумі 272,57 грн. до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань згідно акту прийому-передачі від 22.06.01.

Фонд почав здійснювати виплати ОСОБА_1 починаючи з 01.07.2001р.

Таким чином, з вини відповідача ОСОБА_1 не донараховано страхові виплати з 01.01.01. по 01.06.01р. тобто за 5 місяців. Розмір недоплати складає 1817,15грн. (363,43 х 5 =1817,15).

Крім того, під час передачі документів ОСОБА_1 до Фонду відповідачем надано довідку про розмір втраченого заробітку, згідно до якої сума відшкодування 70% втрати працездатності становить 272,57грн.

Через надання відповідачем зазначеної довідки, яка не відповідає дійсності, Фондом у подальшому проводилось нарахування ОСОБА_1 сум відшкодування втраченого заробітку виходячи з 272,57грн.

Посилаючись на вищевказані обставини перший заступник прокурора Луганської області  просив суд стягнути з ВАТ «Сталь» на користь ОСОБА_1  недоплачену суму відшкодування втраченого заробітку у розмірі 1817,15грн.; зобов’язати ВАТ «Сталь» здійснити перерахунок розміру відшкодування шкоди у зв’язку зі зміною ступеня втрати працездатності з 30% до 70% відповідно до абз. 2 п. 28 Правил, та надати виправлену довідку про розмір втраченого заробітку ОСОБА_1 до Управління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Луганській області; зобов’язати Управління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Луганській області провести ОСОБА_1 перерахунок розміру відшкодування шкоди, спричиненої виробничим травматизмом, на підставі довідки, наданої ВАТ «Сталь».

Прокурор в судовому засіданні заявлений позов підтримав та просив суд задовольнити його в повному обсязі з вищевикладених мотивів.

Під час судового розгляду справи, ОСОБА_1 неодноразово уточнював позовні вимоги, що були заявлені прокурором в його інтересах та остаточно просив суд, стягнути з ВАТ «Сталь» на свою користь недоплачені страхові виплати в розмірі 40440,73грн., зобов’язати ВАТ «Сталь» виплатити компенсацію втрати частини доходів, що пов’язано з їх несвоєчасною виплатою починаючи з 01.01.2001р. до дня виплати, а також стягнути з ВАТ «Сталь» відшкодування завданої йому моральної шкоди у сумі 100000,00грн.

В письмових запереченнях на заявлений позов, другий відповідач – Управління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Луганській області, посилаючись на те, що питанням виплати ОСОБА_1 втраченого заробітку займалось Управління ВД Фонду СНВ у м. Луганську, яке є окремою юридичною особою та в якому перебуває справа ОСОБА_1 просив суд залучити Управління ВД Фонду СНВ у м. Луганську у якості належного відповідача.

Ухвалою суду від 15.09.2004р. залучено у якості належного відповідача Управління ВД Фонду СНВ у м. Луганську.

В судовому засіданні представник першого відповідача – ВАТ «Сталь», проти заявленого позову заперечував посилаючись на відсутність підстав для представництва інтересів позивача прокуратурою Луганської області в порядку ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» у зв’язку з наявністю у ОСОБА_1 можливості самостійно захищати свої права та інтереси.

Також представник ВАТ «Сталь» вказав, що позивач не є інвалідом ІІ групи, оскільки під час наступного медичного оглядові йому була встановлена ІІІ група інвалідності.

На думку представника першого відповідача, заявлені першим заступником прокурора Луганської області позовні вимоги не можуть розглядатися вдруге, оскільки вимоги ОСОБА_1 про перерахунок регресних виплат та стягнення невиплачених коштів вже були розглянуті Жовтневим районним судом м. Луганська та рішенням, залишеним в цій частині без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 28.02.2001р. в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Крім того, представник першого відповідача вказав на те, що вищезазначеними судовими рішеннями встановлено, що позивач отримував суму регресу в розмірі, більшому ніж той, що йому повинен бути виплачений. Вказані обставини в силу вимог ст. 61 ЦПК України не доводяться під час розгляду інших справ, а тому в задоволенні заявлених позовних вимог повинно бути відмовлено за необґрунтованістю.

Вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи у їх сукупності суд дійшов висновку, що позовні вимоги першого заступника прокурора Луганської області в інтересах ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Сталь», Управління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Луганській області про стягнення заборгованості та про зобов’язання виконати певні дії підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно висновку від 04.03.94р. ОСОБА_1 під час виконання своїх трудових обов’язків на ВАТ «Сталь» отримав виробничу травму, що призвело до часткової втрати ним працездатності. Відповідно до висновку МСЕК від 10.01.94р. ОСОБА_1 визнано інвалідом ІІ групи з втратою працездатності 30 %.

