Судове рішення 3329-2010 від 01.10.2010

Судове рішення #8785300

Україна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц – 3329/10

Категорія 52 ГоловуючГ Головуючий у 1 й інстанції – Чумак Т. А.

Доповідач – Михайловська С.Ю.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2010 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого – Михайловської С.Ю..

Суддів – Каратаєвої Л.О., Осіяна О.М.

При секретарі – Кононенко І.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» на рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком», 3-ті особи – ОСОБА_3, ОСОБА_4, про скасування дисциплінарного стягнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2010 року позов ОСОБА_2 задоволений частково.

Визнані незаконними розпорядження № 1 від 26 січня 2009 року «Про ліквідування виносного місця абонентської групи по виробничій дільниці м.Зеленодольськ», наказ №108 від 18 березня 2009 року про оголошення ОСОБА_2 догани за порушення дисципліни, наказ № 325-к від 27 квітня 2009 року про припинення трудового договору з 13 квітня 2009 року з ОСОБА_2 за п.4 ст. 40 КЗпП України.

ОСОБА_2 поновлений на роботі на посаді техніка електрозв’язку 1 категорії абонентської групи цеху телекомунікаційних послуг №3 м.Апостолове Дніпропетровської філії ВАТ «Укртелеком» з визначенням робочого місця в м. Зеленодольськ.

Стягнуто з ВАТ «Укртелеком» на користь ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 13 735 грн. 42 коп., моральну шкоду в сумі 5 000 грн., судові витрати в сумі 1 500 грн., всього – 20 235 грн. 42коп., вирішено питання про судовий збір та ІТЗ.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду та відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, на неповне з’ясування обставин по справі.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, встановив, що позивач був прийнятий на роботу електромеханіком зв’язку Зеленодольського ЛТВ Апостолівського районного вузла зв'язку 17 березня 1995 року, після чого 12 березня 1996 року був переведений на посаду електромеханіка Зеленодольської АТС Апостолівського районного вузла електрозв'язку «Апостоловерайтелеком». В 1998 році, в 2000 році, в 2004 році були проведені реорганізації та перейменування відповідача і 01 жовтня 2007 року позивача переведено техніком електрозв’язку першої категорії абонентської групи № 4 Центру електрозв’язку №1 Дніпропетровської філії ВАТ «Укртелеком». 13 квітня 2009 року позивача було звільнено за прогули по п. 4 ст.40 КЗпП України.

26 січня 2009 року начальником цеху електрозв’язку №4 Центру електрозв’язку № 1 ОСОБА_3 прийнято службове розпорядження №1 «Про ліквідування виносного робочого місця абонентської групи по виробничій дільниці м. Зеленодольськ», відповідно до якого з 01 лютого 2009 року ліквідується виносне робоче місце абонентської групи при Зеленодольській АТС, яке залишається в абонентській групі цеху електрозв’язку №4 м.Апостолове. Пунктами 3 та 3.1 заступника начальника вказаного цеху зобов’язано забезпечити робоче місце позивачу.

Таким чином, судом було встановлено, що при прийнятті позивача на роботу йому було визначено робоче місце в абонентській групі виробничої дільниці в м.Зеленодольськ. В даному населеному пункті на вказаному робочому місці позивач працював до 26 січня 2009 року, тобто до дня винесення розпорядження ОСОБА_3 про ліквідування виносного робочого місця та переведення позивача на роботу в абонентську группу м.Апостолове. Вказане розпорядження не містить формулювання про переведення ОСОБА_2 на роботу в м. Апостолове, але рішення про переведення позивача на роботу в іншу місцевість – м. Апостолове випливає зі змісту розпорядження, в якому зазначено про ліквідацію робочого місця в м. Зеленодольськ та покладення обов’язку на відповідальну особу забезпечити ОСОБА_2 робочим місцем, що свідчить про прийняття начальником цеху №4 ОСОБА_3 рішення про переведення працівника вказаного цеху, яке прийнято за межами наданих повноважень, тому суд прийшов до висновку про те, що зазначене розпорядження є незаконним та підлягає скасуванню.

Так, 02 березня 2009 року до цеху електрозв’язку №4 м.Апостолове надійшла заява позивача про те, що він 02 березня 2009 року виходить працювати на робоче місце в абонвідділі м. Зеленодольськ.

Судом також встановлено, що позивач з 02 по 19 березня 2009 року з метою виконання своїх обов’язків виходив на робоче місце в абонвідділ м. Зеленодольськ, про що складав відповідні заяви, які направляв на адресу відповідача.

На підставі наказу начальника ЦЕЗ №1 ОСОБА_4 №108 від 18 березня 2009 року ОСОБА_2 оголошено догану за порушення трудової дисципліни, а саме: прогули в дні 03, 04, 05, 06, 10, 11 та 12 березня 2009 року та ігнорування зауважень керівництва цеху.

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 року (зі змінами) прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин. Невихід працівника на роботу в зв’язку з незаконним переведенням не можна вважати прогулом без поважних причин.

Виходячи з наведеного, суд прийшов до висновку про те, що невихід позивача на роботу в м. Апостолове з 02 по 12 березня 2009 року та з 13 по 27 квітня 2009 року був з поважних причин, оскільки позивач не надав своєї згоди на переведення його на роботу в іншу місцевість, тому визнав звільнення позивача незаконним та дійшов до висновку, що наказ №108 від 18 березня 2009 року про оголошення догани позивачу та наказ №325-к від 27 квітня 2009 року про звільнення позивача за прогул без поважних причин підлягають скасуванню, та про необхідність поновлення ОСОБА_2 на роботі, стягнення з відповідача на користь позивача заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Судом також встановлено, що відповідачем були грубо порушені трудові права позивача у зв’язку з його незаконним звільненням, тому суд прийшов до висновку про спричинення позивачу моральної шкоди та стягнення цієї моральної шкоди з відповідача.

Крім того, судом встановлено, що витрати позивача на поштові відправлення, телефонні розмови та поїздки в м. Кривий Ріг та м. Апостолове на таксі відшкодуванню не підлягають, як і не підлягають відшкодуванню і витрати позивача на лікування, оскільки доказів позивачем не надано.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія судді вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив вищезазначені обставини справи, дав цим обставинам та доказам по справі правильну правову оцінку і, відповідно до вимог ст.ст. 29, 235, 237-1 КЗпП України, постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 року, ухвалив законне та обґрунтоване рішення в частині визнання наказів та розпорядження незаконними, поновлення позивача на роботі та стягнення на його користь заробітної плати за час вимушеного прогулу та судових витрат.

Що стосується рішення суду в частині стягнення моральної шкоди, то в цій частині суд правильно прийшов до висновку про спричинення позивачу моральної шкоди та про необхідність її стягнення з відповідача, але, визначаючи суму моральної шкоди в розмірі 5 000 грн., суд необґрунтовано збільшив суму спричиненої позивачу моральної шкоди, тому колегія суддів вважає за необхідне зменшити суму стягнутої моральної шкоди з 5 000 грн. до 1 000 грн., змінивши в цій частині рішення суду.

Доводи, вказані відповідачем в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, про недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, про неповне з’ясування обставин по справі, необґрунтовані та зводяться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці, тоді як, згідно ст. 212 ЦПК України, оцінка доказів є виключним правом суду.

Таким чином рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - відхиленню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» задовольнити частково.

Рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2010 року змінити в частині стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» на користь ОСОБА_2 моральної шкоди, зменшивши суму моральної шкоди з 5 000 грн. до 1 000 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення апеляційного суду чинне з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двох місяців.

Головуючий :

Судді :