Справа № 171/1366/19

1-кп/212/274/20

У Х В А Л А

30 липня 2020 року                                 м. Кривий Ріг

колегія суддів Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді                        Чорного І.Я.

суддів:                                                Ваврушак Н.М.

                                                       Пустовіт О.Г.

за участю секретаря                                Поперечної А.С.

прокурора Мельниченка С.Ю., представника потерпілого Мотрука В.І., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника обвинуваченого Яковченка В.І.,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 289 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

в провадженні Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження № 12019040410000451 від 24.05.2019 року відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 289 КК України.

В судовому засіданні 30 липня 2020 року прокурор Мельниченка С.Ю. заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 . Своє клопотання прокурор обґрунтовує тим, що ризики, які було встановлено судом під час обрання та продовження міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 не зникли та продовжують існувати. Прокурор вважає, що обвинувачений може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Запобігти вказаним ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, неможливо.

Представник потерпілої адвокат Мотрук В.І. в судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 підтримав.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник адвокат Яковченко В.І. проти клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу заперечили. Захисником було заявлено клопотання про заміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, в обґрунтування якого зазначає, що на даний час доцільність в застосуванні до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою відпала, оскільки прокурором не доведено наявність на даний час будь-яких ризиків, що передбачені ст. 177 КПК України. Обвинувачений не має наміру переховуватись від суду, має постійне місце проживання в м. Кривому Розі, має міцні соціальні зв`язки, а саме у обвинуваченого є мама та сестра, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами. Обвинувачений не має наміру перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчиняти інше кримінальне правопорушення. Крім цього, захисник зазначав, що обвинувачений знаходиться під вартою тривалий час, понад один рік, відповідно вважає, що для забезпечення виконання покладених на обвинуваченого обов`язків більш доцільним буде застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.

Прокурор Мельниченко С.Ю., представник потерпілої Мотрук В.І ОСОБА_2 проти клопотання захисника Яковченка В.І. заперечили.

Приймаючи рішення з приводу заявлених прокурором та захисником обвинуваченого клопотань, колегією суддів встановлено наступне.

Ухвалою суду від 04 червня 2020 року за клопотанням прокурора, строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено до 02 серпня 2020 року включно.

У відповідності до ст. 331 КПК України під час судовою розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наслідками розгляду суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не може вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовження тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, не зважаючи на існування презумпції не винуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (рішення ЄСПЛ Нечипорук і Йонкало проти України від 21.07.2011, Осаковський проти України від 17.07.2014 та ін).

Так, положення ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що законне, тобто передбачене внутрішнім законодавством тримання особи під вартою з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, не є порушенням права особи на свободу та особисту недоторканість. Крім цього, відповідно до зазначеної норми Конвенції, звільнення особи повинно обумовлюватися гарантіями явки в судове засідання.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу. Враховуючи правову позицію, викладену в п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд розглядає можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Колегія суддів зазначає, що на даний час, достатні відомості про усунення та відсутність тих обставин, які раніше стали підставою для обрання та продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відсутні, а отже, підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно останнього судом не встановлено.

Враховуючи викладене, заслухавши думку учасників судового засідання, колегія суддів вважає, що на даний час, залишається достатньо підстав вважати, що ОСОБА_1 , опинившись на волі, зможе перешкодити встановленню істини у справі під час судового провадження і на це вказують такі обставини як характер протиправних дій, в яких обвинувачується ОСОБА_1 щодо яких органами досудового розслідування пред`явлене обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» вказав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

На даний час, є достатньо підстав вважати, що ОСОБА_1 , з огляду на тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винуватим в інкримінованих злочинах, зможе ухилитися від суду та не виконувати його процесуальні рішення. Також, суд приймає до уваги обставини, передбачені ст. 178 КПК України, вік та стан здоров`я обвинуваченого, його соціальні зв`язки, а також те, що ОСОБА_1 на момент його затримання ніде не працював, що дає підстави вважати та свідчить про можливе переховування даної особи від суду. Також існує ризик незаконного впливу обвинуваченого на свідків, які не допитані в судовому засіданні, та які є знайомими обвинуваченого.

Крім цього, обвинувачений ОСОБА_1 раніше судимий, що дає підстави вважати, що опинившись на волі обвинувачений може вчиняти інші злочини.

За сукупності таких обставин, на даний час, колегія суддів вважає за необхідне продовжити дію раніше обраного щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_1 процесуальних обов`язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 197, 331, 369 КПК України, колегія суддів –

постановила:

клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою – задовольнити.

Продовжити обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 289 КК України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів до 27 вересня 2020 року включно.

В задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу – відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити уповноваженій службовій особі в місця ув`язнення.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя                                                І.Я. Чорний

Судді                                                                Н.М. Ваврушак

                                                                       О.Г. Пустовіт