Судове рішення #8785753

Справа № 2-5491/09

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

            03 лютого 2010 року Голосіївський райсуд м. Києва у складі

головуючого судді                                    Шевченко Т.М.

з участю секретаря                                    Клепач О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВДВС Голосіївського РУЮ в м. Києві, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на майно та виключення його з акту опису й арешту, -

в с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_1 звернулася у суд з позовом про визнання за нею права власності та виключення з акту опису й арешту серії АА № 060787 від 09.09.2008 р. наступного майна: телевізор «Soni» серійний номер 1042614 чорного кольору вартістю 300 грн., відеомагнітофон «Ni fi stereo» серійний номер ВООВ 00101 чорного кольору вартістю 200 грн., музичний центр «JVC” серійний номер 10360237 чорного кольору вартістю 300 грн., радіотелефон «Panasonic” серійний номер 5FBKA018043 чорного кольору вартістю 50 грн., телевізор «Soni» серійний номер 1004137 чорного кольору вартістю 200 грн., монітор «Philips” серійний номер VN1E0529099383 сірого кольору вартістю 200 грн., системний блок збірний чорного кольору вартістю 300 грн., клавіатуру сіро-білого кольору серійний номер 5919711037503 вартістю 10 грн., пилосос «Samsung» серійний номер 81су70095а  біло-чорного кольору вартістю 100 грн., мікрохвильова піч «Samsung» МВ 245 білого кольору вартістю 200 грн., пральна машина «Siemens»  сірого кольору вартістю 300 грн., обігрівач «Radia» № 73915jn світло сірого кольору вартістю 100 грн., стіл комп’ютерний чорного кольору з трьома шухлядами праворуч та дверима ліворуч вартістю 100 грн., комод світло-коричневого кольору з 4-ма шухлядами ліворуч вартістю 100 грн., шафу-купе ольхового кольору для верхнього одягу з двома дверима вартістю 500 грн., кухонний гарнітур світло-коричневого кольору, що складається з наступних предметів: стіл з 4-ма дверима, 2-ма шухлядами, стіл кутовий з мийкою, три навісні шафи, навісна кутова шафа та навісна шафа маленька вартістю 300 грн., а також визнати за позивачем право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1, виключивши  з акту опису й арешту АА № 060865 від 09.09.2008 р., та стягнути з позивача на користь ВДВС Голосіївського РУЮ в м. Києві 725 грн.

               В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що рішенням Голосіївського райсуду м. Києва від 26.09.2006 р. стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики у розмірі 287620,43 грн., у відшкодування моральної шкоди 2500 грн., витрати на оплату послуг адвоката в сумі 10400 грн., судовий збір у розмірі 1700 грн. та 30 грн. витрат з ІТЗ. На виконання зазначеного рішення судом був виданий виконавчий лист № 2-2317/06. 09.09.2008 р. державним виконавцем ВДВС Голосіївського РУЮ в м. Києві при примусовому виконанні рішення суду було накладено арешт на майно, яке знаходиться у квартирі АДРЕСА_2, чим порушив права позивача ОСОБА_1, яка з 17.06.1994 р. перебуває у шлюбі з ОСОБА_1

            В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити позов з вищевказаних підстав.

            Представник відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився, надавши письмові пояснення, з яких вбачається, що ОСОБА_1 визнає позовні вимоги ОСОБА_1 та не заперечує проти їх задоволення.

            Відповідач ВДВС Голосіївського РУЮ в м. Києві в судове засідання не забезпечив явку свого представника, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся судом.

            Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні не визнала позовні вимоги в частині виключення з акта опису ? частину квартири АДРЕСА_1.

           Вислухавши пояснення сторін у справі та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

           Рішенням Голосіївського райсуду м. Києва від 26.09.2006 р. стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики у розмірі 287620,43 грн., у відшкодування моральної шкоди 2500 грн., витрати на оплату послуг адвоката в сумі 10400 грн., судовий збір у розмірі 1700 грн. та 30 грн. витрат з ІТЗ.

          На виконання зазначеного рішення судом був виданий виконавчий лист № 2-2317/06.

          09.09.2008 р. державним виконавцем ВДВС Голосіївського РУЮ в м. Києві при примусовому виконанні рішення суду було накладено арешт на майно, яке знаходиться у квартирі АДРЕСА_2.

           Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

           Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

           

 

з 17.06.1994 р. вона перебуває у шлюбі з ОСОБА_1, під час якого було придбано зазначене майно. 09.09.2008 р. державним виконавцем Лисенко О.В. ВДВС Голосіївського РУЮ в м. Києві при примусовому виконанні рішення суду було описано майно у квартирі АДРЕСА_3, де проживає подружжя ОСОБА_1              

ОСОБА_5 звернувся у суд з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ВАТ «ШБУ № 41» 4610 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 56979,6 грн. середнього заробітку за весь час затримки, а також моральну шкоду у розмірі 2000 грн., посилаючись на те, що позивач був зарахований до ВАТ «ШБУ № 41» на посаду водія згідно наказу № 43-к від 17.09.1990 р. водієм в порядку переводу з автобази № 1 тресту «Київшляхбуд-1» з 17.09.1990 р., після чого наказом № 42-к від 05.08.2005 р. його було звільнено з роботи. Рішенням Голосіївського райсуду м. Києва від 06.11.2007 р., зміненим рішенням Апеляційного суду м. Києва від 07.04.2008 р., постановлено стягнути з ВАТ «ШБУ № 41» на користь позивача 52554 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також постановлено поновити позивача на роботі.

            В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов, зазначивши, що 17.01.2008 р. позивач ОСОБА_5 звільнився з ВАТ «ШБУ № 41» за власним бажанням, проте з листопада 2007 р. по січень 2008 р. відповідач не виплатив позивачу заробітну плату.  

           Представник відповідача ВАТ «ШБУ № 41» в судовому засіданні не визнав позовні вимоги та заперечував проти їх задоволення, зазначивши, що позивач фактично не працював у відповідача.

           Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

           Позивач ОСОБА_5 був зарахований до ВАТ «ШБУ № 41» на посаду водія згідно наказу № 43-к від 17.09.1990 р. водієм в порядку переводу з автобази № 1 тресту «Київшляхбуд-1» з 17.09.1990 р.

           Наказом № 42-к від 05.08.2005 р. ОСОБА_5 було звільнено з роботи.    

           Рішенням Голосіївського райсуду м. Києва від 06.11.2007 р., зміненим рішенням Апеляційного суду м. Києва від 07.04.2008 р., постановлено стягнути з ВАТ «ШБУ № 41» на користь позивача 52554 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також постановлено поновити позивача на роботі.

          Наказом № 85-к від 19.12.2007 р. ОСОБА_5 було поновлено на роботі на посаді водія 1 класу в ВГМ з 01.08.2005 р. на підставі рішення Голосіївського райсуду м. Києва від 06.11.2007 р.

           Наказом № 2-к від 17.01.2008 р. ОСОБА_5 звільнено із займаної посади за власним бажанням.

          Відповідно до ст. 116 ч. 1 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

          Відповідно до ст. 117 ч. 1 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

          Відповідно до Постанови КМ України від 08.02.1995 р. № 100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» середньомісячний розмір заробітної плати становить 1890,29 грн.

          На підставі вказаних норм закону, зважаючи на те, що ОСОБА_5 з листопада 2007 р. по січень 2008 р. перебував з відповідачем в трудових відносинах, проте не отримував заробітну плату за вказаний період, суд вважає необхідним стягнути з ВАТ «ШБУ № 41» на користь позивача 4610 грн. заборгованості по заробітній платі за період з 06.11.2008 р. по 17.01.2008 р.

         Позовні вимоги ОСОБА_5 про стягнення з відповідача 56979,6 грн. середнього заробітку за час затримки, на думку суду, не підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні встановлено, що за період з серпня 2005 р. по січень 2008 р. на підставі судових рішень ОСОБА_5 було компенсовано 52554 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, внаслідок вирішення справи у судовому порядку, а не затримки розрахунку при звільненні. За таких підстав, суд вважає, що з ВАТ «ШБУ№ 41» необхідно стягнути на користь ОСОБА_5 4610 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

         Крім того, вимоги позивача ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди також не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано доказів порушення його прав, що призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

         На підставі ст. 88 ЦПК України стягнути з ВАТ «ШБУ № 41» в дохід держави  92,20 грн. судового збору та 120 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи.

          Керуючись ст.ст. 115, 116 та 237-1 КЗпП України, ст.ст. 10, 30, 60, 212 та 213 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в:

         Позовні вимоги задовольнити частково.

         Стягнути з ВАТ «Шляхово-будівельне управління № 41» на користь ОСОБА_5 4610 грн. заборгованості по заробітній платі та 4610 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

         Стягнути з ВАТ «Шляхово-будівельне управління № 41» в дохід держави 92,20 грн. судового збору та 120 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи.

          Рішення може бути оскарженим до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя:

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація