ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 921/163/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Краснова Є В., Мачульського Г. М.,

за участю секретаря судового засідання - Дерлі І.І.

за участю представників сторін:

Офісу ГПУ - Збарих С. М.

позивача-1 - не з`явились;

позивача-2 - Моравель В. Я., Тільчак А. О.,

відповідача - Авдєєнко В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Львівської області

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2019 (судді: Скрипка І.М., Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.)

та рішення Господарського суду Тернопільської області від 10.07.2019 (суддя Гирила І.М.)

за позовом Заступника керівника Тернопільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі:

1. Тернопільської обласної державної адміністрації

2. Департаменту агропромислового розвитку Тернопільської обласної державної адміністрації

до Фізичної особи-підприємця Наконечної Наталії Миколаївни

про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 3 488,18 грн, неустойки у розмірі 31 805,28 грн та повернення державного майна - частини нежитлового приміщення,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Заступник керівника Тернопільської місцевої прокуратури (далі - Позивач, Прокурор) звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом в інтересах держави, в особі Тернопільської обласної державної адміністрації (далі - Тернопільська ОДА), Департаменту агропромислового розвитку Тернопільської обласної державної адміністрації (далі - Департамент агропромислового розвитку, Орендодавець) до Фізичної особи-підприємця Наконечної Наталії Миколаївни (далі - Відповідач, ФОП Наконечна Н.М., Орендар) про:

зобов`язання повернути Департаменту агропромислового розвитку частину нежитлового приміщення загальною площею 67,1 кв.м, вартість якого станом на 18.02.2019 згідно з експертною оцінкою складає 2 099 626 грн, що розташоване за адресою: вул. Князя Острозького, 14, м. Тернопіль, шляхом підписання акта прийому-передачі та

стягнення з Відповідача на користь Департаменту агропромислового розвитку 35 293,46 грн за користування частиною нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: вул. Князя Острозького, 14 в м. Тернополі, з яких: 3 488,18 грн - заборгованість по орендній платі, 3 1805,28 грн - неустойка (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що строк дії договору оренди № 3 від 05.06.2003 закінчився 05.06.2018, однак станом на момент звернення до суду нежитлові приміщення не повернуті та заборгованість з орендної плати не відшкодована.

Також Прокурор наголосив на неналежне виконання Відповідачем договору в частині сплати орендної плати у розмірі 3 488,18 грн, та необхідність стягнення неустойки за несвоєчасне виконання орендарем обов`язку щодо повернення речі у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення на підставі частини другої статті 785 Цивільного кодексу України.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 10.07.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2019 у справі № 921/163/19 відмовлено у задоволенні позову.

2.2. Ухвалюючи рішення від 10.07.2019 у справі № 921/163/19 Господарський суд Тернопільської області дійшов висновків, що у матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення відповідача про припинення дії договору та повідомлення про відсутність волевиявлення орендодавця на продовження орендних правовідносин. Враховуючи умови пункту10.4 договору та частини другої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" суд дійшов висновку, що договір оренди нежитлових приміщень №3 від 05.06.2003 є пролонгованим. Зважаючи на встановлений судом факт пролонгації договору оренди, вимоги про стягнення з відповідача неустойки за період з червня 2018 року по квітень 2019 року в розмірі 31 805,28 грн, нарахованої у розмірі подвійної орендної плати, суд визнав безпідставними.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 3 488,18 грн, то така вимога, на думку суду, є необґрунтованою, оскільки факт наявності заборгованості по орендній платі спростовано копіями платіжних доручень, які містять вказівку на призначення платежу - орендна плата за конкретний період часу, починаючи з грудня 2009 року по червень 2018 року.

2.3. Колегія суддів Західного апеляційного господарського суду погодилась з висновками Господарського суду Тернопільської області залишивши його рішення без змін, а апеляційну скаргу Прокурора без задоволення з наступних міркувань.

Звертаючись до суду з вимогою про зобов`язання відповідача повернути Департаменту частину нежитлового приміщення загальною площею 67,1 кв.м, що розташоване за адресою: вул. Князя Острозького, 14, м. Тернопіль, шляхом підписання акта прийому-передачі, Прокурор вважає, що договір припинив свою дію внаслідок закінчення строку на який його було укладено, про що, як стверджує Прокурор, відповідач був повідомлений листом за №02-452/2.3 від 13.06.2018.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення відповідача про припинення дії договору та про відсутність волевиявлення на продовження орендних правовідносин, оскільки вказаний лист ФОП Наконечною Н.М. не отримано, пакет повернуто відправнику 12.07.2018.

