Ухвала

30 липня 2020 року

м. Київ

справа № 752/17111/13-ц

провадження № 61-10844ск20

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 12 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 червня 2020 року в справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Яцишина Андрія Миколайовича, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , акціонерне товариство «ОТП Банк», приватне підприємство «Ф-Студія»,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Яцишина А. М.

Свою скаргу обґрунтовував тим, що рішенням Апеляційного суду міста Києва від 27 липня 2016 року у цивільній справі № 22-7519 солідарно з ОСОБА_2 стягнуто з нього на користь ПАТ «ОТП Банк», правонаступником якого АТ «ОТП Банк», заборгованість за кредитним договором від 21 березня 2008 року у розмірі 441 661,10 дол. США, яка за офіційним курсом НБУ на день розрахунку, станом на 17 червня 2013 року, становила 3 554 176,60 грн та 4 887 грн пені.

На виконання рішення суду 07 березня 2017 року Голосіївським районним судом міста Києва видано виконавчий лист № 752/17111/13-ц, який було подано на примусове виконання приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Яцишину А. М.

Згідно відомостей з автоматизованої системи виконавчого провадження приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Яцишиним А. М. 20 червня 2019 року було відкрито виконавче провадження № 59385819, за яким стягувачем є АТ «ОТП Банк», боржником - ОСОБА_1

24 жовтня 2019 року ОСОБА_1 отримав поштове відправлення, що містило супровідний лист приватного виконавця Яцишина А. М. від 15 жовтня 2019 року та постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 15 жовтня 2019 року, якою звернуто стягнення на доходи ОСОБА_1 шляхом проведення відповідних відрахувань у розмірі до виплати загальної суми боргу 12 079 766 грн.

Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Яцишин А. М. в порушення вимог частини другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», частин першої та другої статті 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» прийняв до виконання виконавчий лист та відкрив виконавче провадження № 59385819 не за місцем виконання виконавчого документа, оскільки боржник ОСОБА_1 з 2012 року зареєстрований та проживає у Васильківському районі Київської області, тобто поза межами виконавчого округу міста Києва, в якому знаходиться офіс приватного виконавця Яцишина А. М. Більше того, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Яцишин А. М. був обізнаний, що правильною адресою місця реєстрації та проживання боржника ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 , оскільки саме на цю адресу приватний виконавець надіслав боржнику рекомендований лист з постановою про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, та інші доходи боржника. В місті Києві, тобто в межах виконавчого округу міста Києва, у боржника відсутнє будь-яке майно, на яке можна було б звернути стягнення.

Неправильна адреса боржника - АДРЕСА_2 , яка ймовірно зазначена у виконавчому документі, не доводить правомірності відкриття приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Яцишиним А. М. виконавчого провадження № 59385819, оскільки за вказаною адресою боржник ОСОБА_1 не проживає, не зареєстрований і не зберігає за вказаною адресою будь-яке майно.

Крім того, частина друга статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» визначає місцем виконання рішення реальну адресу місця проживання або перебування боржника, а не адресу скаржника, зазначену у виконавчому документі.

Таким чином, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Яцишин А. М. повинен був повернути стягувачу АТ «ОТП Банк» виконавчий документ № 752/17111/13-ц від 07 березня 2017 року без прийняття його до виконання, а стягувач, за таких обставин, не був позбавлений можливості ініціювати перед судом питання щодо приведення виконавчого документа у відповідність з вимогами закону і звернутися із заявою про примусове виконання до належного органу державної виконавчої служби або приватного виконавця відповідного виконавчого округу.

Оскільки приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Яцишин А. М. прийняв до виконання виконавчий документ від 07 березня 2017 року та відкрив виконавче провадження з порушенням вказаних вимог, то за таких обставин, він позбавлений правової можливості вчиняти будь-які заходи примусового виконання рішення за вказаним виконавчим документом, в тому числі виносити постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Визначених законом підстав для передачі виконавчого провадження від приватного виконавця Яцишина А. М. до іншого приватного виконавця або відповідного органу державної виконавчої служби не існує.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 12 грудня 2019 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 26 червня 2020 року, у задоволенні скарги відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції, з якою погодився суд апеляційної інстанції, мотивована тим, що місце проживання боржника значилось в місті Києві, вказаний виконавчий лист за місцем виконання відноситься до виконавчого округу міста Києва, в якому зареєстрований та працює приватний виконавець Яцишин А. М. Під час прийняття приватним виконавцем виконавчого документа для примусового виконання та відкриття виконавчого провадження, приватний виконавець дотримувався вимог Закону України «Про виконавче провадження», на який посилається скаржник, та встановлені в судовому засіданні обставини дають суду підстави дійти висновку про те, що виконавчий документ пред`явлено за місцем виконання, підстави для його повернення стягувачу на час його пред`явлення були відсутні, а тому дії приватного виконавця, як в частині відкриття виконавчого провадження, так і в частині винесення постанови про звернення стягнення на заробітну плату боржника є правомірними, вчиненими згідно із нормами діючого закону та в межах його повноважень. Крім того, боржник ОСОБА_1 , при зверненні до суду зі скаргою в порядку статті 447 ЦПК України на дії та рішення приватного виконавця та в ході розгляду вказаної скарги не довів наявності порушення своїх прав рішенням, дією та бездіяльністю приватного виконавця під час виконання судового рішення у цій справі. Та обставина, що приватним виконавцем прийнято до виконання виконавчий документ не свідчить про порушення прав скаржника, оскільки виконання судового рішення є прямим обов`язком боржника в силу вимог чинного законодавства.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_4 , який діє від іменіОСОБА_1 , в якій заявник просить скасувати ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 12 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 червня 2020 року, ухвалити нове рішення про задоволення скарги.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Відповідно до вимог статті 477 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно із статтею 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Згідно з пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України, пунктом 7 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами судочинства є: обов`язковість судового рішення.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року).

Відповідно до частин першої, третьої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пунктів 3-7 частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документів, серед інших відомостей, зазначаються: 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

Частинами першою, другою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Частиною п`ятою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня, з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Отже, отримавши від стягувача документи, в яких міститься інформація щодо місця проживання боржника, приватний виконавець на законних підставах відкрив виконавче провадження. Оскільки ні виконавчий документ, ні заява стягувача не містила іншу інформацію щодо місця проживання боржника, виконавчий документ на момент його прийняття приватним виконавцем не підлягав поверненню, а тому суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні скарги.

Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів.Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись частинами четвертою, п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 12 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 червня 2020 року в справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Яцишина Андрія Миколайовича, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , акціонерне товариство «ОТП Банк», приватне підприємство «Ф-Студія» - відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

І. М. Фаловська