Справа № 2- 43/10

                                                                      РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

09  квітня  2010  року                      Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі:     головуючого  судді:      Слюсар Л.П.

                   при секретарі :                Карпенко І.Ю.

                   за участю адвоката :       ОСОБА_1  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду   м. Дніпропетровська цивільну справу   за позовною заявою   ОСОБА_2  до ОСОБА_3, треті особи Шоста дніпропетровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_4  про визнання права власності  на Ѕ частину   квартири в порядку спадкування за законом та вселення ,  -                                                              

ВСТАНОВИВ:

        В  травні  2008 року позивач  звернувся до суду з позовом до відповідача   ОСОБА_3, треті особи Шоста дніпропетровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_4  про визнання права власності  на Ѕ частину   квартири в порядку спадкування за законом.  В ході розгляду справи позовні вимоги були уточнені.  В обґрунтування своїх вимог  в позовній заяві позивач  і в ході судового розгляду позивач та його представник    посилалися на те, що  позивач  є сином ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді  квартири АДРЕСА_1.  Відповідачка  є  рідною донькою померлої  та  сестрою позивача, вони  є спадкоємцями за законом першої черги. На протязі  шести місяців  вони звернулися до нотаріуса  з заявою про прийняття спадщини,  але отримати свідоцтво про право на спадщину за законом  на  Ѕ частину  спірної квартири він не має можливості, оскільки відповідачка заволоділа  правовстановлюючими   документами на спадкове майно  та не надає їх нотаріусу.   Позивач позбавлений  можливості по закону отримати свідоцтво про право власності на спірну квартиру, тому вимушений звернутися до суду. Просили  визнати за ним право власності  на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 та вселити його в спірну квартиру.

      Відповідачка в судове  засідання  з’явилася.  Позовні вимоги не визнала, просила в задоволені позову відмовити.

Третя особа  ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився. Про час і місце слухання справи повідомлявся від розписку. Про причинку неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори у судове засідання не з’явився. У матеріалах справи є лист Шостої  дніпропетровської державної нотаріальної контори з проханням розглядати справу в  відсутності їхнього представника та прийняти  рішення  на підставі закону на розсуд суду (а.с.115).

 Суд, вислухавши пояснення  сторін, їх представників, вивчивши матеріали справи,  вважає , що  позовні вимоги  підлягають   задоволенню   частково з наступних підстав.

  Судом встановлено, що    ОСОБА_2 є сином,  а  ОСОБА_3 є донькою  ОСОБА_5 ( а.с. 10,38).

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло виданого виконкомом міської ради від 28.07.1993 року, на підставі  розпорядження  за №И-1085 ОСОБА_5  на праві власності належить квартира АДРЕСА_1  ( а.с.21).

ОСОБА_5 померла  01.07.2001  року ( а.с.8),   після її смерті відкрилася спадщина на   квартиру 139 в б.4 по пров. Вільний в м. Дніпропетровську.

Відповідно до листа Шостої  дніпропетровської державної нотаріальної контори від 23.06.2008 року  №838   після  померлої 01.07.2001 року  ОСОБА_5 заведено спадкову  справу №806/01 ( а.с.35-49).

Як вбачається із матеріалів спадкової справи   ОСОБА_2 і  ОСОБА_3  в шестимісячний строк  подали до Шостої дніпропетровської державної  нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5.

Згідно до ст.529 ЦК України ( в редакції 1963 року)  при спадкоємстві  за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти, дружина і батьки померлого.  

          Згідно до ст.549 ЦК України (в редакції 1963 року)  визнається що спадкоємець прийняв спадщину : 1) якщо він фактично вступив в управління  або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем  відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.  Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців  з дня відкриття спадщини.

Відповідно до п.23 Постанови  Пленуму Верховного  Суду України « Про практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року №7,   свідоцтво  про право на спадщину видається за письмовою  заявою спадкоємців, які  прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину  судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови  нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.  

