Справа № 2-272/2010

                 РІШЕННЯ

  ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

  02 квітня   2010 року                    Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі:  головуючого    судді    Слюсар Л.П.

                 при секретарі                Карпенко І.Ю.

                 за участю адвоката       ОСОБА_1

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпропетровську  цивільну справу за позовною заявою  ОСОБА_2 до ОСОБА_3  про відшкодування  матеріальної і моральної шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я ,  -

ВСТАНОВИВ:

 В   вересні  2009 року позивачка   звернулася до суду з позовом до  відповідача ОСОБА_3  про відшкодування  матеріальної і моральної шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я.    В  обґрунтування  своїх позовних вимог позивачка в позовній заяві  і  в судовому засіданні посилалася на те, що    згідно з   вироком  Павлоградського міського суду від 03 березня 1989 року  ОСОБА_3  був визнаний   винним  у  скоєнні злочину  по ч.2 ст.215 КК України, а саме, у тому, що 26 грудня 1988 року з його вини під час  дорожньо-транспортної пригоди, спричинено ОСОБА_2  тяжкі тілесні ушкодження. Відповідно до висновку судової-медичної експертизи  від 11.10.1993 року, ушкодження, які спричинені ОСОБА_2 тягнуть за собою втрату  загальної  працездатності 35% та втрату професійної працездатності 40% безстроково.  Рішенням  колегії судової  палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 червня 2006 року  стягнено з  ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 щомісячно до зміни матеріального становища 178 грн. 12 коп.  в даний час змінилось матеріальне становище сторін, так ОСОБА_3 отримує пенсію  і регресні  виплати біля 5000 грн., вона ж отримує  невелику пенсію  та щомісячно  присуджену суму 178 грн. 12 коп.  Присуджуючи  щомісячну виплату в  розмірі 178 грн. 12 коп. суд виходив з того, що  її зарплата становила 466 грн., та 40 %  втрати працездатності, а з 01 січня 2009 року  заробітна плата складає 1645 грн., отже  на даний час  щомісячна виплата повинна становити 658 грн., а за мінусом  оплати 178 грн. 12 коп. – 479 грн.88 коп.     В зв’язку з тим, що відповідач добровільно не бажає здійснювати доплату їй спричинено моральну шкоду, яка оцінена  в  розмірі  по 2000 грн.  Просила суд:  стягнути з   відповідача  щомісячно  по життєво  доплату в сумі 479 грн. 88 коп. до зміни матеріального становища сторін, моральну шкоду в розмірі 2000 грн., судові витрати по справі, витрати на надання правової розмірі 2000 грн.

Відповідач   та його  представник в судове засідання  з’явилися.  Позовні вимоги не визнали.  Вважають позовну заяву  не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.  Вказали, що в відповідач є  інвалідом, має 70 % втрати працездатності, його  дружина є інвалідом 2 групи, на вихованні у відповідача знаходиться  неповнолітня онука.  Просили в позові відмовити.  

   Суд, заслухавши сторони, адвоката, представника  відповідача,  вивчивши матеріали справи, матеріали цивільної справи №2-390/04 вважає, що позов підлягає  задоволенню частково з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що згідно з   вироком  Павлоградського міського суду від 03 березня 1989 року  ОСОБА_3  був визнаний   винним  у  скоєнні злочину  по ч.2 ст.215 КК України, а саме, у тому, що 26 грудня 1988 року з його вини під час  дорожньо-транспортної пригоди, спричинено ОСОБА_2  тяжкі тілесні ушкодження. Відповідно до висновку судової-медичної експертизи  від 11.10.1993 року, ушкодження, які спричинені ОСОБА_2 тягнуть за собою втрату  загальної  працездатності 35% та втрату професійної працездатності 40% безстроково.   Рішенням  колегії судової  палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 червня 2006 року  стягнено з  ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2  14398 грн.35 коп. та стягнено щомісячно до зміни матеріального становища 178 грн. 12 коп. В частині стягнення моральної шкоди відмовлено.    Виконавчий лист   було видано Індустріальним районним судом 14.08.2006 року і він знаходиться на виконанні.

Як показала в судовому засіданні позивачка    відповідач своєчасно без затримки  здійснює оплату за виконавчим листом. Однак з 01.01.2009 року змінилося матеріальне становище сторін,  відповідач отримує біля 5000 грн. пенсії та регресних виплат,  її же пенсія становить 753 грн.43 коп., що підтверджується довідкою  управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська.   Заробітна плата  за її останнім місцем роботи  вже становить 1645 грн.,  тому просила додатково  стягнути із відповідача 479 грн. 88 коп. ( 1645 грн. х 40%  втрати працездатності – 178 грн. 12 коп.).    

