Справа № 2-139/2010

                 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

01  квітня  2010 року                         Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі:  головуючого    судді    Слюсар Л.П.,

                 при секретарі                Карпенко І.Ю.,

 розглянувши у відкритому судовому засідання цивільну справу за позовною заявою   ОСОБА_1   до  ОСОБА_2,  ОСОБА_3, третя особа  ОСОБА_4  про відшкодування шкоди,  спричиненою  власником джерела  підвищеної небезпеки , -

ВСТАНОВИВ:

В   листопаді  2007 року  ОСОБА_4   звернувся до суду з позовом до  відповідача  ОСОБА_2   про  відшкодування шкоди, спричиненої  власником джерела підвищеної небезпеки . В ході розгляду справи позовні вимоги були уточнені та уточнені сторони.  В березні 2008 року до суду звернувся  ОСОБА_1 до  ОСОБА_2  про відшкодування шкоди, спричиненої власником джерела  підвищеної небезпеки . Заочним рішенням Індустріального районного суду від 03 вересня 2008 року  позовні вимоги  ОСОБА_4 були задоволені частково.  Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 листопада 2008 року   внесені  зміни та доповнення до заочного рішення  від 03 вересня 2008 року.

Ухвалою  колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2009 року  рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 вересня 2008 року  скасовано і  справа направлена на новий розгляд в іншому складі.

При новому розгляді справи    від  ОСОБА_4 надійшла письмова заява  про відмову від позову як направленої помилково і ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18.09.2009 року  прийнято відмову ОСОБА_4 та закрито провадження в цій частині.

ОСОБА_1  при новому розгляді справи уточнив позовну заяву та визначив сторони по справі. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач в позовній заяві, позивач  і представник позивача  в судовому засіданні посилалися на те, що    28.02.2007 року близько 13 години 15 хвилин,  відповідач ОСОБА_2,  керуючи  на підставі довіреності, виданої йому власником автомобіля  ОСОБА_5  транспортним засобом - автомобілем « ГАЗ 2752», державний номер НОМЕР_1,  та рухаючись  по вул.Совхозній в м. Дніпропетровську,  при повороті ліворуч не надав перевагу у русі його батьку ОСОБА_4, коли той  у цей час  їхав на належному йому  автомобілі  « Міцубісі-Галант», державний номерний знак НОМЕР_2 у зустрічному напрямку, в результаті чого допустив зіткнення з його автомобілем.     Дорожньо  - транспортна пригода сталася з вини водія  ОСОБА_2,  про що  свідчить  постанова  Індустріального  районного суду  Дніпропетровської області від 23.03.2007 року про  накладання  адміністративного стягнення.  В результаті ДТП відповідачі завдали його автомобілю технічні ушкодження. Згідно до висновку  спеціаліста №387 експертного авто товарознавчого дослідження по факту спричинення аварійного ушкодження від 18.03.2007 року  матеріальна шкода складає 18927 грн. 72 коп., крім того  відповідачі повинні  оплатити  послуги  експерта – товарознавця за надані послуги щодо оцінки  визначення ремонту автомобіля в розмірі 450 грн.

    Моральні страждання позивачем оцінено  в  розмірі  по 5000 грн.  Просили суд:  стягнути солідарно з  ОСОБА_2 та ОСОБА_3  на користь   ОСОБА_1  матеріальну шкоду - 18927 грн. 72 коп.; вартість проведення авто товарознавчої експертизи – 450 грн.;  компенсацію моральної шкоди – 5000 грн., а всього 24377 грн. 72 коп.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська  в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги  на  стороні позивача було залучено ОСОБА_4.  

Представник відповідачки ОСОБА_3   в судове засідання  з’явився.  Позовні вимоги не визнала. Вказала, що  приватний підприємець ОСОБА_6  в трудових відносинах з ОСОБА_2  не перебуває, тому не є належним відповідачем по справі.