При цьому, господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відсутні докази на підтвердження уповноваження ФОП Наконечною Н.М. суборендарів на отримання адресованої їй кореспонденції, матеріалами справи не містять доказів передачі останніми відповідачу листа за №02-452/2.3 від 13.06.2018 у встановлений Законом строк.

Також суд позбавлений можливості ідентифікувати закреслений на листі від 13.06.2018 напис "отримано 10.09.2018 Наконечна Н.М. - підпис", який за твердження позивачів свідчить про те, що відповідач був належним чином повідомлений про відмову від пролонгації договору також шляхом вручення 10.09.2018 особисто при розмові листа за №02-452/2.3 від 13.06.2018, про що на останньому ним власноруч зроблено відмітку з подальшим закресленням вказаного запису.

Крім того, суд звернув увагу на те, що зміст листа за №02-452/2.3 від 13.06.2018, зокрема і наведена у ньому інформація про те, що Департамент агропромислового розвитку не може продовжити термін оренди, а для подальшого заключення договору оренди державного нерухомого майна ФОП необхідно звернутись до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Тернопільській області, не дає змоги дійти беззаперечного висновку про те, що орендодавець відмовляється від продовження договору оренди.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі заступник прокурора Львівської області просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2019 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 10.07.2019 у справі № 921/163/19 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити в повному обсязі позовні вимоги.

3.2. Касаційну скаргу мотивовано тим, що, на думку Прокурора, судові рішення у даній господарській справі є незаконними та необґрунтованими у зв`язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема статей 764, 785 Цивільного кодексу України, статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", що, згідно зі статтею 311 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для їх скасування.

3.3. Скаржник наголошує, що норми чинного цивільного та господарського законодавства, Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та умови договору не містять вказівки про необхідність отримання орендарем заяви (повідомлення) орендодавця про припинення договору, а зазначається лише про обов`язок власника здійснити письмове попередження орендаря, що і було зроблено.

3.4. Також Прокурор вважає, що оскільки чинним законодавством не встановлено обов`язкових вимог щодо змісту повідомлення про припинення договірних відносин, то помилковими є висновки судів про те, що зміст листа № 02-452/2.3 від 13.06.2018 не дає змоги дійти беззаперечного висновку про те, що орендодавець відмовляється від продовження договору оренди, і в листі не вказувалось про припинення Договору у зв`язку із закінченням строку дії договору та небажанням Департаменту як орендодавця продовжувати орендні відносини.

3.5. Крім того, Скаржник не погоджується з висновками судів щодо необґрунтованості позовних вимог щодо заборгованості з орендних платежів позаяк ними не надано належної оцінки доводам Прокурора і Позивача, а лише враховано думку Відповідача і його заперечення.

При цьому, наполягає, що вимоги про стягнення з Відповідача неустойки за користування спірним майном є підставними і підлягають задоволенню.

3.6. У своїх поясненнях Департамент агропромислового розвитку фактично підтримує позицію Скаржника та вважає, що судами неповно з`ясовано обставини, які мають значення по справі, а рішення Господарського суду Тернопільської області від 10.07.2019 та постанова Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2019 підлягають скасуванню в повному обсязі.

3.7. Інші учасники справи своїм процесуальним правом на надання відзивів не скористалися.

4. Розгляд справи Верховним Судом

4.2. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 28.01.2020 для розгляду касаційної скарги Заступника прокурора Львівської області у справі 921/163/19 визначено колегію суддів у складі суддя Зуєв В.А. (головуючий), суддя Дроботова Т.Б., суддя Багай Н.О.

4.3. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною заступника прокурора Львівської області на постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2019 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 10.07.2019 у справі №921/163/19, призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні на 05.03.2020.

4.4. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2020 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду касаційної скарги заступника прокурора Львівської області на постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2019 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 10.07.2019 у справі № 921/163/19 до 02.04.2020.

4.5. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.03.2020 провадження у справі №921/163/19 було зупинено до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/719/19 у подібних правовідносинах з метою забезпечення єдиної правозастосовчої практики.

4.6. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.07.2020 поновлено провадження у справі № 921/163/19 у зв`язку із усуненням обставин, що викликали зупинення провадження та призначено розгляд справи на 23.07.2020.

