Справа № 2-471/10

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

30.03.2010р.  Дніпровський районний суд м.Херсона у складі

головуючого судді                                           Дорошинської В.Е.

при секретарі                                                Кузьомі І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Прокурора Дніпровського району м.Херсона в інтересах ОСОБА_1 до виконавчого комітету Дніпровської районної ради м.Херсона, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом в інтересах ОСОБА_1 до виконавчого комітету Дніпровської районної ради м.Херсона про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування, в якому вказує, що рішенням виконавчого комітету Дніпровської районної ради депутатів м.Херсона № 327/17 від 13.08.1976р. ОСОБА_1 було виділено земельну ділянку площею 525 кв.м по вул.11 Текстильній 7-а в м.Херсоні, на якій ОСОБА_1 вже було збудовано тимчасовий будинок, в якому він був прописаний. В подальшому, як зазначив позивач, ОСОБА_1 на земельній ділянці було збудовано одноповерховий будинок, гараж та сарай, що йому було дозволено побудувати відповідно до рішення виконавчого комітету Дніпровської районної ради народних депутатів м.Херсона № 548/27 від 25.11.1983р. при умові переобладнання старого житлового будинку в сарай-літню кухню, а також зобов’язано ОСОБА_1 завершити будівництво та здати житловий будинок в експлуатацію до 23.11.1986р., що не було вчасно зроблено ним через брак коштів. Крім того позивач вказує, що 15.09.1988р. був розірваний шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, після чого чоловіком у 1989р. було побудовано новий житловий будинок розміром 11,86 х 8,96, в якому він мешкає і на теперішній час. Однак, як зазначає позивач, в 2007р., під час оформлення технічної документації на житловий будинок, ОСОБА_1 дізнався, що рішенням виконавчого комітету Дніпровської районної ради народних депутатів м.Херсона № 240 від 14.10.1988р. на підставі заяви ОСОБА_2 було переоформлено належну йому земельну ділянку на ОСОБА_2, а рішення виконавчого комітету Дніпровської районної ради депутатів м.Херсона № 327/17 від 13.08.1976р. було визнано таким, що втратило чинність, що позбавило його права на земельну ділянку та на побудований житловий будинок. Зазначене рішення вважає незаконним, у зв’язку з чим просить визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Дніпровської районної ради депутатів м.Херсона № 240 від 14.10.1988р., судові витрати покласти на відповідача.

В судовому засіданні прокурор підтримав доводи наведені в позовній заяві, просив позов задовольнити, пояснив, що в оспорюваному рішенні виконавчого комітету Дніпровської районної ради депутатів м.Херсона не вказано жодної підстави припинення права ОСОБА_1 на земельну ділянку, а також зазначив, що чинним на той час ЗК УРСР не передбачено можливість, а також повноваження на скасування виконавчими комітетами Рад власних рішень щодо виділення земельних ділянок громадянам, в тому числі без їх згоди. Обґрунтовуючи заявлені вимоги, прокурор вказав, що в рішенні виконавчого комітету Дніпровської районної ради депутатів м.Херсона № 240 від 14.10.1988 вказано, що виконком керувався статтями 23, 24 ЗК УРСР, однак в статті 23 було закріплено, що землекористувачі мають право і повинні користуватись земельними ділянками в тих цілях, для яких вони їм надані, а статтею 24 передбачені права землекористувачів, таким чином, на його думку, виконавчий комітет Дніпровської районної ради депутатів м.Херсона виніс рішення № 240 від 14.10.1988р., яким позбавив ОСОБА_1 права користування земельною ділянкою та незаконно визнав таким, що втратило чинність рішення виконавчого комітету Дніпровської районної ради депутатів м.Херсона № 327/17 від 13.08.1976р.

      В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав заявлені вимоги та просив їх задовольнити, пояснив, що після розірвання шлюбу його колишня дружина таємно від нього звернулась до виконавчого комітету Дніпровської районної ради депутатів м.Херсона із заявою про переоформлення виділеної йому земельної ділянки, на підставі якої, без його повідомлення та по непідтвердженим доводам ОСОБА_2 було винесене оскаржуване рішення. Щодо строків звернення до суду зазначив, що позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акту органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.  

Представник відповідача, за довіреністю ОСОБА_3, заперечувала проти задоволення позову, пояснила, що земельна ділянка виділялась всій родині ОСОБА_2, а не одному ОСОБА_1 Крім того, оскільки було порушено зобов’язання забудовника щодо забудови земельної ділянки протягом двох років з моменту винесення рішення виконавчого комітету Дніпровської районної ради народних депутатів м.Херсона, а також враховуючи розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, та наявність на її утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, виконком вирішив переоформити земельну ділянку.

