ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про відмову в закритті провадження у справі

"28" липня 2020 р. Справа№ 910/9095/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Скрипки І.М.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання: Білоус О.О.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 28.07.2020

розглянувши апеляційну скаргу Національного банку України

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 (повний текст складено 31.01.2020)

у справі №910/9095/18 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова інноваційна компанія»

до Національного банку України

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про відшкодування шкоди в розмірі 128 942 532,00 грн,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова інноваційна компанія» (далі, Товариство, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного банку України (далі, НБУ, відповідач) про стягнення майнової шкоди у розмірі 128 942 532 грн, завданої в результаті прийняття неправомірного рішення відповідачем.

Позов обґрунтований тим, що позивачу, як акціонеру Публічного акціонерного товариства «Радикал Банк» (далі, ПАТ «Радикал Банк»), була завдана майнова шкода шляхом незаконного позбавлення його корпоративних прав, що стало наслідком прийняття відповідачем неправомірного рішення - постанови Правління Національного банку України №452/БТ від 09.07.2915 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Радикал Банк» до неплатоспроможних». Протиправність указаної постанови була встановлена судовими рішеннями в межах розгляду адміністративної справи №826/24203/15 за позовом ТОВ «Промислова інноваційна компанія», ОСОБА_1 до Національного банку України, треті особи - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство «Радикал Банк» про визнання протиправними та скасування рішень.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.03.2019 позов ТОВ «Промислова інноваційна компанія» до Національного банку України про відшкодування шкоди в розмірі 128 942 532,00 грн було задоволено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2019 у справі №910/9095/18 залишено без змін.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.08.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 у справі №910/9095/18 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій, одночасно застосувавши до спірних правовідносин статті 1166 та 1173 Цивільного кодексу України, не врахували при цьому, що їх положеннями передбачено різний обсяг встановлення обставин справи. На відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох загальних умов відповідальності (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 Цивільного кодексу України передбачає можливість відшкодування шкоди незалежно від вини заподіювача шкоди - суб`єкта владних повноважень за наявності трьох елементів складу правопорушення (протиправної поведінки у вигляді незаконних рішень, дій чи бездіяльності, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками); під час розгляду справи судами попередніх інстанцій не дано належної оцінки доводам відповідача щодо особливого правового статусу Національного Банку України у спірних правовідносинах та залишено поза увагою, що шкода відповідно до вимог статті 1173 Цивільного кодексу України відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування; суди попередніх інстанцій не надали оцінки доводам відповідача, що в даний час здійснюється ліквідаційна процедура ПАТ «Радикал Банк», проте позивач продовжує бути акціонером цього банку, права власності на зазначені акції банку його позбавлено не було, а в силу статті 319 Цивільного кодексу України та статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» лише обмежено на певний період право позивача на управління банком; передчасними є висновки судів про те, що розмір шкоди, завданої позивачу рішенням НБУ, відповідає вартості корпоративних прав на дату прийняття відповідного рішення і така вартість складає 128 942 532 грн 00 коп, оскільки такі висновки були зроблені лише на підставі звіту, наданого позивачем, без урахування доводів відповідача про те, що частка заявника мала би підраховуватися на основі вартості чистих активів компанії, з урахуванням її фінансових зобов`язань; судами попередніх інстанцій не встановлено прямого причинно-наслідкового зв`язку між постановою Правління Національного банку України №452/БТ від 09.07.2015 «Про віднесення ПАТ «Радикал Банк» до неплатоспроможних» та обмеженням прав позивача на управлінням банком; суди залишили поза увагою те, що права позивача щодо управління ПАТ «Радикал Банк» були обмежені лише після запровадження тимчасової адміністрації та початку процедури ліквідації банку, які відбувалися на підставі інших рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Правління Національного банку України, які є чинними та не оспорювалися позивачем; судами не дано належної оцінки доказам у справі, зокрема постанові Правління Національного банку України від 09.11.2015 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Радикал Банк», рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.07.2015 №130 «Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Радикал Банк», від 09.11.2015 №203 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Радикал Банк» і делегування повноважень ліквідатора банку», що ніким не оспорювалися, є законними і чинними; судами попередніх інстанцій не враховано висновки Верховного Суду в аналогічній справі №910/13134/17, викладені у постанові від 01.03.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2019 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі, третя особа або ФГВФО).

За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 у справі №910/9095/18 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Національного банку України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова інноваційна компанія» 128 942 532 (сто двадцять вісім мільйонів дев`ятсот сорок дві тисячі п`ятсот тридцять дві) гривні 00 копійок майнової шкоди та 616 700 (шістсот шістнадцять тисяч сімсот) гривень 00 копійок судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач за своєю організаційно-правовою формою є органом державної влади, а тому у спірних правовідносинах Національний банк України є суб`єктом відповідальності в розумінні статей 1173, 1174 ЦК України незалежно від вини державного органу. Неправомірність дій відповідача - Національного банку України підтверджується постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2016 року у справі №826/24203/15. За висновками суду відповідач своїм протиправним рішенням шляхом ініціювання відносно позивача процедури виведення банку з ринку, незаконно позбавив позивача - власника акцій його корпоративних прав. При цьому таке позбавлення відбулося саме як наслідок прийняття протиправної постанови відповідача. Подальші процедури, які були застосовані до банку, та рішення відповідача (введення тимчасової адміністрації, відкликання ліцензії і т.д.) не призвели до відновлення майнових (корпоративних) прав позивача, незважаючи на визнання в судовому порядку протиправною та скасування постанови Правління Національного Банку України №452/БТ від 09.07.2015 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Радикал Банк» до категорії неплатоспроможних». За таких обставин, суд дійшов висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем, внаслідок чого позивачу завдана шкода у розмірі вартості корпоративних прав, які посвідчуються акціями, визначена на день прийняття зазначеної постанови (09.07.2015), а тому позов про відшкодування 128 942 532, 00 грн. матеріальної шкоди підлягає задоволенню. У якості належного доказу для визначення розміру заподіяної ТОВ «Промислова інноваційна компанія» шкоди неправомірним рішенням відповідача судом взято до уваги висновок судових експертів з проведення комісійної судово-економічної експертизи №1-27/09/2019-се від 27.09.2019.

Не погодившись із прийнятим рішенням, 25.02.2020 (про що свідчить відбиток вхідного штемпеля Господарського суду міста Києва) Національний банк України звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 у справі №910/9095/18 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова інноваційна компанія» до Національного банку України відмовити у повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до наступного:

- визначення розміру завданої шкоди не може базуватися виключно на вартості акцій, що належали позивачу, адже слід враховувати як вартість активів, так і розмір наявних зобов`язань Банку, тобто визначення розміру завданої шкоди повинно базуватись на балансовій вартості активів. Суд безпідставно не взяв до уваги наданий НБУ доказ - баланс ПАТ «Радикал Банк» за 09.07.2015;

- висновок судових експертів із проведення комісійної судово-економічної експертизи №1-27/09/2019-се від 27.09.2019, покладений в основу рішення, є неналежним, недопустимим та недостовірним доказом, визначає вартість чистих активів станом на 08.07.2015, а не станом на 09.07.2015;

- уповноважена особа ФГВФО набула всі повноваження органів управління ПАТ «Радикал Банк» та органів контролю лише з 10.07.2015, тобто 09.07.2015 банк перебував під повним контролем керівника банку/акціонерів;

- тимчасова адміністрація та ліквідація банку - це різні етапи виведення банку з ринку. Проте, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2016 року у справі №826/24203/15 було скасовано лише постанову НБУ №452/БТ і це не є підставою для відшкодування майнової шкоди, адже право позивача щодо управління ПАТ «Радикал Банк» було обмежено саме з дня запровадження тимчасової адміністрації та початку процедури ліквідації банку, що відбувається на підставі рішень Фонду. При цьому, рішення виконавчої дирекції Фонду від 09.07.2015 №130 «Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Радикал Банк» та рішення виконавчої дирекції Фонду від 09.11.2015 №203 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Радикал Банк» і делегування повноважень ліквідатора Банку» ніким не оспорювалися, є законними та правомірними. Таким чином, суд безпідставно дійшов висновку про позбавлення позивача корпоративних прав саме з початку введення тимчасової адміністрації. Відсутній причинно-наслідковий зв`язок між скасованою постановою НБУ №452/БТ та шкодою, якої, як зазначає позивач, він зазнав;

- висновок суду про те, що позивач не є особою, яка вчиняла будь-які дії стосовно майна ПАТ «Радикал Банк» протягом дня 09.07.2015, не відповідають дійсності та не спростовуються матеріалами справи;

- вимоги позивача до НБУ про відшкодування шкоди є передчасними, оскільки на даний момент триває процедура ліквідації ПАТ «Радикал Банк», здійснюється продаж активів Банку;

- єдиною особою, яка може стверджувати про порушення своїх прав (в тому числі про завдання шкоди/збитків) внаслідок прийняття НБУ незаконного рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних є виключно ПАТ «Радикал Банк», а не його акціонери в своїх інтересах.

У тексті апеляційної скарги апелянтом також викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2020 апеляційну скаргу Національного банку України у справі №910/9095/18 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Скрипки І.М., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2020 поновлено Національному банку України пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 у справі №910/9095/18, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Національного банку України на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 у справі №910/9095/18, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 у справі №910/9095/18 на час апеляційного оскарження; розгляд справи призначено на 21.04.2020.

13.04.2020 від позивача через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просив суд залишити її без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2020, враховуючи запроваджений постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (зі змінами) карантинний режим, повідомлено учасників справи №910/9095/18, що судове засідання, призначене на 21.04.2020, не відбудеться, а про дату та час наступного судового засідання у справі №910/9095/18 учасники справи будуть повідомлені додатково ухвалою суду.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020 року №291 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 та продовжено запроваджений карантин до 11.05.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2020 призначено до розгляду апеляційну скаргу Національного банку України на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 у справі №910/9095/18 на 02.06.2020.

28.05.2020 від позивача через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення у справі.

02.06.2020 відповідачем через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду подано клопотання про закриття провадження у справі №910/9095/18.

У судове засідання, призначене на 02.06.2020, з`явилися представники позивача та відповідача. Представник третьої особи не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні 02.06.2020 представники відповідача підтримали подане клопотання про закриття провадження у справі. Представник позивача заперечував проти задоволення зазначеного клопотання.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2020 розгляд апеляційної скарги Національного банку України у даній справі відкладено на 30.06.2020, запропоновано позивачу надати письмові пояснення із приводу поданого Національним банком України клопотання про закриття провадження у справі, розгляд клопотання Національного банку України про закриття провадження у справі ухвалено здійснити під час подальшого розгляду апеляційної скарги.

Враховуючи перебування суддів Михальської Ю.Б., Тищенко А.І., Скрипки І.М. у щорічній основній відпустці у період з 30.06.2020 по 13.07.2020, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 повідомлено учасників справи, що судове засідання, призначене на 30.06.2020, не відбудеться, та призначено справу до розгляду на 14.07.2020.

У зв`язку із перебуванням судді Скрипки І.М. 14.07.2020 на лікарняному розгляд справи не відбувся.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2020 призначено до розгляду апеляційну скаргу Національного банку України на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 у справі №910/9095/18 на 28.07.2020.

17.06.2020 позивач подав через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду письмові заперечення проти клопотання відповідача від 02.06.2020 про закриття провадження у справі.

У судове засідання, призначене на 28.07.2020, з`явилися представники позивача та відповідача.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні 28.07.2020 суд перейшов до розгляду клопотання Національного банку України про закриття провадження у справі №910/9095/18, поданого відповідачем через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду 02.06.2020.

В обґрунтування поданого 02.06.2020 клопотання відповідач, посилаючись на норми пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України та статті 79-1 Закону України «Про банки і банківську діяльність», просить суд скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 у даній справі та закрити провадження у справі №910/9095/18 у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Відповідач зазначає, що 23.05.2020 набрав законної сили Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» від 13.05.2020, яким внесено зміни до статті 79-1 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Частиною 1 статті 79-1 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що у разі визнання протиправним (незаконним) та скасування рішення (індивідуального акта) Національного банку України, зазначеного у частині другій статті 79 цього Закону, особа, яка була учасником банку на момент прийняття такого рішення (індивідуального акта), має право на відшкодування шкоди, заподіяної таким рішенням (індивідуальним актом), у порядку, встановленому законом, з урахуванням особливостей, встановлених цією статтею. Таким чином, станом на день розгляду справи статтею 79-1 вказаного Закону встановлений особливий порядок відшкодування шкоди, заподіяної у разі визнання протиправним (незаконним) та скасування рішення (індивідуального акта) Національного банку України, зокрема, рішення - постанови Правління Національного банку України від 09.07.2015 №452/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Радикал Банк» до неплатоспроможних». Позивач зазначає як підставу позову позбавлення його права власності на корпоративні права, володіння якими посвідчується акціями, що є не одним і тим же, що і вартість акцій, та суперечить статті 79-1 Закону України «Про банки і банківську діяльність», яка підлягає обов`язковому застосуванню до даних правовідносин, а тому провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Заперечуючи проти задоволення вказаного клопотання, позивач у поясненнях від 17.06.2020 зазначив, що подане відповідачем клопотання за своїм змістом не стосується процесуальних питань, а фактично доповнює та змінює вимоги апеляційної скарги відповідача; оскаржуване рішення суду першої інстанції не могло і не повинно було ґрунтуватися на нормі статті 79-1 Закону України «Про банки і банківську діяльність», оскільки на дату прийняття такого рішення цієї норми права не існувало, а закон не має зворотної сили в часі; кількісна (грошова у даному випадку) характеристика матеріально-правової вимоги позивача про відшкодування шкоди не являє собою предмет спору, а формує ціну позову та входить до предмету доказування; відповідач безпідставно ототожнює поняття розміру позовних вимог і предмета спору, вирішивши, що це одне й те саме явище; клопотання по суті суперечить саме собі, оскільки у пункті 2 останнього НБУ вказує на те, що учасник банку має право на відшкодування шкоди у зв`язку з прийняттям незаконного акта НБУ, проте в кінці просить суд закрити провадження у справі - тобто взагалі заперечує можливість реалізації такого права; наразі спір між сторонами не врегульовано (відповідач шкоду не компенсував), ФГВФО на підставі постанови НБУ, що скасована судом, вчиняє дії щодо реалізації майна і активів банку; обставини, викладені у «Клопотанні» відповідача, не мають таких наслідків, які їм приписує відповідач, а тому таке «Клопотання» заявлено виключно з метою затягування розгляду справи і є не заявою з процесуальних питань, а є формою зміни апеляційної скарги відповідача.

Колегія суддів, розглянувши подане відповідачем клопотання про закриття провадження у справі, заслухавши пояснення представників сторін, ухвалила відмовити у його задоволенні з огляду на наступне.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» №590-IX від 13.05.2020, який набрав чинності 23.05.2020, та на який посилається відповідач, доповнено, зокрема, Закон України «Про банки і банківську діяльність» статтею 79-1 «Відшкодування шкоди, завданої учаснику банку внаслідок протиправного (незаконного) віднесення банку до категорії неплатоспроможних, відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідації банку». Відповідно до частини 1 статті 79-1 Закону України «Про банки і банківську діяльність» у разі визнання протиправним (незаконним) та скасування рішення (індивідуального акта) Національного банку України, зазначеного у частині другій статті 79 цього Закону, особа, яка була учасником банку на момент прийняття такого рішення (індивідуального акта), має право на відшкодування шкоди, заподіяної таким рішенням (індивідуальним актом), у порядку, встановленому законом, з урахуванням особливостей, встановлених цією статтею.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» №590-IX від 13.05.2020 статтю 73 Господарського процесуального кодексу України доповнено абзацом п`ятим наступного змісту: Особливості визначення шкоди, завданої у результаті виведення банку з ринку або ліквідації банку на підставі протиправних (незаконних) індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України особам, які на дату прийняття таких індивідуальних актів або рішень, відповідно, мали статус учасників такого банку, встановлюються Законом України «Про банки і банківську діяльність» та Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до частини 3 статті 5 Господарського процесуального кодексу України у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» №590-IX від 13.05.2020 єдиним способом захисту прав осіб, які є (були) учасниками банку і права та інтереси яких були порушені внаслідок виведення неплатоспроможного банку з ринку або ліквідації банку на підставі протиправного (незаконного) індивідуального акта Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішення Кабінету Міністрів України, є відшкодування завданої шкоди у грошовій формі.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Предметом спору є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 вказаного Кодексу, а також статтею 20 Господарського кодексу України.

Зі змісту статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України вбачається, що одним із способів захисту прав та законних інтересів осіб у суді є відшкодування збитків.

Так, предметом спору в даній справі є вимога позивача до відповідача про стягнення майнової шкоди у розмірі 128 942 532 грн, завданої в результаті прийняття відповідачем постанови Правління Національного банку України №452/БТ від 09.07.2915 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Радикал Банк» до неплатоспроможних».

Матеріалами справи (у тому числі змістом апеляційної скарги та відзиву на неї) підтверджується, що станом на дату вирішення даного спору в суді апеляційної інстанції предмет спору, яким є відшкодування майнової шкоди, продовжує існувати, спір між сторонами не врегульовано.

Водночас, вищенаведені положення статті 79-1 Закону України «Про банки і банківську діяльність» не спростовують вказаної обставини та не свідчать про відсутність предмету спору в даній справі, оскільки також закріплюють право особи, яка була учасником банку, на відшкодування шкоди, заподіяної рішенням НБУ, встановлюючи при цьому лише особливості визначення розміру шкоди.

З огляду на зазначене, посилання відповідача в обґрунтування поданого клопотання на положення вказаної статті колегією суддів відхиляються. У суду відсутні передбачені пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України підстави для закриття провадження у справі.

Усі інші обставини, на які скаржник посилається в обґрунтування заявленого клопотання про закриття провадження у справі, стосуються вирішення спору по суті.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 231, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні клопотання Національного банку України про закриття провадження у справі №910/9095/18.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді І.М. Скрипка

А.І. Тищенко