4.7. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 21.07.2020 у зв`язку з відпусткою суддів Дроботової Т.Б., Багай Н.О. для розгляду касаційної скарги Заступника прокурора Львівської області у справі № 921/163/19 визначено колегію суддів у складі суддя Зуєв В.А. (головуючий), суддя Краснов Є.В., суддя Мачульський Г.М.

4.8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.07.2020 колегією суддів розглянуто заяву Фізичної особи-підприємця Наконечної Наталії Миколаївни про проведення судового засідання в режимі відеоконференції та оголошено перерву в судовому засіданні до 05.08.2020.

4.9. Крім того, з урахуванням карантину запровадженого відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID-19" з 12.03.2020, а також внесення змін та доповнень до Господарського процесуального кодексу України, зокрема щодо процесуальних строків відповідно до пункту 11 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" та з урахуванням зупинення провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №910/719/19, розгляд касаційної скарги здійснюється в розумний строк.

4.10. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон України від 15.01.2020 № 460-IX).

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Оскільки зазначену касаційну скаргу подано 23.12.2019, тобто до набрання чинності Законом України від 15.01.2020 № 460-IX, касаційний розгляд здійснюється відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України у редакції, яка була чинною до 08.02.2020.

5. Обставини встановлені судами

5.1. 05.06.2003 між Головним управлінням сільського господарства і продовольства Тернопільської ОДА (правонаступником якого є - Департамент агропромислового розвитку) (Орендодавець) та ФОП Наконечною Н.М. (Орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень № 3, згідно з умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державні нежитлові приміщення площею 67,1 кв.м, які знаходяться на балансі Головного управління сільського господарства і продовольства Тернопільської ОДА, вартість яких визначена відповідно до висновків про вартість приміщень, складених станом на 31.05.2003 і становить 34 920,00 грн. Приміщення знаходяться за адресою - вул. Князя Острозького, 14, і надаються для організації закладу торгівлі непродовольчими товарами

5.2. У пункті 2.1 договору визначено, що вступ Орендаря в користування майном настає одночасно із підписанням сторонами договору та акта прийому-передачі вказаного майна. Передача майна в оренду не спричиняє передачу Орендарю права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається Головне управління сільського господарства і продовольства Тернопільської ОДА, а Орендар користується ним протягом строку оренди.

У випадку розірвання договору оренди, закінчення терміну його дії та відмовою від його продовження, Орендар зобов`язаний в 15-денний термін здати Орендодавцеві орендоване майно в належному стані не гіршому, ніж на час його передачі в оренду, з урахуванням фізичного зносу даного майна, а Орендодавець повинен прийняти вказане майно згідно з актом прийому-передачі об`єкта оренди. Майно вважається поверненим Орендодавцеві з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі (п. 2.4 договору).

Орендна плата приміщень визначається на підставі Методики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 за № 786 (із змінами та доповненнями, внесеними Постановами Кабінету Міністрів України №699 від 18.05.1998, №75 від 19.01.2000) і складає 436,5 грн без ПДВ за базовий місяць (травень 2003). 50% від зазначеної суми перераховується орендарем орендодавцеві не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням індексу інфляції, а 50% - до держбюджету згідно з рахунками, виставленими орендодавцем. Нарахування ПДВ здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, відповідно до Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України (пункти 3.1 та 3.2 договору).

Відповідно до пункті 5.1-5.3, 5.8 договору Орендар зобов`язався використовувати орендоване приміщення у відповідності з його призначенням, визначеним умовами цього договору; своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату орендодавцю і держбюджету; в разі припинення договору оренди повернути орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на час передачі його в оренду з урахуванням фізичного зносу; укласти з Орендодавцем договір на часткове відшкодування та утримання орендованих приміщень.

Згідно з пунктами 6.2-6.3 договору Орендар має право з дозволу орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переозброєння, що зумовлює підвищення його вартості за рахунок власних коштів; передавати в суборенду орендоване майно.

Сторони в пунктах 10.1-10.2 договору погодили, що останній діє з 05.06.2003 до 05.06.2018 строком на п`ятнадцять років. Зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни та доповнення, що вносяться, розглядаються сторонами протягом 20 днів. Одностороння відмова від виконання договору та внесення змін не допускається.

Згідно з пунктом 10.4 договору в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку протягом одного місяця він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Дія договору може бути припинена внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; достроково за згодою сторін або за рішенням господарського суду; банкрутства орендаря; загибелі об`єкту оренди; приватизації об`єкта оренди орендарем (за участі орендаря) (п.10.6 договору).

5.3. 05.06.2003 між сторонами було підписано акт приймання-передачі орендованого приміщення - вестибюлю загальною площею 67,1 кв.м за адресою: м. Тернопіль, вул. Князя Острозького, 14.

5.4. 18.08.2003 листом Головне управління сільського господарства і продовольства Тернопільської ОДА надало ФОП Наконечній Н.М. дозвіл на проведення будівельно-монтажних робіт по облаштуванню приміщень у вестибюлі адмінбудинку по вул. Кн. Острозького, 14 для виставково-торгівельних цілей згідно договору №3 від 05.06.2003 за рахунок власних коштів орендаря.

5.5. 02.06.2005 між сторонам правочину укладено угоду про внесення змін та доповнень до договору оренди №3 від 05.06.2003, згідно з якою розділ 1 договору доповнено п. 1.3 щодо прав орендаря проводити таку діяльність: маркетингові послуги, послуги Інтернет-зв`язку, здача в оренду приміщень, які влаштовані внаслідок проведеної реконструкції за кошти орендаря; дизайнерські послуги.

5.6. 30.05.2007 між Головним управлінням агропромислового розвитку облдержадміністрації та відповідачем укладено угоду №3 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 3 від 05.06.2003, згідно з якою внесено зміни до пункту 3.1, зокрема, - "орендна плата визначається відповідно до Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995 (із змінами згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 за №1846), і становить без ПДВ за базовий місяць оренди (грудень 2006 року) - 754,27 грн. Орендна плата за перший місяць оренди (січень 2007 року) визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць (грудень 2006 року) на індекс інфляції за січень 2007 року".

5.7. 07.02.2013 між сторонами підписано додаткову угоду № 7 про внесення змін до договору оренди нежитлових приміщень від 05.06.2003, відповідно до якої у зв`язку із зміною назви орендодавця відповідно до розділу 10 "Строк дії та умови зміни, розірвання договору", пункту 10.2 "Головне управління агропромислового розвитку облдержадміністрації" замінено на "Департамент агропромислового розвитку Тернопільської обласної державної адміністрації".

5.8. Додатковою угодою від 01.01.2014 сторони внесли зміни до розділу 12 "Юридичні адреси сторін" - Департаменту агропромислового розвитку ТОДА.

5.9. 13.06.2018 Орендодавець надіслав на адресу ФОП Наконечної Н.М. лист за № 02-452/2.3, яким повідомив останню про закінчення 05.06.2018 терміну дії договору оренди № 3 від 05.06.2003, наявну заборгованість по відшкодуванню витрат за водопостачання і водовідведення в сумі 224,60 грн та заборгованість по сплаті оренди в сумі 4 955,18 грн. Просив, враховуючи закінчення терміну дії договору оренди, погасити вказану у листі заборгованість, підписати акт приймання-передачі нерухомого майна та організувати передачу орендованих приміщень Департаменту агропромислового розвитку Тернопільської ОДА.

Також, у вказаному листі Департамент агропромислового розвитку Тернопільської ОДА повідомив відповідача про відсутність у нього можливості продовжити термін дії договору оренди.

Поряд із цим, зазначив, що для подальшого укладення нового договору оренди державного нерухомого майна відповідачу необхідно звернутись у Регіональне відділення Фонду державного майна України в Тернопільській області.

В підтвердження надіслання зазначеного вище листа на адресу Відповідача до матеріалів справи долучено належним чином засвідчені копії: Реєстру № 3 від 15.06.2018, зданого в Тернопільський ОВСЗ, конверту від 15.06.2018, запиту за № 2-587/2.3 від 11.07.2018, адресованого Тернопільському обласному вузлу спеціального зв`язку державного підприємства спеціального зв`язку та відповіді на нього за № 05/04-287 від 13.07.2018.

5.10. Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 134245653 від 14.08.2018, об`єкт нерухомого майна: адмінбудинок, об`єкт житлової нерухомості, розміщений за адресою: вул. Острозького Князя, буд. 14, м. Тернопіль, загальною площею 2 451,5 кв.м, є державною власністю, власником є Тернопільська ОДА, майно на праві оперативного управління належить Департаменту агропромислового розвитку.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи наведені у касаційній скарзі та наданих письмових поясненнях, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

6.2. Предметом позову є зобов`язання повернути частину нежитлового приміщення, шляхом підписання акта прийому-передачі у зв`язку із закінченням строку договору оренди та стягнення заборгованості з орендної плати та неустойки.