Відповідно до довідки про заробітну плату від 11.01.94р. (а.с. 6), загальна сума доходів ОСОБА_1 з грудня 1992р. по листопад 1993р. склала 1473016,88крб. Середній заробіток за останні три місяці роботи ОСОБА_1 склав 91270,00крб.

Згідно перерахунку від 12.04.94р. в період часу з 13.12.93р. по 01.01.95р. розмір щомісячного відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаного з виконанням трудових обов’язків ОСОБА_1, згідно до Постанови КМУ від 01.12.93р. № 974 склав 273 810,00крб. Згідно до розрахунку від 24.05.94р. розмір одноразової допомоги ОСОБА_1, як працівника, якому було завдано шкоду каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаного з виконанням трудових обов’язків, склав 18254,9крб. Згідно до розрахунку від 02.02.95р. розмір щомісячного відшкодування за період з 01.01.95р. по 01.01.96р. складав 547600крб. Згідно перерахунку від 07.02.95р. розмір щомісячного відшкодування ОСОБА_1 за період з 01.10.94р. по 01.01.96р. склав 1095000,00крб. Згідно перерахунку від 21.04.95р. розмір щомісячного відшкодування ОСОБА_1 за період часу з 01.07.1995р. по 01.01.96р. складав 2717000крб., а з 01.01.96р. по 01.01.97р. – 5434000крб.

Наказом директора ВАТ „Сталь” від 24.07.95р. № 115, на виконання галузевої угоди на 1995р. затверджено збільшені тарифні ставки робочим. Наказом від 05.10.95р. № 171 затверджено тарифні ставки робочих збільшені в 2 рази, а наказом директора ВАТ „Сталь” від 25.07.96р. № 131, затверджено тарифні ставки робочих, що збільшені в 1,4рази.

Згідно до перерахунку від 25.07.96р. в період часу з 01.07.96р. по 01.01.97р. ОСОБА_1 було встановлено щомісячного відшкодування завданої шкоди в сумі 16722000крб. Згідно до перерахунку від 01.01.97р. розмір щомісячного відшкодування за період з 01.01.97р. по 01.01.98р. склав 167,22грн.

Наказом директора ВАТ „Сталь” від 02.12.99р. № 91, робочим встановлено оклад не нижче розміру мінімальної заробітної плати – 118,3грн.

Згідно довідок Артемівської МСЕК від 05.01.01р. № 079978 та від 04.02.02р. № 130475 ступінь втрати професійної працездатності ОСОБА_1 складала – 70%, що відповідало ІІ групі інвалідності.

Згідно довідки Артемівської МСЕК від 23.01.03р. № 0027586 в період часу з 01.01.03р. до 01.01.04р. ОСОБА_1 визначено втрату працездатності на 70%, що відповідає ІІ групі інвалідності.

Відповідно до довідки Артемівської МСЕК від 04.03.04р. № 0062993 ОСОБА_1 на період часу з 01.01.04р. по 01.01.05р. визначено втрату працездатності на 60 %, що відповідає ІІІ групі інвалідності.

За повідомленням Відділення виконавчої дирекції ФССВНВПтаПЗ у м. Луганську від 11.06.04р. № 02/1306, на ім’я начальника відділу прокуратури Луганської області, особисту справу позивача було передано ВАТ „Сталь” до Фонду ССВНВ 22.06.01р. для продовження виплати страхової суми у розмірі 272,57грн. на місяць.

Своїм листом від 31.07.01р. ВАТ „Сталь” повідомило Фонд про те, що надана довідка про розмір страхової виплати позивача містила помилки, у зв’язку з чим до Фонду була надана нова довідка, відповідно до якої Фонд здійснив позивачеві доплату страхової виплати за період часу з 01.04.01р. по 31.05.01р. в сумі 545,14грн.

01.03.2002р. у відповідності до вимог ст. 29 Закону України „Про загальнообов’язкове соціальне страхування” Фонд здійснив перерахунок щомісячної страхової виплати позивача з 272,57грн. до 292,54грн., а починаючи з 01.03.03р. збільшив розмір щомісячної виплати до 339,98р.

В період з 01.01.04р. до 01.01.05р. зважаючи на те, що розмір втрати працездатності позивача, згідно довідки Артемівської МСЕК від 04.03.04р. № 0062993 було зменшено з 70 до 60%, відповідно було зменшено й розмір щомісячної страхової виплати до 291,41грн.

Починаючи з 01.03.04р. розмір щомісячної страхової виплати позивачеві було знову перераховано та визначено в розмірі 379,53грн.

Відповідно до позиції Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю, викладеної у листі № 013-866-33 від 23.05.03р. департамент вважає неправомірним застосування ВАТ „Сталь” абз. 6 п. 28 „Правил відшкодування шкоди, заподіяної працівником ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків”, стосовно обмежень перерахунку щомісячної страхової виплати, оскільки вимоги позивача про перерахунок ґрунтуються не на зміні розміру тарифних ставок, а на зміні ступеня втрати його працездатності з 30 % до 70%.

