Ухвала

29 липня 2020 року

м. Київ

справа № 524/378/17

провадження № 61-21241св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 15 травня 2019 року у складі судді Нестеренка С. Г. та постанову Полтавського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Триголова В. М., Лобова О. А., Дорош А. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що 15 жовтня 2007 року між банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір за № 1/KVN7-10-07, згідно якого позивач надав відповідачеві кошти у сумі 29 025,00 доларів США строком до 08 жовтня 2022 року зі сплатою 15% річних. Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком та відповідачем ОСОБА_2 08 жовтня 2007 року було укладено іпотечний договір, за яким ОСОБА_2 передав в іпотеку банку нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 . 15 жовтня 2007 року між банком та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 1KVN7-Р, згідно якого ОСОБА_3 зобов`язувалася перед позивачем відповідати за виконання ОСОБА_2 зобов`язань, що виникли з кредитного договору в повному обсязі. Однак взяті на себе зобов`язання відповідач не виконував, загальний розмір заборгованості станом на 21 вересня 2016 року становив 156 796 грн, з них: строкова заборгованість по основному боргу кредиту 3 192,29 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ гривні до долара США 82 377,87 грн; прострочена заборгованість за кредитним договором 398,23 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ гривні до долара США 10 276,52 грн; заборгованість по відсоткам 31,42 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ гривні до долара США 810,81 грн; нараховані за простроченими відсотками 562,58 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ гривні до долара США 14 517,66 грн; загальна сума пені 48 813,14 грн.

Банк просив стягнути у солідарному порядку з відповідачів заборгованість за кредитним договором від 15 жовтня 2007 року №1/KVN7-10-07 в сумі 156 796 грн. та судові витрати в розмірі 2 352, 94 грн.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 10 вересня 2018 року було замінено позивача ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», як кредитора, його правонаступником Стрижаком С. В. та визнано його позивачем по справі. Одночасно було залучено до участі у справі третьою особою ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 остаточно просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку на його користь заборгованість за кредитним договором в сумі 243 986,01 грн та судові витрати.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 15 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення обґрунтовано тим, що заявлені ОСОБА_1 вимоги є необґрунтованими, оскільки останній скористався своїм правом, передбаченим договором іпотеки, зареєструвавши право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку», тобто вирішив питання шляхом позасудового врегулювання спору на підставі договору, а тому правові підстави для стягнення суми заборгованості за договором позики, яка залишилася після реалізації предмета іпотеки, відсутні, оскільки такі вимоги є недійсними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У листопаді 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 листопада 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

У грудні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 липня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки зобов`язання сторін за кредитним договором не припинилися, а передача предмету іпотеки не забезпечила повне погашення заборгованості перед кредитором. Крім того, судами невірно застосовано норми Закону України «Про іпотеку», не враховано положення спірного договору, що передбачають можливість погашення майнових вимог іпотекодержателя за рахунок майна іпотекодавця, яке не є предметом іпотеки, судами помилково не враховано звіт про вартість іпотечного майна.

Відзив на касаційну скаргу сторонами не подано

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів вважає за необхідне зупинити провадження у справі, виходячи з наступного.

Ухвалою Верховного Суду від 25 лютого 2020 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 916/3146/17 за позовом публічного акціонерного товариства «Імексбанк» (далі - ПАТ «Імексбанк») до товариства з обмеженою відповідальністю «Україна», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, товариство з обмеженою відповідальністю «Галіот», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Ренталс», ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів, за касаційною скаргою ПАТ «Імексбанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Імексбанк» на рішення Господарського суду Одеської області від 04 липня 2019 року та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28 жовтня 2019 року.

Ухвалу обґрунтовано необхідністю відступити від правових висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 759/6703/16-ц, провадження № 61-22462св18, від 27 лютого 2019 року у справі № 643/18466/15-ц, провадження № 61?19014св18, від 27 лютого 2019 року у справі № 263/3809/17, провадження №61-39107св18, від 17 квітня 2019 року у справі № 204/7148/16 ц, провадження № 61-43694св18, від 20 листопада 2019 року у справі № 295/795/19, провадження № 61-12137св19 щодо застосування при вирішенні спорів, які виникли на підставі кредитних правовідносин, частини четвертої статті 36 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання основного зобов`язання боржником-фізичною особою є недійсними, якщо інше не визначено договором іпотеки чи договором про надання кредиту, чи договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Оскільки колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки або застави шляхом визнання за кредитором права власності на нього кредитор не втрачає права вимоги до боржника щодо одержання задоволення порушеного основного зобов`язання за рахунок іншого виду забезпечення, нею зазначено про необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду.

Аналіз ухвали Верховного Суду від 25 лютого 2020 року у справі № 916/3146/17 свідчить, що оскаржувані судові рішення у цій справі та оскаржені судові рішення у справі, яку передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, ухвалені у подібних правовідносинах.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 17 березня 2020 року зазначену справу № 916/3146/17, провадження № 12-15гс20 прийнято до розгляду.

Пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України встановлено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу, до закінчення перегляду справи в касаційному порядку.

Частиною другою статті 415 ЦПК України передбачено, що процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.

Оскільки справа у подібних правовідносинах передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, суд вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у справі, що переглядається, до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 916/3146/17, провадження № 12-15гс20.

Керуючись пунктом 10 частини першої статті 252, пунктом 14 частини першої статті 253, статтею 260 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Зупинити касаційне провадження у справі № 524/3789/17, провадження № 61-21241св19, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси Кредит», про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 15 травня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року, до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 916/3146/17, провадження № 12?15гс20.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович