УКРАЇНА

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

24 липня 2020 року м. Київ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду - Дзюбін В.В.,

за участю апелянта - адвоката Харченка С.В.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи за апеляційною скаргою захисника Харченка С.В. на постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 25 червня 2020 року,

у с т а н о в и в:

Цією постановою судді місцевого суду:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, який народився в м. Києві, зареєстрований: АДРЕСА_1 ; проживає за адресою: АДРЕСА_2 , -

визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестиста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 10 200 гривень, із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.

На підставі ст. 40-1 КпАП України з ОСОБА_1 на користь держави стягнуто судовий збір в розмірі 420 грн. 40 коп.

Постановою судді місцевого суду ОСОБА_1 притягнений до адміністративної відповідальності за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Як визнав установленим у постанові суддя місцевого суду, адміністративне правопорушення вчинене за таких обставин.

04 травня 2020 року о 01:50 годині ОСОБА_1 керував автомобілем марки "Шевроле", знак державної реєстрації НОМЕР_1 , по вул. Тимошенка, 18 в м. Києві, з ознаками наркотичного сп`яніння: порушення координації рухів, неприродна блідість обличчя, зіниці очей не реагують на світло. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому порядку, порушивши вимоги п. 2.5 ПДР України, ОСОБА_1 - відмовився.

У поданій апеляційній скарзі адвокат Харченко С.В., який діє у захист прав і законних інтересів ОСОБА_1 , оспорюючи законність, обгрунтованість та підстави притягнення підзахисного до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КпАП України, просить: постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 25 червня 2020 року - скасувати та провадження в справі щодо ОСОБА_2 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України.

На обгрунтування апеляційних вимог адвокат Харченко С.В. зважає на те, що дана постанова винесена з порушенням норм процесуального адміністративного закону та неправильним застосуванням норм матеріального адміністративного права, при цьому суддя місцевого суду неповно та однобічно з`ясував фактичні обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до вивчення фактичних обставин справи, не сприяв повному, всебічному та неупередженому її розгляду, що призвело до безпідставного притягнення його підзахисного ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КпАП України.

ОСОБА_1 у засідання апеляційної інстанції не прибув, при цьому належним чином повідомлявся про день, час і місце її апеляційного розгляду /а. с. 38, 41-42/, проте не повідомив причин своєї неявки.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 294 КпАП України, апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.

При цьому суд у справах даної категорії не наділений повноваженнями щодо розшуку особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та вжив усіх можливих заходів для завчасного повідомлення апелянта про дату, час і місце апеляційного розгляду.

До цього ж, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 року ЄСПЛ у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"). Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 зазначеної Конвенції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").

На переконання суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 мав достатньо часу для захисту своїх прав і законних інтересів у даній справі.

За таких обстави, керуючись ст. 268 КпАП України, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути цю справу за відсутністю ОСОБА_1 на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи, проти чого також не заперечував його захисник Харченко С.В.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду щодо змісту оскарженої постанови судді місцевого суду та доводів захисника Харченка С.В., викладених ним в апеляційній скарзі; вислухавши пояснення апелянта, який підтримав апеляційну скаргу за наведених у ній обставин; вивчивши, перевіривши та оцінивши матеріали адміністративної справи, обміркувавши доводи апелянта, - суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню за таких підстав.

За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 280 КпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КпАП України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких грунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів, чого суддя місцевого суду під час розгляду даної справи не дотримався.

У відповідності з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Разом з тим, за змістом п. 42 рішення Європейського суду з прав людини "Бендерський проти України" від 15.11.2007 року зазначається, що право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені.

Ці вимоги закону при розгляді суддею місцевого суду адміністративної справи щодо ОСОБА_1 належно не виконані.

Так, за змістом ч. 1 ст. 130 КпАП України, підставою для притягнення до адміністративної відповідальності є, зокрема, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння (п. 2.5 ПДР України).

При цьому п. 2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу працівника поліції пройти в установленому законом порядку медичний огляд для визначення стану наркотичного сп`яніння тощо.

Між тим, письмове направлення ОСОБА_1 на огляд з метою виявлення стану сп`яніння, порядок якого передбачений п. п. 8-12 розділу ІІ Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 9.11.2015 р. №1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за №1413/27858, в матеріалах адміністративної справи відсутнє, хоча достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

При цьому відповідно до вимог ч. 4 ст. 266 КпАП України огляд осіб на стан наркотичного сп`яніння тощо здійснюється у закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складання висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.

Відповідно до правил, визначених п. 5 Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженої Наказом МВС України 18.12.2018 року №1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з момента початку виконання службових обов`язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних із виникненням у поліцейського особистого приватного становища. У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати і часу.

Проте, як убачається із долученого до матеріалів справи відеозапису на диску, знятого з бодікамери поліцейського /а. с. 5/, відеозйомка обстановки та обставин подій даного правопорушення з момента початку виконання службових обов`язків поліцейськими безперервно до її завершення не велася та загалом становить 00 хвилин двадцять дві секунди, при чому на відеофіксації у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп`яніння: порушення координації рухів, неприродна блідість обличчя, як зазначено поліцейським в протоколі серії ДПР18 №545400 від 04.05. 2020 року /а. с. 1/, із даного відеозапису не вбачаються, в тому числі перевірка поліцейським реакції очей на світло на ньому - не відображена, тільки зафіксовано момент підписання свідками пояснень, що фактично знеславлює належність та допустимість даного відеозапису в якості доказу в цій адміністративній справі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 265-2, ч. 1 ст. 266 КпАП України, у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені, зокрема, частинами 1, 2, 3 і 4 статті 130 цього Кодексу, працівник відповідного підрозділу поліції МВС України, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку (якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. Про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

Особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані, зокрема, наркотичного сп`яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан такого сп`яніння.

Проте ніяких даних про тимчасове затримання транспортного засобу ОСОБА_1 , у тому числі вилучення в нього посвідчення водія, тобто належне виконання цих вимог закону, як протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №545400 від 04.05.2020 року /а. с. 1/, так і матеріали адміністративної справи - не містять.

Крім цього, про дату, час і місце розгляду даної адміністративної справи ОСОБА_1 не був повідомлений у встановленому законом порядку, а тому в розгляді справи суддею місцевого суду - участі не приймав.

Таким чином, дану адміністративну справу суддею місцевого суду розглянуто з істотними порушеннями процесуальних прав ОСОБА_1 , оскільки відповідно до вимог ч. 1 ст. 268 КпАП України справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Отже, матеріали даної справи не містять будь-яких даних про завчасне повідомлення ОСОБА_1 про дату, час і місце судового засідання, внаслідок чого він був позбавлений права надати пояснення, докази, заявляти клопотання тощо.

Статтею 62 Конституції України, зокрема, передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі "Кобець проти України" (з урахуванням первісного визначення принципу "поза розумним сумнівом" у справі "Авшар проти Туреччини") доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

За таких обставин, постанова судді місцевого суду не може залишатися в силі та підлягає скасуванню, а провадження в справі щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України - закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.

Зважаючи на викладене, апеляційний суд дійшов остаточного висновку про задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 294 КпАП України, Київський апеляційний суд -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу адвоката Харченка Сергія Вікторовича, який діє у захист прав і законних інтересів ОСОБА_1 , - задовольнити.

Постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 25 червня 2020 року щодо ОСОБА_1 - скасувати.

Провадження в справі щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України - закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду В. В. Д з ю б і н