КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

№ справи: 760/3755/23

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/3001/2024

Головуючий у суді першої інстанції: Усатова І.А.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

головуючий - Немировська О.В.,

судді - Желепа О.В., Мазурик О.Ф.

секретар - Черняк Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Самсунг Електронікс Україна Компані» про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Самсунг Електронікс Україна Компані» - Матвійчук Наталії Вікторівни на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 03 липня 2023 року,

встановив:

у лютому 2023 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, в якому просила скасувати наказ відповідача №184/к/тр «Про переміщення» від 16.11.2021, поновити її на посаді керівника групи фінансового менеджменту відділу бізнес підтримки Адміністративного департаменту, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 250 000 грн.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 03 липня 2023 року позов було задоволено частково - поновлено ОСОБА_1 на посаді керівника групи фінансового менеджменту відділу бізнес підтримки Адміністративного департаменту ТОВ «Самсунг Електронікс Україна Компані» з 16.11.2021, стягнуто з ТОВ «Самсунг Електронікс Україна Компані» середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.11.2021 по 03.07.2023 у сумі 1 604 544, 67 грн. за вирахуванням всіх необхідних податків та платежів. Допущено негайне виконання рішення у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді керівника групи фінансового менеджменту відділу бізнес підтримки Адміністративного департаменту з 16.11.2021 та у частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць.

Стягнуто з ТОВ «Самсунг Електронікс Україна Компані» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.

Стягнуто з ТОВ «Самсунг Електронікс Україна Компані» на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені в зв`язку з розглядом справи, а саме - суму сплаченого судового збору в розмірі 4 484, 80 грн. та вартість послуг з надання правничої допомоги у розмірі 19 824 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Представник позивача - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на вказане рішення, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення заробітної плати в розмірі 1 604 544,67 грн. та задовольнити вказану вимогу в повному обсязі і стягнути заробітну плату в розмірі 2 446 043,68 грн.

Представник відповідача - ОСОБА_4 також подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволені позовних вимог, посилаючись на те, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, неповно встановлено обставини, які мають значення для справи, не надано належної оцінки доказам по справі.

У відзиві на апеляційну скаргу представника позивача представник відповідача - ОСОБА_5 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача представник позивача - ОСОБА_2 просить її відхилити.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення представників позивача - ОСОБА_2 та відповідача - ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , дослідивши матеріали справи, колегія дійшла висновку про відмову в задоволенні скарги представника позивача та задоволення апеляційної скарги представника відповідача.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачка вказувала, що вона з 2009 року працювала у відповідача на посаді менеджера з податків та зборів, а з 2015 року - керівника групи фінансового менеджменту відділу бізнес підтримки Адміністративного департаменту (Головного офісу) відповідно до безстрокового трудового договору №2к9020 від 01.12.2009. З червня 2019 року вона перебувала у відпустці по догляду за дитиною, та в листопаді 2021 року вирішила добровільно достроково припинити відпустку по догляду за дитиною, про що повідомила відповідача.

16 листопада 2021 року її було ознайомлено із змістом Наказу № 184/к/тр «Про переміщення» від 16.11.2021, згідно з яким її переміщено на посаду Керівника групи відділу Сервісу та запасних частин, визначено перелік нових трудових обов`язків та встановлено змінений посадовий оклад. Оскільки вона не погодилась із запровадженими змінами та не змогла потрапити до свого попереднього місця роботи, що призвело до вимушеного прогулу, просить суд скасувати Наказ № 184/к/тр від 16.11.2021 про переміщення, поновити її на посаді керівника групи фінансового менеджменту відділу бізнес підтримки Адміністративного департаменту ТОВ «Самсунг Електронікс Україна Компані», стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, моральну шкоду в розмірі 250 000 грн. та судові витрати.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 03 липня 2023 року позов було задоволено частково - поновлено ОСОБА_1 на посаді керівника групи фінансового менеджменту відділу бізнес підтримки Адміністративного департаменту ТОВ «Самсунг Електронікс Україна Компані» з 16.11.2021, стягнуто з ТОВ «Самсунг Електронікс Україна Компані» середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.11.2021 по 03.07.2023 у сумі 1 604 544, 67 грн. за вирахуванням всіх необхідних податків та платежів. Допущено негайне виконання рішення у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді керівника групи фінансового менеджменту відділу бізнес підтримки Адміністративного департаменту з 16.11.2021 та у частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць.

Стягнуто з ТОВ «Самсунг Електронікс Україна Компані» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.

Стягнуто з ТОВ «Самсунг Електронікс Україна Компані» на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені в зв`язку з розглядом справи, а саме - суму сплаченого судового збору в розмірі 4 484, 80 грн. та вартість послуг з надання правничої допомоги у розмірі 19 824 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що згідно із п.1 наказу відповідач разом із структурним підрозділом змінив розмір заробітної плати - 24 500 грн. 00 коп., що є значно нижчим за попередній розмір оплати праці, який вона отримувала на попередній посаді до виходу у декретну відпустку, пунктом 1 Наказу разом з іншими умовами праці також встановлюється розмір посадового окладу з 16.11.2021, в оскаржуваному Наказі відповідачем, разом з іншими умовами праці, було встановлено також розмір посадового окладу на дату його прийняття.

Однак з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з таких підстав.

Згідно із ч. 1 статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

За положеннями ст. 21, 22 КЗпП України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу.

Відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається.

Вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров`я працівника можуть встановлюватись законодавством України.

В частинах 1-4 статті 32 КЗпП України визначено, що переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров`я.

У зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 114 КЗпП України закріплено, що у тих випадках, коли в результаті переміщення працівника (частина друга статті 32) зменшується заробіток з не залежних від нього причин, провадиться доплата до попереднього середнього заробітку протягом двох місяців з дня переміщення.

У пункті 31 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що згідно зі статтею 32 КЗпП України переведення на іншу роботу допускається тільки за згодою працівника. Переведенням на іншу роботу вважається доручення працівникові роботи, що не відповідає спеціальності, кваліфікації чи посаді, визначеній трудовим договором.

Не вважається переведенням, що потребує згоди працівника, переміщення його на тому ж підприємстві (в установі, організації) на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ на території підприємства в межах тієї ж місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою і з тими ж істотними умовами праці. Однак і переміщення не може бути безмотивним, не обумовленим інтересами виробництва.

Як видно з матеріалів справи 01.12.2009 року між ТОВ «Самсунг Електронікс Україна Компані» та ОСОБА_7 (після укладення шлюбу - ОСОБА_8 ) було укладено трудовий договір № 2К9020, згідно якого працівник наймається на посаду менеджера з податків та зборів, із заробітною платою 18 000 грн.

Наказом № 98-к «По особовому складу» ОСОБА_7 з 01.09.2009 прийнято на посаду менеджера з податків та зборів.

01 січня 2010 року між сторонами було укладено додаткову угоду до трудового договору № 2К9020 від 01.12.2009.

01 березня 2011 року між сторонами було укладено додаткову угоду до трудового договору № 2К9020 від 01.12.2009 згідно якої п. 3.1 статті 3 викладено у новій редакції, а саме щодо розміру щомісячної заробітної плати, яка визначена у сумі 27 504 грн.

01 березня 2012 року між сторонами було укладено додаткову угоду до трудового договору № 2К9020 від 01.12.2009 згідно якої п. 3.1 статті 3 викладено у новій редакції, а саме щодо розміру щомісячної заробітної плати, яка визначена у сумі 30 804 грн.

01 серпня 2012 року між сторонами було укладено додаткову угоду до трудового договору № 2К9020 від 01.12.2009 згідно якої внесені зміни до трудового договору, доповнено пункт 1.2 статті 1 положенням наступного змісту: з 1 серпня 2012 року працівник переведений на посаду керівника відділу податкового контролю.

Наказом №00000000230 від 01.05.2015 позивача переведено на посаду керівника групи фінансового менеджменту відділу бізнес підтримки Адміністративного департаменту.

Наказом № 8-п від 29.08.2019 позивачу надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 29.08.2019 по 30.06.2022.

Наказом № 182/к/тр від 16.11.2021 перервано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, надану позивачу, керівнику групи фінансового менеджменту відділу підтримки бізнесу, відповідно до Наказу № 8-п від 29.08.2019 з 16.11.2021 у зв`язку з виходом на роботу. Підставою зазначено заяву ОСОБА_1 від 08.11.2021.

Також 16.11.2021 відповідачем було видано наказ № 184/к/тр «Про переміщення ОСОБА_1 », яким було переміщено позивача з Відділу бізнес підтримки Адміністративного департаменту до Відділу запасних частин Департаменту сервісу, в межах спеціальності і кваліфікації, обумовлених трудовим договором, з графіком роботи з понеділка по п`ятницю по 8 годин на день, вихідними днями у суботу та неділю, та посадовим окладом 24 500 грн. В наказі було зазначено підставою виробничу необхідність та зміни в організації з метою забезпечення належного фінансового контролю та менеджменту господарських операцій, що здійснюються сервісним департаментом, а також тих, що здійснюються в рамках діяльності інтернет-магазину. Також в наказі було встановлено відповідно до ч. 2 ст. 114 КЗпП України доплату до середнього заробітку протягом двох місяців з дня переміщення - 16.11.2021.

В наказі було встановлено ОСОБА_1 наступні посадові обов`язки:

1) контроль витрат, пов`язаних із функціонуванням та обслуговуванням складу запасних частин, перевірка вiдповiдних документів постачальників на відповідність вимогам бухгалтерського, податкового законодавства та внутрішніх політик компанії (особисте підписання документів вiд постачальників);

2) контроль супутніх складських витрат та перевірка відповідних документів постачальників на відповідність вимогам бухгалтерського, податкового законодавства та внутрішніх політик компанії (особисте підписання документів від сервісних постачальників та внесення їх до відповідних внутрішніх систем компанії (Finance-Hub));

3) контроль тендерного процесу/виключень з нього (перевірка того, чи надаються послуги сервісним постачальником в рамках тендерної пропозиції, відповідності фактичної вартості товарів (послуг) сумi тендеру, відсутності порушень в застосуванні виключень тендерної процедури);

4) участь в періодичних інвентаризаціях складу запасних частин (перевірка дотримання правил та процедур компанії підрядною організацією під час проведення інвентаризації);

5) бухгалтерський супровід повернень товарів від покупців з технічних причин (контроль документів на повернення на відповідність вимогам бухгалтерського, податкового законодавства та внутрішніх політик компанії);

6) бухгалтерський супровід повернень товарів від покупців інтернет-магазину (контроль документів на повернення на відповідність вимогам бухгалтерського, податкового законодавства та внутрішніх політик компанії).

В зв`язку з переміщенням з метою оперативного виконання покладених обов`язків було надано робоче місце в офісному приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 .

З цим наказом позивача було ознайомлено під час її виходу на роботу 16.11.2021, від підпису про ознайомлення вона відмовилась, однак 17.11.2021 подала заяву Фінансовому директору ОСОБА_9 , в якій вказала, що не погоджується з наказом, оскільки він суперечить законодавству України та порушує її права, в зв`язку з чим просила його скасувати та забезпечити можливість виконання трудових обов`язків відповідно до займаної посади.

16.11.2021 наказом №184-1/к/тр на підставі заяви ОСОБА_1 їй було надано додаткову соціальну відпустку на 10 календарних днів з 16.11.2021 по 25.11.2021.

Після відпустки до роботи позивач не приступила, а 26.11.2021 подала заяву, в якій вказала, що намагалась потрапити до свого попереднього місця роботи за адресою: АДРЕСА_2 .

Наказом № 532/к/тр від 31.03.2022 призупинено дію трудового договору з ОСОБА_1 з 31.03.2022 до відновлення можливості надання роботи або до завершення воєнного стану.

Наказом товариства «Про скасування наказу «Про переміщення ОСОБА_1 » № 184/к/тр від 16.11.2021» № 567/1/к/тр від 21.11.2022, враховуючи наказ № 566/к/тр від 14.11.2022 «Про звільнення ОСОБА_1 », скасовано наказ «Про переміщення ОСОБА_1 » № 184/к/тр від 16.11.2021».

21.11.2022 Наказом товариства № 567-1/к/тр скасовано вищезазначений наказ про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 .

Відповідно до частин 1-5 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Позивач не зазначила при зверненні до суду, яким чином в результаті переміщення змінились її функціональні обов`язки, графік роботи, відповідність нової посади її кваліфікації та спеціальності, неможливість виконувати роботу за станом здоров`я. Фактично в результаті переміщення позивача відбулась лише зміна структурного підрозділу та робочого місця, яке також знаходиться в межах міста Києва.

В заяві про переривання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку від 08.11.2021 позивач погоджувалась на роботу на умовах повного робочого дня тривалістю 8 годин.

Суд першої інстанції не дав оцінки Акту щодо посадових обов`язків ОСОБА_1 на посаді Керівника групи фінансового менеджменту відділу бізнес підтримки Адміністративного департаменту у ТОВ «Самсунг Електронікс Україна Компані», який був наданий представником відповідача.

Отже є взаємовиключним висновок суду першої інстанції про те, що через відсутність достатніх доказів неможливо оцінити суттєву зміну трудових обов`язків позивача на посаді, на яку було переміщено, та висновок про те, що зазначення в наказі функціональних обов`язків свідчить про намір відповідача їх змінити.

В постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 червня 2020 року (справа №202/4016/18) міститься правовий висновок згідно якого позивача було саме переміщено, а не переведено на іншу роботу, оскільки залишилися незмінними всі суттєві умови трудового договору (спеціальність, кваліфікація, найменування посади), та відбулася лише зміна робочого місця (тобто, місця безпосереднього виконання роботи), а тому відповідно до частини другої статті 32 КЗпП України не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором, переміщення позивача на таку ж посаду в інший структурний підрозділ цього підприємства відповідає вимогам закону, оскільки підприємство вправі самостійно визначати свою організаційну структуру, встановлювати чисельність працівників і штатний розпис.

Суд першої інстанції послався в своєму рішенні на правовий висновок, який міститься в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 квітня 2020 року (справа №308/12945/17), однак у вказаній постанові зазначено висновок, згідно якого колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивача було саме переміщено, а не переведено на роботу слюсаря-ремонтника в корпус № 2 ДНЗ УЦПТО ПТО, оскільки залишилися незмінними всі суттєві умови трудового договору (спеціальність, кваліфікація, найменування посади), та відбулася лише зміна робочого місця (тобто, місця безпосереднього виконання роботи), а тому відповідно до частини другої статті 32 КЗпП України не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що переміщення позивача на таку ж посаду в інший структурний підрозділ цього підприємства відповідає вимогам закону, а тому наказ директора про переміщення на інше робоче місце позивача прийнято відповідно до вимог закону, оскільки підприємство вправі самостійно визначати свою організаційну структуру, встановлювати чисельність працівників і штатний розпис.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постановах від 01 листопада 2017 року у справах № 6-1429цс17, 6-1568цс17, а також з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 23 січня 2018 року у справі № 501/2345/15-ц (провадження № 61-719св18), постанові від 25 січня 2018 року у справі № 501/2482/15-ц (провадження № 61-757св17).

В постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 серпня 20201 року (справа №607/14453/20) на який також послався суд першої інстанції, було зроблено висновок щодо незаконності звільнення позивача, оскільки при переведенні на іншу посаду позивач почав працювати у шкідливих умовах праці, попередня посада позивача не належить до робіт зі шкідливими та важкими умовами праці, змінилися трудові обов`язки позивача на посаді лікаря-невропатолога інсультного відділення, оскільки характер роботи у вищевказаному відділенні суттєво відрізняється від характеру роботи в організаційно-методичному консультативному відділенні, в якому позивач працював до переміщення, зокрема змінились його функціональні обов`язки. Отже позивач посилався саме на зміну його функціональних обов`язків при переведенні на іншу посаду, а тому обставини справи не є релевантними до даної справи.

Заявлені позивачем вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, є по суті похідними від вимог про визнання наказу про її переміщення незаконними, а тому відповідно до положень частин першої та другої статті 235 КЗпП України, що є підставою для висновку про відмову у задоволенні цих вимог.

ОСОБА_1 з власної ініціативи не виходила на роботу в інший структурний підрозділ - Відділу запасних частин Департаменту сервісу з 26.11.2021 (закінчення додаткової соціальної відпустки) до 31.03.2022 (день призупинення дії трудового договору), трудовий договір не було розірвано на день звернення до суду, прогул працівника не є вимушеним, що унеможливлює задоволення позову у вказаній частині на підставі положень частини другої статті 235 КЗпП України.

Трудові відносини були припинені між ОСОБА_1 та ТОВ «Самсунг Електронікс Україна Компані» наказом №566/к/т від 14.11.2022 з 14.11.2022 на підставі ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників. Позивач не оспорювала своє звільнення.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 12 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Самсунг Електронікс Україна Компані» про скасування наказу про призупинення трудового договору було за позовною вимогою про скасування наказу фінансового директора ТОВ «Самсунг Електронікс Україна Компані» Санг Шік Чой від 31.03.2022 № 532/к/тр про призупинення дії трудового договору з 31.03.2022 закрито, у задоволенні позовупро визнання незаконним та скасування Наказу фінансового директора ТОВ «Самсунг Електронікс Україна Компані» Санг Шік Чой від 21.11.2022 № 567-1/к/тр про скасування Наказу «Про призупинення трудового з ОСОБА_1 » № 532/к/тр від 31.03.2022 відмовлено. Вказане рішення позивач не оскаржувала.

Таким чином рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

З вказаних підстав не підлягає задоволенню апеляційна скарга, подана представником позивача.

Судові витрати по справі суд розподіляє відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір».

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

В ч. 8 статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Визначаючи суму відшкодування витрат на правову допомогу, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує такі критерії. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача вказав, що орієнтовний розрахунок витрат становить 109 705 грн., додав до відзиву Ордер на надання правничої (правової допомоги) виданий адвокату Матвійчук Н.В. 18.08.2022 на підставі договору про надання правової допомоги №31/08-22 від 08.08.2022, укладеного між ТОВ «Самсунг Електронікс Україна Компані» та АО «Гвоздій та ОСОБА_10 ».

При розгляді справи в суді апеляційної інстанції було також надано Ордер на надання правничої (правової допомоги) виданий адвокату Цвєтковій К.В., світлокопію Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ в№4030, Ордер на надання правничої (правової допомоги) виданий адвокату Антонів Р.В.

Також до матеріалів справи було надано Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №000949 від 03.08.2020 видане ОСОБА_4 .

В Акті надання послуг №1 до Додатку №5 від 10.07.2023 до Договору №31/08-22 про надання правової допомоги від 08.08.2022 від 18.03.2024 викладено детальний розрахунок та обсяг правової допомоги, яка надавалась адвокатами Клян А.Ф., Матвійчук Н.В., Цвєткова К.В., ОСОБА_5 .

У відповіді на заперечення відповідача проти відзиву на апеляційну скаргу представник позивача - ОСОБА_2 просив відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу.

З урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, колегія суддів визначає розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з позивача на користь відповідача в розмірі 10 000 грн.

Керуючись ст. 367, 368, 376, 382 ЦПК України суд,

постановив:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Самсунг Електронікс Україна Компані» - Матвійчук Наталії Вікторівни задовольнити.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 03 липня 2023 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Самсунг Електронікс Україна Компані» про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Самсунг Електронікс Україна Компані» витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено 17 квітня 2024 року.

Головуючий

Судді