П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2020 року місто Київ

справа № 760/2142/19

провадження №22-ц/824/7703/2020

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Кравець В.А. , Стрижеус А.М.,

сторони:

позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк"

відповідач - ОСОБА_1

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк»

на рішення Солом`янського районного суду м.Києва від 21 січня 2020 року, ухвалене у складі судді Усатової І.А.,

у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2019 року позивач АТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов обґрунтовано тим, що 11 лютого 2012 року між позивачем та відповідачкою ОСОБА_1 укладено договір б/н, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 12500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду про те, що підписана заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, між ним та банком складає договір про надання банківських послуг, що підтверджується його підписом у заяві.

АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредитні кошти у користування.

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором у відповідача утворилась заборгованість, яка станом на 26 листопада 2018 року становить 139856 грн..11 коп., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 8751 грн.81 коп., заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 7041 грн.13 коп., пеня - 124063 грн.17 коп.

АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у сумі 139856 грн.11 коп.

Рішенням Солом`янського районного суду м.Києва від 21 січня 2020 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 8751 грн81 коп. заборгованості та 131 грн.28 коп. судового збору.

В іншій частині відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, АТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, в якій представник позивача просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги банку задовольнити в повному обсязі. В апеляційній скарзі посилається на те, що рішення в цій частині прийняте без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням норм процесуального і матеріального права. Зокрема посилається на те, що суд не звернув уваги на надану до позовної заяви анкету - заяву, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки, а саме відсоткова ставка, а надана позивачем виписка по рахунку підтверджує, що відповідач користувався кредитними коштами, знімав кошти в банкоматах, розраховувався за товари та послуги, частково погашав наявну заборгованість. Встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, суд першої інстанції не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту. Відмовивши у стягнення відсотків за користування кредитними коштами, суд першої інстанції порушив вимоги ст.ст.1046, 1048 ЦК України.

У відзиві представник ОСОБА_1 адвокат Діденко І.Г. просив відмовити позивачу у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване без змін.

У відповіді на відзив представник АТ КБ «Приватбанк» просив задовольнити апеляційну скаргу. Зокрема, зазначив про те, що правовий висновок, висловлений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року (справа № 342/180/17), не стосується даних правовідносин та постановлена у справі з іншими обставинами. В цій справі висловлену правову позицію про застосування положень статей 633, 634 ЦК України щодо договору приєднання у разі узгодження умов договору, які встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах. Тоді як в даній справі - підписавши анкету-заяву про умови кредитування позичальник ознайомився та погодився з викладеними в них основними умовами укладеного договору.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 5 травня 2020 року відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 травня 2020 року в складі колегії суддів справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Справу розглянуто в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи.

Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом апеляційного перегляду є рішення Солом`янського районного суду м,Києва від 21січня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами. В іншій частині рішення суду першої інстанції учасниками справи не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається.

Судом установлено, що 11 лютого 2012 року між сторонами був укладений договір б/н, за умовами якого відповідачу був наданий кредит у розмірі 12500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Банк виконав свої зобов`язання за кредитним договором в повному обсязі та здійснив видачу відповідачу кредитних коштів в сумі 12500 грн. У свою чергу, відповідачка ОСОБА_1 скористалася кредитним коштами та свої зобов`язання за договором № б/н від 11 лютого 2012 року належним чином не виконала.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, станом на 26 листопада 2018 року заборгованість відповідача становить 139856 грн.11 коп. з яких: заборгованість по тілу кредиту - 8751 грн.81 коп., заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 7041 грн.13 коп., пеня - 124063 грн.17 коп.

Крім того, судом установлено, що у заяві позичальника від 11 лютого 2012 року процентна ставка не зазначена, анкета - заява не містить таких умов договору, як відповідальність позичальника, в тому числі у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами, шляхом підписання анкети-заяви. За таких обставин відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляд неустойки за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Крім того, суд першої інстанції вважав, що оскільки відповідачкою ОСОБА_1 фактично отримані кошти в сумі 8751 грн.81 коп. та використані, але останньою банку не повернуті, наявні підстави для їх стягнення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відсутності підстав для задоволення позову позивача про стягнення з відповідача заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами, оскільки такий відповідає встановленим судом обставинам та нормам матеріального права.

В частинах 1 та 2 статті 207 ЦК України закріплено, що правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору відповідно до ч. 1 статті 638 ЦК України є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частино 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаї ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля. Перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому Друга сторона не може запропоновувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

У заяві позичальника від 11 лютого 2012 року процентна ставка не зазначена.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку заборгованості за договором від 11 лютого 2012 року, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови кредитування розуміла відповідачка ОСОБА_1 , була ознайомлена і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами у зазначених у цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування.

У постанові від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не підписані Умови та Правила надання банківських послуг не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання анкети-заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами. У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду також указала на мінливість Правил надання банківських послуг ПриватБанку, тому їх не можна вважати складовою кредитного договору щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливість використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

За наведених обставин висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення з відповідачки ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» відсотків за користування кредитом у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідачки по їх сплаті у анкеті-заяві від 11 лютого 2012 року, є законним і обґрунтованим. При цьому судом першої інстанції вірно застосовано правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що у наданій позивачем до позовної заяві анкеті - заяві міститься інформація щодо розміру відсоткової ставки є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Сам по собі факт користування відповідачем грошовими коштами, погашення відповідачем заборгованості не дає підстав уважати, що з відповідачем погоджені розмір відсотків за користування кредитними коштами, порядок їх нарахування, а тому доводи апеляційної скарги в тій частині, що позичальник, здійснюючи погашення заборгованості, тим самим висловив свою згоду з запропонованими банком умовами, є безпідставними і не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування рішення в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення заборгованості по відсоткам

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Солом`янського районного суду м.Києва в оскаржуваній частині ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст.375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду м.Києва від 21 січня 2020 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: В.А. Кравець

А.М. Стрижеус