2-1108/10

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

Р І Ш Е Н Н Я

02 квітня 2010 року                                   м.Донецьк

    Будьоннівський районний суд м.Донецька у складі

головуючого судді Шишова О.О., секретарі Авраменко О.О., Редько с.В.

за участю позивача ОСОБА_1

          представника відповідача Голубєва А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

Встановив:

    У Будьоннівський районний суд м.Донецька, надійшла позовна заява в якій позивач вказав, що 16 серпня 2007 року між ним та ТОВ «Український промисловий банк» був укладений договір банківського вкладу відповідно якому він передав грошові кошти відповідачу у розмірі 6900 доларів США у якості депозиту зі строком повернення вкладу 05 лютого 2009 року. У теперішній час відповідач гроші не повертає. Просив суд стягнути з відповідача суму депозиту у розмірі 52518,66грн. та моральну шкоду яка була завдана внаслідок неможливості користуватися своїми грошима.

    У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Наполягав на поверненні грошей саме з ТОВ «Укрпромбанк» не зважаючи на наявність договору відповідача з АТ «Родовідбанк» про передачу зобов’язань, пояснюючи тим, що гроші він передавав ТОВ «Укрпромбанк» який й повинен їх повернути. Крім того посилався на те, що гроші йому не повертають з-за відсутності паспорта громадянина України.

    У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти заявлених вимог, пояснив, що між ТОВ «Український позивач уточнила позовні вимоги, та пояснив, що у зв’язку з тим, що відповідно договору про передачу активів та зобов’язань від 11 листопада 2009 року депозит повинен виплачувати АТ «Родовідбанк», вони не мають право виплачувати позивачу гроші. Крім того вважав, що позивачу моральна шкода не завдана, не передбачена договором, тому просив суд відмовити у задоволенні вимог позивача у повному обсязі.

Третя особа АТ «Родовідбанк» належним чином оповіщений у встановленому порядку про час і місце судового розгляду. Від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності. При таких обставинах суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній даних та доказів.

    Вислухав пояснення сторін, дослідивши матеріали справи у межах заявлених позовних вимог (ст. 10 ЦПК України), суд приходить до наступного.

Згідно з договором банківського вкладу ТОВ «Український промисловий банк» прийняв від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 6900доларів США з датою повернення 05 лютого 2009 року.

Відповідно заяві від 10 лютого 2009 року ОСОБА_1. просив банк повернути йому гроші у розмірі 6900доларів США.

У судовому засіданні представник відповідача не заперечував проти наявності договірних зобов’язань між банком та позивачем але послався на договір від 11 листопада 2009 року, відповідно якому ТОВ «Український промисловий банк» передає а Публічне акціонерне товариство «Родовід банк» приймає зобов’язання які виникають з договорів банківських вкладів.

Договір укладений на підставі Закону України «Про банки та банківську діяльність», постанови Правління Національного банку України від 13 травня 2009 року № 291.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги)

У судовому засіданні позивач не заперечував проти правомірності передачі зобов’язань, але наполягав на стягненні матеріальної та моральної шкоди саме з ТОВ «Укрпромбанк», оскільки гроші були передані у це підприємство.

Частиною 1 статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Стаття 527 ЦК України у частині 1 передбачає, що боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Суд вважає, що оскільки ТОВ «Укрпромбанк» були передані АТ «Родовідбанк» зобов’язання за договором вкладу, відповідач не може відповідати перед ОСОБА_1 по договору банківського вкладу від 16 серпня 2007 року.

Розглядаючи вимоги про стягнення моральної шкоди суд приходить до наступного.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.2 постанови від 31 березня 1995р. № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 Цивільного кодексу Української РСР (далі — ЦК) та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди (наприклад, ст. 49 Закону “Про інформацію”, ст. 44 Закону “Про авторське право і суміжні права” ; при порушенні зобов’язань, які підпадають під дію Закону “Про захист прав споживачів” чи інших законів, що регулюють такі зобов’язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Правовідносини, що виникли між сторонами в розглядуваній справі стосуються стягнення заборгованості за договором, тому відшкодування моральної шкоди у цьому випадку законодавством не передбачено.

Крім того позивачем не надано доказів про наявність моральної шкоди від дій ТОВ «Укрпромбанк».

Оцінюючи наведені позивачем у відповідності зі ст. 57 ЦПК України докази у їх сукупності суд приходить до висновку, що оскільки ТОВ «Укрпромбанк» зобов’язання за договором вкладу ОСОБА_1 були передані АТ «Родовідбанк», а позивач просить стягнути матеріальну шкоду саме з ТОВ «Укрпромбанк», при таких обставинах у задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів необхідно відмовити. Крім того, оскільки стягнення моральної шкоди при наявності договірних правовідносин законодавством не передбачено, у задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди також необхідно відмовити.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 57, 60, 79, 88, 209, 215, 226 ЦПК України, 512, 527, 629 ЦК України, суд, -

Вирішив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення моральної та матеріальної шкоди відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк двадцять днів, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя: