Кропивницький апеляційний суд

№ провадження 11-сс/4809/271/20 Головуючий у суді І-ї інстанції Завгородній Є.В.

Категорія Доповідач в колегії апеляційного суду Ткаченко Л. Я.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2020 року. Кропивницький апеляційний суд колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ у складі:

головуючого судді - Ткаченко Л.Я.,

суддів – Гончара В.М., Широкоряда Р.В.,

із секретарем – Пилипенко К.К.,

за участю прокурора – Леус В.В.,

представника володільця майна, адвоката– Любович О.Ю.,

представника – Язана О.О.,

володільця майна – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому апеляційні скарги захисника Любович Олександри Юріївни в інтересах ОСОБА_2 та власника майна ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 червня 2020 року про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за по матеріалам кримінального провадження 12020120020002633, за ч.3 ст.185 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 червня 2020 року задоволено клопотання слідчого СВ Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області Саламахи О.С. про накладення арешту на майно по матеріалам кримінального провадження 12020120020002633, з попередньою кваліфікацією за ч.3 ст.185 КК України, вилучені під час обшуку:

12.06.2020 року в квартирі АДРЕСА_1 ; 12.06.2020 року в квартирі АДРЕСА_2 ; 12.06.2020 року в домоволодінні по АДРЕСА_3 ; 12.06.2020 року в домоволодінні по АДРЕСА_4 - заборонивши їх відчуження, користування та розпорядження.

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність правових підстав для накладення арешту на зазначене у клопотанні майно, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Не погоджуючись з рішенням слідчого судді, адвокат Любович О.Ю., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , подала апеляційну скаргу в якій просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого.

В обґрунтування апеляційних вимог захисник зазначає, що слідчий суддя не звернув увагу на те, що в матеріалах клопотання перераховано майно, яке відсутнє в пред`явленій ОСОБА_2 підозрі і слідчим ніяким чином не доведено, що вилучені речі не належать саме ОСОБА_2 , а належать якимсь іншим особам і що вони дійсно є предметами крадіжки.

Посилання слідчого судді на вимоги ч. 3 ст. 132 КПК про те, що існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що речі є доказом злочину є безпідставним, оскільки слідчим не наведено жодних доводів про те, що вилучене при обшуку у ОСОБА_2 майно є викраденим.

Також, захисник зазначає, що в ухвалі слідчий суддя зазначає, що заявлені до арешту речі є речовими доказами, можливо викраденим майном потерпілих. Проте, на якій підставі суд зробив ці висновки - невідомо, так як ні заяв, ні допитів потерпілих, які б вказували на це майно, як викрадене у них, немає. Вилучені речі також не зазначені в повідомлені про підозру, яка вручена ОСОБА_2 .

Отже, захисник вважає, що при таких обставинах ухвала слідчого судді повинна бути скасована, як безпідставна, винесена з порушенням діючого законодавства.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 також просить ухвалу слідчого судді про арешт майна скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого СВ Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області Саламахи О.С. в частині накладення арешту на речі, вилучені під час обшуку в домоволодінні по АДРЕСА_3 (за списком).

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що відповідно до ч.1 ст.172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду. Проте, як вбачається із відомостей, розміщених на офіційному сайті судової влади України, вказане клопотання надійшло до суду 15.06.2020 року, однак розглянуте, всупереч вимогам ст.172 КПК України, пізніше двох днів з дня його надходження, а саме, на восьмий день після його надходження. Отже, на думку апелянта оскаржувана ухвала постановлена із порушенням встановлених кримінальним процесуальним законом строків, що свідчить про її незаконність, а вилучене майно підлягає поверненню.

Крім цього, апелянт зазначає, що ухвалюючи оскаржувану ухвалу, слідчий суддя зазначив, що у відповідності до вимог ст.ст. 131-132,170-173 КПК України слідчий правильно звернувся з клопотанням про накладення арешту на речі та документи з тих підстав, що вони є речовими доказами у кримінальному провадженні, які в силу ст.98 КПК України, повинні вилучатись та арештовуватись незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі з метою запобігання можливості протиправного впливу на майно.