Розглядаючи питання щодо обґрунтованості заявленого позову суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2 Постанови КМУ № 472 від 23.06.93р., якою затверджено Правила відшкодування шкоди завданої працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків, до створення Фонду соціального страхування від нещасних випадків і професійних захворювань виплата відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків здійснюється безпосередньо власником або уповноваженим ним органом.

Таким чином, до передання особової справи ОСОБА_1 до Фонду ССВНВ, тобто до 22.06.2001р. сплачувати відшкодування завданої позивачеві шкоди повинно було ВАТ «Сталь» у відповідності до вимог вказаних вище Правил.

Згідно до п. 4 Правил, відшкодування шкоди заподіяної працівнику ушкодженням здоров'я серед іншого складається з виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності.

Відповідно до п.п. 9, 22 Правил розмір відшкодування втраченого потерпілим заробітку встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності і середньомісячного заробітку, який він мав до ушкодження здоров'я. Середньомісячний заробіток для обчислення розміру відшкодування потерпілому втраченого заробітку (або відповідної його частини) визначається за бажанням потерпілого за 12 або 3 останні повні календарні місяці роботи, що передували каліцтву, а при професійному захворюванні - стійкій втраті професійної працездатності.

Згідно до п. 28 Правил, перерахування розміру відшкодування шкоди (втраченого заробітку, витрат на соціальну і медичну допомогу) проводиться у разі:

зміни ступеня втрати професійної працездатності;

зміни складу сім'ї померлого;

підвищення розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян в порядку, визначеному законодавством;

підвищення тарифних ставок (окладів) працівників госпрозрахункових і бюджетних підприємств.

Перерахований або нарахований розмір втраченого заробітку у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути більшим від середньомісячного заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного місяця або у перерахунку на повний календарний місяць роботи.

З огляду на все вищевказане суд дійшов висновку про те, що починаючи з 01.01.2001р. ВАТ «Сталь» у зв’язку зі зміною ступеня втрати професійної працездатності позивача з 30% до 70% повинно було здійснити перерахунок розміру щомісячної страхової виплати та в період часу з 01.01.2001р. по 01.06.2001р. щомісяця сплачувати ОСОБА_1 відшкодування в розмірі 636грн., що на 363,43грн. перевищує розмір фактично сплачених позивачу виплат – 272,57грн. щомісяця.

Таким чином позовні вимоги заступника прокурора в інтересах ОСОБА_1 в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Заперечення представника ВАТ «Сталь» з посиланням на встановлені абз. 6 п. 28 Правил обмеження щодо збільшення розміру щомісячного відшкодування, судом до уваги не приймаються, оскільки вони застосовуються у випадку перерахунку розміру відшкодування в разі підвищення тарифних ставок (окладів) та не стосуються перерахунку розміру відшкодування пов’язаного з зміною ступеня втрати професійної працездатності.

Здійснений ВАТ «Сталь» на період з 05.01.2001р. по 31.12.2001р. перерахунок розміру належного позивачеві відшкодування був обумовлений підвищенням тарифних ставок, а отже жодним чином не свідчить про дотримання першим відповідачем вимог абз. 2 п. 28 Правил, щодо перерахунку відшкодування у зв’язку із зміною ступеня втрати професійної працездатності позивача.

На підставі наданої ВАТ «Сталь» довідки другий відповідач здійснював нарахування та виплату страхового відшкодування ОСОБА_1, що не відповідало ступеню втрати його професійної працездатності.

Зважаючи на вказане, розмір належного позивачеві страхового відшкодування за період часу з 01.06.01р. має бути перерахований у відповідності до ступеню втрати професійної працездатності ОСОБА_1

Здійснені 01.03.2002р., 01.03.2003р. та 01.03.2004р. Фондом ССВНВ перерахунки розміру страхового відшкодування були проведені у зв’язку із збільшенням середньої заробітної плати у відповідній галузі національної економіки у відповідності до ст. 29 Закону України №  1105-ХІV та не стосувались приведення розміру страхового відшкодування у відповідність до ступеня втрати професійної працездатності ОСОБА_1

Таким чином порушені права ОСОБА_1 на отримання страхового відшкодування у розмірі, що визначений згідно вимог законодавства мають бути поновлені шляхом зобов’язання ВАТ «Сталь» надати на адресу Фонду ССВНВ виправлену довідку про розмір втраченого заробітку виходячи з того, що в період часу з 01.01.2001р. по 01.01.04р. ступень втрати професійної працездатності ОСОБА_1 згідно висновку Артемівською МСЕК склав 70%, що відповідає 635,99грн. щомісячного страхового відшкодування, а в період з 01.01.04р. по 01.01.05р. склав 60%, що відповідає 545,14 грн. щомісячного страхового відшкодування та зобов’язання Фонду ССВНВ здійснити перерахунок та виплату страхового відшкодування за вказаний період часу у відповідності до виправленої довідки ВАТ «Сталь» про розмір щомісячного страхового відшкодування.

Посилання представника ВАТ «Сталь» на рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 20.09.2001р. та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 28.02.2001р., як на судові рішення якими було встановлено обставини відсутності порушень прав позивача з боку ВАТ «Сталь», судом до уваги не приймаються, оскільки викладені в вищезазначених судових рішеннях висновки є лише оціночними міркуваннями стосовно застосування тих чи інших норм та не є обставинами, встановленими рішенням суду в розумінні ч. 3 ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України.

Стосовно вимог ОСОБА_1 про стягнення з ВАТ «Сталь» заборгованості з виплати страхового відшкодування за період з 01.01.2001р. по 15.02.2010р. в сумі 40440,73грн. суд дійшов висновку про невідповідність зазначених вимог механізму нарахування та виплати щомісячного страхового відшкодування, що визначений Законом України № 1105-ХІV, оскільки здійснювати вказані відшкодування після 22.06.01р. мав Фонд ССВНВ на підставі наданих ВАТ «Сталь» даних, а тому порушені права позивача мають бути захищені у спосіб, що відображений у позовних вимогах прокурора.

Крім того, суд звертає увагу на те, що позивачем надано довідки Артемівської МСЕК про ступінь втрати його працездатності лише за період з 01.01.2001р. по 01.01.2005р., що не надає суду можливості дійти висновку про невідповідність сплаченого позивачеві щомісячного відшкодування за період часу з 01.01.2005р.

Виходячи з вказаного, в задоволенні уточнених позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині має бути відмовлено за необґрунтованістю.

Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов’язання ВАТ «Сталь» сплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв’язку з їх несвоєчасною виплатою, ухвалою суду були залишені без розгляду за заявою позивача ОСОБА_1

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення з ВАТ «Сталь» відшкодування моральної шкоди, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст.ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода серед іншого може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Відповідно до ст. 1168 ЦК України, м оральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями,  діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до абз. 2 п. 5 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.95р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», в ідповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно до п. 2 ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Виходячи з всього вищезазначеного, а також приймаючи до уваги те, що під час судового розгляду справи обставини порушення прав позивача знайшли своє підтвердження та зважаючи на те, що вказаними обставинами позивачеві могло бути завдано моральної шкоди, з врахуванням тривалості порушень прав позивача та стану його здоров’я, суд визнає обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині.

Визначаючи розмір відшкодування завданої моральної шкоди суд приймає до уваги те, що позивач під час судового розгляду справи не привів достатніх доказів того, що йому було завдано моральної шкоди в обсязі відповідному заявленій до стягнення сумі відшкодування. Наведене позивачем обґрунтування з посиланням на приблизний розмір заборгованості відповідача, на думку суду є недостатнім, оскільки матеріальна та моральна шкода є різними категоріями та в грошовому виразі не співвідносяться.

Приймаючи до уваги вказане та виходячи з міркувань розумності та справедливості, суд визначає розмір відшкодування завданої позивачеві моральної шкоди у сумі 2000 гривен.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 14, 58-60, 212, 214-215, 218 ЦПК України, СУД,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги першого заступника прокурора Луганської області в інтересах ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Сталь», Управління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Луганській області про стягнення заборгованості та про зобов’язання виконати певні дії, задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Сталь» на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати страхового відшкодування за період з 01.01.2001р. по 01.06.2001р. в сумі 1817,15грн.

Зобов’язати Відкрите акціонерне товариство «Сталь» здійснити перерахунок розміру відшкодування шкоди ОСОБА_1 у зв’язку зі зміною ступеня втрати працездатності з 30% до 70%, та надати виправлену довідку про розмір втраченого заробітку ОСОБА_1 до Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську виходячи з того, що в період часу з 01.01.2001р. по 01.01.04р. ступень втрати професійної працездатності ОСОБА_1 склав 70%, що відповідає 635,99грн. щомісячного страхового відшкодування, а в період з 01.01.04р. по 01.01.05р. склав 60%, що відповідає 545,14 грн.

Зобов’язати Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську провести ОСОБА_1 перерахунок розміру відшкодування шкоди, спричиненої виробничим травматизмом, на підставі довідки, наданої ВАТ «Сталь».

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Сталь» на користь ОСОБА_1 відшкодування завданої моральної шкоди в сумі 2000 гривен.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Сталь» на користь Держави судові витрати: держмито в сумі 69,17 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи в сумі 30,0грн.

Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана до апеляційного суду Луганської області через Жовтневий районний суд м. Луганська протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення набирає сили після закінчення цього строку.

СУДДЯ                                                      А.Е. Дідоренко