ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/26208/19Головуючий у 1-й інстанції Вийванко О.М.

Провадження № 22-ц/817/492/20 Доповідач - Ткач З.Є.

Категорія - 351000000

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2020 року        м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого Ткач З.Є.

суддів:  Бершадська Г. В., Шевчук Г. М.,

за участю секретаря Іванюта О.М.,

з участю представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/26208/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Качур Семен Васильович, на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 лютого 2020 року, постановлену суддею Вийванко О.М., повний текст складено 21 лютого 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_3 , треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Перша тернопільська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась в суд із позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору — ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Перша Тернопільська державна нотаріальна контора про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину.

У судовому засіданні позивачка та її представник заявили клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення Верховним Судом іншої цивільної справи №607/7223/18, пояснюючи тим, що оспорюване ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину було видане нотаріусом на підставі заповіту ОСОБА_7 від 24.04.2015 року.

Оскільки у іншій справі було підтверджено факт нікчемності означеного заповіту ОСОБА_7 , позивачка з метою захисту свого цивільного права та інтересу звернулася до суду із позовом про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину. Дана справа не може бути вирішена до вирішення цивільної справи №607/7223/18, яка перебуває на розгляді Верховного Суду.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 лютого 2020 року постановлено:

“Задовольнити клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_3 , треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Перша тернопільська державна нотаріальна контора про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину.

Зупинити провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 , треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Перша тернопільська державна нотаріальна контора про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину до вирішення Верховним Судом справи № 607/7223/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Рогачинської сільської ради Бережанського району Тернопільської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Перша тернопільська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним.”.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою представник відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Качур С.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційну скаргу мотивував тим, що суд апеляційної інстанції у порушення вимог пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, зазначивши іншу цивільну справу, до вирішення якої зупиняється провадження у справі, не проаналізував предмети та підстави спорів у справах, не вказав, у чому полягає пов`язаність справ, та не зазначив обставини, які б давали обґрунтовані підстави для висновку про неможливість розгляду цієї справи до розгляду іншої справи.

18 червня 2020 року від Першої тернопільської державної нотаріальної контори надійшла заява про розгляд справи без участі представника нотаріальної контори за наявними у справі матеріалами справи.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідачки підтримав апеляційну скаргу, зіславшись на мотиви викладені в ній, представник позивачки апеляційної скарги не визнав, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши сторін, які з`явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення враховуючи наступне.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер рідний дядько позивачки — ОСОБА_7 . Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно.

З метою встановлення факту родинних відносин між позивачем та померлим, ОСОБА_3 звернулась із заявою про встановлення факту родинних відносин.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 січня 2018 року розглянута цивільна справа № 607\8630\17 - встановлено факт родинних відносин, що померлий ОСОБА_7 є рідним дядьком позивачки.

Під час розгляду цивільної справи ОСОБА_3 з`ясовано, що після смерті ОСОБА_7 міститься заповіт, складений 24 липня 2015 року, яким він на випадок смерті робить заповідальне розпорядження, змістом котрого все своє майно, в тому числі квартиру, заповідає відповідачці, яка є племінницею спадкодавця.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 07 жовтня 2019 року справа №607/7223/18 було підтверджено нікчемність правочину заповіту.

Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2019 року було задоволено клопотання ОСОБА_1 та зупинено дію постанови Тернопільського апеляційного суду від 07 жовтня 2019 року до закінчення касаційного провадження.

Зупиняючи провадження у справі суд першої інстанції виходив із взаємопов`язаності предметів спору та неможливості в повному обсязі встановити та оцінити всі обставини справи на підставі наданих доказів, посилаючись як на підставу зупинення на п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України. Наголошував на необхідності такого зупинення, оскільки виконання рішення, з яким позивачка пов`язує виникнення у неї права власності на спірну квартиру було зупинено ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2018 року в справі №757/17090/16-ц.

Колегія суддів погоджується з такими висновком суду першої інстанції, оскільки вони відповідають вимогам процесуального законодавства та наявним в матеріалах справи доказам, з огляду на таке.

Положеннями частини першої статті 251 ЦПК України передбачено ряд підстав для зупинення провадження, який є вичерпним.

Так, пунктом 6 частини першої вищевказаної норми права передбачено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.

Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у даній справі.

Пов`язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

За пунктом 5 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 6 частини першої статті 251 цього Кодексу, до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Пленум Верховного Суду України в абзаці 4 пункту 33 своєї постанови «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року № 2 зазначив, що визначаючи наявність підстав, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року у справі № 1957цс16, визнаючи наявність підстав, передбачених статтею 251 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у пункті 6 частини першої статті 251 цього Кодексу, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Таким чином, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.

Положеннями ч. 8 ст. 394 ЦПК України визначено, що за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд касаційної інстанції у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2019 року зупинено дію постанови Тернопільського апеляційного суду від 07 жовтня 2019 року до закінчення касаційного провадження.

Суд першої інстанції вірно надав оцінку тому, що предметом розгляду цивільної справи №607/7223/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Рогачинської сільської ради Бережанського району Тернопільської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Перша Тернопільська державна нотаріальна контора, ОСОБА_6 , ОСОБА_5 є визнання заповіту недійсним.

Предметом розгляду цивільної справи №607/26208/19 за позовом ОСОБА_3 , треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Перша тернопільська державна нотаріальна контора, є визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину від 14.06.2019, видане державним нотаріусом Першої тернопільської державної нотаріальної контори, на ім`я ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_7 .

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18) у статті 1301 ЦК України, як підставу визнання свідоцтва недійсним, прямо вказано лише відсутність права спадкування в особи, на ім`я якої було видане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування - утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини тощо.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду №414/811/17 від 11 грудня 2019 року.

Враховуючи те, що підставами визнання свідоцтва недійсним в тому числі може бути визнання заповіту недійсним, то існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду в справі, яка розглядається судом (№ 607/26208/19) з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку іншого провадження ( №607/7223/18).

Крім цього, суд першої інстанції правильно звернув увагу положення п.6.ч.1 ст. 251 ЦПК України, відповідно до яких об`єктивна неможливість розгляду справи, у даному випадку, підтверджується і тим, що зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом даного судового розгляду.

За таких обставин, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі №607/7223/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Рогачинської сільської ради Бережанського району Тернопільської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Перша Тернопільська державна нотаріальна контора, ОСОБА_6 , ОСОБА_5 є визнання заповіту недійсним.

Положеннями ст.251 ЦПК України встановлено саме не право, а обов`язок суду по зупиненню провадження у справі в разі наявності обставин перелік яких в ній міститься. Заперечення сторін щодо зупинення провадження не є підставою для невиконання обов`язкових вимог закону.

Посилання скаржника на порушення розумності строків розгляду справи колегія суддів не приймає до уваги, оскільки п.1 ст.6 Конвенції, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи та враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення "Бараона проти Португалії", 1987 рік, "Хосце проти Нідерландів", 1998 рік; "Бухкольц проти Німеччини", 1981 рік; "Бочан проти України", 2007 рік). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Окрім наведеного, слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст.125 ЦПК України, зупинення провадження у справі зупиняє перебіг процесуальних строків. Таким чином, розгляд іншої справи у визначений процесуальним законом для цього строк, на який зупиняється провадження у цій справі, не матиме наслідків порушення процесуальних строків.

В даному випадку зупинення провадження у справі є обов`язком суду, обумовленим виконанням завдань цивільного судочинства відповідно до ст.2 ЦПК України.

Всі інші доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного та враховуючи, що апеляційна скарга не містить інших доводів щодо незаконності ухвали суду, що було б підставою для її скасування, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383 ЦПК України, Тернопільський апеляційний суд в складі колегії суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Качур Семен Васильович, залишити без задоволення.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повна постанова складена 30 червня 2020 року.

Головуючий:                                                Ткач З.Є.

Судді:                                                        Бершадська Г.В.

                                                       Шевчук Г.М.