ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 814/4083/15

адміністративне провадження № К/9901/7621/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.

розглянувши в попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №814/4083/15

за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" Волкова Олександра Юрійовича, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь", про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" Білої Ірини Володимирівни на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2016 року, ухвалену у складі головуючого судді Фульги А.П., та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Танасогло Т.М., суддів: Федусика А.Г., Яковлєва О.В.,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" Волкова О.Ю., за участю третьої особи - ПАТ "Банк "Київська Русь", в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" Волкова О.Ю. щодо не включення ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ "Банк "Київська Русь", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,

- зобов`язати Уповноважену особу ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ "Банк "Київська Русь", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,

- зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників ПАТ "Банк "Київська Русь", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Вимоги обґрунтував тим, що є вкладником згаданого банку у розумінні статті 2 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у зв`язку з початком процедури ліквідації ПАТ "Банк "Київська Русь" набув право на отримання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом. Вважає, що відповідачі позбавили його права на отримання цієї суми протиправно, за відсутності передбачених законом підстав.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2016 року позов задоволено в повному обсязі.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Суди встановили, що 19 березня 2015 року між позивачем та ПАТ «Банк «Київська Русь» укладено договір банківського рахунку № 26418-82 в національній валюті, відповідно до умов якого банк відкрив позивачу поточний рахунок НОМЕР_1 та зобов`язався здійснювати його розрахунково-касове обслуговування.

В день відкриття на рахунок позивача було внесено 192300,00 грн, що підтверджується випискою по банківському рахунку від 19 березня 2015 року, виданою 2 квітня 2015 року.

Постановою Правління Національного банку України № 190 від 19 березня 2015 року ПАТ «Банк «Київська Русь» віднесено до категорії неплатоспроможних.

19 березня 2015 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 61 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь», згідно з яким з 20 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у Банку. Уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в Банку призначено Волкова О.Ю.

15 червня 2015 року з метою забезпечення збереження активів неплатоспроможного банку ПАТ «Банк «Київська Русь», виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 116 про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь» до 19 липня 2015 року включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь» Волкова О.Ю. до 19 липня 2015 року включно.

5 серпня 2015 року позивач звернувся до Уповноваженої особи із заявою, у якій просив здійснити виплату гарантованої суми відшкодування за вкладом, але відповідачем необхідних заходів реагування вжито не було.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів щодо не включення його в перелік та загальний реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з відсутності будь-яких підстав, визначених в частині третій статті 38 Закону № 4452-VI, для визнання нікчемним укладеного між позивачем і Банком правочину.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання Фонд включити позивача до загального реєстру вкладників ПАТ «Банк «Київська Русь», суд апеляційної інстанції виходив з того, що ця вимога є передчасною з урахуванням того, що чинним законодавством України визначена відповідна процедура виплати таких грошових коштів, а позивач не був включений Уповноваженою особою до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Залишаючи без змін постанову суду першої інстанції в іншій частині заявлених позовних вимог, суд апеляційної інстанції керувався тим, що відповідач не довів наявності правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ «Банк «Київська Русь», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Відповідач не погодився із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позову і подав касаційну скаргу з вимогами про їх скасування та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що суди не взяли до уваги, що Уповноваженою особою виявлено нікчемний правочин, вчинений Банком 19 березня 2015 року щодо виконання платіжного доручення з перерахування грошових коштів з поточного рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Каскадмонтажстрой» на рахунок позивача.

У поданому відзиві позивач просить відмовити у задоволенні скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Верховний Суд переглянув судові рішення у межах касаційної скарги, з`ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон № 4452-VI; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 3 та 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI визначено, що

вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти;

вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Згідно з ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Колегія суддів зазначає, що законодавство не передбачає обмежень для визнання особи вкладником банку у випадках перерахування коштів на її користь іншим клієнтом. Немає таких обмежень і в укладеному позивачем договорі банківського вкладу (депозиту).

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 2 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, (…), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, (…). Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 тис. гривень.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру такого відшкодування після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону і нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Пунктами 3- 5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 9 серпня 2012 року № 14 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Положення), передбачено, що уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4- 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.

Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.

Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом.

Протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників (пункт 6 розділу ІІІ Положення).

Отже, процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, передбачає такі послідовні етапи: складення уповноваженою особою Фонду Переліку та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; передача уповноваженою особою Фонду сформованого Переліку до Фонду; складення Фондом на підставі отриманого Переліку загального реєстру; затвердження виконавчою дирекцією Фонду загального реєстру.

При цьому уповноважена особа наділена повноваженнями на формування Переліку з урахуванням положень частини другої статті 26 Закону № 4452-VI, тобто в межах гарантованої суми відшкодування.

Підставою для поширення на особу гарантій щодо відшкодування вкладу за рахунок Фонду, передбачених Законом № 4452-VI, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім`я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника в особи. При цьому вкладниками є особи, які уклали або на користь яких укладено договір банківського вкладу (депозиту) чи банківського рахунку або які є власниками іменного депозитного сертифіката. Положення чинного законодавства не пов`язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу з походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.

Таким чином, під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду на підставі статті 26 Закону № 4452-VI підпадають особи, які є вкладниками в розумінні приписів статті 2 цього Закону, вклади яких розміщено на рахунку у відповідному банку до запровадження в ньому тимчасової адміністрації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.

Відповідно до частини другої статті 37, частин другої та четвертої статті 38 Закону №4452-VI Фонд або його уповноважена особа протягом дії тимчасової адміністрації зобов`язані забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 цього Закону, та повідомити сторони за договорами про нікчемність цих договорів і вчинити дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Станом на дату укладення між ПАТ «Банк «Київська Русь» і позивачем договору банківського рахунку частина третя статті 38 Закону № 4452-VI визначала, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без установлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним узяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

На підставі наведених вище положень статей 37 та 38 Закону № 4452-VI уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов`язком установити обставини, з якими закон пов`язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом спричиняють застосування певних наслідків, зокрема щодо невключення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми відшкодування за вкладом за рахунок Фонду.

Як установили суди попередніх інстанцій, за результатами перевірки правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) ПАТ «Банк «Київська Русь» протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI, уповноважена особа повідомила позивача та ТОВ «Каскадмонтажстрой» про нікчемність правочину з перерахування грошових коштів з поточного рахунку ТОВ «Каскадмонтажстрой», відкритого у ПАТ «Банк «Київська Русь» на особовий рахунок позивача з підстав, передбачених пунктами 2 та 7 частини третьої статті 38 вказаного Закону.

Проте зі змісту цієї норми вбачається, що пункти 2 та 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI не можуть застосовуватися до договору, укладеного між ПАТ «Банк «Київська Русь» позивачем, оскільки на підставі цього договору у позивача не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, умови цього договору не передбачають обов`язку банку перерахувати кошти або передати майно позивачу, а також банк не взяв на себе зобов`язань, внаслідок яких він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим. Відповідач, зі свого боку, не довів належними та допустимими доказами те, що у момент укладення договору банківського рахунку та здійснення трансакції ПАТ «Банк «Київська Русь» щодо зарахування суми коштів на особовий рахунок позивач отримав перевагу стосовно інших вкладників банку, та не обґрунтував, у чому така перевага полягала.

Відповідно до статті 1062 Цивільного кодексу України на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім`я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом.

Отже, законодавство не передбачає обмежень для визнання особи вкладником банку у випадках перерахування коштів на її користь іншою особою.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 червня 2019 року у справі № 814/4112/15 за схожих обставин.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності Уповноваженої особи щодо невключення позивача до переліку вкладників ПАТ «Банк «Київська Русь», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та зобов`язання Уповноваженої особи включити позивача до цього переліку.

Зважаючи на обставини цієї справи, колегія суддів вважає, що судові рішення про часткове задоволення позовних вимог ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів, тому підстави для їх скасування та задоволення касаційної скарги - відсутні.

Відповідачем судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог фактично не оскаржуються, а тому не переглядаються.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" Білої Ірини Володимирівни - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2016 року у не скасованій частині та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року у справі №814/4083/15 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

А.І. Рибачук,

Судді Верховного Суду