ВИРОК

 Іменем України

Справа № 1-219/08

09 червня 2008 року,  Подільський районний суд м.  Києва у складі: Головуючого - судді Ноздрякова С. В.; При секретарі - Мовчан С. В. ; За участю прокурора - Голуб Є.В.;

розглянув у відкритому судовому засіданні справу по обвинуваченню

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,    уродженця   м. Києва,    українця,    громадянина

України,      не     одруженого,      тимчасово     не     працюючого,      освіта середня,

зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1,  раніше не

судимого,

у вчиненні  злочину  передбаченого  ч.1      ст.    164  Кримінального  кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

Згідно рішення Подільського районного суду м.  Києва від 31.01.2003 р. ОСОБА_1  зобов'язаний сплачувати на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина,  ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5,  в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісячно,  починаючи з 31.01.2003 р. по досягненню сином повноліття.

Незважаючи на це,  ОСОБА_1 ,  тривалий час офіційно не працював,  маючи приватні заробітки приховував їх знаючи про рішення суду,  на протязі тривалого часу: з червня 2006 р. по березень 2008 року не сплачував аліменти та ніякої допомоги на утримання сина не надавав незважаючи на попередження виконавчої служби про сплату аліментів,  чим злісно ухилявся від сплати аліментів,  в результаті чого в нього утворилась заборгованість по виплаті аліментів на користь ОСОБА_2 на суму 11095, 54 гривень.

Відповідно до ч.3  ст.  299 КПК України суд,  за згодою всіх учасників судового розгляду,  визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи,  які ні кім не оспорюються. При цьому судом з'ясовано,  що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин,  добровільною та істинною їх позиція є добровільною та істинною ,  а також їм роз'яснено,  що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини та розмір цивільного позову.

Будучи допитаним в судовому засіданні,  підсудний ОСОБА_1 ,  вину свою у скоєнні злочину визнав повністю,  та показав,  що дійсно він є зобов'язаним по сплаті аліментів на користь колишньої дружини для утримання сина,  але не мав змогу їх виплачувати оскільки не міг знайти роботу яка б приносила дохід достатній для забезпечення життя не тільки його,  але й на виплату аліментів. На даний час він має намір влаштуватися на роботу та має намір погашати борг з аліментів.

Окрім повного визнання ОСОБА_1  обставин вчиненого злочину,  його вина підтверджується і іншими доказами дослідженими в судовому засіданні в порядку  ст.  299 КПК України. Зокрема: відповіддю Подільського районного центру зайнятості про те,  що ОСОБА_1  за допомогою у працевлаштуванні до центру не звертався (а.с. 36); поясненнями свідків (а.с. 23-28) що є у матеріалах справи:

-    ОСОБА_4 - матері колишньої дружини підсудного,  яка

показала,    що  не  дивлячись  на те,    що  її донька  -     ОСОБА_2 неодноразово просила ОСОБА_1   сплатити аліменти. Той

допомогу  їй   на  утримання  дитини   не   надавав,    ознак   піклування   не

виявляє;

ОСОБА_5,  який фактично підтвердив пояснення своєї

дружини ОСОБА_4

Оцінюючи досліджені докази в їх сукупності,  суд вважає встановленим,  що своїми навмисними діями,  які виразились у злісному ухиленні від сплати,  встановлений рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів),  ОСОБА_1  скоїв злочин передбачений ч. 1  ст.  164 КК України.

Обираючи покарання підсудному,  суд враховує вимоги  ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання,  межі санкції ч.1  ст.  164 КК України,  що злочин передбачений ч.1  ст.  164 КК України є злочином невеликої тяжкості,  особу винного.

Пом'якшуючою покарання обставиною,  передбаченою  ст.  66 КК України,  щодо ОСОБА_1 ,  суд визнає щире каяття,  позитивну характеристику з місця реєстрації.

Обтяжуючих покарання обставин,  передбачених  ст.  67 КК України,  в діях ОСОБА_1  не встановлено.

Враховуючи вказані обставини,  суд приходить до висновку про необхідність засудження ОСОБА_1  за ч.1  ст.  164 КК України до громадських робіт.

Суд вважає,  що таке покарання буде справедливим,  необхідним і достатнім для виправлення підсудної та запобігання вчинення нею нових злочинів.

Керуючись  ст.  ст.  323,  324 КПК України,  суд,  -

засудив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 1  ст.  164 КК України і призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк 120 (сто двадцять) годин.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишити засудженому без змін - підписку про невиїзд.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду м.  Києва через Подільський районний суд м.  Києва протягом 15 діб з моменту його проголошення.