Справа № 2-а-46/2010 р.

                                              П  О  С  Т  А  Н  О  В  А

                                                ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13  квітня  2010  року

                             Костопільський  районний  суд  Рівненської  області

в  складі :  головуючого-судді  Олійника  П.В.

                    при  секретарі  Панчук М.В.

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  місті  Костопіль  справу  за  адміністративним  позовом  ОСОБА_1  до  управління  Пенсійного фонду України в Костопільському районі про визнання дій протиправними та зобов’язання  провести  перерахунок  розміру  пенсії,  

В  С  Т  А Н  О  В  И  В :

    Позивач  звернувся  до  суду  з  позовом,  в  якому  просить  в изнати  неправомірними дії  відповідача  щодо   ненарахування  та  невиплати  йому  пенсії  відповідно  до  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов’язати посадових осіб відповідача провести перерахунок  та  виплату  нового  розміру  пенсії,  починаючи  з  дня  звернення  до відповідача,  в  розмірі  8  мінімальних  пенсій  за  віком  та  додаткової  пенсії  за  шкоду, заподіяну  здоров’ю,  в  розмірі  75  відсотків  мінімальної  пенсії  за  віком  з  подальшим перерахуванням  та  виплатою  згідно  ч.3  ст.67  Закону  України  «Про  статус  і соціальний  захист  громадян,  які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи».

    В  обґрунтування  своїх  вимог  покликається  на  те,  що  Законом  України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  передбачено  інший  розмір  пенсії  та  додаткової  пенсії,  ніж  йому нараховано  і  виплачується.  Вважає,  що  порушуються  його  права  як  учасника ліквідації  наслідків  аварії  на  ЧАЕС  категорії  1  –  інваліда  другої  групи.

    В  послідуючому  позивач  збільшив  свої  позовні  вимоги  і  просив  зобов’язати відповідача  провести  перерахунок  та  виплату  пенсії  в  розмірі  8  мінімальних  пенсій за  віком  та  додаткової  пенсії  за  шкоду,  заподіяну  здоров’ю,  в  розмірі  75  відсотків мінімальної  пенсії  за  віком  (  в  розмірі  прожиткових  мінімумів  для  осіб,  які  втратили  працездатність,  згідно  Закону  України  «Про  державний  бюджет  України  на 2008  рік  та  про  внесення  змін  до  деяких  законодавчих  актів  України»  та  Закону України  «Про  внесення  змін  до  Закону  України  «Про  державний  бюджет  України  на  2009  рік»  ).  Крім  того,  просив  зобов’язати  відповідача  здійснювати  перерахунок та  виплату  йому  пенсії  при  зміні  прожиткового  мінімуму,  встановленого  в  законі.

    В  судове  засіданні  позивач  не  з’явився,  а  надіслав  заяву,  в  якій  просив  розглянути  справу  у  його  відсутність.

    Представник  відповідача  позов  не  визнав  та  пояснив,  що  пенсія  відповідачу нарахована  і  виплачується  відповідно  до  чинного  законодавства  та  в  межах  наявних ресурсів  держави.  Просить  в  задоволенні  позову  відмовити.

    Суд,  заслухавши  пояснення  представника  відповідача,  з’ясувавши  обставини  та  вивчивши  матеріали  справи,  вважає,  що  позов  підлягає  до  часткового  задоволення.

    Відповідно  до  ст.46  Конституції  України  громадяни  мають  право  на  соціальний  захист,  що  включає  право  на  забезпечення  їх  у  разі  повної,  часткової  або  тимчасової  втрати  працездатності,  втрати  годувальника,  безробіття  з  незалежних  від них  обставин,  а  також  у  старості  та  в  інших  випадках,  передбачених  законом.

    Як  встановлено  судом,  позивач  є  ліквідатором  наслідків  аварії  на  ЧАЕС  категорії 1,  інвалідом  другої  групи,  захворювання  якого  пов’язане  із  роботами  на  ЧАЕС. Пенсія  позивачу  призначалася  в  розмірах  відповідно  до  постанов  Кабінету  Міністрів України  від  28  травня  2008  року  № 530  та  від  17  липня  2008  року  № 654.

    Як  особа,  що  постраждала  внаслідок  аварії  на  ЧАЕС,  позивач  має  право  на пенсійне  забезпечення  згідно  Закону  України  «Про  статус  і  соціальний  захист громадян,  які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи».