При цьому предметом спору є нежитлове приміщення загальною площею 67,1 кв.м, яке є частиною нерухомого майна адмінбудинку, об`єкту житлової нерухомості, розміщеного за адресою: вул. Острозького Князя, буд. 14, м. Тернопіль, загальною площею 2 451,5 кв.м,, яке є державною власністю, та власником якого є Тернопільська ОДА та яке належить на праві оперативного управління Департаменту агропромислового розвитку.

6.3. Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

6.4. Разом з тим, оскільки предметом спору є орендоване майно, що належить до державної власності застосуванню підлягають також положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 (чинного на час виникнення спірних правовідносин), який регулює майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

6.5. Статтею 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) закріплено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

6.6. Цивільним кодексом України врегульовано загальні положення про найм (оренду), зокрема встановлено, що:

право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (частина перша статті 761 Цивільного кодексу України);

договір найму укладається на строк, встановлений договором (частина перша статті 763 Цивільного кодексу України);

якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (частина перша статті 763 Цивільного кодексу України).

6.7. Подібні за змістом правові приписи містяться і в Законі України "Про оренду державного та комунального майна" де зазначено, що:

договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору (частина перша статті 12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна");

передача об`єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди (частина перша статті 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна");

термін договору оренди визначається за погодженням сторін, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором (стаття 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

6.8. Таким чином, положення як Цивільного кодексу України, так і Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачають можливість та умови продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах за відсутності заяви (повідомлення) однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.

6.9. При цьому, заява (повідомлення) орендодавця про припинення договору оренди за закінченням строку договору є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення орендодавця у спірних правовідносинах, що не потребує узгодження з орендарем в силу прямої норми закону, і є підставою для припинення відповідних зобов`язальних правовідносин.

6.10. Повідомлення орендодавцем орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу 3 частини третьої статті 202 Цивільного кодексу України.

6.11. Чинне законодавство не містить спеціальних вказівок щодо того, коли орендар вважається повідомленим чи способів такого повідомлення; у договорі сторони також не передбачили будь-які домовленості щодо того, коли вважається здійсненим повідомлення сторони про припинення чи зміну договору.

6.12. Разом з тим, орендуючи спірне майно, відповідач діє як суб`єкт господарювання в межах господарських правовідносин, забезпечуючи себе необхідними матеріально-технічними ресурсами.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства (частина друга статті 3 Господарського кодексу України.

6.13. Обов`язковою передумовою здійснення господарської діяльності є державна реєстрація суб`єкта господарювання, що забезпечує реалізацію принципів публічності, загальновідомості і достовірності даних про господарюючих суб`єктів; відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про фізичну особу підприємця, як місцезнаходження (місце проживання або інша адреса, за якою здійснюється зв`язок з фізичною особою - підприємцем).

6.14. Здійснюючи підприємницьку діяльність, підприємець вступає у повсякденні відносини з іншими суб`єктами господарської діяльності, а тому останні можуть потребувати оперативної взаємодії з підприємцем у господарській діяльності, зокрема задля проведення переговорів, співпраці у здійсненні прав та виконанні обов`язків, вчинення односторонніх правочинів, можливості обміну інформацією за договором. Звідси, зокрема, випливає обов`язок підприємця забезпечити доступність власних контактів, у тому числі можливість звернення до підприємця письмово в розумний строк.

6.15. Загальний порядок укладання, зміни та розірвання господарських договорів, які вчиняються в письмовій формі, пов`язує момент реалізації учасником правовідносин власного волевиявлення на виникнення, зміну чи припинення правовідносин зі здійсненням ним такого волевиявлення в належний спосіб.

6.16. Пунктом 6 статті 3 Цивільного кодексу України закріплений принцип справедливості, добросовісності та розумності. Зазначений принцип включає, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість та добросовісно вести переговори.

6.17. Правове регулювання процедури припинення орендних правовідносин, наведене у статті 764 Цивільного кодексу України та частині другій статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"), спрямовано на досягнення справедливого балансу між правом орендодавця як власника майна володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд і правом орендаря очікувати на стабільність та незмінність його майнового становища. У контексті наведених вище норм настання наслідків у вигляді припинення чи продовження договору є пов`язаним з дотриманням сторонами орендних правовідносин добросовісної та послідовної поведінки, обумовленої змістом укладеного договору, положеннями господарського законодавства, а також усталеними звичаями ділового обороту та документообігу.

6.18. Наявність відповідної заяви орендодавця та належних доказів її надсилання орендарю за наданими орендарем реквізитами відповідно до встановлених судами обставин справи свідчить про добросовісність звернення Позивача до Відповідача, вчинення позивачем залежних від його волі необхідних дій у спірних правовідносинах на відміну від відповідача, а відтак і про припинення договірних відносин між сторонами відповідно до приписів чинного законодавства.

При цьому негативні наслідки неодержання орендарем (у тому числі фізичною особою-підприємцем) звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на орендаря (у тому числі на фізичну особу-підприємця), а факт наявності відповідної заяви орендодавця та доказів її належного надсилання орендарю свідчить про добросовісне звернення орендодавця до орендаря, а відтак і про припинення договірних відносин між сторонами відповідно до приписів чинного законодавства.

Подібний правовий висновок сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі № 910/719/19.

6.19. При цьому, господарські суди попередніх інстанцій, встановивши факт надіслання Орендодавцем на адресу ФОП Наконечної Н.М. листа за № 02-452/2.3, яким останню було повідомлено про закінчення 05.06.2018 терміну дії договору оренди №3 від 05.06.2003, наявну заборгованість по відшкодуванню витрат за водопостачання і водовідведення в сумі 224,60 грн та заборгованість по сплаті оренди в сумі 4 955,18 грн, необхідність її погашення, підписання акта приймання-передачі нерухомого майна та організацію передачі орендованих приміщень Департаменту агропромислового розвитку Тернопільської ОДА, дійшли необґрунтованих висновків про те що, оскільки матеріали справи не містять доказів отримання Орендарем листа за № 02-452/2.3 від 13.06.2018, яким, за твердженням останніх, відповідача у відповідності до вимог чинного законодавства було повідомлено при припинення договору оренди.

Таким чином, висновки судів в цій частині не відповідають нормам матеріального права, зокрема статті 764 Цивільного Кодексу України та статті 17 "Про оренду державного та комунального майна" щодо умов застосування принципу «мовчазної згоди» у випадку наявності заперечень орендодавця та відмови у задоволенні позовних вимог у зв`язку з неотриманням Орендарем листа про закінчення терміну дії договору оренди та необхідності передачі майна Орендарю.

6.20. Разом з тим, господарські суди, відмовляючи у задоволенні позовних вимог Прокурора про повернення майна з мотивів не повідомлення Орендаря про припинення договору оренди, одночасно зробили висновок про те, що зміст листа за № 02-452/2.3 від 13.06.2018, зокрема і наведена у ньому інформація про те, що Департамент не може продовжити термін оренди, а для подальшого укладення договору оренди державного нерухомого майна ФОП необхідно звернутись до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Тернопільській області, не дає змоги дійти беззаперечного висновку про те, що Орендодавець відмовляється від продовження Договору оренди.

6.21. Колегія суддів звертає увагу на те, що зазначені висновки судів фактично є суперечливими оскільки кожна з цих підстав є самостійною та взаємовиключною (відсутність заперечень наймодавця протягом строку встановленого законом та вираження їх у формі, що не дозволяє ідентифікувати заяву (лист, повідомлення) як заперечення.

6.22. При цьому, з урахуванням відсутності в законодавстві чітких вимог щодо змісту заперечень, суди надаючи оцінку таким доводам повинні комплексно оцінювати докази їх надсилання щодо своєчасності, направлення на належну адресу, тексту тощо з урахуванням усієї сукупності доказів, змісту документів, що надсилались, пропозицій щодо вчинення юридично значущих дій сторонами договору, поведінки сторін в подальшому.

Водночас само по собі роз`яснення існуючого порядку укладення договору оренди не може бути розцінене як "мовчазна згода" на пролонгацію діючого договору оренди державного майна.

6.23. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (пункти 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Подібна правова позиція сформована Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18.

6.24. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.25. Разом з тим, як вбачається з оскаржуваних судових рішень вони зазначеним критеріям не відповідають, а суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7. Висновки Верховного Суду.

7.1. Приписами статті 300 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7.2. За змістом частини третьої статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

7.3. Ураховуючи викладене та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалені у справі судові рішення - скасуванню із направленням справи до місцевого господарського суду на новий розгляд з урахуванням висновків суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення.

8. Розподіл судових витрат

8.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини першої статті 308, статтями 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника прокурора Львівської області задовольнити частково.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2019 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 10.07.2019 у справі № 921/163/19 скасувати, справу направити на новий розгляд до Господарського суду Тернопільської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв

Судді Є. В. Краснов

Г. М. Мачульський