Справа № 534/1097/20

Провадження № 2/534/673/20

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

06 серпня 2020 року м. Горішні Плавні

Суддя Комсомольського міського суду Полтавської області Морозов В.Ю., розглянувши позовну заяву акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі також – АТ КБ «Приватбанк», позивач) звернулось із вищевказаним позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , відповідач) заборгованість за кредитним договором у розмірі 13833.10 грн. та судові витрати у розмірі 2102.00 грн.

       Суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам ст.ст. 175, 177 Цивільного процесуального кодексу України.

Дослідивши позовну заяву разом із доданими до неї документами, суддя приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.4 ст.177 Цивільного процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірах, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У додатку № 22 до зазначеної вище позовної заяви представником позивача у цій справі зазначено: «Підтвердження сплати судового збору (оригінал)». Документ, який відповідає вказаному додатку, має найменування «Платіжне доручення № BOJ67B30P4 від 17.07.2020 р.», в якому зазначено, зокрема: як платника – «АТ КБ «ПРИВАТБАНК»; «Код 14360570»; як одержувача – «УДКСУ в м. Комсомольську Полтавської об»; «Код 37802029»; «сума 2102.00»; «сума словами Дві тисячі сто дві гривні.»; «Призначення платежу *;101;14360570;Судовий збір, за позовом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (до НОМЕР_1 , ОСОБА_1 ), Комсомольський міський суд Полтавської обл.»; «Одержано банком» - графа не заповнена; «Проведено банком» - графа не заповнена. Указаний документ не підписано, в установленому порядку не завірено, дати та фактів здійснення відповідних операцій не зазначено.

У зв`язку з дослідженням вказаного документу, суддя звертає увагу на наступне.

Пунктом 10.3. Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 23.08.2012 за № 938, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.09.2012 за № 1569/21881, платіжні доручення подаються до органів Казначейства в кількості примірників, необхідних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначено Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 за № 22, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за N 377/8976.

Так, у платіжному дорученні мають бути заповнені всі реквізити, передбачені його формою. Реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється з урахуванням вимог нормативно-правових актів та має містити повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу (код програмної класифікації видатків та кредитування, код економічної класифікації видатків, економічна сутність платежу, номер і дата підтвердних та інших документів, на підставі яких здійснюються перерахування, з урахуванням вимог законодавства України, податок на додану вартість або без податку на додану вартість тощо). У разі невідповідності дати подання даті платіжного доручення у полі «Одержано банком» платіжного доручення на всіх примірниках обов`язково проставляються дата подання та підпис казначея.

Подані розпорядниками бюджетних коштів та одержувачами бюджетних коштів платіжні доручення перевіряються органами Казначейства щодо наявності всіх необхідних реквізитів, відповідності підписів відповідальних посадових осіб і відбитка печатки установи зразкам (якщо картка із зразками підписів та відбитка печатки установи містить відбиток печатки). За правильність оформлення та достовірність інформації, наведеної у платіжному дорученні, відповідає розпорядник бюджетних коштів (одержувач бюджетних коштів).

Перерахування бюджетних коштів з рахунків розпорядників бюджетних коштів (одержувачів бюджетних коштів) здійснюються на підставі першого примірника розрахункового документа, який залишається на зберіганні в органі Казначейства.

Органи Казначейства зберігають розрахункові документи згідно з вимогами законодавства.

Усі реквізити розрахункового документа на електронних носіях повинні бути аналогічними реквізитам документа на паперових носіях.

Під час підписання розрахункового документа не дозволяються використання факсиміле, а також виправлення та заповнення розрахункового документа в кілька прийомів. Органами Казначейства до виконання такі розрахункові документи не приймаються.

Після проведення видатків на платіжних дорученнях, за якими проведено оплату, ставиться відмітка у вигляді відбитка штампа казначея «Оплачено» (додаток 18 до цього Порядку).

До того ж, відповідно до вимог ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частина друга зазначеної статті передбачає, що ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 статті 77 Цивільного процесуального кодексу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Частина друга цієї ж статті визначає, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до частини третьої згаданої статі сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Вимоги ч. 1 ст. 78 Цивільного процесуального кодексу України передбачають, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Частина друга цієї статті визначає, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стаття 79 Цивільного процесуального кодексу України регламентує, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно із частиною 1 статті 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Частина друга наведеної статті передбачає, що питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на викладене, у розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 80 Цивільного процесуального кодексу України, у матеріалах справи відсутні належні, допустимі, достовірні, достатні докази сплати АТ КБ «Приватбанк» судового збору за подання до суду зазначеної позовної заяви.

За змістом ч. 6 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч. 3 ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України ).

Суддя враховує те, що відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (KREUZ v. POLAND, № 28249/95, § 59, ЄСПЛ, від 19 червня 2001 року). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 111, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).

Крім того, всупереч вимогам п. 2 ч. 3 ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України у позовній заяві не вказано офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти позивача.

Як вбачається з матеріалів справи позовна заява не підписана представником АТ КБ «ПриватБанк» чим порушено вимогу ч.2 ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України де вказано, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Отже, суддя приходить до висновку що позивачем необхідно надати суду докази сплати судового збору у встановленому порядку, підписати позовну заяву особою, якій законом надано право звертатись до суду в інтересах іншої особи та зазначити про наявність чи відсутність офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти позивача.

Інформацію про розрахунковий рахунок щодо зарахування судового збору позивач може отримати в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України https://kom.pl.court.gov.ua/sud1612/gromadyanam/tax/.

Оскільки позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст.175, 177 Цивільного процесуального кодексу України, то відповідно до  ст.185 ЦПК України вона підлягає залишенню без руху.

Керуючись ст.185 ЦПК України, суддя

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву акціонерного товариство комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 13833.10 грн - залишити без руху.

Надати акціонерному товариству комерційному банку «Приватбанк» десятиденний строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків, який починає перебіг з наступного дня після отримання позивачем копії цієї ухвали.

В разі невиконання вимог суду позовна заява буде вважатися неподаною і повернута позивачу.

Відповідно до пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільно процесуального кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином

Копію ухвали направити позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя                                                 В.Ю. Морозов