Справа № 2-432/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

7  квітня  2010 року

                             Костопільський  районний  суд  Рівненської  області

в  особі :   головуючого  судді   Олійника П.В.

                  при  секретарі  Панчук М.В.

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  місті  Костопіль  цивільну  справу  за позовом  ОСОБА_1,  ОСОБА_2  Анісії  Михайлівни  до  ОСОБА_3  про  повернення  позики,

В  С  Т  А  Н  О  В  И  В :

    Позивачі  звернулися  до  суду  з  позовом,  в  якому  просили  стягнути  з  відповідача  заборгованість  по  договорах  позики  в  сумі  118856  грн.,  річні  в  сумі  3565,68  грн.,  500 грн.  у  відшкодування  витрат  на  правову  допомогу,   120  грн.   у  відшкодування  витрат   на  інформаційно-технічне  забезпечення  розгляду  та  10000  грн.  у  відшкодування моральної  шкоди.

    В  обґрунтування  заявлених  вимог  позивачі  покликаються  на  те,  що  відповідач  у  обох  позивачів  позичила  кошти  і  впродовж  тривалого  часу  не  повертає  їх.

    В  судовому  засіданні  позивачі  позов  підтримали  повністю  і  по  аналогічних  мотивах.  Просять  позов  задоволити.

    Відповідач  в  судове  засідання  не  з’явилася,  хоча  про  місце  та  час  розгляду  справи  була  повідомлена  своєчасно  та  належним  чином,  про  що  свідчить  її  підпис на повідомленні  про  вручення  поштового  відправлення.

    Суд,  заслухавши  пояснення  позивачів,  з’ясувавши  обставини  та  дослідивши  представлені  у  справі  докази,  вважає,  що  позов  підлягає  до  часткового  задоволення.

    Відповідно  до  ст.224  ЦПК  України,  враховуючи  згоду  позивачів,  суд  ухвалює  заочне  рішення  на  підставі  наявних  у  справі  доказів.

    Як  встановлено  судом,  відповідач  протягом  2008-2009  років  неодноразово  позичала  у позивачів  кошти,  що  стверджується  розписками  про  отримання  коштів,  оригінали  яких були  оглянуті  в  судовому  засіданні.

    Зокрема,  відповідач  позичила  у  позивача  ОСОБА_1 :  15  квітня  2008  року  –  38380 грн.,  що  становить  еквівалент  7600  доларів  США,  на  строк  до  15  квітня  2009  року;  22  квітня  2008  року  –  10800  грн.,  що  становить  еквівалент  2000  доларів  США,  на  строк до  22  червня  2008  року;  07  травня  2008  року  –  10800  грн.,  що  становить  еквівалент 2000  доларів  США,  на  строк  до  27  липня  2008  року;  14  квітня  2009  року  –  2500  грн. на  строк  до  1  травня  2009 року;  25  квітня  2009  року  –  1000  доларів  США,  що  по курсу  банку  становить  еквівалент  8100  грн.,  на  строк  до  10  травня  2009  року; 29  травня  2009  року  –  1200  доларів  США,  що  в  еквіваленті  становить  9240  грн.,  на  строк  до  10  червня  2009  року.

    Крім  того,  відповідач  позичила  у  позивача  ОСОБА_2 : 20  травня  2009  року  – 4000 грн.  на  строк  до  20  червня  2009  року;  26  серпня  2009  року  –  1680 грн.,  що становить  еквівалент  200  доларів  США,  на  строк  до  26  вересня  2009  року.

    Відповідно  до  ст.526  ЦК  України  зобов’язання  має  виконуватися  належним  чином відповідно  до  умов  договору.  Статтею  1049  ЦК  України  передбачено,  що  позичальник зобов’язаний  повернути  позикодавцеві  позику  (  грошові  кошти  у  такій  самій  сумі  або речі,  визначені  родовими  ознаками,  у  такій  самій  кількості,  такого  самого  роду  та  такої  самої  якості,  що  були  передані  йому  позикодавцем  )  у  строк  та  в  порядку,  що встановлені  договором.

    Згідно  ст.1050  ЦК  України,  якщо  позичальник  своєчасно  не  повернув  суму  позики, він  зобов’язаний  сплатити  грошову  суму  відповідно  до  ст.625  цього  Кодексу.  Статтею 625  ЦК  України  передбачено,  що  боржник,  який  прострочив  виконання  грошового зобов’язання,  на  вимогу  кредитора  зобов’язаний  сплатити  суму  боргу  з  урахуванням встановленого  індексу  інфляції  за  весь  час  прострочення,  а  також  три  проценти  річних від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір  процентів  не  встановлений  договором  або законом.

    Відповідно  до  ч.1  ст.625  ЦК  України  боржник  не  звільняється  від  відповідальності  за  неможливість  виконання  ним  грошового  зобов’язання.

    Враховуючи,  що  позивачі  є  подружжям,  що  стверджується  свідоцтвом  про одруження,  а  згідно  ст.60  СК  України  майно,  набуте  подружжям  під  час  шлюбу, належить  дружині  та  чоловікові  на  праві  спільної  сумісної  власності,  то  суд  стягує кошти  на  користь  обох  позивачів,  незважаючи  на  те,  хто  з  них  укладав  договір позики.

    При  визначенні  розміру  коштів,  які  підлягають  стягненню  з  відповідача,  суд погоджується  із  розрахунками,  які  були  подані  позивачами  у  позовній  заяві,  і  вважає, що  підлягає  стягненню  заборгованість  по  договорах  позики  в  сумі  118856  грн., обчислена  відповідно  до  ч.2  ст.625  ЦК  України,  та  річні  в  сумі  3565,68  грн.

    Щодо  позовної  вимоги   позивачів  про  відшкодування  моральної  шкоди,  то,  на  думку суду,  вона  є  необґрунтованою,  оскільки  спір  між  сторонами  виник  з  договірних правовідносин,  а  у  договорах  не  було  домовленості  про  відшкодування  моральної шкоди  у  випадку  порушення  зобов'язання.

    Відповідно  до  ст.88  ЦПК  України  на  користь  позивачів  підлягають  стягненню сплачені  ними  витрати  на  правову  допомогу  та  на  інформаційно-технічне  забезпечення розгляду  справи.

    Крім  того,  підлягає  стягненню  з  відповідача  на  користь  держави  судовий  збір  в розмірі  1230,42  грн.  

    На  підставі  наведеного  та  керуючись  ст.10, 60, 84, 88, 212, 224-226  ЦПК  України,  ст.526, 625, 1049, 1050  ЦК  України,  ст.60  СК  України,  суд

В  И  Р  І  Ш  И  В :

    Позовну  заяву  ОСОБА_1,  ОСОБА_2  Анісії  Михайлівни  до  ОСОБА_3  про  повернення  позики  -  задоволити  частково.

    Стягнути  з  ОСОБА_3  на  користь  ОСОБА_1  та  ОСОБА_2 Анісії  Михайлівни  заборгованість  по  договору  позики  в  сумі  118856  (  сто  вісімнадцять  тисяч  вісімсот  п?ятдесят  шість  )   грн.,  річні  в  сумі  3565  (  три  тисячі  п?ятсот  шістдесят  п?ять  )  грн.  68  коп.,  у  відшкодування  витрат  на  правову  допомогу  500  (  п?ятсот  )  грн. та   у  відшкодування  витрат   на  інформаційно-технічне  забезпечення  розгляду  справи  120  (  сто  двадцять  )  грн.,  а  всього  -  123041  (  сто  двадцять  три  тисячі  сорок  одна  )  грн.  68  коп.

    В  задоволенні  решти  позовних  вимог  відмовити.

    Стягнути  з  ОСОБА_3  на  користь  держави  1230  (  одна  тисяча  двісті    тридцять  )  грн.  42  коп.  судового  збору.

    Заочне  рішення  може  бути  переглянуте  судом,  що  його  ухвалив,  за  письмовою  заявою  відповідача.  Заяву  про  перегляд  заочного  рішення  може  бути подано  протягом  десяти  днів  з  дня  отримання  його  копії.

    Рішення  може  бути  оскаржене  до  апеляційного  суду  Рівненської  області  через  Костопільський  районний  суд  шляхом  подання  заяви  про  апеляційне  оскраження  протягом  десяти  днів  з  дня  його  проголошення.  Апеляційна скарга  на  рішення  суду  подається  протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви  про апеляційне  оскарження.    

    Рішення  суду  набирає  законної  сили  після  закінчення  строку  подання  заяви про  апеляційне  оскарження,  якщо  заяву  про  апеляційне  оскарження  не  було подано.  Якщо  було  подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але  апеляційна скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  статтею  294  ЦПК,  рішення  суду набирає  законної  сили  після  закінчення  цього  строку.  У  разі  подання апеляційної  скарги  рішення,  якщо  його  не  скасовано,  набирає  законної  сили після  розгляду  справи  апеляційним  судом.

    СУДДЯ :