Справа № 2-458/10

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

31.03.2010р. Дніпровський районний суд м.Херсона у складі:

головуючого судді                                              Дорошинської В.Е.

при секретарі                                                  Кузьомі І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» про визнання договорів недійсними, -

в с т а н о в и в :

ПАТ «Сведбанк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2101/1106/64-007 від 20.11.2006р. в сумі 11178,88 доларів США, що в еквіваленті становить 89217,52грн. В позовній заяві позивач вказує, що відповідач не оплатила наданий позивачем кредит, за графіком погашення відсотків та основного боргу, в результаті чого виникла заборгованість. У зв’язку з наведеним позивач просить відшкодувати з відповідача зазначену суму заборгованості по кредиту та судові витрати.

ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Сведбанк» про визнання договорів недійсними, в якому вказує, що 20.11.2006р. між сторонами було укладено кредитний договір № 2101/1106/64-007, за умовами якого банк надав їй кредит у розмірі 14688,00 доларів США, а позичальник зобов’язувався сплачувати банку відсотки за користування кредитом у розмірі 14,5% річних. В позовній заяві ОСОБА_1 вказує, що кредитний договір суперечить ЦК України, ЗУ «Про банки та банківську діяльність», ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ЗУ «Про захист прав споживачів», а саме: кредитний договір не містить умови про порядок припинення договору; договір не містить умов або правил, які б регулювали відповідальність банку за невиконання або неналежне виконання умов договору; за умовами договору банк має право на свій розсуд збільшувати процентну ставку в односторонньому порядку; перед укладанням Договору та протягом строку його дії ОСОБА_1 не було повідомлено важливу інформацію; графік повернення кредиту та сплати відсотків був складений у валюті – доларах США, не зважаючи на відсутність в неї доходу в валюті, що на думку позивача, свідчить про нечесну підприємницьку практику; використання готівкової іноземної валюти на території України дозволяється за умови отримання індивідуальної ліцензії, яка надається виключно на підставі окремої постанови Правління НБУ, яку не було отримано відповідачем. У зв’язку з наведеним просила позов задовольнити, визнати кредитний договір № 2101/1106/64-007 від 20.11.2006р. недійсним, визнати договір застави ВЕТ № 661348 від 20.11.2006р. недійсним, стягнути з відповідача 50 відсотків витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.    

Представник ПАТ «Сведбанк», за довіреністю ОСОБА_2, в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити. Щодо зустрічної позовної заяви, заперечував проти її задоволення, пояснив, що п.10 кредитного договору підтверджено, що укладаючи цей договір, позичальник усвідомлює та підтверджує, що умови договору для нього зрозумілі, відповідають його інтересам, є розумними та справедливими, крім того сторони досягли згоди з усіх його істотних умов та не існує будь-яких умов, які можуть бути істотними та необхідними за змістом цього договору. У зв’язку з наведеним просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовної заяви.

Представник ОСОБА_1, за довіреністю ОСОБА_3, позовні вимоги ПАТ «Сведбанк» в судовому засіданні не визнала, мотивуючи невідповідністю укладеного кредитного договору нормам діючого законодавства, просила відмовити в його задоволенні. Вимоги зустрічної позовної заяви підтримала в повному обсязі, просила її задовольнити.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши сторони, суд встановив, що між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 20.11.2006р. було укладено кредитний договір № 2101/1106/64-007 строком по 20.11.2013р., що передбачено п.1.1 згаданого договору, відповідно якого ПАТ «Сведбанк» надав ОСОБА_1 кредит в сумі 14688,00 доларів США, на умовах щомісячної виплати заборгованості за кредитом та відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 14,5% річних; крім того, між сторонами 20.11.2006р. з метою забезпечення виконання ОСОБА_1 основного зобов’язання по поверненню ПАТ «Сведбанк» суми кредиту, сплати відсотків, неустойки, штрафів, іншої заборгованості, платежів і санкцій, що передбачені та/або випливають з основного зобов’язання, ОСОБА_1 передала в заставу банку належне їй на праві власності рухоме майно: автомобіль НОМЕР_1; заборгованість за кредитним договором станом на 30.11.2009р. становить 11178,88 доларів США, що в еквіваленті становить 89217,52грн., що складається з: 8390,41 доларів США (66963,02грн.) – заборгованість за кредитом; 1922,90 доларів США (15346,47 грн.) – прострочена заборгованість; 103,00 доларів США (822,03грн.) – заборгованість по відсоткам; 523,00 доларів США (4174,01грн.) – заборгованість по простроченим відсоткам; 239,57 доларів США (1911,99 грн.) - пеня за несвоєчасне погашення кредиту, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором № 2101/1106/64-007 від 20.11.2006р. Згідно дозволу № 38-2, виданого ВАТ «Сведбанк», зареєстрованому НБУ 31.10.1991р. за № 69, який має банківську ліцензію за № 38, видану НБУ 07.12.2007р., заступником голови НБУ 07.12.2007р. надано дозвіл ВАТ «Сведбанк» на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою статті 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» згідно з додатками до цього дозволу; вказаним додатком визначено перелік операцій, які має право здійснювати ВАТ «Сведбанк», до якого входять й операції з валютними цінностями.  На неодноразові попередження позивача про погашення заборгованості відповідач не відреагувала; позивач виконав свої зобов’язання перед відповідачем відповідно укладеного договору; судовий збір в сумі 892,18грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120,00грн. сплачені позивачем.

