ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2020 року м. Київ № 640/6966/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Департаменту патрульної поліції

про визнання незаконним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 від 17.02.2009, виданий Казанківським РВ УМВС України в Миколаївській області) (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646), в якому просить суд:

визнати незаконним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції від 19.03.2019 № 250 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.

В якості підстав позову позивачем зазначено, що відносно ОСОБА_1 проведено службове розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни з істотними порушення у результаті якого прийнято протиправний наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.

Серед наведених порушень виокремлено такі:

позивач вважає, що його з наказом про призначення та проведення службового розслідування не ознайомлено, чим позбавлено можливості участі позивача у дисциплінарному провадженні;

позивач не погоджується зі складом дисциплінарної комісії, оскільки членом комісії є особа, що має нижчу посаду та спеціальне звання, а також неодноразово притягувалась до дисциплінарної відповідальності;

службове розслідування призначено стосовно розслідування порушення службової дисципліни під час розгляду звернення громадянина ОСОБА_2 від 17.12.2018, яке, на думку позивача, здійснено у відповідності до вимог Закону України «Про звернення громадян»;

у висновку службового розслідування відсутні пояснення позивача, так само як і відсутній акт про відмову від надання пояснень. Пояснення, які містяться в матеріалах службового розслідування надавались в рамках розгляду звернення ОСОБА_2 від 12.02.2019 № К-113.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.05.2019 (суддя Бояринцева М.А.) відкрито провадження у адміністративній справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; витребувано від відповідача завірені належним чином копії пояснень ОСОБА_1. від 27.02.2019 та письмової відповіді громадянину ОСОБА_2 на його звернення від 12.02.2019 № К-113.

06.06.2019 до канцелярії Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов відзив Департаменту патрульної поліції у якому зазначено про обставини проведення службового розслідування та про підтвердження вчинення ОСОБА_1 порушень, що виразились у безпідставному притягненні особи до адміністративної відповідальності.

18.06.2020 позивачем надано відповідь на відзив, у якій зазначено, що відповідач у відзиві не спростував позиції позивача, викладеної у позовній заяві.

Згідно розпорядження керівника апарату суду № 1285 від 01.11.2019 справу № 640/6966/19 передано на автоматизований розподілу справ між суддями у відповідності п. 2.3.49, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2019 головуючим суддею у справі визначено суддю Пащенка К.С.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.2020 (суддя Пащенко К.С.) прийнято справу № 640/6966/19 до свого провадження, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

12.02.2019 на адресу управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції за вх. № К-113 надійшла скарга громадянина ОСОБА_2 (далі по тексту - ОСОБА_2 ), щодо можливих неправомірних дій окремих працівників під час розгляду заяви з якою він звертався 17.12.2018 до батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції.

Відповідно до змісту скарги від 12.02.2019, 17.12.2018 ОСОБА_2 звернувся до БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області ДПП (вх. БПП від 17.12.2018 № К-267), з повідомленням про порушення поліцейськими службової дисципліни, що виразилось у порушенні останніми Правил дорожнього руху (далі - ПДР). Так, заявник стверджував, що став свідком як працівники БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області ДПП 16.12.2018 близько 17 год 56 хв рухаючись на службовому автомобілі, здійснили проїзд перехрестя вулиць Камінського та Київський Шлях у м. Бориспіль, на забороняючий червоний сигнал світлофору. До своєї заяви ОСОБА_2 долучив відповідний запис з відеореєстратора.

У подальшому гр. ОСОБА_2 отримав лист (вих. БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області ДПП від 16.01.2019 К-267/41/40/2/01-19) за підписом командира батальйону Горкуна В.В. про результати розгляду його звернення. У зазначеному листі містилася інформація, що під час розгляду наданих ОСОБА_2 матеріалів в діях останнього виявлено порушення п. 11.2, 11.5 Правил дорожнього руху.

У зв`язку з вчиненням ОСОБА_2 порушень п. 11.2, 11.5 Правил дорожнього руху, старшим інспектором ОСОБА_1. прийнято постанову серії БР № 034427 від 29.12.2018, якою ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн.

Згідно з наказом начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України полковника поліції Жукова Є.О. від 21.02.2019 № 320 «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії», з метою встановлення причин та обставин можливого порушення службової дисципліни окремими працівниками батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції під час розгляду звернення громадянина ОСОБА_2 від 15.01.2019, відповідно до частин першої-четвертої статті 14, частин першої та другої статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 № 2337-VIII, призначено службове розслідування, проведення якого доручено дисциплінарній комісії в такому складі:

голова комісії - старший лейтенант поліції Єнакієв І.О., начальник управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції;

члени комісії:

заступник начальника управління - начальник відділу моніторингу та аналітичного забезпечення управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції майор поліції Чудо П.Г.;

т.в.о. інспектора відділу моніторингу та аналітичного забезпечення управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Руф М.М.

19.03.2019 начальником Департаменту патрульної поліції полковником поліції Жуковим О.Є. затверджено висновок службового розслідування, яким відомості, які стали підставою для призначення службового розслідування, підтверджено; зокрема, за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 2, 4 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 року № 2337-VIII, пункту 1 частини другої розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затвердженого наказом МВС від 09.11.2016 № 1179, не дотриманні вимог статті 268, 278, 280 КУпАП та пунктів 5, 8 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 від 07.11.2015 № 1395, на підставі пункту 2 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 № 2337-VIII, старшому інспектору відділення моніторингу та аналітичного забезпечення батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції лейтенанту поліції ОСОБА_1 оголошено догану.

Наказом начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України полковника поліції Жукова Є.О. від 19.03.2019 № 250 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників БПП в місті Бориспіль УПП у Київській області ДПП» згідно з висновком службового розслідування, відповідно до статей 11-14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», щодо ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у формі догани.

З наказом від 19.03.2019 № 250 ОСОБА_1 ознайомлений 25.03.2020.

Не погоджуючись з прийнятим наказом про накладення дисциплінарного стягнення позивач звернувся з даним позовом до суду.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України регулюються Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VІІІ).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №580-VІІІ, Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону №580-VІІІ, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

За змістом частини першої статті 59 Закону №580-VІІІ, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 18 Закону №580-VІІІ, поліцейський, поміж іншого, зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

Відповідно до пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України 09.11.2016 №1179, під час виконання службових обов`язків поліцейський, зокрема, повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами.

Окрім того, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що в силу положень частини першої статті 64 Закону №580-VІІІ особа, яка вступає на службу в поліцію, складає Присягу на вірність Українському народові.

Аналіз тексту Присяги поліцейського є підставою для висновку, що в основу поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Працівник поліції покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх невиконання.

Відповідно до частин першої та другої статті 19 Закону №580-VІІІ у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Законом України «Про Дисциплінарний статут» затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут), відповідно до ст. 1 якого, службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента країни і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Відповідно до статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського, зокрема, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень.

Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (стаття 12 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень, як: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції.

З аналізу вказаних норм суд робить висновок, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є невиконання або неналежне виконання поліцейським дисципліни шляхом недотримання конкретних актів законодавства та наказів і інших відомчих нормативно-правових актів.

Згідно з порядком накладання дисциплінарних стягнень, визначеним у статті 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

У разі надходження до органу поліції матеріалів про вчинення поліцейським адміністративного правопорушення, що складені в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення, службове розслідування не призначається, а рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності приймається на підставі зазначених матеріалів.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Дисциплінарного статуту, проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії.

Частинами 2, 4 ст. 15 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарні комісії формуються з поліцейських та працівників поліції, які мають відповідні знання та досвід, необхідні для ефективного проведення службового розслідування. Забороняється включення до складу дисциплінарної комісії осіб, які є підлеглими поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування, осіб, які сприяли вчиненню або приховуванню дисциплінарного проступку, та осіб, зацікавлених у результатах розслідування. У разі виникнення таких обставин член дисциплінарної комісії зобов`язаний негайно письмово повідомити про це керівнику, який призначив службове розслідування.

Порядок утворення в органах (підрозділах) поліції дисциплінарних комісій та їх повноваження визначено Положенням про дисциплінарні комісії в Національній поліції України, затвердженим Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 № 893.

Пунктом 4 Положення передбачено, що Дисциплінарна комісія створюється із числа поліцейських та інших працівників органу (підрозділу) поліції, де призначено службове розслідування, або працівників інших органів (підрозділів) поліції за наявності згоди їх керівників, які мають відповідні знання та досвід служби (роботи) в поліції та відповідну фахову підготовку щодо предмета проведення службового розслідування.

Пункт 10 Положення забороняє включати до складу дисциплінарної комісії осіб, які є підлеглими поліцейського, щодо якого призначено службове розслідування, осіб, які сприяли вчиненню або приховуванню дисциплінарного проступку, та осіб, заінтересованих у результатах розслідування.

