ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.07.2020Справа № 910/7203/19

За позовом Дочірнього підприємства "Барва-Авто" Товариства з обмеженою відповідальністю "Барва"

(м. Мукачеве)

До Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (м. Київ)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача

Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик" (м. Київ)

Про визнання дій незаконними та стягнення збитків

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники учасників справи:

Від позивача: Нагаївська Н.В.

Від відповідача: Музичук Л.В.

Від третьої особи: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство "Барва-Авто" Товариства з обмеженою відповідальністю "Барва" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про:

- визнання незаконними дій відповідача щодо відмови в розпорядженні коштами на рахунку позивача;

- стягнення 15.124,98 євро та 428.227,23 грн. збитків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.19. відмовлено в задоволенні клопотання Дочірнього підприємства "Барва-Авто" Товариства з обмеженою відповідальністю "Барва" про відстрочення йому сплати судового збору за подачу позовної заяви, залишено без руху позовну заяву, встановлено строк на усунення недоліків позовної заяви п`ять днів з дня вручення цієї ухвали, встановити спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом: подання належних доказів сплати судового збору; зазначення про наявність у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.19. постановлено позовну заяву Дочірнього підприємства "Барва-Авто" Товариства з обмеженою відповідальністю "Барва" до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання дій незаконними та стягнення збитків вважати неподаною та повернути заявнику.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.19. ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.07.19. у справі № 910/7203/19 скасовано та передано справу до суду першої інстанції щодо вирішення питання про прийняття позову.

З підстав, викладених в ухвалі Господарського суду міста Києва від 16.12.19., відмовлено в задоволення клопотання заявника про відстрочення йому сплати судового збору за подачу позовної заяви, позовну заяву залишено без руху, встановлено строк на усунення недоліків та спосіб їх усунення.

До суду надійшли документи на виконання вимог вказаної ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.20. відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 11.02.20.

30.01.20. відповідачем подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві.

Також Фондом гарантування вкладів фізичних осіб подано клопотання про залучення до участі в даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.20. залучено до участі в даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик".

11.02.20. за участі представників сторін судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні на 03.03.20.

28.02.20. позивачем подано відповідь на відзив.

03.03.20. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на тридцять днів, оголошення перерви до 09.04.20. та встановлення третій особі строку на подання пояснень 10 днів з дня отримання від позивача копії позовної заяви.

Доказів направлення третій особі копії позовної заяви позивачем не подано, письмові пояснення від третьої особи не надходили, учасники судового процесу в судове засідання 09.04.20. не з`явились, з огляду на що ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.20. відкладено підготовче засідання на 28.05.20.

28.05.20. за участі представників позивача та відповідача судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті на 11.06.20.

11.06.20. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви до 14.07.20.

Позивачем в судовому засіданні 14.07.20. підтримано свої позовні вимоги, відповідач проти позову заперечував.

Третя особа явку свого повноважного представника в судове засідання 14.07.20. не забезпечила.

Наразі, за висновками суду, неявка третьої особи не перешкоджає розгляду справи по суті в судовому засіданні 14.07.20.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 14.07.20. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

При складанні повного рішення судом враховано перебування судді Ващенко Т.М. у відпустці з 24.07.20. по 29.07.20.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Барва-Авто" Товариства з обмеженою відповідальністю "Барва" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про:

- визнання незаконними дій відповідача щодо відмови в розпорядженні коштами на рахунку позивача;

- стягнення 15.124,98 євро та 428.227,23 грн. збитків.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним:

05.04.16. третю особу віднесено до категорії неплатоспроможних та запроваджено тимчасову адміністрацію. 05.04.16. на рахунок позивача надійшли кошти від контрагента в сумі 9828,00 євро. Листом від 21.04.16. позивач повідомив уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації третьої особи про те, що означені кошти надійшли помилково та провив їх повернути відправнику, однак отримав відмову, яка за твердженням позивача, є незаконною.

Позивач вказує, що претензією від 05.10.16. його контрагент звернувся до позивача з вимогою повернути означені 9828,00 євро та нараховану на них суму пені в розмірі 1655,98 євро, а всього 11.483,95 євро.

Суму пені в розмірі 1655,98 євро, а також кошти, які надійшли на рахунок позивача після введення тимчасової адміністрації в сумі 13.469,00 євро (11.012,00 євро + 2.457,00 євро) та 428.227,23 грн (кошти зараховані від продажу валюти 209.653,35 грн + 218.573,88 грн.) позивач вважає завданими йому збитками, які, на його думку, на підставі приписів ст. ст. 22 ЦК України підлягають стягненню саме з відповідача.

30.01.15. між позивачем (Клієнт) та третьою особою (Банк) було укладено Договір № 26004001161852 банківського рахунку юридичної особи, за умовами якого позивачу відкрито поточний рахунок.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 05 квітня 2016 року № 234 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05 квітня 2016 р. № 463 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", згідно із яким розпочато процедуру виведення ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК" з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 05 квітня 2016 р. до 04 травня 2016 р. включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК", визначені статтями 37-39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Костенку Ігорю Івановичу строком на один місяць з 05 квітня 2016 р. до 04 травня 2016 р. включно.

Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 21 квітня 2016 р. № 560 відповідно до якого продовжено строки тимчасової адміністрації в ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК" з 05 травня 2016 р. до 04 червня 2016 р. включно.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 02 червня 2016 року № 46-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію "КБ "ХРЕЩАТИК" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 03 червня 2016 року № 913, "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК" з 06 червня 2016 року до 05 червня 2018 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК", визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Костенку Ігорю Івановичу на два роки з 06 червня 2016 року до 05 червня 2018 року включно.

На підставі пункту 2 частини п`ятої статті 12, частини першої статті 35, частини п`ятої статті 44, частини третьої статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі-Фонд) прийняла рішення від 24 травня 2018 року № 1452 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК" строком на два роки з 06 червня 2018 року до 05 червня 2020 року включно.

На підставі рішення Правління Національного банку України від 18 червня 2019 року № 415-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ КБ «Хрещатик» виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення №1548 від 19 червня 2019 року про здійснення процедури ліквідації протягом двох років з 20 червня 2019 року до 19 червня 2021 року включно.

Лист позивача до відповідача від 21.04.16. не подано, з огляду на що в суду відсутня можливість дослідити його зміст та надати правову оцінку такому листу в цілому.

З відповіді Банку позивачу (лист № 30/1-03/1697 від 13.05.16.) вбачається, що Банк повідомив позивача, про те, що не можуть бути використаними кошти в сумі 9828,00 євро, які надійшли на розподільчий рахунок 05.04.16., та з яких 2.457,00 євро та гривневий еквівалент від обов`язкового продажу валюти в сумі 209.653,35 грн зараховані 25.04.16. на поточні рахунки позивача.

При цьому сам позивач вказує, що його було визнано кредитором в ліквідаційній процедурі третьої особи:

- на означені кошти в сумі 2.457,00 євро та гривневий еквівалент від обов`язкового продажу валюти в сумі 209.653,35 грн;

- на 218.573,88 грн отриманих коштів від продажу валюти євро 8328,00

- на 11.012,00 євро.

Тобто, на частину пред`явлених до стягнення в межах даної справи грошових коштів, кваліфікованих позивачем як збитки (13.469,00 євро (11.012,00 євро + 2.457,00 євро) та 428.227,23 грн (кошти зараховані від продажу валюти 209.653,35 грн + 218.573,88 грн.) позивача було визнано кредитором в ліквідаційній процедурі Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик".

Отже, оскільки позивач, внаслідок віднесення банку до категорії неплатоспроможних постановою Національного банку України від 05.04.2016 № 234 не втратив права на вказані грошові кошти, повернення яких підлягає у порядку, визначеному Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та визнаний кредитором в ліквідаційній процедурі Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик", відсутні обставини щодо зменшення майна позивача.

При цьому позивачем не доведено неможливості отримання коштів в ліквідаційній процедурі третьої особи, враховуючи, що процедуру ліквідації третьої особи продовжено до 19 червня 2021 року включно.