    Відповідно ст.526 ЦК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно ст.527 ЦК України - боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти  виконання особисто. Відповідно ст.530 ЦК України - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст.533 ЦК України - Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо   у  зобов'язанні визначено  грошовий  еквівалент  в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений  договором  або  законом  чи іншим нормативно-правовим актом. Використання   іноземної   валюти,   а   також платіжних документів  в  іноземній  валюті  при  здійсненні  розрахунків  на території  України  за  зобов'язаннями  допускається  у  випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно ст.1050 ЦК України - якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Відповідно ст.1054 ЦК України - за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ст.203 ЦК України - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до ст.215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо  недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Відповідно до ст.216 ЦК України - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України - Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповіно до ст.627 ЦК України - Відповідно  до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог  цього Кодексу, інших  актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту,  вимог розумності та справедливості. Відповідно до ст.628 ЦК України - Зміст  договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст.629 ЦК України - Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст.638 ЦК України - Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами  договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір  укладається  шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

    Відповідно до ч.1 ст.36 ЗУ «Про національний банк України» - Національний банк встановлює офіційний курс гривні до іноземних валют та оприлюднює його.

    Відповідно до ст.2 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» - банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо  повернення заборгованої суми,  а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми; кошти - гроші у національній або іноземній  валюті  чи  їх еквівалент. Відповідно до ст.47 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» -на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції, як розміщення  залучених  коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

    Відповідно до ч.2 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» - Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, зокрема надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем  на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається.  

 Окрім того, відповідно ст.88 ЦПК України - стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.  

Враховуючи вищевказане, суд вважає, позов ПАТ «Сведбанк» таким, що підлягає задоволенню. Щодо зустрічної позовної заяви, суд вважає ї такою, що не підлягає задоволенню, оскільки на момент укладання кредитного договору сторонами було досягнуто усіх істотних його умов, про що свідчить підпис позичальника на кожній сторінці договору. Додатково п.10.10 Кредитного договору сторони погодили, що з укладанням цього договору вони досягли згоди з усіх його істотних умов та е існує будь-яких умов, які можуть істотними та необхідними за змістом цього договору, а відповідно посилання ОСОБА_1 на те, що умови договору стали несправедливими та почали суперечити нормам законодавства не можуть бути прийняті до уваги. Доводи ОСОБА_1 стосовно того, що видача їй кредиту в доларах США містить великий ризик, оскільки вона не отримує доход в валюті зобов’язання, не відповідає дійсності з тих підстав, що позивач вирішуючи питання про одержання кредиту в іноземній валюті, діяв на власний ризик і достовірно знав про можливу нестабільність національної валюти гривні по відношенню до долара США, крім того курси іноземних валют, в тому числі долара США. не є фіксованими, що є загальновідомим фактом. Також слід зазначити, що всупереч доводів ОСОБА_1 ПАТ «Сведбанк» на час видачі кредиту діяв на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями, що давало підстави видавати кредити в іноземній валюті. Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що кредитний договір укладено в іноземній валюті на підставі діючого законодавства та передбачає повернення кредиту в тій самій валюті, а тому умови договору не суперечать діючому цивільному законодавству. Відносини між сторонами містять принцип справедливості, розумності й добросовісності. Укладений договір не суперечить вимогам Цивільного кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. ОСОБА_1 на момент укладання договору мала повний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення було вільним і відповідало її внутрішній волі. Підстави для визнання правочину недійсним відсутні.

Керуючись ст.ст.5-11,60,88,130,208,209,213,214,215,294 ЦПК України, ст.ст.202,203,215,216,526,530,536,626,627,628,629,638,1054-1055 ЦК України, ст.36 ЗУ «Про національний банк України», ст.ст.2, 47 «Про банки та банківську діяльність», ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів», суд –

в и р і ш и в :

Позов Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» про визнання договорів недійсними – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» 11178,88 доларів США (одинадцять тисяч сто сімдесят вісім доларів вісімдесят вісім центів) в рахунок відшкодування заборгованості за кредитним договором № 2101/1106/64-007 від 20.11.2006р., яка виникла станом на 30.11.2009р.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» 1012,18грн. (одну тисячу дванадцять грн. вісімнадцять коп.) в рахунок відшкодування судових витрат.

      Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів, після подання заяви про апеляційне оскарження, через суд першої інстанції.

Суддя                                                     В.Е.Дорошинська