Відповідно до статті 16 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.

Так, процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування регулюються Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 № 893 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за № 1355/32807 (далі - Порядок № 893).

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 893 службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків (пункт 1 розділу V Порядку № 893).

Відповідно до пункту 4 розділу V Порядку № 893, службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Згідно з пунктом 2 розділу VІ Порядку № 893, підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

Відповідно до статті 19 Дисциплінарного статуту у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку.

Відповідно до пункту 1 розділу VII Порядку № 893, у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.

Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.

Статтею 18 Дисциплінарного статуту визначено, що під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.

Судом встановлено, що наказом начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України полковника поліції Жукова Є.О. від 21.02.2019 № 320 призначено службове розслідування на підставі скарги громадянина ОСОБА_2 від 15.01.2019 з приводу обставин притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення штрафу відповідно до постанови серії БР № 034427 від 29.12.2018.

Аналізуючи текст скарги та наказу про проведення службового розслідування, вбачається, що предмет перевірки стосується розгляду звернення громадянина ОСОБА_2 від 17.12.2018 (з приводу фіксації проїзду патрульним автомобілем на забороняючий сигнал світлофора) не лише в частині дотримання Закону України «Про звернення громадян», але і обставин притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, що включає розгляд ОСОБА_1 справи про адміністративне правопорушення та складення постанови серії БР № 034427 від 29.12.2018.

Дисциплінарною комісією встановлено, що інспектор ОСОБА_1 під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 встановив вину останнього на підставі інформації, яка містилась у поданому заявником зверненні до підрозділу поліції, при цьому, у відповідному зверненні відсутня інформація, яка доводить вину у скоєному ОСОБА_2 адміністративному правопорушенні.

Комісія дійшла до висновку, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не було всебічно, повно та об`єктивно досліджено всіх обставин справи, що виразилось у порушенні вимог ст. 268, 278, 280 КУпАП України та п. 5, 8 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395.

При цьому, рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області (суддя Чирка С.С.) від 27.02.2019 № 359/333/19, скасовано постанову серії БР № 034427 від 29.12.2018 старшого інспектора відділення моніторингу та аналітичного забезпечення БПП в м. Бориспіль УПП в Київській області ДПП ОСОБА_1. з підстав не доведення вчинення саме ОСОБА_2 адміністративного правопорушення та у зв`язку з неналежним повідомлення особи час та місце розгляду справи.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2020 у справі № 359/333/19 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою старшого інспектора відділення моніторингу та аналітичного забезпечення БПП в м. Бориспіль УПП в Київській області ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_1. відмовлено.

У відповідності до ч. 2 ст. 255 КАС України, у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З урахуванням наведеного, суд відмічає, що на час прийняття висновку та оскаржуваного наказу від 19.03.2019 рішення у справі № 359/333/19 не набрало чинності, разом з тим, дисциплінарна комісія уповноважена самостійно встановлювати наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування, а відтак посилання комісії на рішення суду, що не набрало законної сили, за наявності інших обґрунтувань, не вказує на відсутність підстав притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.

Щодо процесуальних питань правомірності притягнення до позивача до адміністративної відповідальності суд зазначає таке.

Згідно з п. 4 розділу V Порядку № 893, службове розслідування має встановити:

наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування;

наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій;

ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок;

обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього;

відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;

вид і розмір заподіяної шкоди;

причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Відповідно до п. 11 Порядку № 893, збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського під час розгляду справи у формі відкритого засідання здійснюються як шляхом одноосібного одержання пояснень членами дисциплінарної комісії, надсилання запитів про надання необхідних документів або їх копій, отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування, так і шляхом дослідження отриманих документів, пояснень на відкритих засіданнях дисциплінарної комісії, одержання пояснень безпосередньо на цих засіданнях.

Пунктом 13 Порядку № 893 передбачено право поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інші особи можуть надавати усні чи письмові пояснення з приводу відомих їм відомостей про діяння, що стало підставою для призначення службового розслідування.

Аналогічне положення міститься у п. 1,2 ч. 2 ст. 18 Дисциплінарного статуту, яким визначено, що поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи.

У пункті 14 Порядку № 893 визначено, що під час розгляду справи у формі письмового провадження поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, надає пояснення в письмовій формі.