Так, слідчий суддя зазначив, що є розумні підстави вважати, що вищезазначені речі та документи можуть бути приховані, передані, пошкоджені або знищені, а арешт на це майно являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна.

На підтвердження даного твердження слідчий суддя послався на практику застосування ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод про можливість обмеження власності відповідно до закону, однак не вказав, у якому саме рішенні ЄСПЛ вказав викладений висновок.

Також, слідчий суддя вказав, що несправедливою для потерпілих та передчасною стане відмова в арешті лише з тих формальних підстав, що в перші дні досудового розслідування слідчий не міг встигнути провести впізнання. Слідчий суддя зазначив, що заявлені до арешту речі є речовими доказами, можливо викраденим майном потерпілих, а також те, що слідчий довів наявність розумної підозри про існування ризику умисного знищення доказу , що призведе до втрати значення речового доказу як такого.

Також слідчий суддя вказав, що негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення не встановлено, арешт суттєво не позначиться на інтересах власників і третіх осіб.

Однак, такі доводи слідчого судді не відповідають ні дійсним обставинами справи, ні вимогам законодавства. Так, слідчий суддя, в загальному порядку, пославшись на формальне формулювання слідчого «є розумні підстави вважати, що вищезазначені речі та документи можуть бути приховані, передані, пошкоджені або знищені» не перевірив відношення до вчиненого кримінального провадження всіх вилучених речей, зокрема, майна, вилученого у ОСОБА_1 .

Вирішення питання про накладення арешту на майно, вилучене в ході обшуків із 4 адрес одночасно, відповідно до переліку, зазначеного в протоколах обшуку, яке складає значно великий обсяг та кількість найменувань, без конкретного з`ясування належності та відповідності такого майна до вчиненого кримінального провадження, є формальним та необґрунтованим.

Посилання слідчого судді на те, що таке майно, (без конкретизації, яке саме,) може бути приховане, передане, пошкоджене або знищене, взагалі не підтверджене жодними доказами, а лише формально зазначене. Зі свого боку, апелянт ( ОСОБА_1 ) зазначає, що не має жодного наміру приховувати, передавати, пошкоджувати або знищувати належне йому майно та при потребі, готовий надавати його за першою вимогою слідчого чи суду. Жодних доказів його протиправної поведінки щодо вилученого у нього майна слідчим надано не було. З яких підстав слідчий суддя зробив висновок про те, що вилучене у нього майно може бути знищеним, залишається не зрозумілим.

Крім того, апелянт звертає увагу на твердження слідчого судді про те, що «в перші дні досудового розслідування слідчий не міг встигнути провести впізнання», яке на його думку взагалі не відповідає дійсності, оскільки на час розгляду клопотання стан досудового розслідування вказаного кримінального не був та не є початковим та не є таким, що здійснюється в перші дні. На момент розгляду клопотання був 11 день після вилучення такого майна, що було цілком достатньо для того, щоб слідчий, який розслідує вказане провадження в групі слідчих, провів впізнання з потерпілими викраденого у них майна, пред`явивши для цього вилучене. Водночас, на підтвердження свого клопотання слідчий надав до клопотання протокол впізнання потерпілими деяких речей, що свідчить про те, що слідчий не тільки міг встигнути це зробити, а й зробив це. Чому слідчий суддя вказав суперечливий висновок, не зрозуміло.

Також, твердження слідчого судді про те, що вилучене майно (знову ж таки без зазначення, яке саме) можливо є викраденим майном потерпілих, не може бути підставою для арешту вилученого майна, оскільки таким чином такий висновок може «узаконити беззаконня» та дасть можливість накласти арешт на будь-яке вилучене майно для перевірки на предмет можливої належності потерпілим, заяви яких до матеріалів клопотання не долучені та кримінальні провадження за якими не розпочаті. Таке твердження та обґрунтування накладення арешту на майно є недопустимим у правовій державі.

Щодо висновку слідчого судді про те, що слідчий довів наявність розумної підозри про існування ризику умисного знищення майна, апелянт зазначає, що таких доказів до клопотання в частині вилученого у нього майна долучено не було, та таких обставин не встановлено.