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги, ОСОБА_2 та її представник за усним клопотанням ОСОБА_4, в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, пояснили, що за заявою ОСОБА_2 на підставі невиконання ОСОБА_1 зобов’язань по будівництву, виготовленню технічної документації та здачі будинку в експлуатацію згідно рішення виконавчого комітету Дніпровської районної ради депутатів м.Херсона № 548/27 від 25.11.1983р., рішення виконавчого комітету Дніпровської районної ради депутатів м.Херсона № 327/17 від 13.08.1976р. було визнано таким, що втратило чинність. Крім того зазначила, що на її думку, рішення виконавчого комітету Дніпровської районної ради депутатів м.Херсона № 240 від 14.10.1988р. було винесене з урахуванням повноважень, якими наділений виконком та з урахуванням складного становища заявниці, а саме загрози залишитись на вулиці з чотирма дітьми. Крім того зазначили, що позивачем пропущено загальний строк позовної давності, визначений у три роки, оскільки предметом даного спору є скасування незаконного рішення органу місцевого самоврядування, а також зазначили, що ОСОБА_1 ніколи не був власником земельної ділянки.

      Розглянувши матеріали справи, заслухавши сторони, суд встановив, що рішенням виконавчого комітету Дніпровської районної ради депутатів м.Херсона № 327/17 від 13.08.1976р. за ОСОБА_1 було закріплено земельну ділянку площею 525 кв.м по вул.11 Текстильній 7-а в м.Херсоні для будівництва індивідуальних житлових будинків; на зазначеній земельній ділянці ОСОБА_1 вже було збудовано житловий будинок розміром 6,4 х 10,5 м, а також сарай розміром 3,1 х 4,8 м, що підтверджується планом земельної ділянки від 16.09.1976р., затвердженого головним архітектором м.Херсона 23.08.1976р.; рішенням виконавчого комітету ради народних депутатів м.Херсона № 548/27 від 25.11.1983р. з питань індивідуального будівництва, було вирішено дозволити будівництво одноповерхового будинку по типовому проекту 184-24-12 розмірами 11,86м х 8,96м, житловою площею 40,7 кв.м за умови переобладнання старого будинку в сарай-літню кухню 25 кв.м, іншу частину знести ОСОБА_1 по вул.Текстильній, 7-а з відступом 1м від межі та зобов’язано ОСОБА_1 завершити будівництво і здати в експлуатацію до 23.11.1986р.;  план нового домоволодіння вказаних в рішенні виконавчого комітету ради народних депутатів м.Херсона № 548/27 від 25.11.1983р. розмірів було затверджено головним архітектором м.Херсона 12.08.1987р.; 15.09.1988р. шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано; 21.08.1988р. ОСОБА_2 звернулась до голови Дніпровського виконавчого комітету із заявою про надання їй дозволу переоформити земельну ділянку, виділену раніше за рішенням виконавчого комітету на ім’я ОСОБА_1, мотивуючи її потребою в житлі та враховуючи, що з нею проживають четверо неповнолітніх дітей, а колишній чоловік не бажає будувати будинок; рішенням виконавчого комітету Дніпровської районної ради народних депутатів м.Херсона № 240 від 14.10.1988р. вирішено переоформити земельну ділянку по вул.11 Текстильній, 7-а площею 525 кв.м, раніше виділений ОСОБА_1 (рішення Дніпровського виконкому № 327/17 від 13.08.1976р.) на ОСОБА_2, зобов’язано ОСОБА_2 в 2-х місячний строк виготовити технічну документацію в УГА, укласти договір на право забудови будинку, рішення виконкому № 327/17 від 13.08.1976р. вирішено вважати таким, що втратило силу.