У письмовому поясненні поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших осіб зазначаються посада, звання, прізвище, ім`я, по батькові особи, що одержує пояснення; прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце роботи, посада, адреса проживання особи, що надає пояснення, а якщо пояснення надається поліцейським, додатково зазначаються відомості про освіту, час служби в поліції та на займаній посаді; попередження особи про право відмовитися надавати пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України; надання особою, що надає пояснення, згоди на обробку та використання в службових документах поліції її персональних даних.

Пояснення поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших осіб може фіксуватися на бланку пояснення, зразок якого наведена в додатку до цього Порядку.

Письмове пояснення підписують особа, яка отримувала пояснення, та особа, яка надала пояснення, із зазначенням дати його надання.

З листа Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Київській області від 31.05.2019 № 3504/41/40/02-2019 на виконання ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.05.2019 у справі № 640/6966/19 вбачається, що надання відповідачем належним чином завіреної копії пояснень ОСОБА_1 . від 27.02.2019 не видається за можливе, оскільки матеріали службового розслідування не містять оригіналу письмових пояснень ОСОБА_1 . Разом з цим, вказано, що в матеріалах службового розслідування наявна фотокопія письмових пояснень, що відповідає копії, яка наявна у матеріалах справи.

У матеріалах адміністративної справи (стор. 40) наявна фотокопія пояснень ОСОБА_1 , викладена на довільному бланку (такому що не відповідає додатку до Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України), що стосується розгляду заяви ОСОБА_2 від 17.12.2018 та обставин прийняття позивачем постанови серії БР № 034427 від 29.12.2018.

На фотокопії ручкою поверх надрукованого фото пояснень у відповідних місцях зазначено дату - « 27.02.2019» та посаду, звання, П.І.Б. особи, яка отримує пояснення, - «т.в.о. інспектора ВМАЗ УПП у Київ. обл. ДПП, лей-т Руф М.М. ».

Наявність підпису ОСОБА_1 , фактичну дату складення пояснень та належність даних пояснень до проведення дисциплінарного провадження з наданої копії встановити не можливо.

Суд приходить до висновку, що пояснення ОСОБА_1 , наявні у матеріалах адміністративної справи (стор. 40), не є допустимим, належним та достатнім доказом подання позивачем відповідних пояснень саме у межах дисциплінарного розслідування.

Поряд з цим, суд відмічає, що відомості про обставини вчинення позивачем правопорушень, що встановлені дисциплінарною комісією у висновку службового розслідування, отримані та в основному ґрунтуються на вищезазначених поясненнях ОСОБА_1 .

У контексті спірних правовідносин, суд також зазначає, що матеріали справи не містять доказів повідомлення позивача про встановлення дисциплінарною комісією під час службового розслідування ознак вчинення останнім дисциплінарного проступку та необхідність надання пояснень як щодо розгляду звернень ОСОБА_2 , так і щодо складення постанови серії БР № 034427 від 29.12.2018.

Окрім того, з висновку також вбачається, що дисциплінарною комісією встановлено обставини погодження Горкуном В.В. - командиром батальйону довідки, складеної ОСОБА_1., щодо розгляду заяви гр. ОСОБА_2 вх. № К-267 від 17.12.2018 та направлення листа ОСОБА_2 за власним підписом. Разом з тим, пояснення Горкуна В.В. як безпосереднього начальника ОСОБА_1. з приводу погодження дій останнього щодо виклику ОСОБА_2 для розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності та складення постанови у матеріалах справи відсутні.

Суд також бере до уваги наказ начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Жукова Є.О. від 12.03.2019 № 173 о/с, згідно з яким на лейтенанта поліції Руфа М.М. - члена дисциплінарної комісії покладено тимчасове виконання обов`язків за вакантною посадою інспектора відділу моніторингу та аналітичного забезпечення управління патрульної поліції у Київській області з 12.03.2019 по 11.07.2019.

Враховуючи, що наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України віл 18.06.2018 № 577 о/с старшого лейтенанта поліції Горкуна В.В. було призначено на посаду командира БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області ДПП, склалась ситуація за якої член дисциплінарної комісії - Руф М.М. , будучи підлеглим старшого лейтенанта Горкуна В.В. за званням та за посадою, здійснював щодо останнього службове розслідування з 12.03.2019 по дату його завершення - 19.03.2019.