Також, висновок слідчого судді про те, що «негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення не встановлено, а арешт суттєво не позначиться на інтересах власників і третіх осіб», то на переконання апелянта таке твердження зазначено формально, без його дійсного встановлення, оскільки, він, як власник майна, відчуває негативні наслідки у вигляді неможливості використання належного йому майна, що позначається на його інтересах.

Крім цього, поза увагою слідчого судді залишились його твердження про неправомірність проведеного обшуку в домоволодінні по АДРЕСА_3 , оскільки ще в 2017 році адреса домоволодіння, в якому він проживає разом із своєю дружиною, має номер 35а, а не 35. Крім того, ні він, ні його дружина не є власниками домоволодіння по АДРЕСА_3 . На підтвердження вказаного факту ним було долучено інформаційну довідку про належність домоволодіння та про його власників. Разом з тим, вказані обставини не були враховані слідчим суддею взагалі.

Крім того, він в ході розгляду клопотання надав фото коробок від вилучених у нього речей, що свідчить про те, що такі речі купувалися ними новими на підтвердження законності їх придбання. Незважаючи на це, слідчий суддя на вказані обставини уваги не звернув, взагалі нічого не зазначивши про це в оскаржуваній ухвалі та безпідставно наклавши на них арешт.

Також апелянт зазначає, що частина документів, доданих до клопотання слідчого, були підтвердженнями проведення слідчих дій в інших кримінальних провадженнях, без будь-яких даних про об`єднання кримінальних проваджень до одного із кримінальним провадженням №12020120020002633.

Зі змісту клопотання та ухвали, як і в матеріалах, долучених до клопотання, жодної вказівки на те, що майно, вилучене у нього, є предметом крадіжки чи крадіжок, немає, а всі речі, які у нього вилучені, не були зазначені в ухвалі про обшук. Тобто, жодної речі, яку шукали в домоволодінні, де він проживає, відповідно до ухвали про обшук, виявлено не було. Вилучення належних йому речей відбувалось виключно на розсуд слідчого.

Таким чином, апелянт вважає, що всі вищевикладені обставини дають можливість прийти до висновку, що розгляд клопотання про накладення арешту на майно по матеріалам кримінального провадження №12020120020002633 слідчим суддею Кіровського районного суду м. Кіровограда відбувся формально, упереджено та неповно, а ухвала слідчого судді є необ`єктивною, незаконною та такою, що винесена з порушенням процесуальних норм та підлягає скасуванню.

Заслухавши доповідь судді, доводи представників власників майна адвокатів Любович О.Ю та Язана О.О., Трахановського О.Г.. які підтримали подані апеляційні скарги та просили їх задовольнити, думку прокурора, який заперечив щодо задоволення апеляційних скарг та вважав рішення слідчого судді законним та обґрунтованим, перевіривши та обговоривши доводи кожної апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, слідчим СВ Кропивницького ВП ГУ НП в Кіровоградській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 18.04.2020 внесено до єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12020120020002633, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Згідно матеріалів досудового розслідування, убачається, що 18.04.2020 року о 04 годині 48 хв., більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_3 , разом з ОСОБА_2 , проходили за адресою: АДРЕСА_5 , де помітили житловий будинок, що розташований за вищезазначеною адресою, який на праві приватної власності належить ОСОБА_4 ..

Припускаючи, що у вказаному будинку можуть знаходитись матеріальні цінності, у ОСОБА_3 , спільно з ОСОБА_2 , виник спільний злочинний умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 , спільно з ОСОБА_5 ( діючи умисно, повторно, маючи спільний злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих спонукань, переслідуючи мету власної наживи та самозбагачення, вважаючи, що їх злочинні протиправні дії не будуть помічені, проникли на територію домоволодіння, після чого шляхом пошкодження дверей приміщення гаражу, проникли до нього, звідки пошкодивши двері до будинку, допомогою сокири яку знайшли в гаражі проникли до будинку.