    Зокрема,  статтею  54  (  ч.4  )  Закону  України  «Про  статус  і  соціальний  захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що розмір  пенсій  для  інвалідів  другої  групи,  захворювання  яких  пов’язане  із  роботами на  ЧАЕС,  не  може  бути  нижчим  8  мінімальних  пенсій  за  віком.  Частиною  1  ст.50 вищеназваного  Закону  передбачено,  що  особам,  віднесеним  до  категорії 1,  які  є інвалідами  другої  групи,  призначається  щомісячна  додаткова  пенсія  за  шкоду,  завдану  здоров’ю,  в  розмірі  75  процентів  мінімальної  пенсії  за  віком.

    Підпунктами  12  та  15   пункту  28  розділу  II  Закону  України  від  28  грудня  2007  року  «Про  Державний  бюджет  України  на  2008  рік  та  про  внесення  змін  до  деяких законодавчих  актів»  до  ст.50  та  ст.54   Закону  України  «Про  статус  і  соціальний захист  громадян,  які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи»  були внесені  зміни.  Однак,  рішенням  Конституційного  суду  України  від  22  травня  2008 року  підпункти  12  та  15   пункту  28  розділу  II  Закону  України  від  28  грудня  2007  року  «Про  Державний  бюджет  України  на  2008  рік  та  про  внесення  змін  до  деяких законодавчих  актів»  були  визнані  неконституційними.

    Згідно  ст. 152  Конституції  України  закони,  інші  правові  акти  або  їх  окремі положення,  що  визнані  неконституційними,  втрачають  чинність  з  дня  ухвалення Конституційним  Судом  України  рішення  про  їх  неконституційність.

    Таким  чином  положення   ст.50  та  ст.54   Закону  України  «Про  статус  і  соціальний захист  громадян,  які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи»  на  даний час  є  чинними.  Заперечення  відповідача  про  те,  що  відсутній  нормативний  акт  про відновлення  дії  Закону  України  «Про  статус  і  соціальний  захист  громадян,  які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не заслуговують на увагу і є надуманими, оскільки, чинним законодавством не передбачається прийняття нормативного  акта  про  відновлення  дії  закону  в  редакції  чинній  до  внесення  змін, які  були  визнані  неконституційними.

    Згідно  з  ч.4  ст.9  КАС  України  у  разі  невідповідності  нормативно-правового  акта Конституції  України,  закону  України,  суд  застосовує  правовий  акт,  який  має  вищу юридичну  силу.  Отже,  виходячи  з  пріоритетності  законів  над  підзаконними  актами, при  визначенні  розміру  пенсій  позивачеві  підлягають  застосуванню  ч.1  ст.50  та  ч.4 ст.54  Закону  України  "Про  статус  і  соціальний  захист  громадян,  які  постраждали внаслідок  Чорнобильської  катастрофи",  а  не  постанови  Кабінету  Міністрів  України.

    Відповідно  до  ст.50  та  ст.54  Закону  України  "Про  статус  і  соціальний  захист громадян,  які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи"  визначення  розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, проводиться відповідно  до  мінімальної  пенсії  за  віком.  За  чинним  законодавством  розмір мінімальної  пенсії  за  віком  визначається  лише  за  правилами,  передбаченими частиною  першою  статті  28  Закону  України  "Про  загальнообов'язкове  державне пенсійне  страхування",  іншого  нормативно-правового  акта,  який  би  визначав  цей розмір  або  встановлював  інший  розмір,  немає.  Однак,  вищеназваним  законом встановлено,   що  мінімальний  розмір  пенсії  за  віком,  встановлений  абзацом  першим ч.1  ст.28,  застосовується  виключно  для  визначення  розмірів  пенсій,  призначених згідно  з  цим  Законом.  Проте,  суд  вважає,  що  наявність  такої  норми  за  відсутності іншого  мінімального  розміру  пенсії  за  віком  не  є  підставою  для  відмови  в  реалізації позивачем  права  на  отримання  пенсії  і  щомісячної  додаткової  пенсії  за  шкоду, заподіяну  здоров'ю,  виходячи  з  розміру  мінімальної  пенсії  за  віком,  як  це встановлено  статтями  50  та  54  Закону  України  "Про  статус  і  соціальний  захист громадян,  які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи".  Частиною  4  ст.8 КАС  України  заборонена  відмова  в  розгляді  та  вирішенні  адміністративної  справи  з мотивів  неповноти,  неясності,  суперечливості  чи  відсутності  законодавства,  яке регулює  спірні  відносини.

