Справа № 640/19565/18

н/п 2-з/953/142/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2020 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді – Якуші Н.В.,   

за участю секретаря судового засідання – Петровоъ Ж.В.,

розглянувши заяву представника позивача Васильєва Є.О. про забезпечення позову у цивільній справі ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», ОСОБА_2 , Товариства з обережною відповідальністю «ФК «Карточка плюс», треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання правочинів недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

В провадження судді Київського районного суду м. Харкова Якуші Н.В. знаходиться вищезазначена цивільна справа, яка перебуває на стадії підготовчого провадження.

Згідно уточнених вимог, які надійшли до суду 21.02.2019 року, судом вбачається, що позивач просить суд визнати недійсним договір факторингу, укладений ПАТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «ФК «Карточка плюс» від 31.08.2018 року про відступлення права вимоги ОСОБА_1 за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №830/27/14-4/12/8-105 від 28.02.2008 р.; визнати недійсним договір передачі прав за Іпотечним договором №830/27/14-4/48/8-081 від 28.02.2008 року, укладеного 31.08.2018 року між ТОВ «ФК «Карточка Плюс» та ПАТ «Укрсоцбанк»; визнати недійним договір про відступлення права вимоги №30/08/18-Y від 01.10.2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «ФК «Карточка Плюс»; визнати недійсним договір передачі прав за Іпотечним договором №830/27/14-4/48/8-081 від 28.02.2008 року, укладеного 31.08.2018 року між ОСОБА_2 та ТОВ «ФК «Карточка Плюс».

Крім того, судом встановлено, що при зверненні позивача до суду, судом було розглянуто та задоволено його заяву про забезпечення позову, на підставі якої ухвалою суду від 29.10.2018 року було накладено арешт на нежитлові приміщення, які є предметом іпотеки, що належать позивачу на праві власності. Ухвала суду є чинною, відомості про арешт нерухомого майна внесені до реєстру прав власності на нерухоме майно та їх обтяжень 31.10.2018 року.

27.07.2020 року до суду надійшла заява представника позивача про забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій щодо об`єкту нерухомого майна – нежитлових приміщень з реєстраційним номером 606556463101, що є предметом іпотеки; заборони ТОВ «АНСУ» відступати права вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №830/27/14-4/12/8-105 від 28.02.2008 р. та за договором іпотеки 830/27/14-4/48/8-081 від 28.02.2008 року, укладеними між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсоцбанк»; заборони ТОВ «АНСУ» звертати стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки 830/27/14-4/48/8-081 від 28.02.2008 року, укладеними між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсоцбанк», а саме нежитлові приміщення першого поверху №№17-1-:-17-14в літ. «А-5», загальною площею 159,8 кв.м. по АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .

В обґрунтування заяви представник позивача зазначив, що незважаючи на накладений судом арешт на спірні приміщення, 08.04.2019 року державним реєстратором Красноградської районної державної адміністрації Литвиненко Л.В. за заявою відповідача ОСОБА_2 було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46348704, згідно якого право власності позивача на нежитлові приміщення 1-го поверху №№17-1-:-17-14в літ. «А-5», загальною площею 159,8 кв.м. по АДРЕСА_1 було припинено та зареєстровано право власності на цей об`єкт нерухомого майна за ОСОБА_2

23.07.2020 року представнику позивача з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №217449112 від 23.07.2020 стало відомо, що іпотеко держателем за договором іпотеки №830/27/14-4/48/8-081 від 28.02.2008 станом на 23.07.2020 року зазначено ТОВ «АНСУ», код ЄДРПОУ 36757541.

На думку представника позивача зміна відомостей про іпотеко держателя до вирішення Київським районним судом м. Харкова спору у справі №640/19565/18 спрямовані на ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду у цій справі, а тому вважає, що вжиття раніше здійснених заходів забезпечення позову у вигляді арешту нерухомого майна явно недостатньо для того, щоб забезпечити належний, ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача. Наголошував, що ТОВ «АНСУ», як іпотеко держатель, може здійснити спроби звернення стягнення на нерухоме майно позивача шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса або чергову спробу перереєстрації права власності на нерухоме майно за іншою особою, що змусить позивача знов звертатися до суду.