Однак, як показав в судовому засіданні позивач, отримати свідоцтво  про право на спадщину  після смерті матері  на Ѕ частину квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 неможливо, у зв’язку з тим, що правовстановлюючі документи на спірну квартиру знаходяться у відповідачки,  що підтверджується листом Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори  від 28.11.2008  року за №1691 ( а.с.76).    

Відповідачка  в судовому засіданні не заперечувала той факт, що правовстановлюючі документи на спірну квартиру знаходяться в неї, однак вважає, що позивач не має законних прав на спадкування Ѕ частини спірної квартири.  ОСОБА_3 було подано до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська позовну заяву  до ОСОБА_2  про усунення від права на спадкування.   Рішенням  Апеляційного суду  Дніпропетровської області від 26 серпня 2009 року в задоволені   позову  ОСОБА_3 відмовлено ( а.с.112).

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України  обставини, встановлені судовим рішенням  у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.  

Отже, як вбачається із матеріалів справи, спадкоємцями першої черги після смерті   ОСОБА_5 є її діти позивач ОСОБА_2 і відповідачка ОСОБА_3, які в рівних частках по Ѕ успадковують  майно,   правовстановлюючі документи на спірну квартиру знаходяться у відповідачки  ОСОБА_3, яка відмовилась надати їх нотаріусу для оформлення права власності на спадкове майно,   про що вона не заперечувала і  в судовому засіданні, то суд приходить до висновку що позовні вимоги  позивача в частині  визнання за ним права власності на спадкове майно законні та підлягають задоволенню.    

 Щодо вимоги позивача про вселення  в спірну квартиру, то суд не вбачає законних  підстав для задоволення позову в цій частині.

Як вбачається із довідки КЖЕП №50 від 17.1.2008 року №4526 в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_4 і малолітня донька ОСОБА_6 ( а.с.86).

 Відповідно до довідки  КЖЕП №50  від 11.12.2008 року №4770  ОСОБА_2 зареєстрований за адресою  АДРЕСА_2 ( а.с.87).      

Згідно до свідоцтва про право  власності на житло виданого управлінням житлового господарства  Дніпропетровської міської ради від 06.06.2005 року   ОСОБА_2,  ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 належить на праві  спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_2 ( а.с.128).

Відповідно до ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання і ньому ( гуртожиток, готель тощо), у відповідному  населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

 Відповідно до ст.310 ЦК України  фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків встановлених законом.  

Як встановлено в судовому засіданні  ОСОБА_2  зареєстрований та проживає  разом із своєю сім’єю за адресою АДРЕСА_2, в спірній квартирі  зареєстрований та проживає син відповідачки ОСОБА_4 разом із своєю сім’єю.  Доказів, щодо   не можливості доступу в спірну квартиру, та  необхідності  в ній проживання  ОСОБА_2 суду не надано, тому суд не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог позивача в цій частині позову.

  Відповідно до ст.11 ЦПК України  суд розглядає цивільні справи  не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно до ст.88 ЦПК України із відповідачки підлягають стягненню на користь позивача судові витрати по справі в розмірі 81 грн.

Керуючись  Постановою  Пленуму Верховного  Суду України « Про практику у справах про спадкування», від 30.05.2008 року №7 , ст. ст.529, 549 Цивільного кодексу України в редакції  1963 року,  ст. ст. 15, 16,29, 1261,1268-1270   ЦК України ( в редакції 2003 року),  ст. 3,7, 11,15,  60, 212 -215 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

     Позовні вимоги ОСОБА_2  задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2  право  власності  на Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 в порядку  спадкування за законом після смерті матері  ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2

В інші частині позовних вимог відмовити.

Стягнути із  ОСОБА_3  на користь ОСОБА_2 судові витрати по справі в розмірі 81 грн.

 Рішення може  бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд, шляхом подачі у 10-ти денний строк, з дня проголошення рішення, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, або без подання заяви про апеляційне оскарження, шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 10-ти днів з дня проголошення рішення.

           Суддя                                                                                                  Л.П. Слюсар