    Відповідно  до  ч.1  ст.28  Закону  України  "Про  загальнообов'язкове  державне пенсійне  страхування"  мінімальний  розмір  пенсій  за  віком  встановлюється  у  розмірі прожиткового  мінімуму  для  осіб,  які  втратили  працездатність,  визначеного  законом. В  зв’язку  з  цим,  суд  вважає,  що  пенсія  позивачу  має  бути  призначена  та  виплачена, виходячи  з  мінімального  розміру  пенсії  за  віком,  визначеному  у  розмірі прожиткового  мінімуму  для  осіб,  які  втратили  працездатність.

    Згідно  ч.2  ст.162  КАС  України  суд  частково  задовольняє  позов  шляхом зобов'язання  відповідача  вчинити  певні  дії,  а  саме  -  нарахувати  та  виплатити  пенсію позивачу  відповідно  до  ст.50, 54  Закону  України  "Про  статус  і  соціальний  захист громадян,  які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи".  

    Враховуючи,  що  позивач  звертався  до  відповідача  із  заявою  про  перехунок  пенсії відповідно  до  ст.50, 54  Закону  України  "Про  статус  і  соціальний  захист  громадян, які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи"   16  вересня  2009  року,  то  суд  зобов’язує  відповідача  нарахувати  та  виплатити  позивачу  пенсію  з  цієї  дати.

    Щодо  позовної  вимоги  про  зобов’язання  відповідача  надалі  здійснювати перерахунок  та  виплату  йому  пенсії  при  зміні  прожиткового  мінімуму,  то  в задоволенні  цієї  вимоги  необхідно  відмовити  в  зв’язку  з  тим,  що  судом розглядаються  справи  щодо  порушень  прав  громадян  з  боку  суб’єктів  владних повноважень,  а  не  тих,  які  можливі  в  майбутньому.

    На  підставі  наведеного  та  керуючись  ст.8, 9, 11, 71, 86, 160-163  КАС України, ст.50, 54 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи",  ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне  пенсійне  страхування»,  суд

П  О  С  Т  А  Н  О  В  И  В  :

    Позовну  заяву  ОСОБА_1  до  управління  Пенсійного  фонду України  в  Костопільському  районі  про  визнання  дій  протиправними  та  зобов’язання провести  перерахунок  розміру  пенсії  -  задоволити  частково.

    В изнати  неправомірними  дії  у правління  Пенсійного  фонду  України  в Костопіль-ському  районі  щодо  ненарахування  та  невиплати  ОСОБА_1  пенсії та  щомісячної  додаткової  пенсії  відповідно  до  Закону  України  «Про  статус  і соціальний  захист  громадян,  які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи».

    Зобов’язати  управління  Пенсійного  фонду  України  в  Костопільському  районі провести  перерахунок  та  виплату  пенсії  ОСОБА_1  як  учаснику ліквідації  наслідків  аварії  на  ЧАЕС  категорії  1  –  інваліду  другої  групи,  відповідно до  ст.50, 54  Закону  України  «Про  статус  і  соціальний  захист  громадян,  які постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи»  в  розмірі  8  мінімальних  пенсій за  віком  та  додаткової  щомісячної  пенсії  за  шкоду,  заподіяну  здоров’ю,  в  розмірі  75 відсотків  мінімальної  пенсії  за  віком,  виходячи   з  мінімального  розміру  пенсії  за віком,  визначеному  у  розмірі  прожиткового  мінімуму  для  осіб,  які  втратили  праце-здатність  з  дня  звернення,  тобто  з  16  вересня  2009  року.

    В  задоволенні  решти  позовних  вимог  відмовити.

    Постанова  може  бути  оскаржена  до  апеляційного  суду  Рівненської  області  через  Костопільський  районний  суд  шляхом  подання  заяви  про  апеляційне  оскарження  протягом  десяти  днів  з  дня  її  проголошення,  а  в  разі  складення  постанови  у  повному  обсязі  від  повідно  до  ст.160  КАС  -  з  дня  складення  в  повному  обсязі.  Апеляційна  скарга  на  постанову  суду  подається  протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви  про  апеляційне оскарження.

    Постанова  суду  набирає  законної  сили  після  закінчення  строку  подання  заяви  про  апеляційне  оскарження,  якщо  таку  заяву  не  було  подано.  Якщо  було  подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але  апеляційна  скарга  не  була  подана  протягом  двадцяти  днів,  постанова  суду  набирає  законної  сили  після  закінчення  цього  строку.  У разі  подання  апеляційної  скарги  постанова,  якщо  її  не  скасовано,  набирає  законної  сили  після  закінчення  апеляційного  розгляду  справи.

    СУДДЯ :