Єдиний унікальний номер 234/18417/19

Номер провадження 22-ц/804/1776/20

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

4 серпня 2020 року м. Бахмут

Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого судді Космачевської Т.В.,

суддів: Папоян В.В., Мальованого Ю.М.,

за участю секретаря судового засідання Гуляєва М.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Гур`єва В.М.,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача адвоката Керанчука В.Б,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє Керанчук Валерій Борисович , на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 5 березня 2020 року, ухваленого судом у складі головуючого судді Чернобай А.О. в місті Краматорську Донецької області, повне судове рішення складено 10 березня 2020 року, в справі номер 234/18417/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2019 року до Краматорського міського суду Донецької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 20 вересня 2016 року між ним та ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до якого відповідач взяв в борг гроші у позивача в розмірі 10000,00 доларів США з кінцевим терміном повернення до 31.10.2016 року та з умовою сплати відсотків за користування грошовими коштами у розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочення повернення боргу.

По закінченню строку, зазначеному в розписці, відповідач борг у розмірі 7000,00 доларів США не повернув.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою повернути гроші, але відповідач борг не повертає, посилаючись на відсутність грошей.

Тому, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму неповернутої позики за договором позики від 20.09.2016 року у розмірі 7000,00 доларів США, що еквівалентно 173912,40 грн, проценти за користування грошовими коштами у розмірі 202790,74 грн, суму інфляційних витрат за весь час прострочення виплати в розмірі 60422,14 грн, а всього 7000,00 доларів США та 263212,88 грн.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 5 березня 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за договором позики від 20.09.2016 року в розмірі 7000,00 доларів США та проценти за прострочення виконання зобов`язання за договором позики у розмірі 202790,74 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Із вказаним рішенням в частині спору про стягнення процентів за прострочення виконання зобов`язання не погодився відповідач ОСОБА_2 , в інтересах якого діє Керанчук В.Б. , подав апеляційну скаргу, просив скасувати рішення Краматорського міського суду Донецької області від 5 березня 2020 року в частині спору про стягнення з відповідача процентів за прострочення виконання боргових зобов`язань, стягнувши з відповідача 3% річних за прострочення виконання боргових зобов`язань в розмірі 621,95 доларів США.

Доводами апеляційної скарги наведено, рішення суду першої інстанції в частині стягнення процентів за прострочення виконання боргу, є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Суд першої інстанції в своєму рішенні безпідставно зазначив еквівалент боргу в національній валюті України та застосував у якості відповідальності за несвоєчасне виконання боргового зобов`язання подвійну облікову ставку НБУ.

З урахуванням несвоєчасного виконання боргових зобов`язань з боку ОСОБА_2 суд мав нарахувати компенсацію в розмірі 621,95 доларів США відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 просив апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Краматорського міського суду Донецької області від 5 березня 2020 року залишити без змін, оскільки суд дійшов законного та вмотивованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суму заборгованості за договором позики від 20.09.2016 року в сумі 7000,00 доларів США та проценти за прострочення виконання зобов`язання за договором позики у розмірі 202790,74 грн.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Керанчук В.Б. в судовому засіданні апеляційного суду апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Гур`єв В.М. в судовому засіданні апеляційного суду апеляційну скаргу не визнали, просили рішення суду першої інстанції в частині спору про стягнення процентів за прострочення виконання боргу залишити без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, сторони та їх представників, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскільки відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції в частині спору про стягнення з нього процентів за прострочення виконання боргових зобов`язань, апеляційний суд переглядає рішення суду саме в цій частині.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що 20 вересня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір позики, що оформлений письмово у вигляді розписки, відповідно до якого ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 10000,00 доларів США з зобов`язанням повернення грошей до 31.10.2016 року. В разі неповернення боргу ОСОБА_2 зобов`язався сплачувати відсотки у розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочки (облікова ставка НБУ) (а.с. 7, 69).

Задовольняючи позов в частині спору про стягнення з відповідача на користь позивача процентів за прострочення виконання зобов`язання за договором позики у розмірі 202790,74 грн, суд

першої інстанції виходив з обґрунтованості заявлених позовних вимог в цій частині.

Такий висновок суду першої інстанції є правильним та таким, що відповідає нормам закону і фактичним обставинам справи.

Частиною першою статті 526 Цивільного кодексу (далі - ЦК України) передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Судом встановлено, що 20 вересня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір позики, що оформлений письмово у вигляді розписки, відповідно до якого ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 10000,00 доларів США з зобов`язанням повернення грошей до 31.10.2016 року.

Сторони у справі під час розгляду позову не заперечують, що ОСОБА_2 повернув ОСОБА_1 3000,00 доларів США, отже борг за договором позики становить 7000,00 доларів США.

В розписці (договорі позики) від 20 вересня 2016 року відповідач ОСОБА_2 в разі неповернення ним боргу зобов`язався сплачувати відсотки у розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочки (облікова ставка НБУ).

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

На підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення процентів за прострочення виконання зобов`язання за договором позики, оскільки нарахування відсотків за прострочення виконання зобов`язання за договором позики після спливу визначеного договором строку позики, передбачено

умовами договору позики з посиланням на вимоги закону, зокрема, ст. 628 ЦК України.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції, їм дана правова оцінка, з якою суд апеляційної інстанції погоджується, та вони не спростовують висновків суду і не впливають на правильність ухваленого судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір в частині стягнення з відповідача на користь позивача процентів за прострочення виконання зобов`язання за договором позики, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Підстав для скасування судового рішення в цій частині не вбачається.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, витрати позивача по сплаті судового збору, пов`язані з поданням апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє Керанчук Валерій Борисович , залишити без задоволення, рішення Краматорського міського суду Донецької області від 5 березня 2020 року в частині спору про стягнення процентів за прострочення виконання зобов`язання за договором позики - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повне судове рішення складено 5 серпня 2020 року.

Суддя: