справа 2-3207/2008

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

26 вересня 2008 року Оболонський районний суд м.  Києва у складі
головуючого судді     Махлай Л.Д.

при секретарі     Шаровар М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.  Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

 у травні 2008 року позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми,  посилаючись на те,  що 4 квітня 2004 року надала в борг відповідачці 2 тис.  доларів США,  що еквівалентно 10 000 грн.,  які остання зобов'язалася повернути до 01.04.2004 року. Після спливу зазначено строку відповідачка неодноразово просила продовжити строк повернення боргу,  але весною 2007 року повідомила,  що повертати борг не буде через відсутність грошей.

Посилаючись на зазначене просила стягнути з відповідачки борг у розмірі 10 000 грн. та три відсотки річних з простроченої суми у розмірі 900 грн.

Надалі позовні вимоги в частині стягнення трьох відсотків річних за заявою позивачки ухвалою суду були залишені без розгляду.

У судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позов з підстав,  викладених у позовній заяві та просили його задовольнити.

Відповідачка проти позову заперечувала та пояснила,  що грошей у борг у позивачки не брала,  а лише написала розписку. До закінчення строку вказаного у розписці вона повернула 2 000 доларів США передавши ці кошти в травні 2004 року водію позивачки ОСОБА_3. Це кошти,  які необхідно було передати адвокату,  оскільки її син ОСОБА_4 на той час знаходився під вартою. Після повернення грошей сина відпустили з під варти. З того часу позивачка до неї ніяких претензій не мала. Коли ж позивачка посварилася з її сином,  то почала вимагати повернення грошей.

Представник відповідачки позов не визнала з тих підтсав,  що борг було своєчасно повернуто. Також просила застосувати строк позовної давності.

Вислухавши пояснення сторін,  дослідивши матеріали справи,  суд приходить до висновку,  що позов не підлягає   задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено,  що між сторонами 1 червня 2004 року було укладено договір позики (займу),  згідно якого відповідачка отримала у позивачки гроші в сумі 2 000 доларів США,  які зобов'язалася повернути до 1 червня 2004 року,  що підтверджується розпискою (а.с. 6).

Згідно  ст.  526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і відповідно до умов договору. Згідно  зі   ст.    1049  ЦК  України  позичальник  зобов'язаний  повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку,  що встановлені договором.  Згідно  ст.  611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки,  встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.3  ст.  545 ЦК України наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. Та обставина,  що борговий документ знаходиться не у боржника,  а у позичальника підтверджує те,  що борг відповідачкою не повернуто. Ніяких доказів на спростування цієї обставини відповідачка не надала. її посилання на те,  що вона передала суму боргу водію позивачки ніякими доказами не підтверджені.

Разом з тим,  згідно зі  ст.  257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 4  ст.  267 ЦК України сплив позовної давності,  про застосування якої заявлено стороною у спорі,  є підставою для відмови у позові.

Відповідачка просила застосувати трок позовної давності. Позивачка не надала будь-яких доказів пропуску цього строку з поважних причин.

Суд не приймає до уваги доводи позивачки про те,  що строк позовної давності нею не пропущено,  оскільки відповідачка до 2007 року визнавала борг та просила відстрочити термін його повернення в зв'язку з тим,  що відповідачка ці обставини заперечує,  а позивачка ніяких доказів на підтвердження того,  що ОСОБА_2 визнавала борг не надала.

За таких обставин суд приходить до висновку про те,  що борг відповідачка позивачці не повернула,  але відмовляє в позові,  оскільки пропущено строк позовної давності та про застосування цього строку просить сторона у спорі.

На підставі викладеного та керуючись  ст.   ст. 257,  267, 526, 545, 611,  1049,  1050 ЦК України,   ст.   ст.  10,  11,  60,  88,  213-215 ЦПК ,  суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження,  але апеляційна скарга не була подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження,  рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення,  якщо його не скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду м.  Києва через Оболонський районний суд м.  Києва протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.