Після цього, ОСОБА_3 , спільно з ОСОБА_6 , продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, перебуваючи приміщенні будинку, таємно викрали майно належне потерпілому ОСОБА_4 ,а саме: мотокосу марки «Nowa», ТВ 6243 Professional, вартість якої згідно висновку судової товарознавчої експертизи №332 від 08.05.2020 року складає 1086,17 гривень, шабельну пилу марки «Bosh Professional GSA 900Е», вартість якої згідно висновку судової товарознавчої експертизи №332 від 08.05.2020 року складає 2160,00 гривень, шліфмашинку кутову Dnipro-M GS-160SE вартість якої згідно висновку судової товарознавчої експертизи №332 від 08.05.2020 року складає 948,02 гривень, пістолет монтажний для піни «Prolinee» вартість якого зі слів потерпілого складає 710,00 гривень, тачку садивну «Forte» на 140 літрів, вартість якої зі слів потерпілого складає 1100,00 гривень, тачку (теліжку) складську, на 250 кілограмів, вартість якої зі слів потерпілого складає 2300,00 гривень, стіл розкладний, типу «чемодан», сірого кольору, марки «Краузе», вартість якого зі слів потерпілого складає 800,00 гривень, чотири розкладних стільці вартість яких зі слів потерпілого складає 1600.00 гривень, дві табуретки вартість яких зі слів потерпілого складає 150 гривень кожен, на загальну суму 300 гривень.

В подальшому, ОСОБА_3 , спільно з ОСОБА_6 , з викраденим майном з місця вчинення злочину зникли, викраденим розпорядилися на власний розсуд, чим спричинили потерпілому ОСОБА_4 , матеріальних збитків на загальну суму 11004,19 гривень.

Крім цього, слідчим СВ Кропивницького ВП ГУ НП в Кіровоградській області проводиться досудове розслідування по матеріалам кримінального провадження №12020120020002965 від 05.05.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, по факту, що в період часу з 18 годин 00 хвилин 04.05.2020 року по 08 годин 30 хвилин 05.05.2020 року, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_3 , разом з ОСОБА_2 , та невстановленою в ході досудового розслідування особою, проходили за адресою АДРЕСА_6 , де помітили житловий будинок, що розташований за вищезазначеною адресою, який на праві приватної власності належить ОСОБА_7 .

Припускаючи, що у вказаному будинку можуть знаходитись матеріальні цінності, у ОСОБА_3 , ОСОБА_2 з невстановленою в ході досудового розслідування особою, виник спільний злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 , спільно з ОСОБА_2 , з невстановленою в ході досудового розслідування особою, діючи умисно, повторно, маючи спільний злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих спонукань, переслідуючи мету власної наживи та самозбагачення, вважаючи, що їх злочинні протиправні дії не будуть помічені, проникли на територію домоволодіння, після чого шляхом пошкодження вхідних дверей проникли до будинку.

Після цього, ОСОБА_3 , спільно з ОСОБА_6 , та невстановленою в ході досудового розслідування особою, продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, перебуваючи у приміщенні будинку, таємно викрали майно належне потерпілому ОСОБА_7 , а саме: тачку садив «Forte» WB6414T на 90 літрів, вартість якої згідно висновку судової товарознавчої експертизи №348 від 13.05.2020 року складає 916,98 гривень, перфоратор марки “Smart” вартість якого згідно висновку судової товарознавчої експертизи №348 від 13.05.2020 року складає 952,00 гривень, болгарку марки Forte EG16-180, вартість якої згідно висновку судової товарознавчої експертизи №348 від 13.05.2020 року складає 1186,56 гривень,болгарку марки «Makita», GA5030, вартість якої згідно висновку судової товарознавчої експертизи №348 від 13.05.2020 року складає 1419, 60 гривен, одну пару золотих сережок, з фіанітом, 585 проби, вартість яких зі слів потерпілої складає 3000,00 гривень, шуруповерт марки «Зеніт», ЗШФ-18, вартість якого зі слів потерпілого складає 2000 гривень, електричну пилу «Ритм М», яка матеріальної цінності для потерпілого не становить, газовий котел марки «Nova Florida» вартість якого згідно висновку судової товарознавчої експертизи №347 від 19.05.2020 року, становить 13 512,32 гривень, кондиціонер марки «Samsung», вартість якого згідно висновку судової товарознавчої експертизи №347 від 19.05.2020 року становить 150,80 гривень, дверні ручки, у комплекті, вартість яких зі слів потерпілого складає 400 гривень, та одяг (чоловічий, жіночий, дитячий) вартість якого зі слів потерпілого складає 37 700,00 гривень.

