У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
15.04.10 Справа №5/112-Б-09
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Антонік С.Г. судді Кричмаржевський В.А. , Мойсеєнко Т. В.
при секретарі Лоли Н.О.
за участю представників:
- кредитора - Публічного акціонерного товариства "ЕРСТЕ БАНК", м.Київ – Харитонової М.М. (за довіреністю)
- боржника - не з"явився
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ЕРСТЕ БАНК", м.Київ
на постанову господарського суду Херсонської області від 14.12.2009 року
у справі № 5/112-Б-09
про банкрутство Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер – НОМЕР_1), м. Херсон
Установив:
З огляду на приписи статті 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" боржником - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер – НОМЕР_1), м. Херсон, подано заяву про порушення справи про банкрутство.
Господарський суд Херсонської області 06.11.2009р. порушив провадження у справі № 5/112-Б-09.
За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство по суті викладених у ній доводів господарський суд Херсонської області (суддя Ситюк В.Г.) в порядку статті 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" постановою від 14.12.2009р. визнав боржника - приватного підприємця ОСОБА_2 банкрутом, відкрив ліквідаційну процедуру та призначив ліквідатора.
В обґрунтування такого висновку суд послався на статті 47 та 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, кредитор боржника – Публічне акціонерне товариство "ЕРСТЕ БАНК", м.Київ, оскаржило її до Запорізького апеляційного господарського суду, вважає безпідставним порушення справи про банкрутство Приватного підприємця ОСОБА_2, оскільки заборгованість у боржника перед банківськими установами виникла не як у приватного підприємця, а як у фізичної особи, громадянина. А справи про банкрутство можуть порушуватися лише відносно боржника - суб"єкта підприємницької діяльності. На думку заявника розмір безспірних грошових вимог кредитора – ФОП ОСОБА_3 – 161.380,61грн. є меншим, аніж передбачено законом – не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку. Заборгованість боржника перед ФОП ОСОБА_4 у розмірі – 50.000грн. не є безспірною, оскільки не підтверджена документальними доказами щодо передачі вказаних коштів.
Просить оскаржувану постанову скасувати та припинити провадження у справі.
Представник заявника апеляційної скарги підтримав доводи та заперечення, що викладені в апеляційній скарзі.
Боржник та ліквідатор у судове засідання не з"явилися, надіслали клопотання про відкладення розгляду справи у зв"язку з хворобою та відрядженням.
Колегія суддів з цього приводу вважає за необхідне зазначити про наступне.
В силу статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право <…> брати участь в господарських засіданнях <…>. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Апеляційна інстанція зауважує, що відкладення на підставі статті 77 ГПК України розгляду справи у разі нез’явлення сторони або його представника за викликом господарського суду є правом, а не обов"язком суду, і використовується ним тоді, коли причини неявки є поважними та обґрунтованими, і неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні. Якщо ж суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення, він вправі, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.
Достатність матеріалів для розгляду справи дає можливість апеляційному господарському суду переглянути справу за відсутності вищезгаданих осіб.
Крім того, боржником та ліквідатором не надані документальні докази на підтвердження заявлених клопотань.
Відтак колегія суддів клопотання залишає без задоволення.
Обговоривши доводи банку та його представника, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваної постанови, колегія суддів знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до преамбули та статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів. Неплатоспроможність – неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами … Боржник - суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами …
Відповідно до приписів статті 53 Цивільного кодексу України фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.
Стаття 47 Закону про банкрутство передбачає загальні положення про банкрутство суб’єкта підприємницької діяльності – громадянина.
Згідно з частиною 2 статті 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд громадянином-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами.
Відповідно до частини 4 статті 48 вказаного Закону, якщо у встановлений частиною другою цієї статті строк громадянин-підприємець не подав доказів задоволення вимог кредиторів і в зазначений строк не укладено мирової угоди, господарський суд визнає громадянина – підприємця банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.
Стаття 1 Закону про банкрутство визначає, що боржник - суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.
Із викладених норм діючого законодавства про банкрутство вбачається, що справа про банкрутство може бути порушена лише відносно суб'єкта підприємницької діяльності (у тому числі відносно фізичної особи, що має такий статус та зареєстрована в установленому законом порядку).
При цьому, з урахуванням положень ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство - підстави для порушення справи про банкрутство, - однією із умов порушення та здійснення провадження у справі є наявність у такого боржника, саме як у суб'єкта підприємницької діяльності, в обов'язковому порядку незадоволених протягом визначеного в Законі про банкрутство строку грошових зобов'язань перед кредиторами.
Тобто, вимоги кредиторів, що покладаються в основу кредиторських вимог у заяві про порушення справи про банкрутство боржника-фізичної особи, мають бути пов'язані із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.
Як визначив господарський суд першої інстанції, загальна кредиторська заборгованість у приватного підприємця ОСОБА_2 за кредитними договорами перед банківськими установами, договорами позики та поруки становить – 2.042.420,70 грн.
Але слід зазначити, що перед банківськими установами, у тому числі перед заявником апеляційної скарги - ПАТ "ЕРСТЕ БАНК", м.Київ, заборгованість існує не як у суб"єкта підприємницької діяльності, а як у фізичної особи. Кредитні договори укладалися банками з однієї сторони та громадянкою (не суб"єктом підприємництва) ОСОБА_2 – з іншої.
Згідно з наявними у матеріалах справи кредитними договорами отримані кошти були спрямовані на споживчі цілі та поточні потреби громадянки (а не приватного підприємця) ОСОБА_2, а не на розвиток (підтримку) своєї підприємницької діяльності.
Аналогічна ситуація склалася і з договорами позики, що укладені між фізичними особами, а не підприємцями.
Також слід зазначити, що відповідно до статті 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.06.2009р. у справі № 2-21/2727-2009р. з приватного підприємця ОСОБА_2 на користь приватного підприємця ОСОБА_3 стягнуто 161.380,61грн. Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.09.2009р. це рішення залишено без змін.
Відповідно до статті 85 ГПК України у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.
Таким чином, оскільки рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.06.2009р. у справі № 2-21/2727-2009р. набрало чинності 10.09.2009р., то трьохмісячний строк (стаття 6 Закону про банкрутство), який визначив законодавець з метою задоволення боржником безспірних вимог, ще не минув. Цей строк закінчується 11.12.2010р.
Тобто, вищевикладене свідчить про те, що боржником у заяві про порушення провадження у справі про банкрутство від 27.10.2009р. за вих.№23-27/10/09 борг перед ОСОБА_3 у розмірі – 161.380,61грн. вказано передчасно – без дотримання визначеного у ч.3 статті 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" строку.
Крім того, вказана боржником заборгованість за договорами позики не є безспірною, оскільки у матеріалах справи відсутні жодні документальні докази про фактичне передавання позичальниками коштів боржникові.
Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_2 на праві власності належать три квартири (одно-, дво- та трикімнатна) у місті Херсоні, автомобіль "Тойота-РАВ-4", причіп "Степок" (т.1 а.с. 73, 137), але у даному випадку не проведена незалежна експертна оцінка наявного майна, відсутні документи з бюро технічної інвентаризації, які б засвідчили наявність іншого нерухомого майна у боржника.
Херсонська регіональна філія ДП "Центр Державного земельного кадастру" надала довідку, де зазначено, що земельних ділянок у власності ОСОБА_2 в межах Херсонської області немає, але це не свідчить про те, що у боржника відсутня земельна ділянка в іншій місцевості – за межами Херсонської області. Ці відомості не витребувані в установленому порядку.
Оскільки застосування процедури банкрутства можливе лише до фізичних осіб, що здійснюють підприємницьку діяльність, то вимоги, що випливають з особистих зобов'язань, а також інші вимоги особистого характеру підставами для порушення провадження у справі про банкрутство щодо ФОП відповідно до статей 47-48 Закону про банкрутство бути не можуть.
Враховуючи наведені обставини справи, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом не був проаналізований склад визначених боржником в заяві про порушення провадження у справі кредиторських вимог та їм не була надана належна правова оцінка, а відповідні докази, що надані на підтвердження таких вимог та обставин, і наявні у матеріалах справи, не були досліджені та оцінені, як того вимагають приписи ч.1 статті 43 ГПК України.
З огляду на викладене колегія суддів не вбачає підстав для здійснення провадження у даній справі стосовно ФОП ОСОБА_2, оскільки відсутні докази того, що кредиторські вимоги банків складають зобов"язання, які виникли між банками та боржником саме як суб'єктом підприємницької діяльності, а отже, відсутні визначені законом підстави для визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою, передбаченою статтями 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Колегія суддів зауважує, що місцевим господарським судом при порушенні справи про банкрутство кредитори чи їх представники, яких при зверненні із заявою боржник зазначив у заяві, не викликались у судове засідання, ухвала про порушення провадження у справі про банкрутство від 06.11.2009р. вказаним сторонам у справі не надсилалась, що також може бути окремою підставою для скасування судового акту.
Господарським судом першої інстанції не встановлено, що вартості наявного майна боржника недостатньо для задоволення грошових вимог кредиторів та в порушення статті 43 ГПК України відсутні посилання на документи, які ці висновки підтверджують. Оцінка наявного майна суб"єкта господарювання, який ліквідується, передбачена ч.5 статті 60 Господарського кодексу України. Лише після оцінки у встановленому законодавством порядку вартості наявного майна боржника у повному обсязі можливо з"ясувати питання про недостатність вартості майна боржника для задоволення вимог кредиторів.
Колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи та проаналізувавши цю справу, дійшла наступного висновку: кінцева мета ОСОБА_2 полягає в тому, щоб шляхом визнання її банкрутом і подальшої ліквідації як суб"єкта підприємницької діяльності, уникнути виконання зобов"язань перед кредиторами, особливо перед банківськими установами.
Відтак судді апеляційної інстанції дійшли висновку, що постанова господарського суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом прийнята при неповному дослідженні матеріалів справи, неповному встановленню обставин справи, без урахування зазначених вище норм законодавства, а отже є такою, що підлягає скасуванню, а провадження у справі - припиненню (пункт 1 частини 1 статті 80 ГПК України ).
Керуючись п.1 ч.1 статті 80, статтями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд -
Постановив:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ЕРСТЕ БАНК", м.Київ, задовольнити.
Постанову господарського суду Запорізької області від 14.12.2009 року у справі № 5/112-Б-09 скасувати.
Провадження у справі припинити.
Головуючий суддя Антонік С.Г.
судді Кричмаржевський В.А.
Мойсеєнко Т. В.