Справа № 308/13775/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2020 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючого судді Деметрадзе Т.Р.,

секретаря судового засідання - Івашко Я.С.,

за участю: представника позивача Биркович О. І.

представника відповідача Загинай О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в режимі відеоконференції справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення середньомісячної заробітної плати, індексації, компенсації, 3 відсотків річних, моральної та матеріальної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до АТ «Українська залізниця» про стягнення середньомісячної заробітної плати, індексації, компенсації, 3 відсотків річних, моральної та матеріальної шкоди.

В обґрунтовування своїх вимог зазначив, що він працює в Мукачівському загоні воєнізованої охорони з 25 квітня 2005 року на посаді стрільця СК ВОХР на станції Чоп, що підтверджується чинним посвідченням НОМЕР_1 , а також індивідуальним дозволом на право використання відомчої вогнепальної зброї № 226 від 06.10.2014 року з терміном дії до 06.10.2020 року.

Вказує, що наказом начальника ВСП «Мукачівського загону воєнізованої охорони «Регіональної філії «Львівська залізниця» AT «Укрзалізниця» № 185/од від 29.07.2019 року його відсторонено від роботи на підставі ст. 46 КЗпП України до отримання індивідуального дозволу на право використання відомчої вогнепальної зброї. У зв`язку із зазначеним вважає дії та рішення начальника ВСП «Мукачівського загону воєнізованої охорони» Ганьковича С.Ф . протиправними і незаконними, оскільки в нього на руках діючий дозвіл, що дає право працювати та даний індивідуальний дозвіл ніким не скасований.

Більше того, у вищевказаному наказі № 185/од від 29.07.2019 року про відсторонення ОСОБА_3 від роботи наявне посилання на лист Ужгородського відділення поліції Ужгородського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області від 21.06.2019 року № 3587/106/25/2-2019 де зазначено, що він позбавлений права на носіння вогнепальної зброї під час виконання службових обов`язків згідно індивідуального дозволу до вирішення питання стосовно цього в судовому порядку, як особа якій повідомлено про підозру в вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

Одночасно звернув увагу на те, що на даний час жодним процесуальним документом громадянин ОСОБА_3 не позбавлений права на носіння вогнепальної зброї під час виконання службових обов`язків згідно індивідуального дозволу і у оскаржуваних нами наказах відсутня з цього приводу інформація. Індивідуальний дозвіл на право носіння револьвера № 226 (копія додається ) дійсний до «06» жовтня 2020 року та ніким не вилучався.

Також, ним 21 червня 2019 року було надіслано заяву стосовно незаконних дій поліції в рамках кримінального провадження, які на думку позивача вчинені шляхом направлення 20 травня 2019 року за № З010/106/25/2- 2019 полковником поліції В.В.Ребреєм листа начальнику СК ВОХР на ст. Чоп ВСП «Мукачівський загін воєнізованої охорони» РФ «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» В.В.Мучички та начальнику ВСП «Мукачівський загін воєнізованої охорони» РФ «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» С.Ф.Ганьковичу.

В подальшому, неправомірні дії відповідача продовжились 07 серпня 2019 року, коли при виході на роботу позивач отримав другий наказ № 191/од від 07 серпня 2019 року «Про відсторонення від роботи стрільця 4 розряду стрілецької команди станції Чоп ОСОБА_3 в зв`язку з непроходженням періодичного медичного огляду» підписаний начальником загону Ганьковичем С.Ф . Того ж дня він отримав направлення для проходження медичного огляду, який він успішно пройшов і 09 серпня 2019 року офіційно надав відповідачу Висновок медичної комісії про придатність до роботи за професією посадою за ДК 003:2005 у тому числі у несприятливих умовах праці.

Однак, відповідач по справі і в подальшому після отримання Висновку медичної комісії від 09.08.2019 року про проходження ОСОБА_3 періодичного медичного огляду про придатність до роботи за професією умисно не скасовує зазначений другий неправомірний наказ і не допускає позивача до роботи.

Вважає вищезазначені два Накази № 185/од від 29 липня 2019 року та Наказ № 191/од від 07 серпня 2019 року «Про відсторонення від роботи стрільця 4 розряду стрілецької команди станції Чоп ОСОБА_3 » незаконними і такими, що винесені в порушення вимог КПК України, адже слідчий в порядку вимог КПК України не звертався до суду з відповідним клопотанням про відсторонення підозрюваного ОСОБА_3 від займаної посади.

Зазначає, що він кожне своє чергування згідно встановленого графіку приходить на роботу, має постійне місце проживання, не позбавлений права на носіння вогнепальної зброї під час виконання службових обов`язків, оскільки згідно індивідуального діючого дозволу має допуск до носіння зброї до жовтня 2020 року.

Через вищезазначені два накази не може виконувати свої службові обов`язки стрільця СК ВОХР на станції Чоп по здійсненню охорони залізничних вантажів і з 20 травня 2019 року по теперішній час йому не нараховується заробітна плата, через що позивач по справі знаходиться у тяжкому матеріальному становищі. Разом з цим, не надходять відрахування із заробітної плати позивача до Пенсійного Фонду України. Через відсутність грошових коштів не може лікувати свою 86-річну хвору маму ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на даний час перебуває на його утриманні.

У зв`язку з тим, що на даний час у кримінальному провадженні № 42019071030000023 винуватість позивача ОСОБА_3 не доведена, рішення суду щодо його відсторонення від роботи немає, вважає, що подальших підстав не допуску до роботи та не нарахування заробітної плати немає.

Враховуючи викладене, просить суд визнати незаконними та скасувати накази начальника ВСП «Мукачівського загону воєнізованої охорони «Регіональної філії «Львівська залізниця» AT № 191/од від 08.08.2019 р. «Укрзалізниця» та № 185/од від 29.07.2019 року про відсторонення ОСОБА_3 від роботи на підставі ст. 46 КЗпП України; стягнути із відповідача середньомісячну заробітну в розмірі 11 550,47 гривень із 20 травня червня 2019 року по дату набрання рішення суду законної сили; стягнути індексацію та компенсацію вчасно невиплаченої заробітної плати за весь час затримки по день фактичного розрахунку; стягнути із відповідача згідно ст. 625 ЦК України суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми вчасно невиплаченої позивачеві заробітної плати за весь час затримки по день фактичного розрахунку; стягнути завдану йому моральну шкоду в розмірі 75000 гривень та матеріальну шкоду в розмірі 25000 гривень; зобов`язати керівництво ВСП «Мукачівського загону воєнізованої охорони «Регіональної філії «Львівська залізниця» AT «Укрзалізниця» провести компенсацію втрати частини заробітної плати ОСОБА_3 у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Не погоджуючись із позовними вимогами 14.02.2020 року представником відповідача було подано відзив на позов у якому останній вказав, що позовні вимоги позивача є безпідставними, обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог ним не доведені, а тому такі не підлягають до задоволення.

На підтвердження заперечень зазначив наступне.

Наказом виробничого структурного підрозділу «Мукачівський загін воєнізованої охорони» від 29.07.2019 № 185/од відсторонено від роботи стрільця 4 розряду стрілецької команди станції Чоп ОСОБА_3 на підставі ст. 46 КЗпП України до отримання ним індивідуального дозволу на право використання відомчої вогнепальної зброї. Відповідно до ст 46 КЗпП України «відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством».

Зазначає, що у статті зазначені різні випадки, за наявності яких роботодавець має право в порядку ст 46 КЗпПУ видати наказ про відсторонення працівника, зокрема, відсторонення від роботи осіб, які не мають відповідного посвідчення на виконання роботи.

Відсторонення перелічених категорій працівників здійснюється на підставі наказів роботодавця без збереження заробітної плати. Перелік випадків, наведених у статті, не є вичерпним і наводяться для загального аналізу.

Відповідно до п. 5.2. Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, затвердженої наказом МВС України від 21.08.98 №622, у разі наявності обставин, що перешкоджають одержанню згоди на укладення трудових договорів на виконання робіт, пов`язаних з виготовленням, ремонтом, придбанням, зберіганням, обліком, охороною, перевезенням і використанням предметів, матеріалів і речовин, на які поширюється дозвільна система, орган поліції у письмовій формі в місячний строк із дня надходження матеріалів повідомляє про це керівників цих підприємств, установ, організацій.»

Ужгородське відділення поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління національної поліції в Закарпатській області листом від 21.06.2019 № 3587/106/25/2-2019 повідомило Загін про те, що стрілець 4 позряду стрілецької команди станції Чоп ОСОБА_3 позбавлений права на носіння вогнепальної зброї під час виконання службових обов`язків згідно індивідуального дозволу, до вирішення питання стосовно нього в судовому порядку, як особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України.

Враховуючи вищевикладені обставини та законні підстави, Загін наказом від 29.07.2019 № 185/од відсторонив позивача від роботи на підставі ст. 46 КЗпП України до отримання ним індивідуального дозволу на право використання відомчої вогнепальної зброї. Твердження позивача про те, що відсторонення ОСОБА_3 повинно було здійснюватись за процедурою, передбаченою Кримінально-процесуальним кодексом України не відповідає законодавству, оскільки така процедура застосовується лише до обвинувачуваного в разі притягнення його до кримінальної відповідальності за посадовий злочин і якщо той може негативно впливати на хід досудового розслідування.

Також, керівництво Загону неодноразово 01.08.2019, 28.12.2019., 15.01.2020 зверталось до ОСОБА_3 з повідомленням про наявність вакантних посад, які не потребують дозволу на використання зброї: водій ТЗ, машиніст насосних установок, бухгалтер. Законодавство не встановлює обов`язку роботодавця пропонувати вакантні посади відстороненому працівнику. Такі пропозиції надавались з ініціативи самого керівництва загону. Однак, позивач ігнорував такі дії Загону.

Прохання позивача про стягнення із відповідача середньомісячної заробітної плати із 20 червня 2019 року вважає безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки наказ про відсторонення прийнято 29.07.2019 року, з 23 травня 2019 по 02 серпня 2019 ОСОБА_3 знаходився у щорічній відпустці, був тимчасово непрацездатним, потім знову у відпустці без збереження заробітної плати для догляду за хворими рідними по крові або шлюбу, за медичним висновком, що підтверджується довідкою Загону від 16.01.2020 № 13/к. Відповідно, до 02 серпня позивач не виконував свою трудову функцію з підстав, незалежних від відповідача.

Твердження позивача стягнути із відповідача індексацію та компенсацію заробітної плати є безпідставним, оскільки стаття 115 КЗпПУ «Строки виплати заробітної плати» не регулює питання індексації та компенсації. Також прохання позивача згідно вимог ст. 625 ЦК стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми вчасно невиплаченої заробітної плати є теж безпідставними.

Позивачем не доведено неправомірності рішення та не розкрито змісту вини відповідача у виданні наказу на відсторонення. Жодного умислу чи необережності як форми вини при видачі наказу з боку Залізниці не було допущено, відповідач керувався листом поліції про позбавлення позивача права на використання зброї та діяв у межах законодавства України.

Також позивач пропустив строк на звернення до суду з позовом. Відповідно до ст 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

День, коли позивач дізнався про порушення свого права, про яке йдеться у позовній заяві, є дата ознайомлення ним з вимогами наказу № 185/од від 29.07.2019 «Про відсторонення...» - 01.08.2019 року. Таким чином, відраховуючи тримісячний строк на звернення до суду, позивач повинен був звернутись до суду у період до 01.11.2019.

Враховуючи викладене, просить відмовити позивачу ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив такі задовольнити. Пояснив, що працює в Мукачівському загоні воєнізованої охорони на посаді стрільця СК ВОХР на станції Чоп, має діючий індивідуальний дозвіл на право використання відомчою вогнепальною зброєю № 226 від 06.10.2014 року з терміном дії до 06.10.2020 року, та вважає накази про відсторонення його від посади незаконними.

Представник позивача, адвокат Биркович О.І. також просив позовну заяву задовольнити у повному обсязі з підстав та мотивів викладених у позові.

Вказав, що відповідачем протиправно без рішення суду про визнання вини ОСОБА_3 відсторонено від посади та протиправно не нараховано заробітну плату. Підтвердив, що дозвіл на зброю ОСОБА_3 є діючим, а тому підстав для його відсторонення від виконання своїх обов`язків не було.

Представник відповідача Загинай О.П. заперечила щодо задоволення позову в повному обсязі та підтримала обставини, зазначені у відзиві.

Допитана у судовому засіданні свідок, ОСОБА_8 пояснила, що працює інспектором дозвільної системи та розповіла про процедуру позбавлення права на зброю. Вказала, що після отримання нею інформації про повідомлення ОСОБА_3 про підозру у вчиненні злочину, нею у відповідності до законодавства, а саме, наказу МВС №622 від 21.08.1998 року було вчинено необхідні дії та повідомлено про такий факт рапортом начальника районного відділення поліції.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, покази свідка, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 працює в Мукачівському загоні воєнізованої охорони на посаді стрільця 4 р СК ВОХР на станції Чоп, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 .

З оглянутого у судовому засіданні наказу начальника ВСП «Мукачівського загону воєнізованої охорони «Регіональної філії «Львівська залізниця» AT «Укрзалізниця» Ганькович С.Ф. № 185/од від 29.07.2019 року встановлено, що таким відсторонено ОСОБА_3 від роботи стрільця 4 розряду стрілецької команди станції Чоп з дати виходу на роботу на підставі ст. 46 КЗпП України до отримання ним індивідуального дозволу на право використання відомчої вогнепальної зброї. З даним наказом позивач ОСОБА_3 був ознайомлений, про що свідчить його власний підпис на наказі.

Підставою для винесення вказаного наказу № 185/од від 29.07.2019 року став лист начальника Ужгородського РВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області №3587/106/25/2-2019 від 21.06.2019 року.

Згідно вказаного листа начальника Ужгородського РВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області №3587/106/25/2-2019 від 21.06.2019 року Ребрея В.В. відділення поліції повідомляє, що ОСОБА_3 позбавлений права на носіння вогнепальної зброї під час виконання службових обов`язків згідно індивідуального дозволу, до вирішення питання стосовно нього в судовому порядку, як особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину.

Листом № 451/106/25/2-2020 від 21.01.2020 року Ужгородське районне відділення поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління національної поліції в Закарпатській області додатково підтвердило те, що ОСОБА_3 позбавлений права на носіння вогнепальної зброї під час виконання службових обов`язків, перебуваючи на посаді стрільця, до вирішення питання стосовно нього в судовому порядку як особі, які повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України у кримінальному провадженні №42019071030000023 від 10.05.2019 року.

Відповідно до ст. 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Умови та порядок видачі та анулювання дозволів на придбання, зберігання, облік, охорону, носіння, перевезення і використання зброї встановлений Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженою наказом МВС №622 від 21.08.1998 року.

За приписами пункту 5 Інструкції у разі наявності обставин, що перешкоджають одержанню згоди на укладення трудових договорів на виконання робіт, пов`язаних з виготовленням, ремонтом, придбанням, зберіганням, обліком, охороною, перевезенням і використанням предметів, матеріалів і речовин, на які поширюється дозвільна система, орган поліції у письмовій формі в місячний строк із дня надходження матеріалів повідомляє про це керівників цих підприємств, установ, організацій.

Згідно пункту 8.15 Положення про придбання, перевезення, облік, зберігання та застосування вогнепальної зброї, боєприпасів до неї підрозділами відомчої воєнізованої охорони на залізничному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №1336 від 24.12.2009 року у разі відмови органу внутрішніх справ видати індивідуальний дозвіл на право використання відомчої вогнепальної зброї працівнику відомчої воєнізованої охорони він не може бути допущений до виконання охоронних функцій.

Враховуючи на ту обставину, що ОСОБА_3 згідно його посадової інструкції має право застосовувати вогнепальну зброю, та згідно повідомлення Ужгородського районного відділення поліції останній позбавлений права на носіння вогнепальної зброї під час виконання службових обов`язків, начальником ВСП «Мукачівського загону воєнізованої охорони «Регіональної філії «Львівська залізниця» AT «Укрзалізниця» Ганькович С.Ф. видано правомірний наказ №185/од від 29.07.2019 року про відсторонення ОСОБА_3 від роботи.

Більше того, судом встановлено та неоспорено сторонами, що на термін відсторонення ОСОБА_3 від роботи до отримання права на носіння вогнепальної зброї під час виконання службових обов`язків, керівництвом виробничого структурного підрозділу «Мукачівський загін воєнізованої охорони» було запропоновано позивачу перевестись на іншу вакантну посаду від чого останній відмовився.

Що стосується наказу начальника ВСП «Мукачівського загону воєнізованої охорони «Регіональної філії «Львівська залізниця» AT «Укрзалізниця» Ганькович С . Ф. №191/од «Про відсторонення від роботи стрільця 4 розряду стрілецької команди станції Чоп ОСОБА_3 в зв`язку з непроходженням періодичного медичного огляду» від 07 серпня 2019 року, суд зазначає наступне.

Підставою для винесення вказаного наказу №191/од від 07.08.2019 року стало непрходження ОСОБА_3 періодичного огляду з 07.08.2019 року до пред`явлення ним документа про проходження медичного огляду.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 надав висновок медичної комісії 09.08.2019 року, згідно якого він придатний до роботи за професією (посадою) за ДК 003:2005 стрілець, у тому числі у несприятливих умовах праці.

Таким чином, враховуючи ту обставину, що наказ №191/од про відсторонення ОСОБА_3 від роботи був виданий до настання певної події, а саме до пред`явлення ним документа про проходження медичного огляду, то такий втратив свою силу після надання ним висновку медичної комісії від 09.08.2019 року.

Вимога про стягнення із відповідача середньомісячної заробітної плати із 20 червня 2019 року також не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Згідно Довідки про знаходження у відпустках та тимчасову непрацездатність стрільця 4 розряду стрілецької команди станції Чоп ОСОБА_3 в 2019 року від 16.01.2020 року, ОСОБА_3 згідно наказу №218 від 20.05.2019 з 23.05.2019 по 23.06.2019 знаходився у порічній відпустці; згідно листка непрацездатності серії АДХ №9867093 з 24.06.2019 по 03.07.2019 ОСОБА_3 знаходився на лікарняному; згідно наказу №334 від 04.07.2019 з 04.07.2019 по 02.08.2019 ОСОБА_3 знаходився у відпустці без збереження заробітної плати для догляду за хворими рідними по крові або шлюбу, за медичним висновком.

Тобто, позивач з 23 травня 2019 по 02 серпня 2019 не виконував свою трудову функцію з підстав, незалежних від відповідача та пов`язаних із його відстороненням від посади.

Крім цього, за приписами ч. 1 ст. 233 КЗпП України у справах про вирішення трудового спору працівник може звернутися з заявою про вирішення такого в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. З наказом № 185/од від 29.07.2019 року позивач ознайомився 01 серпня 2019 року. Тому, позивач не обґрунтував належними та допустимими доказами поважність причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом - позовна заява надійшла до суду 02 грудня 2019 року.

При цьому, строки звернення до суду у трудових спорах застосовуються незалежно від заяви сторін.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості, зважаючи на те, аналіз досліджених у справі доказів свідчить, що позивачем не доведено тих обставин, на які він посилається як на підставу позову, натомість такі його доводи знайшли своє об`єктивне спростування доводами відповідача, суд приходить до висновку, що позов є безпідставним, а тому у його задоволенні слід відмовити саме за безпідставністю матеріально-правової вимоги.

Керуючись ст.ст. 46, 233 КЗпП України, ст.ст. 76, 81, 141, 258, 265, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення середньомісячної заробітної плати, індексації, компенсації, 3 відсотків річних, моральної та матеріальної шкоди - залишити без задоволення.

Повний текст рішення складено 24.07.2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Суддя Т.Р. Деметрадзе