Щодо заявленої суми збитків в розмірі в розмірі 1655,98 євро пені, пред`явленої до сплати позивачу VIP-p Trading претензією (арк. справи 143-144 т. 1), то за матеріалами справи судом встановлено, що позивачем не подано доказів оплати вказаної суми на користь VIP-p Trading, що в свою чергу свідчить про відсутність обставин зменшення майна позивача.

Отже, позивачем не доведено понесення ним збитків.

Позивач стверджує про наявність протиправності дій відповідача щодо відмови в розпорядженні коштами на рахунку позивача, чим і було завдано йому збитків.

При цьому Дочірнє підприємство "Барва-Авто" Товариства з обмеженою відповідальністю "Барва" вказує, що кошти в сумі 2.457,00 євро та гривневий еквівалент від обов`язкового продажу валюти в сумі 209.653,35 грн надійшли на рахунок позивача після початку процедури виведення банку з ринку, а відтак, позивач був в праві розпоряджатись вказаними коштами на власний розсуд, посилаючись на положення п. 5 ч. 6 ст. 36 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (т. 2 арк. справи 3).

Щодо решти пред`явлених до стягнення грошових коштів позивачем не наведено доводів щодо незаконності дій відповідача щодо відмови в розпорядженні коштами на рахунку позивача.

Пунктом 5 ч. 6 ст. 36 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п`ятої цієї статті, не поширюється на зобов`язання банку щодо виконання операцій з виплати переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їхні рахунки з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Разом з тим, в позовній заяві позивач вказує, що звертався до відповідача саме з клопотанням про повернення таких коштів відправнику та з платіжним дорученням про перерахування коштів на рахунок VIP-p Trading (без подання доказів вказаного), а не виплати йому таких грошових коштів.

За викладеного суд дійшов висновку про відсутність протиправності дій відповідача щодо відмови в розпорядженні в розпорядженні коштами на рахунку позивача.

При цьому суд відзначає, що оскільки за змістом статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України застосування судом будь-якого способу судового захисту вимагає наявності такої сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу; порушення (невизнання або оспорювання) означеного права (інтересу) відповідачем; належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес і закріплення законом, то вимога позивача про визнання незаконними дій відповідача щодо відмови в розпорядженні коштами на рахунку позивача не є ефективним способом захисту, а судом надано правову оцінку діям Фонду щодо відмови позивачу розпорядитись коштами в сумі 2.457,00 євро та гривневий еквівалент від обов`язкового продажу валюти в сумі 209.653,35 грн (яка викладена у листі від 13.05.16. № 30/1-03/1697).

За викладеного в сукупності суд дійшов висновку, що позивачем не доведено понесення ним збитків, протиправності дій відповідача, як елементів складу цивільного правопорушення, за відсутності яких цивільно-правова відповідальність не настає.

Відповідно до частини 1 статті Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Згідно із п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способами захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Аналогічні норми містяться також в статті 20 Господарського кодексу України, якою встановлено, що кожний суб`єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків.

Застосування цього способу захисту визначається положенням ст. 22 ЦК і проводиться як у договірних зобов`язаннях (ст. 611 ЦК), так і в позадоговірних зобов`язаннях (гл. 82 ЦК), якщо порушенням цивільного права особи їй завдано майнову шкоду, призведено до збитків.

За приписами ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала в зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Визначення поняття збитків наводяться також у ч. 2 ст. 224 ГК України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України.

Обов`язковими умовами покладення відповідності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв`язку між діями особи та збитками, які складають об`єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Отже, зменшення майнових благ внаслідок неправомірних дій наступає об`єктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, як наслідок невиконання зобов`язань.

Обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв`язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов`язань - причиною. Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань (виключає його відповідальність).

Також судом досліджено долучену позивачем до матеріалів справи заяву свідка (т. 2 арк. справи 34 (зворотній бік), т. 2 арк. справи 35 та т. 2 арк. справи 52, 53) та встановлено, що означена заява є копією заяви свідка, яка стосується справи № 910/5000/18, з огляду на що не приймається судом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За вказаного в сукупності суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 30.07.20.

Суддя Т.М. Ващенко