ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5089/20 Справа № 201/13740/18 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О. А. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2020 року                Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду області в складі:

головуючого         -        Лаченкової О.В.

суддів         -        Варенко О.П., Городничої В.С.

при секретарі         -        Василенко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,

на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 березня 2020 року

по справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Приватний нотаріус Дніпропетровського нотаріального округу Іванютін-Сандомирський Леонід Григорович про визнання договору позики неукладеним, -

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2019 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Приватний нотаріус Дніпропетровського нотаріального округу Іванютін-Сандомирський Леонід Григорович про визнання договору позики неукладеним.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 березня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_2 ,  ОСОБА_3 ,  ОСОБА_4 , третя особа: Приватний нотаріус Дніпропетровського нотаріального округу Іванютін-Сандомирський Леонід Григорович про визнання договору позики неукладеним - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 березня 2020 року та постановити нову, якою задовольнити його заяву про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Приватний нотаріус Дніпропетровського нотаріального округу Іванютін-Сандомирський Леонід Григорович про визнання договору позики неукладеним.

Відзивів на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 березня 2020 року від інших учасників справи до суду не надходило.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 10 березня 2020 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову шляхом заборони (зупинення) реалізації нерухомого майна, в тому числі заборонити (зупинити) реалізації в порядку, передбаченому Порядком реалізації арештованого майна.

В обґрунтування своєї заяви він зазначає, що існує очевидна небезпека заподіяння значної шкоди, в тому числі і матеріальної, правам, свободам та інтересам позивача ОСОБА_1 та невжиття заходів забезпечення позову в даному випадку може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист, поновлення порушених прав або інтересів позивача, адже станом на час звернення із заявою про забезпечення позову у Державного підприємства “СЕТАМ” є підстави для реалізації арештованого вище майна у порядку, визначеному нормами чинного законодавства, оскільки визначені дати проведення електронних торгів на 25.03.2020 року та 27.03.2020 року.

Відповідно до ст.149 ЦПК України суд за заявою сторони має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно утруднити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття таких заходів може істотно утруднити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в пунктах 1, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" зазначено, що єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі; розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

З матеріалів справи вбачається, що в заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 не обґрунтовано необхідність забезпечення позову таким шляхом, який зазначено у заяві (заборони вчиняти певні дії) та не зазначено, яким чином може сприяти виконанню рішення суду вказані заходи забезпечення позову й не надано документи, які б свідчили про те, що дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що предметом позовних вимог є визнання договору позики недійсним, а тому вжиття такого виду заходу забезпечення позову як заборона вчиняти певні дії, що майна позивача, не є співмірним із заявленими позивачем вимогами.

       Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що заява про забезпечення позову немотивована та до неї не додані додаткові документи та інші докази, що підтверджують необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб, як зазначено у заяві й у разі застосуванням зазначеного вище заходу забезпечення позову можуть бути порушені й інтереси інших осіб.

Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянта, що заява позивача є достатньо обґрунтованою для забезпечення позову та підтверджена доказами, а саме, фотокопією з інтернет ресурсу, відповідно до яких Державним підприємством “СЕТАМ” виставлено на торги належне ОСОБА_1 на праві власності майно, що спростовує посилання суду першої інстанції, що заявником будь-яких належних доказів не надано, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки в заяві про забезпечення позову містяться лише загальні міркування та припущення заявника стосовно того, що існує велика ймовірність відчуження цього майна на користь третіх осіб або здійснення інших дій, що значно зменшить вартість майна, що є не достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, так як особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Потенційна можливість вчинення відповідачем дій про які зазначено у заяві, без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення в оскарженій частині – не встановлено, а тому апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвалу суду – без змін.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.

       Керуючись ст.ст. 149, 150, 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 березня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

       Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді О.П.Варенко

В.С.Городнича