Представник відповідача ОСОБА_2  в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Вказав, що  ОСОБА_2 є винною особою в ДТП, однак він не був присутній при проведенні експертизи, звернув увагу на те, що  автомобіль продано, а   позивач не надав суду доказів щодо ремонту автомобіля, та понесеним ним затратах, в судовому засіданні  не встановлено за яку суму продано автомобіль.   Крім того,  не встановлено,  в якому технічному стані продано автомобіль, якщо автомобіль був відремонтований то хто відремонтував автомобіль.  Власником автомобіля при подачі позову до суду позивач не був.  

Третя особа  ОСОБА_4 був допитаний судом в якості свідка, суду пояснив, що в період ДТП він був за кермом автомобіля, та керував ними на підставі довіреності,    автомобіль ремонтувався біля півроку.

Експерт  ОСОБА_7, в судовому засіданні вказав, що має  вищу технічну освіту та стаж роботи більше 20 років.  При проведенні експертизи  другої сторони не було. Телеграму з повідомленням про день, час і місце проведення експертизи повинен  направляти заказник. Матеріальний збиток це ринкова вартість автомобіля.    

   Суд, заслухавши сторони, заслухавши експерта  ОСОБА_7,  свідка  ОСОБА_4,  вивчивши матеріали справи,   вважає, що позов не  підлягає  задоволенню з наступних підстав.

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини,  28.02.2007 року близько 13 години 15 хвилин,  відповідач ОСОБА_2,  керуючи  на підставі довіреності,  транспортним засобом - автомобілем «ГАЗ 2752», державний номер НОМЕР_1,  та рухаючись  по вул. Совхозній в м. Дніпропетровську,  при повороті ліворуч не надав перевагу у русі  автомобілю  « Міцубісі-Галант»,  державний номерний знак НОМЕР_2  під керуванням  ОСОБА_4, який належав на праві власності ОСОБА_1, який  їхав у зустрічному напрямку,  в результаті  сталася дорожньо-транспортна пригода.   Дана дорожньо-транспортна пригода відбулася з вини водія  ОСОБА_2, що підтверджується   постановою  Індустріального районного суду м. Дніпропетровська  від 23 березня 2007 року  про  накладення на    ОСОБА_2   адміністративного  стягнення  у вигляді  позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців.

Автомобілю   « Міцубісі-Галант» держ авний номер НОМЕР_2  в результаті дорожньо-транспортної пригоди завдано матеріальні збитки, згідно  висновку   спеціаліста   №  387  від 18 березня 2007 року     вартість матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого в результаті ДТП автомобіля    складає -18927 грн. 72 коп., відновлювальний ремонт складає  31622 грн. 23 коп.   Крім того  батьком позивача ОСОБА_4  понесені витрати по оплаті послуг експерта в сумі 450 грн.

Як вбачається із наданих  суду доказів відповідно до  свідоцтва про реєстрацію  транспортного засобу  НОМЕР_3, виданого 27.04.2001 року   Дніпропетровським МРЕВ2 ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 є  власником автомобіля  Міцубісі Галант реєстраційний номер НОМЕР_2 1988 року випуску, а ОСОБА_4  має право керувати  автомобілем ( т.2 а.с.7).

Відповідно до довіреності від 19.04.2007 року, посвідченої  приватним  нотаріусом  Дніпропетровського міського нотаріального округу, за реєстровим номером 3683  ОСОБА_1  уповноважив  ОСОБА_8,   ОСОБА_9, ОСОБА_10,   ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, кожен з яких має  право діяти окремо один від одного  продати, або обміняти, або заставляти, або здати в оренду належний власнику на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серія НОМЕР_3, виданого Дніпропетровським МРЕВ2 ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області 17.04.2001 року автомобіль  марки Міцубісі Галант , випуску 1988 року, колір темно-синій, реєстраційний номер НОМЕР_2 ( т.1 а.с.8).  