Дослідивши заяву, матеріали справи, суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з частиною 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просила застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі, задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просив заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Таким чином, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

При цьому, виходячи з правової природи забезпечення позову, під останнім слід розуміти вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача та спрямованих проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати, знецінити або вчинити інші дії, що можуть призвести в майбутньому до певних складнощів при виконанні рішення суду.

Разом з тим, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Насамперед, суд звертає увагу, що заявник звернувся до суду з позовом про визнання недійсними ряду правочинів про відступлення права вимоги ОСОБА_1 за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №830/27/14-4/12/8-105 від 28.02.2008 р та договорів передачі прав за Іпотечним договором №830/27/14-4/48/8-081 від 28.02.2008 року, укладених між відповідачами.

Суд наголошує, що рішення суду за такими позовами не потребують виконання. Їх значення полягає у констатації певного факту нікчемності (недійсності) правочину. Тому у справі за таким позовом не може бути ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду. Отже і заходів забезпечення позову, на яких наполягає представник позивача, вони не потребують.

Щодо ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту чи поновлення порушених прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, то суд звертає увагу, що небезпеку порушення своїх прав позивач вбачає у потенційній можливості перереєстрації права власності або звернення стягнення на нерухоме майно, що на його переконання унеможливить захист права позивача, яке, згідно з позицією останнього, є порушеним.

Тому, на його думку, забезпечуючи позов, суд повинен виходити з того, що невиконання вимоги може мати наслідком реалізацію спірного майна іпотекодержателем, що в свою чергу може позбавити його можливості поновити своє право в разі задоволення його позовних вимог. Тобто, вважав, що це ускладнить ефективний захист прав в разі задоволення позовних вимог судовим рішенням за результатом розгляду справи по суті.

Такі доводи суд вважає недоречними, оскільки вони виходять за межі предмету судового розгляду у справі. Так, предметом судового розгляду у справі є правомірність правочинів щодо відступлення права вимоги ОСОБА_1 за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №830/27/14-4/12/8-105 від 28.02.2008 р та договорів передачі прав за Іпотечним договором №830/27/14-4/48/8-081 від 28.02.2008 року, укладених між відповідачами.

Тобто, ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогами немайнового характеру. Будь-яких вимог щодо нежитлової будівлі не заявлено.

Співмірність під час вжиття заходів забезпечення позову передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони іпотекодержателю здійснювати певні дії.

Таким чином, заходи забезпечення позову, які просить застосувати представник позивача, а саме заборона вчинення реєстраційних дій, відступати права вимоги та звертати стягнення на предмет іпотеки - не співмірні із заявленими позовними вимогами, які не носять майнового характеру.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що спірне нежитлове приміщення є предметом договору іпотеки.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Разом з тим, задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не змінить правового статусу спірної нежитлової будівлі, як предмету іпотеки.

Вжиття заходів забезпечення позову обумовлено ризиками, що можуть виникнути при виконанні рішення суду, в разі ухвалення такого на користь позивача. Визнання ж недійсними договорів має правові наслідки, які настають незалежно від забезпечення позову.

Зазначене відповідає висновку, викладеному Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 листопада 2018 року (справа № 752/7618/18, провадження № 61-46689ск18).

Таким чином, суд приходить до висновку, що у заяві про забезпечення позову не йдеться про ефективний захист порушених прав, за захистом яких заявник звернувся до суду. З огляду на це відсутні підстави забезпечення позову, передбачені у ст. 150 ЦПК України.

Крім того, відповідно до актуальної інформації за Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.07.2020 року власником спірного нежитлового приміщення та іпотекодавцем є саме позивач по справі – ОСОБА_1 , що спростовує доводи представника позивача.

Таким чином, обрані заявником види забезпечення позову не містять в собі підстав передбачених ч. 2 ст. 149 ЦПК України, у зв`язку з чим подана заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.149, 150, 151, 153, 260 ЦПК України, суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_6 Є. ОСОБА_7 про забезпечення позову у цивільній справі ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», ОСОБА_2 , Товариства з обережною відповідальністю «ФК «Карточка плюс», треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання правочинів недійсним - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду – якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно – телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський районний суд м. Харкова.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть отримати за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст ухвали складено 27.07.2020 року.

Суддя Н.В. Якуша