Постанова

Іменем України

29 липня 2020 року

м. Київ

справа № 761/15415/19

провадження № 61-2443св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - приватне акціонерне товариство «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Селівончик Андрій Ігорович, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 вересня 2019 року, ухвалене в складі судді Рибака М. А. та постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня

2019 року, прийняту в складі колегії суддів: Олійника В. І., Желепи О. В., Кулікової С. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України»

(далі - ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України», МАУ) про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що з 22 липня 2013 року він працював на посаді бортпровідника дирекції обслуговування

ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України». 01 березня 2019 року відповідачем видано наказ № 206/п, яким його звільнено із займаної посади за прогул без поважних причин на підставі пункту 4

статті 40 Кодексу законів про працю України ( далі - КЗпП України). Він не погоджується із вказаним наказом, оскільки при його прийнятті не враховано ту обставину, що під час відсутності на роботі він перебував на лікарняному та надав листок непрацездатності.

Зазначав, що йому необхідно було видалити з правої кисті метало-фіксатори, тому 12 листопада 2018 року він звернувся до лікаря ортопеда-травматолога за консультацією. Про відсутність на роботі повідомив безпосереднього керівника та згодом надав копії лікарняних листів за період з 16 листопада 2018 року по 26 листопада 2018 року, з 27 листопада 2018 року по 29 листопада 2018 року та з 30 листопада 2018 року

по 12 грудня 2018 року. Зазначені лікарняні листи були направлені відповідачу.

Натомість актом службового розслідування від 03 січня 2019 року було встановлено, що 14 листопада 2018 року він надав до дирекції листок непрацездатності серії АДМ № 764829 за період з 12 листопада 2018 року по 15 листопада 2018 року, який за результатами його візуального огляду вказує на можливість фальсифікації.

Стверджував, що відповідач порушив місячний строк для застосування до нього дисциплінарного стягнення, передбачений статтею 148 КЗпП України, оскільки спірний листок непрацездатності відповідачем отримано

14 листопада 2018 року, акт про проведення внутрішнього службового розслідування складено 29 грудня 2018 року, а наказ про звільнення видано лише 01 березня 2019 року.

За таких обставин просив суд:

скасувати наказ ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» від 01 березня 2019 року № 206/п про його звільнення з посади бортпровідника дирекції обслуговування ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України»;

поновити його на посаді бортпровідника дирекції обслуговування ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України»;

стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19 вересня

2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову в частині скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та не доведені позивачем.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 вересня 2019 року залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що при звільнення позивача не було допущено порушень трудового законодавства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

03 лютого 2020 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат

Селівончик А. І., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року, ухваливши нове судове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами неповно з`ясовано обставини справи, висновки не відповідають фактичним обставинам, що призвело до ухвалення необґрунтованих судових рішень.

Стверджував, що про підроблення листка непрацездатності йому не було відомо, а відповідач, провівши службове розслідування 16 листопада

2018 року, відповідний акт склав лише 29 грудня 2018 року. Крім того, після проведення службового розслідування до нього не було застосовано жодного дисциплінарного стягнення, не відібрано пояснень по даному факту, він продовжував працювати у звичайному режимі, а звільнений з роботи був із порушенням вимог статті 148 КЗпП України лише 01 березня

2019 року, тобто більше ніж через місяць після виявлення проступку.

Вважав, що невідповідність висновків судів щодо фактичної дати, коли відповідачу стало відомо про обставини, які стали підставою для винесення оскаржуваного наказу, призвело до прийняття необґрунтованого рішення .

Суди попередніх інстанції не звернули увагу на ту обставину, що відповідно до планового графіку він мав запланований рейс 12 листопада 2018 року та 14 листопада 2018 року о 20-45 год, а тому 13 листопада 2018 року не мав знаходитися на роботі. При цьому посилаючись на Правила «Планування робочого часу, часу відпочинку та відпусток екіпажів пасажирського салону» стверджував, що не повинен був приступати до виконання обов`язків на борту повітряного судна, маючи травму кисті руки.

Відповідач, вирішуючи питання притягнення його до дисциплінарної відповідальності, не виконав вимоги, передбачені статтями 147-149 КЗпП України, зокрема, не відібрав письмові пояснення, а при обранні виду стягнення не враховував ступінь тяжкості вчиненого проступку та заподіяної шкоди, не вказав які саме негативні наслідки мала для відповідача відсутність позивача на роботі з 12 по 14 листопада 2018 року.

Крім того, в порушення вимог статті 43 КЗпП України його звільнено без попередньої згоди первинного профспілкового органу.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У березні 2020 року ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України», в інтересах якого діє адвокат Шаповал І. О., подано до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просив залишити без задоволення касаційну скаргу, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року залишити без змін.

Звертає увагу на ту обставину, що касаційна скарга не містить вказівок на те, які саме норми матеріального права були неправильно застосовані та які норми процесуального права порушені судами попередніх інстанцій. Викладені в касаційній скарзі доводи були предметом дослідження як в суді першої так і апеляційної інстанцій.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2020 року поновлено строк на касаційне оскарження та відкрито касаційне провадження. Витребувано справу № 761/15415/19 із Шевченківського районного суду м. Києва, яка надійшла до Верховного Суду у березні 2020 року.

Фактичні обставини справи встановлені судами

Судами встановлено, що із 22 липня 2013 року позивач працював на посаді бортпровідника дирекції обслуговування ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України».

Встановлено матеріалами справи та визнається сторонами, що ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці 12, 13, 14 та 15 листопада 2018 року.

Суди встановили, що позивач надав роботодавцю листок непрацездатності серії АДМ № 764829 , виданий ТОВ «Клініка «Інтер», згідно якого він був звільнений від роботи у зв`язку із загальним захворюванням у період

від 12 листопада 2018 року до 14 листопада 2018 року.

Також суди встановили, що 14 листопада 2018 року ОСОБА_1 склав службову записку, в якій зазначив, що із 12 по 14 листопада перебував на лікарняному і вся інформація щодо лікарняного перебуває в лікарні.

29 грудня 2018 року відповідачем було складено акт про результати внутрішнього службового розслідування за № 07.2-15-1829, згідно з яким встановлено, що листок непрацездатності серії АДМ № 764829 , виданий

ТОВ «Клініка «Інтер» ОСОБА_1, містить ознаки підроблення та вирішено звернутися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення.

09 січня 2019 року відповідач звернувся із заявою про злочин до відділення поліції аеропорту «Бориспіль» щодо підробки листка непрацездатності серії АДМ № 764829 .

01 березня 2019 року від відділення поліції в Аеропорту «Бориспіль» Головного управління Національної поліції України в Київській області на адресу позивача надійшло повідомлення від 01 березня 2019 року за № 422/109/1002/1/02-2019, згідно якого за заявою МАУ внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019110110000007 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною четвертою статті 358 Кримінального кодексу України (далі - КК України). В ході досудового розслідування було призначено технічну експертизу та із висновку експерта № 8-4/77 від 25 січня 2019 року встановлено, що листок непрацездатності із серійним номером АДМ № 764829, виданий 12 листопада 2018 року на ім`я ОСОБА_1 , не відповідає за способом друку аналогічним документам, які видаються уповноваженими органами Міністерства охорони здоров`я України.

01 березня 2019 року віце-президентом компанії МАУ з льотної роботи на ім`я президента авіакомпанії складено службову записку про звільнення ОСОБА_1 з роботи за прогул.

01 березня 2019 року наказом № 206/п позивача було звільнено із посади бортпровідника дирекції обслуговування ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» на підставі пункту четвертого частини першої статті 40 КЗпП України за прогул без поважних причин.

Наказом від 18 липня 2019 року до наказу від 01 березня 2019 року № 206/п внесено зміни та до слів «без поважних причин» додано: «у період

з 12 листопада 2018 року по 15 листопада 2018 року».

05 березня 2019 року профспілковий комітет МАУ надав згоду на розірвання трудового договору за пунктом четвертим статті 40 КЗпП України із бортпровідником дирекції обслуговування на борту ОСОБА_1 .

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) (тут і далі в редакції Кодексу на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої-п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною другою статті 147 КЗпП України передбачено, що звільнення - це дисциплінарне стягнення, яке може бути застосоване до працівника за порушення трудової дисципліни.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано стягнення у строки та в порядку, встановленими статтями 148, 149

КЗпП України.

Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Згідно статті 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Пунктом 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» передбачено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40 і пункт 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149

КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

У відповідності до пункту 24 цієї постанови, прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник (частина перша статті 43 КЗпП України).

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили із того, що зазначена відповідачем підстава для звільнення позивача з роботи є обґрунтованою і порушення порядку звільнення в межах заявлених позовних вимог не встановлено.

Отже вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що позивач був відсутнім на роботі з 12 листопада 2018 року до 15 листопада 2018 року та не виконував свої посадові обов`язки, про що було складено відповідний акт, наданий позивачем листок непрацездатності є підробленим, а інших доказів поважності причин відсутності на роботі у ці дні ОСОБА_1 суду не надав, тобто допустив прогул без поважних причин, а тому у відповідача були правові підстави припинити з ним трудові правовідносини та звільнити його з посади на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України.

За таких обставин правильними є висновки судів про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги щодо порушення відповідачем вимог статті 43 КЗпП України при звільненні, підлягають відхиленню, оскільки як встановлено з матеріалів справи 05 березня 2019 року профспілковий комітет МАУ розглянув подання президента авіакомпанії «Міжнародні авіалінії України» від 01 березня 2019 року та надав свою згоду на розірвання трудового договору із ОСОБА_1 .

Вказане не суперечить висновкам викладеним у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня

2019 року у справі № 336/5828/16 (провадження № 61-30894сво18) про те, що відсутність відповідного рішення профспілкового органу на час звільнення працівника сама по собі не є безумовною підставою для його поновлення на роботі.

Щодо доводів заявника про те, що відповідач, вирішуючи питання притягнення його до дисциплінарної відповідальності, не виконав вимоги, передбачені статтею 149 КЗпП України, зокрема, не зажадав відібрати письмові пояснення, касаційний суд зазначає наступне.

Судами встановлено, що 14 листопада 2018 року ОСОБА_1 складено службову записку, в якій він пояснив причини своєї відсутності на роботі з 12 по 14 листопада 2018 року.

Крім того Верховний Суду України у постанові від 19 жовтня 2016 року в справі № 6-2801цс15 вказав, що невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.

Оскільки відповідачем надано суду першої інстанції докази відсутності

ОСОБА_1 на роботі у період із 12 до 15 листопада 2018 року, а позивач не довів поважності причин своєї відсутності на роботі у ці дні, то доводи заявника про порушення роботодавцем вимог статті 149 КЗпП України при застосуванні до нього дисциплінарного стягнення, на правильність вирішення спору судами попередніх інстанцій не впливають.

Довідці лікаря про отриману ОСОБА_1 консультацію 12 листопада

2018 року суди попередніх інстанцій надали відповідну оцінку.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Суди першої й апеляційної інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, та касаційний суд погоджується зі їх висновками по суті вирішення справи.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки суд першої інстанції та апеляційний суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для її вирішення, ухвалили судові рішення із правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401

ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду - без змін.

Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Селівончик Андрій Ігорович, залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта