Справа № 2-а-1465/10

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 липня 2009 року               Тернопільський міськрайонний суд  Тернопільської області

в складі     головуючого                 Грицака Р.М.

    за участю секретаря             Семяоніді В.А.

розглянувши у відкритому, судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області про визнання рішення протиправним  та зобов’язання вчинити певні дії, –

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Тернопільській області про визнання рішення  керівництва ВРП УМВСУ в Тернопільській області про неможливість йому надати статус учасника бойових дій незаконним та зобов’язання комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасника війни та бойових дій УМВСУ в Тернопільській області визнати його учасником бойових дій і видати йому посвідчення встановленого зразка та в обґрунтування своїх вимог вказує на те, що він в період з 24 січня 1990 року по 17 травня 1990 року перебував в зоні бойових дій в Азербайджанську РСР в м. Гянджа у складі військової частини № 33464. Під час військової служби ним в бойовій екіпіровці з автоматом, а також правом його застосування, виконувались завдання по охороні державних установ, військових комендатур, територіальної оборони населених пунктів. У складі оперативно-військових груп та нарядів брав участь у військових операціях з прочісування місцевості по виявленню та знешкодженню незаконних збройних формувань, здійснював оборону на блок-постах. Разом з місцевими органами внутрішніх справ контролював дотримання місцевим населенням умов введення комендантського часу, а також забезпечував громадських порядок. Під час служби  неодноразово ризикуючи життям попереджав кровопролиття серед озброєного населення ворогуючих сторін, за що наказом коменданта району надзвичайного стану в НКАО був нагороджений нагрудним  знаком «За отличие в службе». В зв'язку з цим ним була подана заява до УМВСУ в Тернопільській області про визнання його учасником бойових дій, однак цією комісією було відмовлено у визнанні його учасником бойових дій з тих підстав, що Азербайджанська РСР відсутня у переліку держав, де проходили бойові дії, хоча загальновідомими є факти, що в період з 1988 року до 1991 року в Вірменії та Азербайджані виникали непоодинокі етнічні конфлікти, які супроводжувались збройним сутичками. Збройні сили СРСР і органи внутрішніх справ в даних регіонах виконували бойові  завдання, метою яких було захист мирного населення та приборкання конфліктуючих сторін. На час існування СРСР та її партійної ідеології, яка панувала в цей період, не визнавалось, що в союзних республіках могли вестись бойові дії і реальна інформація про масштаби трагічних наслідків замовчувались або знищувались.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав та просить його задовольнити, посилаючись на підстави, викладені в позовній заяві .

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, пояснивши суду, що Республіка Азербайджан, в яку був відряджений позивач, не входить у перелік держав та періоди бойових дій на їх території, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 року № 63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що дає право на визнання учасником бойових дій згідно із ст. 6 п. 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Крім того, вказує, що позивачем не було надано жодних доказів щодо його перебування в Азербайджанській РСР та безпосередньої участі в бойових діях, тому комісією УМВСУ в Тернопільській області по розгляду питань, пов’язаних  із встановленням статусу учасника бойових дій прийнято рішення про відмову у наданні позивачу даного статусу.    

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав:

Згідно записів у військовому квитку НОМЕР_1, виданого Теребовлянським  районним військкоматом 31.05.1988 року, позивач ОСОБА_2 проходив військову службу  у військовій частині № 33464 з 24 січня 1990 року по 17 травня 1990 року.

Як вбачається з архівної довідки філії Центрального архіву Міноборони Російської Федерації, що ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу військова частина 33464 в період з 24 січня 1990 року по 17 травня 1990 року для забезпечення заходів з підтримання порядку в Закавказькому регіоні Азербайджанську РСР військова частина № 33464 є окремим батальйоном матеріального забезпечення, дислокувалась в м. Гянджа Закавказького військового округу.  

Наказом коменданта району надзвичайного стану в НКАО та прилеглий районів АЗ ССР  № 183 від 13.06.2990 року ОСОБА_1 був нагороджений нагрудним знаком «За отличие в службе».  

Згідно листа від 18.12.2009 року № 2/7-3733, що надійшов на ім’я позивача від УМВС України в Тернопільській області, відповідно до протоколу № 12 від 03.12.2009 року засідання комісії   УМВС України в Тернопільській області по розгляду питань, пов'язаних з встановленням статусу учасника бойових дій (учасника війни), позивачу ОСОБА_1 відмовлено у встановленні статусу учасника бойових дій, оскільки згідно постанови КМ України від 08.02.1994 року № 63 Азербайджанська СРСР не входить у перелік держав на території яких проходили бойові дії.              

Відповідно до Переліку держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 року № 63 «Про організаційні заходи  щодо  застосування  Закону України  «Про  статус  ветеранів  війни, гарантії їх          соціального захисту», в переліки держав, де проводились бойові дії включено і інші країни з          грудня 1979 року.

Відповідано до  ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Однак, суд вважає, що є загальновідомими ті факти, що в період, що передував відокремленню колишніх союзних республік СРСР та створення на їх території незалежних держав, а саме з 1988 року по 1991 рік в СРСР, зокрема в кавказьких республіках виникали непоодинокі етнічні конфлікти, що супроводжувались збройними сутичками. Збройні сили СРСР і органи внутрішніх справ в даних регіонах виконували бойові завдання, метою яких були захист мирного населення та приборкання конфліктуючих сторін. На час існування СРСР та партійної ідеології, яка панувала в той період, не визнавалось, що в союзних республіках могли вестись бойові дії, і реальна інформація про їх трагічні наслідки замовчувалась.

Так, згідно указу президії ВР СРСР від 12.01.1989 року в зв’язку з триваючою напругою міжнаціональних відносин в Нагірно-Карабахській автономній області АЗ ССР   було введено особливу форму управління та створено комітет особливого управління Нагірно-Карабахською АО.

В силу ч. 2 ст. 72 КАС України, обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати.

Хоча Азербайджан не включений в перелік держав і періодів бойових дій на їх території, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 року № 63 „Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», при розгляді справи встановлено, що позивач виконував завдання в умовах збройних конфліктів в Нагірно-Карабахській автономній області із застосуванням вогнепальної зброї і піддавав ризику своє життя та здоров'я.

В постанові Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 року № 63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є примітка, що бойові дії велися і в інших країнах після грудня 1979 року, інформацію про участь в них надає Генеральний штаб Збройних Сил колишнього СРСР відносно військових фахівців. Щодо осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які приймали участь в бойових діях, питання отримання інформаційних документів законодавством не передбачено.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року, учасниками бойових дій визнаються особи, які працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ.

Судом встановлено, що позивач проходив службу в Азербайджанській РСР з 24 січня 1990 року по 17 травня 1990 року , де в цей період велися бойові дії, і брав участь у військових операціях.

Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасника війни та бойових дій УМВСУ в Тернопільській області є протиправним і слід зобов'язати комісію визнати ОСОБА_1 учасником бойових дій і видати йому посвідчення встановленого зразка.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.2, 11, 86, 158, 163, 186 КАС України, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року, постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 року № 63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»,    суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним рішення комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасником бойових дій УМВСУ в Тернопільській області про відмову у наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.

Зобов’язати комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасника війни та бойових дій УМВСУ в Тернопільській області визнати ОСОБА_1 учасником бойових дій і видати йому посвідчення встановленого зразка.

Постанова суду набуває законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги.

 Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський  міськрайонний суд  шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови та апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або без попереднього подання такої заяви, у строк, встановлений для її подання.

Головуючий                 підпис                 Р.М. Грицак

Згідно з оригіналом:

Суддя                                                                                                           Р.М.Грицак