СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2020 р. Справа № 922/526/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Істоміна О.А., суддя Пелипенко Н.М.

секретар судового засідання Євтушенко Є.В.

за участю представників:

прокурор - Алекаєв Ю.В., за посвідченням;

від відповідача-1 - не з`явився;

від відповідача-2 - не з`явився;

від відповідача-3 - ОСОБА_2., засновник, згідно з витягом з ЄДРПОУ;

розглянувши апеляційну скаргу прокурора Харківської області, м. Харків вх. 3162 Х/З на ухвалу господарського суду Харківської області від 01.10.2019 р. у справі № 922/526/19 (суддя - Жиляєв Є.М., повний текст складено та підписано 02.10.2019 р.)

за позовом заступника керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області, м. Ізюм

до

1. Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків

2. ОСОБА_1 , с. Кіндрашівка, Харківська область

3. Фермерського господарства «Ранг», с. Кіндрашівка, Харківська область

про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди, суборенди земельної ділянки, скасування їх державної реєстрації та повернення земельної ділянки площею 11,4318 га

ВСТАНОВИЛА:

22.02.2019 р. заступник керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Харківській області, відповідач-1), ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач-2), Фермерського господарства «Ранг» (далі - ФГ «Ранг», відповідач-3) про:

- визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області «Про передачу в оренду земельної ділянки» від 26.09.2014 р. № 2306-СГ;

- визнання недійсним договору оренди землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, площею 11,4318 га, який укладено 21.11.2014 р. між ГУ Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 , та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки;

- визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 11,4318 га, який укладено 06.01.2017 р. між ОСОБА_1 та ФГ «Ранг», та скасування державної реєстрації права суборенди земельної ділянки;

- зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку загальною площею 11,4318 га, яка розташована за межами населених пунктів Кіндрашівської сільської ради Куп`янського району Харківської області, кадастровий номер 6323783000:02:000:0608 вартістю 317 820,32 грн. державі в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що дії ОСОБА_1 були спрямовані на отримання ФГ «Ранг» в користування спірної земельної ділянки за спрощеною процедурою - без проведення земельних торгів (аукціону), що передбачені ст.ст. 124, 134 Земельного кодексу України в чинній на той час редакції, а сам ОСОБА_1 не мав жодних намірів на використання земель за призначенням.

Прокурор вважає, що ГУ Держземагентства у Харківській області всупереч вимогам ст.ст. 122, 123, 124, 134, 150, 186, 186-1 Земельного кодексу України, ст.ст. 7, 8, 14 Закону України «Про фермерське господарство» (в редакції, що діяла на той час) прийнято наказ від 26.09.2014 р. № 2306-СГ, яким без розгляду належним чином розробленої, погодженої та затвердженої землевпорядної документації, незаконно передано ОСОБА_1 у користування, а в подальшому ФГ «Ранг», земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення площею 11,4318 га.

В обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів в господарському суді прокурор виходить з необхідності вирішення проблем суспільного значення, існування яких виправдовує застосування механізму повернення спірної землі із незаконного користування відповідачів.

На думку прокурора, порушення інтересів держави полягає в недотриманні ГУ Держземагентства у Харківській області (ГУ Держгеокадастру у Харківській області) вимог спеціального законодавства, що призвело до незаконної передачі у користування ОСОБА_1 , а згодом в суборенду ФГ «Ранг» без проведення обов`язкових земельних торгів (аукціону), чим підривається авторитет держави в особі органів виконавчої влади, які уповноважені на виконання функцій держави та реалізації державної політики на конкретній території.

Посилаючись на ст. 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», п.п. 4, 6 Положення про ГУ Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 29.09.2016 № 333, прокурор стверджує, що посадові особи ГУ Держгеокадастру в області мають право, серед іншого, звертатися до суду з позовами лише щодо повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, а також щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок в установленому законом порядку.

З огляду на те, що ГУ Держгеокадастру у Харківській області є органом, уповноваженим державою на здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, у т.ч. законності укладення цивільно-правових угод з цих питань, є відповідачем у даній справі, тому прокурор звернувся до суду з даним позовом самостійно.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.05.2019 р. закрито провадження у справі № 922/526/19.

Ухвала суду мотивована тим, що спір у справі є приватноправовим і за суб`єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки прокурор звернувся до господарського суду з позовом про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області «Про передачу в оренду земельної ділянки» від 26.09.2014 р. № 2306-СГ, яким надано гр. ОСОБА_1 саме як фізичній особі в оренду земельну ділянку державної форми власності сільськогосподарського призначення, підприємницька діяльність якого припинена до укладення договору оренди землі та подання цього позову прокурором до суду.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.07.2019 р. вищезазначену ухвалу суду від 13.05.2019 р. скасовано, справу передано на розгляд господарського суду Харківської області.

Суд апеляційної інстанції, посилаючись на ухвалу Харківського апеляційного суду від 19.12.2018 р. у цивільній справі № 628/777/18, зазначив, що у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою відбулася фактична заміна орендаря - гр. ОСОБА_1 на ФГ «Ранг», у користуванні якого вона перебувала на час звернення прокурора з вимогою до суду, зокрема, про повернення земельної ділянки, тому спір у даній справі має розглядатися в порядку господарського судочинства.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.10.2019 р. позов прокурора залишено без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Ухвала суду мотивована, зокрема, з тих підстав, що прокурором безпідставно при поданні позову до суду не визначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, не обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави у даній справі, а також не наведено обставин нездійснення уповноваженими органами наданих їм повноважень, та не дотримано вимог ч. 2 ст. 162 ГПК України, оскільки до позовної заяви не додано жодного документу на підтвердження повноважень особи, яка її підписала.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду, прокурор Харківської області звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу суду скасувати та передати справу № 922/526/19 на розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги прокурор посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, а також невірне тлумачення норм Закону України «Про прокуратуру».

Скаржник вважає, що виключність випадків для представництва прокурором інтересів держави у суді має місце у спірних правовідносинах, оскільки в особі одного органу поєднуються порушник вимог земельного законодавства та «контролер», який здійснює державний нагляд (контроль) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, який до того ж не наділений повноваженнями щодо звернення до суду на захист інтересів держави з позовами наведеної категорії.

За доводами апеляційної скарги, суд першої інстанції здійснив розширене тлумачення повноважень апарату Держгеокадастру через те, що у випадку виявлення відповідних порушень земельного законодавства посадові особи Держгеокадастру обмежуються внесенням до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотань (ст. 9 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»), а не звертаються до суду з вимогами про визнання незаконними рішень та недійсними укладених на їх підставі правочинів.

Прокурор стверджує, що даний позов не пов`язаний з відшкодуванням втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також поверненням самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився (статтею 10 зазначеного Закону передбачається право звернення державних інспекторів до суду з позовами лише з такими вимогами), та враховуючи, що чинним законодавством визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням земель, проте у цього державного органу відсутні повноваження щодо звернення до суду з даного питання, прокурором правомірно та обґрунтовано пред`явлено цей позов в інтересах держави як позивачем, який володіє спеціальною процесуальною правоздатністю.

Прокурор звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що моніторингом офіційного веб-порталу «Судова влада України» та Єдиного державного реєстру судових рішень не встановлено жодного судового рішення або процесу з аналогічним складом сторін (позивач - апарат Держгеокадастру, відповідач - територіальний орган Держгеокадастру) та змістом позовних вимог.

31.10.2019 р. через канцелярію суду від відповідача-1 надійшов відзив на апеляційну скаргу.

18.11.2019 р. від прокуратури Харківської області надійшли додаткові письмові пояснення до апеляційної скарги.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.11.2019 р. апеляційне провадження у даній справі зупинено до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18, а ухвалою суду від 23.07.2020 р. - апеляційне провадження поновлено у зв`язку з оприлюдненням 20.07.2020 р. у ЄДРСР повного тексту постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18.

24.07.2020 р. від відповідача-1 до матеріалів справи надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника, зазначивши, що ГУ Держгеокадастру у Харківській області повністю підтримує позицію, викладену у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 56 ГПК України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.

Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2020 р. не визнавалася обов`язковою явка представників сторін у судове засідання, а також враховуючи, що постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239, від 22.04.2020 №291, від 11.05.2020 №349, від 20.05.2020 №392, від 17.06.2020 №500 до постанови від 11.03.2020 №211 внесено зміни і доповнення, якими дію карантину продовжено до 31.07.2020, зазначене клопотання відповідача-1 підлягає задоволенню.

Прокурор у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі, з урахуванням зазначених письмових пояснень.

Представник відповідача-3 у судовому засіданні в усній формі висловив свою позицію по відношенню до апеляційної скарги прокурора та оскаржуваної ухвали.

Представники відповідачів -1 та -2 у судове засідання не з`явилися, представник відповідача-2 про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, зокрема, телефонограмами.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Частинами 1-2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

У постанові від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків щодо застосування норм права:

- прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, а також у разі його відсутності. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший, другий частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»);

- наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідний компетений орган. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва, прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»);

- прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає компетентний орган. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача;

- оскільки повноваження органів влади, зокрема й щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень у компетентного органу здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах;

- якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність компетентного органу, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Відповідно до статті 188 ЗК України, державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Згідно зі статтею 187 ЗК України, контроль використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

У статті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" також встановлено, що державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

За приписами статті 15-2 ЗК України, які кореспондуються з приписами статті 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у т.ч. за дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 (далі по тексту - Положення) встановлено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

За приписами п. п. 22 п. 11 Положення, Голова Держгеокадастру скасовує повністю чи в окремій частині акти територіальних органів Держгеокадастру.

Підпунктом 3 п. 10 Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 25.11.2015 № 1119 передбачено, що міністр доручає керівникам центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр, скасовувати акти їх територіальних органів повністю чи в окремій частині, а в разі відмови скасовує такі акти повністю чи в окремій частині.

З урахуванням викладеного органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), який наділений повноваженнями щодо розпорядження спірними земельними ділянками, є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, відтак самостійно має право звертатися до суду з метою здійснення захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави. Крім того, Голова Держгеокадастру наділений повноваженнями самостійно скасовувати акти своїх територіальних органів, тобто, усунення порушеного права держави може відбуватися і у позасудовій процедурі.

Таким чином, на виконання ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор був зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це Держгеокадастр, який мав розглянути таке звернення та за наявності підстав мав право самостійно скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Харківській області «Про передачу в оренду земельної ділянки» від 26.09.2014 р. № 2306-СГ, або здійснювати у обраний прокурором спосіб захист інтересів держави у спірних правовідносинах.

Проте, до позовної заяви прокурором не додано доказів попереднього повідомлення цього органу про зазначене порушення.

Твердження прокурора в апеляційній скарзі про те, що у Держгеокадастру відсутні повноваження на звернення до суду з вимогами, заявленими в цьому позові, не приймаються до уваги, оскільки вони суперечать наведеним вимогам законодавства. Крім того, прокурором не враховано, що положення нормативно-правових актів не можуть визначати конкретні предмети і підстави позовів, з якими уповноважений орган має право звернутися до суду тому, що така імперативність спричинила б неправомірне обмеження повноважень такого органу у визначенні способу захисту та забезпеченні здійснення судового захисту інтересів держави.

Доводи скаржника про те, що у спірних правовідносинах в особі одного органу поєднується порушник вимог земельного законодавства та «контролер», який здійснює державний нагляд (контроль) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства не спростовують висновків суду апеляційної інстанції щодо необхідності виконання прокурором вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Крім того, посилання прокурора в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 910/7813/18 є безпідставними, оскільки у цій справі предметом спору була земельна ділянка несільськогосподарського призначення, внаслідок чого суд касаційної інстанції дійшов висновку про обмеженість повноважень Держгеокадастру на звернення до суду з позовними вимогами по відношенню до земельної ділянки несільськогосподарського призначення. Так само не приймаються до уваги і посилання прокурора на постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 р. у справі № 372/2180/15-ц, оскільки правовідносини у цій справі та у справі № 922/526/19 не є тотожними.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що прокурором безпідставно, при подані позову до суду, не визначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах у даній справі - Держгеокадастр України, не дотримано вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та не обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави, а також не наведено обставин нездійснення уповноваженими органами наданих їм повноважень.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18, позов прокурора не може бути залишений без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

У п. 53 цієї постанови зазначено, що відмова у позові, поданому прокурором за наявності компетентного органу, через те, що прокурор не підтвердив підстав для представництва, означатиме неможливість повторного звернення як прокурора, так і самого органу як позивача в інтересах держави.

Відповідно до п. 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18, з метою забезпечення єдності судової практики у питанні застосування положень ГПК України у справах за позовами прокурорів Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду). Такого ж висновку щодо застосування наведеної норми процесуального права дійшов і Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2019 року у справі № 925/226/18.

Отже, згідно з викладеною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, позов прокурора підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України, оскаржувана ухвала суду підлягає залишенню без змін за мотивами, викладеними у даній постанові суду апеляційної інстанції, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

При цьому, судова колегія звертає увагу, що суд першої інстанції безпідставно зазначив про порушення прокурором норм процесуального права через неподання документів на підтвердження повноважень заступника керівника Ізюмської місцевої прокуратури Михалік О.І., оскільки відкриваючи провадження у справі своєю ухвалою від 25.03.2019 р. господарський суд Харківської області встановив, що позовна заява відповідає вимогам ГПК України, встановленим для подання позовів, а за наявності сумнівів щодо повноважень зазначеної особи при подальшому розгляді справи місцевий господарський суд не був позбавлений права витребувати у прокурора відповідні докази.

Згідно з ч. 2 ст. 226 ГПК України, про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Місцевим господарським судом обґрунтовано зазначено, що для вирішення питання про повернення сплаченого судового збору прокурор може звернутися до суду з відповідним клопотанням, проте за апеляційною скаргою судовий збір покладається на скаржника.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 226, статтями 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Харківської області на ухвалу господарського суду Харківської області від 01.10.2019 р. у справі № 922/526/19 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 01.10.2019 р. у справі № 922/526/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено 29.07.2020

Головуючий суддя В.І. Пушай

Суддя О.А. Істоміна

Суддя Н.М. Пелипенко