ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 532/31/16-ц Номер провадження 22-ц/814/1551/20Головуючий у 1-й інстанції Рожкова Н.М. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2020 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Панченка О.О.

суддів Одринської Т.В., Пікуля В.П.,

за участю секретаря Філоненко О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 24 лютого 2016 року, ухваленого у складі головуючого судді Рожкової Н.М., дата складання повного тексту судового рішення не вказана, у справі за позовом ОСОБА_2 до Кіровської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В :

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Зміст позовних вимог

У січні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Кіровської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Позовна заява мотивована тим, що земельна ділянка площею 3,35 га, яка розташована на території Кіровської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, на підставі Державного акту на право приватної власності на землю І-ПЛ № 025162, виданого Кобеляцькою райдержадміністрацією Полтавської області 04 січня 2000 року, належала її матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказувала, що вона, як єдиний спадкоємець за законом після смерті ОСОБА_3 , звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак, нотаріусом їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказану земельну ділянку, через відсутність у неї оригіналу державного акту на право власності на землю.

Зазначила, що оригінал Державного акту на право приватної власності на землю втрачено, а у зв`язку зі змінами у законодавстві, виготовити його не має можливості.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просила визнати за нею право власності, в порядку спадкування за законом, на земельну ділянку площею 3,35 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Кіровської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, яка належала ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 24 лютого 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності, в порядку спадкування за законом, на земельну ділянку площею 3,35 га, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Кіровської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області.

Рішення мотивовано тим, що позивач є спадкоємцем за законом після померлої матері ОСОБА_3 , та за нею необхідно визнати право власності в поряду спадкування на вказану земельну ділянку.

Позиції осіб, які беруть участь у справі

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

З вказаним рішенням суду не погодився ОСОБА_1 , як особа, яка не брала участі у справі, та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким визнати за ним та ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування на спірне майно по Ѕ частині кожному, крім того просить скасувати реєстрацію права власності спірного майна за ОСОБА_2 .

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції, розглядаючи вказану справу, не встановив наявність інших спадкоємців, чим порушив його законні права на спадкове майно. Зазначає, що позивач ввела суд в оману вказавши, що є єдиною спадкоємицею спірного майна, а також надала недостовірну інформацію, щодо свого місця проживання. Оскільки, на момент смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_2 разом з нею не проживала, тому спадщину не прийняла та пропустила встановлений строк для подання відповідної зави.

Вказує, що Державний акт на право приватної власності на землю І-ПЛ № 025162 не було втрачено, а знаходиться у нього.

Правом на подачу відзиву сторони не скористалися.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.

Встановлені обставини справи

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , яка є матір`ю ОСОБА_2 (а.с. 7 - 9).

Після смерті ОСОБА_3 , відкрилася спадщина, зокрема, на земельну ділянку площею 3,35 га, яка розташована на території Кіровської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області. Вказана земельна ділянка належала померлій ОСОБА_3 , на підставі Державного акту на право приватної власності на землю І-ПЛ № 025162, виданого Кобеляцькою райдержадміністрацією Полтавської області 04 січня 2000 року.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є спадкоємцем за законом після померлої ОСОБА_3 , та за нею необхідно визнати право власності на спадкове майно.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень глави 89 ЦКУкраїни, визначено порядок оформлення права на спадщину.

Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до ст. 1258, 1261 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом мають дружина, діти спадкодавця.

Із змісту ст. 1268 ЦК України випливає, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти або не прийняти її.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно з п. "г" ч. 1 ст. 81, ст. 131 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки також на підставі прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК).

Відповідачами у справах за позовами спадкоємців про визнання права власності на спадкове майно, є інші спадкоємці, а якщо спадкоємців немає - відповідна територіальна громада.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, ОСОБА_2 , вказала відповідачем Кіровську сільську раду так, як на підставу позову посилалася на відсутність у неї правовстановлюючого документа на землю.

Так, в ідповідно до роз`яснень, викладених в абзаці другому пункту 23 постанови Пленумом Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30 травня 2008 року № 7, судам роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до статті 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Встановлено, постановою державного нотаріуса від 23 жовтня 2014 року ОСОБА_2 , відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , на приватизовану земельну ділянку, площею 3,35 га, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Кровської сільської ради, Кобеляцького району, Полтавської області, у звязку з відсуцтністю оригіналу державного акту, який би посвідчував право спадкодавця на земельну ділянку. власності на землю (а. с.11).

Звертаючись до суду з даним позовом позивач вказала, що Державний акт на право приватної власності на землю І-ПЛ № 025162, від 04 січня 2000 року втрачено та виготовити його дублікат державного акта неможливо. Разом з тим, згідно з пунктом 47 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 №868 (чинним на час відмови у вчиненні нотаріальних дій) для реєстрації права власності не земельну ділянку при втраті державного акта на право власності на земельну ділянку достатньо надати державному реєстратору прав або нотаріусу належним чином завірену копію втраченого абр пошкодженого державного акта оголошення про втрату документа у регіональних друкованих засобах масової інформації за місцем розташування нерухомого майна, в якому повинні бути зазначені назва документа, його номер і дата видачі, на чиє ім`я виданий, яким органом (крім випадків пошкодження чи зіпсування документа).

(Чинний з 01.01.2016 - п. 53 Для державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельну ділянку, права власності на об`єкт нерухомого майна, реєстрацію яких проведено до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, у зв`язку із втратою, пошкодженням чи псуванням відповідного державного акта на право власності чи постійного користування земельною ділянкою, свідоцтва про право власності на нерухоме майно використовуються відомості з Державного земельного кадастру або Реєстру прав власності на нерухоме майно, який є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, та паперовий носій інформації (реєстрові книги, реєстраційні справи, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації).

У разі наявності в заявника копії примірника втраченого, пошкодженого чи зіпсованого державного акта, свідоцтва про право власності на нерухоме майно подається також відповідна копія.

Державна реєстрація прав у випадку, передбаченому цим пунктом, проводиться виключно за умови встановлення державним реєстратором наявності зареєстрованих речових прав на підставі таких документів у Державному земельному кадастрі чи в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, або на паперових носіях інформації (в реєстрових книгах, реєстраційних справах, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації), з обов`язковим зазначенням у Державному реєстрі прав відомостей про втрату, пошкодження чи зіпсування відповідного документа.)

Враховуючи вищевикладене ОСОБА_2 , звертаючись до суду з даним позовом обрала не належний спосіб захисту порушеного права, оскільки не була позбавлена можливості, в установленому законом порядку, відновити втрачений державний акт.

Окрім того, з наданих апелянтом документів вбачається що, ОСОБА_1 , є сином померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження та копією свідоцтва про смерть. (а.с. 39, 40).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що оригінал Державного акту на право приватної власності на землю І-ПЛ № 025162, виданого Кобеляцькою райдержадміністрацією Полтавської області 04 січня 2000 року не втрачений, він знаходиться у ОСОБА_1 .

Частиною першою статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Тобто, особа, звертаючись із позовом до суду, має право пред`явити таку вимогу на захист свого цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення, і призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Враховуючи вищенаведені норми матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки звернення з вказаним позовом є неналежним способом захисту порушеного права позивача.

Вимоги апеляційної скарги про постановлення нового рішення у даній справі, яким ОСОБА_1 просить визнати за ним та ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування на спірне майно по Ѕ частині кожному, та скасувати реєстрацію права власності спірного майна за ОСОБА_2 , не можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно положень ч.4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування судом матеріального або процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції не були дотриманні вказані норми, не встановлено коло спадкоємців, що призвело до неповного з`ясування обставин справи, що мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , сплатив судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1 497,72 грн та за подачу касаційної скарги 420,40 грн., які необхідно стягнути на його користь з ОСОБА_2 .

Керуючись ст.ст. 367, ч. 1 п. 2 ст. 374, ч. 1 п. 3, 4 ст. 376, 381, 384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 24 лютого 2016 року скасувати. Ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Кіровської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області про визнання права власності на спадкове майно - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги у розмірі 1 918,12 грн судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 28 липня 2020 року.

Головуючий О.О. Панченко

Судді В.П. Пікуль

Т.В. Одринська