Згідно до свідоцтва про свідоцтва про реєстрацію ТЗ серія НОМЕР_6 виданого Дніпропетровським МРЕВ2 ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області 19.03.2009 року автомобіль  марки Міцубісі Галант , випуску 1988 року, колір темно-синій, реєстраційний номер НОМЕР_4  належить на праві власності  ОСОБА_16 ( т.2 а.с.4).  Технічний талон  про проходження державного технічного огляду НОМЕР_5  до 21.04.2010 року.  

Як вбачається із наданих  документів  автомобіль Міцубісі Галант , відремонтовано і він знаходиться в  технічному стані.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність пов’язана з використанням або утриманням транспортних засобів.  Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом.    

Отже  оскільки  ОСОБА_2  керував транспортним засобом на підставі довіреності, і не знаходився в трудових відносинах з ОСОБА_3, та його визнано винним в скоєнні ДТП то  він є належним відповідачем по справі.    

Відповідно до п. 9 Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" постановлюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна , що не може використовуватися за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно  повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування  збитків особі, відповідальній за шкоду

Суд не може прийняти до уваги твердження  представника позивача і позивача  про те, що   оскільки  автомобіль відремонтовано  то відповідачі  повинні відшкодувати йому величину матеріальної шкоди  відповідно висновку спеціаліста - 18927 грн. 72 коп.,   оскільки  як вбачається із висновку  спеціаліста  вартість відновлювального ремонту  складає 31622 грн. 32 коп. і є  більше ринкової вартості  автомобіля, тобто ремонт автомобіля, як вказав в судовому засіданні експерт є економічно не  доцільним.  

Крім того ні представником позивача, ні позивачем, ні свідком ОСОБА_4,  не надано суду доказів щодо  ремонту автомобіля саме ОСОБА_1, та не надано  доказів щодо   вартості ремонту,  до того ж  вони відмовилися вказати  чи надати докази  щодо суми за яку   продано автомобіль, і як наполягав представник позивача, суд не повинно цікавити за яку же суму продано автомобіль.  Представник відповідача ОСОБА_2 наполягав на  передачу   йому пошкодженого автомобіля, в разі стягнення з нього   матеріальної шкоди.   Як вбачається із  наданих позивачем доручень, автомобіль вже 19.04.2007 року вибув з його володіння, свідок же ОСОБА_4 вказав, що автомобіль ремонтувався біля півроку, що викликає у суду сумнів в продажі автомобіля в відремонтованому стані.  При подачі позову до суду  ОСОБА_1  вже не був   власником автомобіля.

Виходячи із вищевикладеного і оцінюючи докази в їх сукупності суд не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог щодо відшкодування матеріальної шкоди та відшкодування послуг спеціаліста.    

              Як показав  позивач і представник позивача ДТП негативно відобразилося на   психологічному стані позивача.   Був порушений звичний розклад життя, виникли труднощі.

       Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній  особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

      Згідно п.9  Постанови Пленуму Верховного Суду України  від 31.03.1995 року № 4  “ Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди ” зі змінами,  внесеними  постановою від 25.05.2001 року №5,  розмір відшкодування  моральної ( немайнової) шкоди суд визнає залежно від характеру та обсягу страждань ( фізичних, душевних, психологічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин.

Оскільки  позивачу відмовлено в задоволені основного позову,  то суд не вбачає законних підстав для  задоволення цієї частини позову.  

     Відповідно до ст.11 ЦПК України  суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб,  в межах заявлених ними вимог  і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.    

Керуючись:   Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди",   Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди" від 31.03.1995 г. № 4 із наступними змінами ст. ст.  1167, 1187,1190  ЦК України , ст. ст. 11, 15, 60, 61, 88, 212- 215  ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

  В задоволені позову  ОСОБА_1 відмовити.  

Рішення може  бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд, шляхом подачі у 10-ти денний строк, з дня проголошення рішення, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, або без подання заяви про апеляційне оскарження, шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 10-ти днів з дня проголошення рішення.

  Суддя                                                                                                   Л.П.  Слюсар