В подальшому, ОСОБА_3 , спільно з ОСОБА_6 , та невстановленою в ході досудовим розслідування особою, з викраденим майном з місця вчинення злочину зникли, викраденим розпорядилися на власний розсуд, чим спричинили потерпілому ОСОБА_7 , матеріальних збитків на загальну суму 74238,26 гривень.

12.06.2020 року кримінальні провадження №12020120020002633 від 18.04.2020 року та №12020120020002965 від 05.05.2020 року були об`єднанні в одне провадження №12020120020002633 від 18.04.2020 року.

У вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, підозрюються гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яким 12.06.2020 року повідомлено про підозру вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. З ст.185 КК України.

Також, досудовим розслідуванням встановлено, що 02.05.2020 дг Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області надійшла заява від ОСОБА_4 про те, що 01.05.2020 о 04.15 год. невідома особа через паркан проникла на територію домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_5 , звідки таємно з фасаду будинку викрала дві камери зовнішнього спостереження марки «ZETPRO», чим спричинила матеріальної шкоди на суму 6 200 грн.

на підставі ухвали слідчого судді, по даному кримінальному провадженню, проведені обшуки за місцем фактичного проживання підозрюваних ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та громадянина ОСОБА_8 .

Під час проведення даних обшуків вилучено майно, перелік якого зазначений в протоколах обшуку від 12.06.2020.

Тимчасово вилучене майно оглянуто і постановою слідчого СВ Кропивницького ВП ГУ НП в Кіровоградській області від 12.06.2019 року визнано речовим доказом.

Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу

Приймаючи рішення, слідчим суддею зазначених вимог закону дотримано.

Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження в частині накладення арешту на майно, яке 12.06.2020 року тимчасово вилучене в ході обшуків у АДРЕСА_7 . Кропивницькому за адресами: АДРЕСА_8 ; АДРЕСА_9 .

Слідчий суддя дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку, що метою забезпечення збереження речових доказів необхідно накласти арешт на вказане майно.

Такі висновки слідчого судді доведено матеріалами провадження, специфікою обставин вчинення та розслідування самого злочину, що потребує проведення певних слідчих дій. Арештоване майно може бути доказом злочину, відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, що підтверджується відповідним процесуальним рішенням, а саме – постановою слідчого від 12 червня 2020 року про визнання вилучених речей речовим доказом.

Метою арешту майна є збереження речових доказів, забезпечення кримінального провадження, його завданням є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що прямо передбачено ст. 170 КПК України в якості правових підстав застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170 – 173 КПК України, наклав арешт на зазначене майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, всупереч доводам апеляційних скарг.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Серявін та інші проти України», "Проніна проти України" вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Посилання апелянтів на те, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки слідчий суддя при розгляді клопотання слідчого дослідив всі обставини, з`ясування яких, могло мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого рішення відповідно до вимог ст. 370 КПК України.

Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_1 на те, що клопотання органу досудового розслідування розглянуто слідчим суддею на восьмий день після його надходження до суду не тягне за собою скасування оскаржуваного судового рішення, з огляду на положення ст. 173 КПК України, яка містить перелік підстав для скасування.

Твердження апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що вилучені у нього речи не були зазначені в ухвалі про обшук - є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони зокрема : є предметом кримінального правопорушення; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено. А арешт майна з підстав передбачених ч. 2,3 ст.170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна.

Разом з цим, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтами не надано та колегією суддів не встановлено.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджено достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційні скарги з урахуванням усіх викладених в них доводів, задоволенню не підлягає.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд, -   

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги захисника адвоката Любович Олександри Юріївни та Трахановського Олександра Геннадійовича залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 червня 2020 року про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за по матеріалам кримінального провадження 12020120020002633, за ч.3 ст.185 КК України – без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з моменту її проголошення.

Судді: Підписи:

Згідно з оригіналом.

Суддя Кропивницького

апеляційного суду Л.Я. Ткаченко