    Відповідно до ст.16 ЗК УРСР (в ред.1970р.), який діяв на момент винесення спірного рішення виконавчого комітету Дніпровської районної ради народних депутатів м.Херсона, надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення. Надання земельної ділянки, що є в користуванні, іншому землекористувачеві провадиться тільки після вилучення  даної ділянки в порядку, передбаченому статтями 37-41 цього Кодексу. Відповідно до ст.24 ЗК УРСР - Залежно від цільового призначення кожної земельної ділянки, наданої в користування, землекористувачі мають право в установленому порядку: зводити житлові, виробничі, культурно-побутові та інші будови і споруди; провадити посіви сільськогосподарських культур, посадку лісових, плодових, декоративних та інших насаджень; користуватися сінокосами, пасовищами та іншими угіддями; використовувати для потреб господарства   наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф і водні об'єкти, а також експлуатувати інші корисні властивості землі. Права землекористувачів можуть бути обмежені законом у державних інтересах, а також в інтересах інших землекористувачів. Відповідно до ст.25 ЗК УРСР - Права землекористувачів охороняються законом. Припинення права користування   земельною ділянкою або зменшення її розмірів може мати місце лише у випадках,  прямо передбачених законом. Відповідно до ст.36 ЗК УРСР - Право громадян на користування наданою земельною ділянкою підлягає припиненню відповідно повністю або частково у випадках: добровільної відмови від користування земельною ділянкою; закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; переїзду  на  інше  постійне місце проживання всіх  членів двору або  сім'ї, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 106-1 цього Кодексу; припинення трудових відносин, у зв'язку з якими було надано службовий наділ, за винятком випадків, передбачених статтею 134 цього Кодексу, а також інших випадків, передбачених законодавством СРСР і Української РСР; смерті всіх членів двору або сім'ї; виникнення необхідності  вилучення земельної ділянки для державних або громадських потреб. Право користування земельною ділянкою може бути припинене у випадках вчинення громадянином дій, передбачених статтею 169 цього Кодексу, а також при невикористанні протягом двох років підряд земельної ділянки або використанні її не відповідно до тієї мети, для якої вона надана. Припинення права користування землею у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини першої і частиною другою цієї статті, провадиться за рішенням (постановою) органів,  які надали земельні ділянки, а у випадках, передбачених пунктом 6 цієї статті, - за рішенням (постановою) органів, які мають право вилучати  земельні ділянки. Відповідно до ст.37 ЗК УРСР - вилучення земельної ділянки чи її частини для державних або громадських потреб провадиться на підставі постанови Ради Міністрів Української РСР або рішення виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів у порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР і цим Кодексом. Відповідно до ст.38 ЗК УРСР (в ред.1970р.) - вилучення земельних ділянок для державних або громадських потреб провадиться виконавчими комітетами міських (селищних) Рад народних депутатів - із земель населених пунктів (крім земель, закріплених за колгоспами, радгоспами та  іншими сільськогосподарськими підприємствами, організаціями і установами в   безстрокове користування, а також випадків, передбачених статтею 41 цього Кодексу) незалежно від розміру земельних ділянок у відповідності з генеральним планом забудови населених пунктів. Відповідно до ст.106-1 ЗК УРСР (в ред.1970р.) - перехід права власності на жилий  будинок, розташований у сільському населеному пункті, не тягне за собою переходу права користування присадибною земельною ділянкою.  Надання присадибної земельної ділянки особі, до якої перейшло право власності на жилий будинок, провадиться на загальних підставах відповідно до вимог цього Кодексу.

    Відповідно до ч.1 ст.155 ЗК України (в ред. 2001р.) - У  разі  видання органом  виконавчої  влади  або  органом місцевого самоврядування акта,  яким порушуються права особи  щодо володіння,  користування  чи  розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

    Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України – Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним; Відповідно до ч.4 ст.268 ЦК України – позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового  акта  органу  державної влади,  органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Відповідно до п.10 ст.59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» - Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності  Конституції  або  законам  України визнаються незаконними в судовому порядку.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню, оскільки рішення виконавчого комітету Дніпровської районної ради народних депутатів м.Херсона № 240 від 14.10.1988р., яким було переоформлено виділену ОСОБА_1 земельну ділянку за адресою: м.Херсон, вул.11 Текстильна, 7-а на ОСОБА_2 всупереч вимог Земельного Кодексу УРСР (в ред.1970р.), який діяв на той час, не містить відомості про підстави припинення права на земельну ділянку, враховуючи їх вичерпний перелік в ст.36 ЗК УРСР. Крім того спірне рішення було винесено без повідомлення та згоди на те ОСОБА_1, а також не зважаючи на той факт, що ЗК УРСР (в ред.1970р.) не передбачав можливість скасування виконавчими комітетами рад власних рішень щодо виділення земельних ділянок. Крім того, суд не приймає до уваги твердження ОСОБА_2 стосовно того, що вона потребувала житла через наявність на її утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, оскільки така підстава для припинення права на земельну ділянку не була передбачена ЗК УРСР (в ред. 1970р.). Посилання ОСОБА_2 на пропуск ОСОБА_1 строків позовної давності, як на підставу для відмови в задоволенні позову не відповідають вимогам чинного законодавства, відповідно до якого позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового  акта  органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, в даному випадку позивач звернувся до суду за захистом свого права на земельну ділянку.

    Керуючись ст.ст.5-11, 60, 84, 88, 208, 209, 213, 214, 215, 294 ЦПК України, ст.ст.16, 24, 25, 36, 37 ЗК УРСР (в ред. 1970р.), ст.ст.155 ЗК України, ст.ст.16, 268 ЦК України, ст.59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», суд –

В и р і ш и в :

Позов Прокурора Дніпровського району м.Херсона в інтересах ОСОБА_1 до виконавчого комітету Дніпровської районної ради м.Херсона, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування – задовольнити.

Визнати Рішення виконавчого комітету Дніпровської районної ради народних депутатів м.Херсона № 240 від 14.10.1988р. – незаконним.

Рішення виконавчого комітету Дніпровської районної ради народних депутатів м.Херсона № 240 від 14.10.1988р. – скасувати.

Стягнути з виконавчого комітету Дніпровської районної ради м.Херсона на користь держави судовий збір у розмірі 8,50грн. (вісім грн. п’ятдесят коп.)

Стягнути з виконавчого комітету Дніпровської районної ради м.Херсона на користь держави 10,00грн. (десять грн. 00 коп.) в рахунок відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційного суду або в порядку ч.4 ст.295ЦПК України.

      Суддя                                              В.Е.Дорошинська