Як вбачається із  довідки  управління Пенсійного фонду України в Петриківському районі  розмір пенсії ОСОБА_3  на 01.03.2010 року становить 2518 грн. 82 коп., а відповідно до довідки  Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на  виробництві та  професійних захворювань України від 02.11.2009 року  ОСОБА_3 отримує страхові виплати у відділенні у розмірі 1844 грн.19 коп. ( а.с.24)    

Відповідно до ст.1208 ЦК України за заявою  потерпілого  у разі підвищення вартості життя розмір відшкодування шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю,  підлягає індексації на підставі рішення суду.

 За заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати  розмір  відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, підлягає  відповідному збільшенню на підставі рішення суду.  

Як вбачається із матеріалів справи  при ухваленні Рішення  апеляційний суд  Дніпропетровської області посилався на ст.29 Закону України  «   Про  загальнообов’язкове   державне соціальне страхування  від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», відповідно до якої перерахунок  сум відшкодування  здійснювався у випадку росту  в попередньому році середньої заробітної плати в галузях національної економіки за даними Центрального органу виконавчої влади з питань  статистики.

Відповідно  до довідки  Головного   управління статистики у Дніпропетровській області  від 07.12.2009 року за №20-01/16-5372  середньомісячна заробітна плата одного штатного   працівника у Дніпропетровській області за видом економічної діяльності  « Ветеринарна діяльність» у жовтні 2009 року склала 1462 грн.17 коп.

Суд не може взяти до уваги твердження відповідача та його представника про те, що  в копіях  заключеня судово-медичних експертиз   щодо втрати  ОСОБА_2Є професійної працездатності  є протиріччя, і раніше при прийняті судом рішення про відшкодування шкоди,  ці протиріччя не з’ясовані, тому без  проведення повторної додаткової  медичної експертизи  в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 необхідно відмовити, оскільки   рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 08.06.2006 року  набрало чинності, ОСОБА_3 не оскаржувалося, а навпаки ним добросовісно виконувалося.  

Також суд не приймає до уваги той факт, що  як вказав відповідач у нього на утриманні знаходиться неповнолітня онука ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1,  оскільки опікуном він не визнаний.      

Однак щодо заявленого розміру додаткового щомісячного стягнення в розмірі 479 грн. 88 коп.,  який заявлений позивачкою в розрахунку від  заробітної плати за її останнім  місцем роботи,   то  суд вважає що він заявлений невірно, та приходить до висновку про необхідність стягнення із  відповідача 406 грн. 75 коп.,  а саме  1462 грн.17 коп. (середньомісячна заробітна плата одного штатного   працівника у Дніпропетровській області за видом економічної діяльності  « Ветеринарна діяльність» ) х 40 % - 178 грн. 12 коп.).  

    Позивачкою також заявлені вимоги щодо відшкодування моральної шкоди в розмірі 2000 грн.

    Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній  особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

           В судовому засіданні встановлено, що відповідачем своєчасно перераховуються позивачці грошові кошти, позивачкою не доведено  спричинення моральної шкоди відповідачем,  а її посилання на те, що відповідач в добровільному порядку не збільшив   щомісячну суму   не ґрунтуються на законі,   тому суд не вбачає законних підстав для задоволення позову в цій частині.    

 Відповідно до ст.11 ЦПК України  суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб,  в межах заявлених ними вимог  і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

ОСОБА_2 просила суд  стягнути із відповідача  понесені нею витрати на правову допомогу в сумі 2000  грн. та   надала до суду довідку  юридичної консультації  про  сплату  грошової суми, але не надала належного фінансового чи банківського документу, який би підтверджував оплату  витрат на правову допомогу, тому суд не вбачає законних підстав  для  їх відшкодування.

Згідно ст. 88 ЦПК України із відповідача    підлягає стягненню на користь позивачки , судові витрати по справі -  судовий збір в розмірі   50 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 15 грн., а недоплачений  позивачкою при подачі позову судовий збір в розмірі 1 грн. та 8 грн. 50 коп.  суд  вважає за можливим віднести за рахунок держави.

Керуючись:    ст. ст. 1167,1195,1202,1208   ЦК України , ст. ст.3,7,11, 15, 60,61,88, 212-215   ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

              Позовні вимоги  ОСОБА_2 -   задовольнити частково.

  Стягнути із ОСОБА_3   на користь  ОСОБА_2  щомісячно  додатково  до зміни матеріального становища сторін 406 грн. 75 коп.

Стягнути  із ОСОБА_3   на користь  ОСОБА_2  судові витрати по справі  в розмірі 65 грн.,  в  задоволені позовних вимог  про  стягнення моральної шкоди та  витрат на правову допомогу -  відмовити.

 Рішення може  бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд, шляхом подачі у 10-ти денний строк, з дня проголошення рішення, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, або без подання заяви про апеляційне оскарження, шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 10-ти днів з дня проголошення рішення.

          Суддя                                                                                                         Л.П. Слюсар