Згідно з п. 10 Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України, забороняється включати до складу дисциплінарної комісії осіб, які є підлеглими поліцейського, щодо якого призначено службове розслідування, осіб, які сприяли вчиненню або приховуванню дисциплінарного проступку, та осіб, заінтересованих у результатах розслідування.

У відповідності до п. 11 зазначеного положення, унесення змін до персонального складу дисциплінарної комісії здійснюється шляхом видання відповідного письмового наказу уповноваженого керівника на підставі вмотивованого рапорту голови дисциплінарної комісії, що свідчить про наявність правових підстав для внесення змін до персонального складу дисциплінарної комісії. У разі відсутності з поважних причин голови дисциплінарної комісії зазначений(а) рапорт (заява) подається заступником голови дисциплінарної комісії або членом дисциплінарної комісії, визначеним з дотриманням частини шостої статті 2 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Таким чином, персональний склад комісії на виконання вимог Положення змінено не було, що вказує на допущення дисциплінарною комісією процесуального порушення.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що службове розслідування проведено без повного та всебічного з`ясування всіх обставин, що стали підставою його призначення та порушенням порядку проведення службового розслідування, що унеможливлює використання висновку для прийняття рішення про дисциплінарну відповідальність позивача.

Поряд з цим, відповідно до п. 9 ч. 6 ст. 1 Дисциплінарного статуту, під час виконання службових обов`язків поліцейський має право на неупереджений розгляд скарг, поданих на його рішення, дії чи бездіяльність, а також на неупереджений розгляд поданих ним скарг, у тому числі на рішення, дії чи бездіяльність його керівників.

Згідно з п. 6 ст. 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.

Позивач вказав, що йому стало відомо про звернення ОСОБА_2 зі скаргою до народного депутата Верховної Ради України, зокрема ОСОБА_7 .

У матеріалах справи наявна копія листа-відповіді Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 07.03.2019 на депутатське звернення Народного депутата України ОСОБА_7 , у якому зазначено, що за фактами, викладеними у депутатському зверненні, у Департаменті патрульної поліції проведено службове розслідування за результатами якого відомості щодо порушення окремим особами знайшли своє часткове підтвердження. У зв`язку з цим, постанова про адміністративне правопорушення серії БР № 034427 від 29.12.2018 скасована з причин порушення законодавства України, а поліцейських, винних у порушенні службової дисципліни, притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

З урахуванням того, що всіх поліцейських причетних до обставин розгляду звернення до дисциплінарної відповідальності притягнуто оскаржуваним наказом 19.03.2019, разом з тим, у відповідь на депутатське звернення Народного депутата України ОСОБА_7 07.03.2019 Департаментом патрульної поліції Національної поліції України надано ствердну відповідь щодо накладення дисциплінарних стягнень, суд приходить до висновку про наявність певної упередженості при здійсненні дисциплінарного розслідування, зокрема, щодо ОСОБА_1 у порушення вимог Дисциплінарного статуту.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, - кожен, чиї права та свободи, визнані у цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 05 квітня 2005 року «Афанасьєв проти України» вказав, що спосіб захисту, що вимагається статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - повинен бути «ефективним» як у законі так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Отже, «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції.

Суд враховує, що в Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і дію принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці характеризує якість закону як правове положення, що може витримати перевірку його на якість, якщо це положення є достатньо чітким у переважній більшості справ, що їх розглядали національні органи (Ґавенда проти Польщі від 14.03.2002).

Чинні положення національного законодавства потрібно формулювати так, щоб вони були достатньо доступними, чіткими і передбачуваними у практичному застосуванні (Броньовський проти Польщі від 22.06.2004). Якість закону вимагає, щоб він був доступний для даної особи і вона також могла передбачити наслідки його застосування до неї та щоб закон не суперечив принципові верховенства права. Це означає, що в національному праві має існувати засіб правового захисту від свавільного втручання з боку державних органів у права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Небезпека свавілля є особливо очевидною, коли виконавча влада здійснює свої функції закрито. Закон має містити досить зрозумілі й чіткі формулювання, які давали б громадянам належне уявлення стосовно обставин та умов, за якими державні органи уповноважені вдаватися до втручання в право (Аманн проти Швейцарії від 16.02.2000).

Статтею 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).

Статтею 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, проаналізувавши всі обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції від 19.03.2019 № 250 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" в частині притягнення ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 від 17.02.2009, виданий Казанківським РВ УМВС України в Миколаївській області) до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 від 17.02.2009, виданий Казанківським РВ УМВС України в Миколаївській області) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646).

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко