КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у суді першої інстанції: Захарчук С.С.

Єдиний унікальний номер справи № 758/3334/17

Апеляційне провадження № 22-ц/824/8921/2020

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Мережко М.В.,

суддів - Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

секретар - Тютюнник О.І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 08 травня 2020 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, -

В с т а н о в и в :

У провадженні Подільського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом, переведення прав і обов`язків покупця щодо частини будинку, визнання права власності на частину будинку .

У березні 2020 року позивачка звернулася із заявою про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 проводити будь-які ремонтні та будівельні роботи у будинку за адресою: АДРЕСА_1 до набрання законної сили судового рішення у даній справі.

ОСОБА_1 обґрунтовувала необхідність вжиття заходів забезпечення позову тим, що невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та поновлення її порушених прав. Зазначала, що у провадженні суду перебуває справа за її позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом, переведення прав і обов`язків покупця щодо частини будинку, визнання права власності на частину будинку.

При цьому зазначала, що вона є власником Ѕ частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_2 є власником Ѕ частини будинку на підставі копії свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом. ОСОБА_2 розпочато будівельні роботи, задля чого ним розбирається стіна належної йому 1\2 частини будинку. Такі незаконні дії відповідача потребують вжиття заходів забезпечення позову, оскільки в разі задоволення позову, позивач стане власником будинку і вимушена буде усувати наслідки незаконного будівництва і руйнування будинку, здійсненного ОСОБА_2

Ухвалою Подільского районного суду м. Києва від 08 травня 2020 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено .

Не погоджуючись з ухвалою суду, позивачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, посилаючись на порушення норм процесуального права, постановити ухвалу про задоволення заяви. У скарзі зазначала, що наслідком проведення будівельних робіт у будинку, є зміна його вигляду і технічних характеристик, і у разі задоволення її позовних вимог, вона отримає змінену половину будинку і змушена буде витрачати кошти і час на приведення будинку у попередній стан, який був до початку будівельних робіт.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ст.ст 128-131 ЦПК України сторони були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи на 06 серпня 2020 року за адресами, які були зазначені в матеріалах справи. Заяв щодо зміни місця проживання або місцезнаходження від апелянта не надходило. Заяв, клопотань про відкладення розгляду справи від сторін не надходило, а відтак відсутні підстави вважати поважними причини неявки сторін до суду апеляційної інстанції .

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пункту другого частини першої ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується шляхом заборони вчиняти певні дії;

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв"язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Згідно ст.41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Судовий захист повинен бути ефективним, що вимагає ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідачів, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Суд першої інстанції , від мовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, виходив із того, що позивач не надала доказів, що відповідачем проводяться будівельні роботи. Колегія суддів не погоджується з такими висновками .

Як видно із матеріалів справи, між сторонами існує спір щодо спадкового майна, а саме - Ѕ частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

З наданих позивачем доказів видно, що за вказаною адресою, ОСОБА_2 проводяться будівельні роботи, натомість Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради не видавав та не реєстрував документів дозвільного та декларативного характеру, які б надавали право на виконання підготовчих і будівельних робіт та не приймав в експлуатацію об`єктів будівництва за адресою: АДРЕСА_1 . У листі зазначено, що земельна ділянка огороджена парканом і розпочато виконання будівельних робіт із будівництва індивідуального ( садибного) житлового будинку. Запропоновано ОСОБА_2 з`явитися до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва для проведення перевірки документів (а.с. 5).

Враховуючи, що в разі проведення будівельних робіт у будинку, відбудеться зміна технічних характеристик будинку, який є об`єктом позову, а відтак такий захід забезпечення позову як заборона відповідачу ОСОБА_2 проводити будь-які ремонтні та будівельні роботи буде сприяти охороні матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача, направлені на реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконання такого рішення. Однак що стосується заборони до набрання законної сили судовим рішенням, дане клопотання не підлягає задоволенню, як таке що суперечить вимогам ст. 158 ЦПК України.

З урахуванням норм процесуального законодавства, роз`яснень Верховного Суду, виходячи з оцінки доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог позивача щодо забезпечення позову та доказів, наданих в обґрунтування таких доводів, суд першої інстанції помилково не застосував заходи забезпечення позову, а відтак ухвала підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 365, 367,369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,

П о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 08 травня 2020 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.

Заяву про забезпечення позову задовольнити частково.

Заборонити ОСОБА_2 проводити будь-які будівельні та ремонтні роботи в будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову може бути подана до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 06 серпня 2020 року.

Головуючий

Судді