Справа № 161/3127/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Івасюта Л. В.

Провадження № 22-ц/802/475/20 Категорія: 39   Доповідач: Бовчалюк З. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2020 року                                                 місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Бовчалюк З.А.,

суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К.,

з участю секретаря судового засідання Галицької І.П.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 січня 2020 року, 

                                          В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк” (надалі -АТ КБ “Приватбанк”) 02.03.2015р. звернулося в суд з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивує тим, що відповідачу ОСОБА_4 , згідно укладеного договору №VOB0GK0000000001 від 25.04.2008 року, було надано АТ КБ “ПриватБанк” кредит у розмірі 26732,50 доларів США терміном до 25.04.2023 року. ОСОБА_4 зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленими кредитним договором. Відповідно до договору, у випадку порушення зобов`язань за кредитним договором, ОСОБА_4 сплачує Банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме: видав відповідачу кредит у розмірі 26732,50 доларів США. В порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, ОСОБА_4 свої зобов`язання не виконав, а саме: не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та строки. У зв`язку із зазначеними порушеннями зобов`язань, оскільки відповідач у порушення норм Закону та умов договору не повертає кредит та кошти за користування кредитом, станом на 15.12.2014 року заборгованість за кредитним договором становила 16358,65 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом – 13610,99 доларів США, заборгованість по процентах за користування кредитом –1865,95 доларів США, заборгованість по комісії за користування кредитом – 16,39 доларів США, пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором – 71,23 доларів США, а також штрафи відповідно до умов кредитного договору: 15,86 доларів США – штраф (фіксована частина), 778,23 доларів США – штраф (процентна складова). В забезпечення виконання зобов`язання за Договором № VOB0GK0000000001 між АТ КБ «ПриватБанк» та фізичними особами ОСОБА_5 і ОСОБА_2 було укладено договори поруки.

Просить стягнути з відповідачів солідарно в користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 16358,65 доларів США, що за курсом 15.76 відповідно до службового розпорядження Національного Банку України від 15.12.2014 року складає 257812,34 грн. та 2578,12 грн. судового збору.

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 квітня 2015 року стягнуто солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 16358,65 доларів США , що за курсом 15.76 відповідно до службового розпорядження Національного Банку України від 15.12.2014 року становить 257812,34 грн.; судові витрати.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 січня 2019 року поновлено ОСОБА_2 строк звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення, заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 квітня 2015 року скасовано та призначено справу до розгляду .

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 січня 2020 року позов в даній справі задоволено частково.

Ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 15050,85 доларів США .

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 15050,85 доларів США .

Вирішено питання розподілу судових витрат.

В решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі, представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить скасувати це рішення в частині солідарного стягнення заборгованості з поручителів у зв`язку з неповним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушенням норм процесуального права.

Рішення суду в частині відмовлених позовних вимог жодною із сторін не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачу ОСОБА_4 , згідно укладеного договору № VOB0GK0000000001 від 25.04.2008 року, було надано АТ КБ “ПриватБанк” кредит у розмірі 26732,50 доларів США терміном до 25.04.2023 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язання за укладеним договором № VOB0GK0000000001 від 25.04.2008 року, 25.04.2008 року були укладенні договори поруки з поручителями ОСОБА_5 та ОСОБА_2 ..

27 лютого 2009 року між АТ «КБ ПриватБанк» та позичальником ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору № VOB0GK0000000001 від 25.04.2008 року. За змістом п.8.1 Додаткової угоди Банк зобов`язується надати позичальникові кредитні кошти шляхом: видачі готівки через касу на строк з 25-04-2008 р. по 25-04-2023р, включно, у вигляді не поновлювана лінія (далі - кредит) у розмірі 31450.00 доларів США на наступні цілі: у розмірі 26732,50 доларів США на придбання нерухомості у розмірі 518,00 доларів США на сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту, 185,00 доларів США - страхування майна, 129,50 доларів США - особисте страхування, а також у розмірі 4717,50 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного Договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,26% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0-00% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, винагорода за резервування ресурсів у розмірі 0,48% річних від суми зарезервованих ресурсів, і вигороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.7.2. даного Договору. Періодом сплати вважати період з “25” по "30” число кожного місяця. Погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання) здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 198,05 доларів США згідно графіку погашення кредиту (Додаток 2 до кредитного договору) для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсотках, винагороди, комісії.

Ця додаткова угода від 27 лютого 2009року є невід`ємною частиною кредитного договору №VOB0GK0000000001 від 25.04.2008 року.(а.с.18)

04 лютого 2013 року між АТ «КБ ПриватБанк» та позичальником ОСОБА_4 , було укладено іншу додаткову угоду №1 до кредитного договору № VOB0GK0000000001 від 25.04.2008 року (а.с. 169), згідно з якою вирішено суму заборгованості, що виникла в період з дати надання позичальнику кредиту до дати підписання цієї додаткової угоди зменшити на 144,18 доларів США, а саме: відсотки у розмірі 0 доларів США, комісія у розмірі 0 доларів США, пеня у розмірі 144,18 доларів США. Згідно зі ст.ст. 212, 651 ЦК України, у разі порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених графіком погашення кредиту (Додаток 1 до цієї Додаткової угоди) понад 31 день, позичальник сплачує банку штраф у розмірі 144,18 доларів США. Терміни позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 50 років. Всі інші умови Договору залишаються незмінними. Ця Додаткова угода вступає в дію з моменту її підписання сторонами та діє протягом дії Договору (за умови належного виконання позичальником обов`язків по сплаті відсотків за користування кредитом та винагород, передбачених Договором).

За змістом вказаних Додаткових угод між банком та позичальником відбулась домовленість щодо реструктуризації боргу за кредитним договором, що укладався у 2008 році. Дана обставина відповідачами не заперечувалась та не спростовувалась.

14.02.2013р. між АТ «КБ ПриватБанк», як кредитором, та ОСОБА_2 , як поручителем, було укладено договір поруки. Предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, укладеним між банком та позичальником. Строк, розмір кредиту, цілі, відсотки, розмір кредиту на сплату страхових платежів, винагороду за надання фінансового інструменту, розмір щомісячного платежу, період сплати, порядок погашення заборгованості, відсотки за дострокове погашення кредиту за цим договором, зазначені у п.16 цього договору. (а.с.167) Згідно з ч.2 цього договору поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений. У випадку невиконання боржником будь-якого зобов`язання, передбаченого п.1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаного(их) зобов`язання. Поручитель зобов`язаний виконати зобов`язання, зазначені в письмовій вимозі кредитора, на протязі п`яти календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п.5 цього договору. В особливих умовах договору (п.16) зазначено, що предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ОСОБА_4 (далі-боржник) зобов`язань за кредитним договором від 25.04.2008р. р№ VOB0GK0000000001(далі- кредитний договір), та додаткової угоди 1 до кредитного договору № VOB0GK0000000001 від 25.04.2008р., згідно якого кредитор надав боржнику кредит в сумі 32322,43 доларів США, а боржник повинен виконати зобов`язання.

Даний договір поруки є чинним та жодною із сторін не оскаржувався.

Судом встановлено, що банк взяті на себе зобов`язання по кредитному договору виконав в повному об`ємі. Однак, ОСОБА_4 не повертає отримані кредитні кошти відповідно до графіків погашення кредитів та відсотків, в зв`язку з чим не виконує зобов`язання належним чином.

Згідно з розрахунком позивача станом на 15.12.2014 року заборгованість за кредитним договором становила 16358,65 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом – 13610,99 доларів США, заборгованість по процентах за користування кредитом –1865,95 доларів США, заборгованість по комісії за користування кредитом – 16,39 доларів США, пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором – 71,23 доларів США, а також штрафи відповідно до умов кредитного договору: 15,86 доларів США – штраф (фіксована частина), 778,23 доларів США – штраф (процентна складова).

Розмір нарахованого боргу відповідачами не спростовувався.

У пункті 2.3.3 Кредитного договору встановлено право кредитора вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань у цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем своїх боргових зобов`язань за цим договором. Зобов`язання позичальника щодо дострокового виконання боргових зобов`язань у цілому настає з дати відправлення банком на адресу позичальника відповідної вимоги та повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги.

За змістом договору поруки( як у договорі поруки 2008 року так і договорі поруки від 2013 року), що укладений між АТ КБ «ПриватБанк», як кредитором, та ОСОБА_2 , як поручителем, предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором та виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, укладеним між банком та позичальником. Договором поруки визначені строк, розмір кредиту, цілі, відсотки, розмір кредиту на сплату страхових платежів, винагороду за надання фінансового інструменту, розмір щомісячного платежу, період сплати, порядок погашення заборгованості, відсотки за дострокове погашення кредиту за цим договором, зазначені у п.16 цього договору. (а.с.19, 167-168)

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений. У випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. У випадку невиконання боржником будь-якого зобов`язання, передбаченого п.1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаного(их) зобов`язання.

Поручитель зобов`язаний виконати зобов`язання, зазначені в письмовій вимозі кредитора, на протязі п`яти календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п.5 цього договору.

До поручителя, який виконав зобов`язання боржника за кредитним договором, переходять усі права кредитора за кредитним договором і договору(ах) застави (іпотеки), укладених з метою забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором за кредитним договором.

Аналогічний договір поруки 25.04.2008р. був укладений з відповідачем ОСОБА_5 .

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з правочинів.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

За ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.611 ЦК у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (ст. 554 ЦК України). Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 15.09.2014р. були надіслані на адресу відповідачів повідомлення про необхідність погашення заборгованості за кредитним договором. У повідомленні зазначено термін сплати заборгованості - п`ять календарних днів, з дати одержання повідомлення.

У лютому 2015 року позивач звернувся до суд з вимогою до відповідачів про солідарне стягнення заборгованості в сумі 16358,65 доларів США.

Сторона відповідача, заперечуючи проти заявлених вимог наполягала  на тому, що банком пропущено строк звернення до суду з даним позовом, оскільки на адресу ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , банком було скеровано вимогу про повернення коштів 19 лютого 2009 року, чим змінено строк виконання основного зобов`язання, забезпеченого порукою.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко  - і відеозаписів, висновків експертів (ст. 67 ЦПК України).

Статями 77-80 ЦПК України передбачено, що докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Стаття ст. 89 ЦПК України визначає принцип оцінки доказів, відповідно до якого суд на підставі всебічного, повного й об`єктивного розгляду обставин справи аналізує й оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв`язку, і ця оцінка повинна спрямовуватись на встановлення обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення.

Як передбачено ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги вимогу № 2681709984 від 19 лютого 2009 року, оскільки у даному доказів відсутні будь-які відомості про особу, яка складала вказаний документ, а також підпис цієї особи, що унеможливлює його віднесення до офіційних документів відповідно до вимог чинного законодавства.

Зміст даних вимог є не чітким та некоректним. Зокрема, зазначені вимоги містять лише інформацію про прострочену суму заборгованості станом на 17.02.2009 року  в розмірі 331, 03 та цитування положень ст. 1050 ЦК України.

Таким чином є необґрунтованими твердження апелянта про зміну кредитором строку виконання зобов`язання шляхом направлення відповідних вимог відповідачам.

Крім того, підписання поручителем ОСОБА_2 04.02.2013 року договору поруки, який є чинним, свідчить про визнання нею станом на 2013 рік боргових зобов`язань ОСОБА_4 за виконання яких вона поручилась.

Суд першої інстанції задовольняючи часткового позов, правильно  виходив з того, що у зв`язку з надісланням відповідачам повідомлення про дострокове повернення кредитних коштів 15.09.2014р., банк змінив строк виконання кредитного зобов`язання, а тому після цієї дати нарахування та стягнення передбачених кредитним договором процентів не допускається.

Із розрахунку позивача вбачається, що станом на дату закінчення кредитного договору відповідачем не погашено тіла кредиту у розмірі 13610,99 доларів США. Також банком нараховано 1407,61 доларів США процентів за користування кредитом. Таким чином, заборгованими залишилися проценти за користування кредитом у розмірі 1407,61 доларів США , заборгованість по комісії за користування кредитом у сумі 16,39 доларів США.

З урахуванням наведеного борг по тілу кредиту та процентах станом на день розгляду справи становить 15034,99 грн. (13610,99 + 1407,61+ 16,39).

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Матеріали справи містять докази виконання банком своїх зобов`язань щодо надання кредитних коштів, проте позичальник і поручителі не довели належними та допустимими доказами повернення цих коштів у розмірі та на умовах, визначених договорами та додатковими угодами.

Враховуючи зазначене, оскільки боржник не виконав взяті на себе зобов`язання, а поручителі поручились перед банком за виконання такого зобов`язання, суд  першої інстанції дійшов правильного висновку, що з відповідачів слід стягнути солідарно  в користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитом в сумі 13610,99 доларів США, заборгованість по процентах за користування кредитом в сумі 1407,61 доларів США, заборгованість по комісії за користування кредитом сумі 16,39 доларів США, штрафу відповідно до умов кредитного договору в сумі 15,86 доларів США (фіксована частина).

Отже, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалене місцевим судом рішення про часткове задоволення позову АТ КБ «Приватбанк»  відповідає вимогам закону.

Суд в даному випадку правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги про те, що укладаючи  04 лютого 2013 року договір поруки ОСОБА_2 виступала поручителем за іншим кредитним договором, не заслуговують на увагу.

14 лютого 2013 року ОСОБА_2 уклала договір поруки з метою забезпечення  виконання зобов`язань саме за кредитним договором № VOB0GK0000000001 від 25.04.2008р., після укладення якого сторонами укладались додаткові угоди, що є невід`ємними частинами названого кредитного договору.

Хибним є твердження скаржника про те, що заборгованість з ОСОБА_2 стягувалась  на підставі договору поруки від 14 лютого 2013 року.

Заборгованість за кредитним договором стягувалась на підставі кредитного договору VOB0GK0000000001 від 25.04.2008р. з відповідними Додатковими угодами до нього у зв`язку з забезпеченням його виконанням відповідачем ОСОБА_2 згідно договору поруки від 25 квітня 2008 року та 04 лютого 2013 року.

Факт укладання договору поруки від 25 квітня 2008 року та 04 лютого 2013 року відповідачем ОСОБА_2 не спростувала.

Твердження апелянта про подвійне стягнення з ОСОБА_4 існуючої суми заборгованості є помилковими.  Суд першої інстанції правомірно вказав про солідарне стягнення кожного поручителів виключного з боржником, оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_5 укладались окремі договори поруки.

Обґрунтовано судом стягнуто суму заборгованості саме у доларах США, оскільки саме в такій валюті за змістом кредитного договору та Додаткових угод отримувались позичальником кредитні кошти.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Твердження апеляційної скарги про не відкриття провадження у даній цивільній справі щодо ОСОБА_2 , у зв`язку з відсутністю вказівки про даного відповідача в ухвалі про відкриття провадження у справі є безпідставними.

Як вбачається з матеріалів справи фактично судом помилково не вказано в ухвалі від 05.03.2015 року про відкриття провадження щодо ОСОБА_2 , оскільки даний відповідач викликався в судові засідання, вона та її представник брали участь у судових засіданнях та користувались усіма правами, які надані відповідачу.  Вказана помилка не вплинула на правильність ухваленого судом рішення, не обмежила законних прав та інтересів ОСОБА_2 та може бути виправлена у передбачений законом порядок.

Слід зазначити про безпідставність вимог апеляційної скарги, які стосуються вирішення позовних вимог до відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , оскільки вказані особи не звертались з апеляційною скарго та не уповноважували адвоката Дяденчука А.І. представляти їхні інтереси.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Волинський апеляційний суд

                                              У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3   залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 січня 2020 року в даній справі  залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді