ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 м.Рівне, вул.Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2020 року Справа № 902/854/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Розізнана І.В. , суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Новосельська О.В.,

представники учасників справи:

позивача- Нерода В.Ю.;

відповідача- Мельник В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з господарським судом міста Києва апеляційну скаргу Відповідача-Приватного підприємства «Агро Україна+» на рішення господарського суду Вінницької області від 18.02.2020, повний текст якого складено 28.02.2020, у справі №902/854/19 (суддя Яремчук Ю.О.)

за позовом Малого приватного підприємства фірма «Ерідон»

с.Княжичі, Києво-Святошинський р-н, Київська обл.

до Приватного підприємства «Агро Україна+»

с.Нова Прилука, Липовецький р-н, Вінницька обл.

про стягнення 898 273 грн. 54 коп. основного боргу, відсотків, пені, інфляційних втрат

та річних,-

У жовтні 2019 року Мале приватне підприємство фірма «Ерідон» (надалі в тексті - Фірма) звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Приватного під-приємства «Агро Україна+» (надалі в тексі - Підприємство) 898 273 грн. 54 коп. основного боргу, відсотків, пені, інфляційних втрат та річних.(т.1, арк.справи 4-10).

Рішенням господарського суду Вінницької області від 18.02.2020р. у справі №902/854/19 частково задоволено позов та присуджено до стягнення з Відповідача на користь Позивача 87 799 грн. 81 коп. пені, 27 703 грн. 72 коп. інфляційних втрат, 49 775 грн. 55 коп. -10% річних, 89 595 грн. 99 коп. відсотків за користування товарним кредитом та 13 474 грн. 10 коп. витрат зі сплати судо-вого збору. Закрито провадження у справі в частині стягнення 555 598 грн. 66 коп. основного боргу та відмовлено у стягненні 87 799 грн. 81 коп. пені.(т.1, арк.справи 245-249).

Суд вмотивував своє рішення тим, що сума боргу за поставлений товар підтверджується ма-теріалами справи. При цьому, враховуючи сплату Відповідачем 555 598 грн. 66 коп. основного бор-гу під час провадження в суді першої інстанції - провадження у справі в частині стягнення основ-ного боргу закрито. Здійснивши перерахунок всіх додаткових нарахувань, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість усіх заявлених позовних вимог, однак з урахуванням повно-го погашення основного боргу на підставі клопотання Відповідача - суд зменшив розмір пені до 87 799 грн. 81 коп.

Не погоджуючись із рішенням, Відповідач звернувся до апеляційного господарського суду із скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 18.02. 2020р. та ухвалити нове рішення про відмову задоволенні частини позовних вимог.(т.2, арк.справи 7-12).

Обґрунтовуючи скаргу Відповідач зазначає, що господарський суд першої інстанції непов-но з`ясував всі обставини справи, ухваливши рішення з порушенням норм матеріального та проце-суального права. На думку Скаржника, суд безпідставно не взяв до уваги той факт, що додатки до договору не підписувалися Відповідачем, вони, фактично, є неукладеними, а отже - не створюють жодних юридичних наслідків для Відповідача, зазначена обставина має основоположне значення для справи. Суд першої інстанції безпідставно двічі відмовив у задоволенні клопотання про про-ведення почеркознавчій експертизи, а також не витребував оригіналів вказаних додатків та про-довжив розгляд справи. Суд помилково прийняв до уваги додатки до договору поставки №879\18\ 93\1-Р від 07.03.2018 та №879\18\93\2-33Р від 01.06.2018 як докази, аргументувавши наявністю на додатках відбитка печатки ПП «Агро Україна+», оскільки наявність або відсутність відбитка печат-ки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків. Суд першої інстанції не перевірив, чи дійсно відбиток печатки, що міститься на вказаних додатках, відповідає печатці Відповідача.

Крім того, разом із апеляційною скаргою Відповідач подав клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.(т.2, арк.справи 14-17).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.04.2020 відкрито апе-ляційне провадження за скаргою Відповідача.(т.2, арк.справи 25).

Ухвалою від 26.06.2020 призначено розгляд скарги у судовому засіданні на 21.07.2020.(т.2, арк.справи 38-39).

Через канцелярію апеляційного суду 01.06.2020 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому Позивач заперечує проти її задоволення та просить суд залишити рішення суду першої інс-танції - без змін.(т.2, арк.справи 29-31).

Крім того, ухвалою від 20.07.2020 задоволено клопотання Позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.(т.2, арк.справи 44-45, 46).

У судовому засіданні апеляційної інстанції 21.07.2020 представник Відповідача підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі та надав свої пояснення. Наголошував, що у звязку із непідпи-санням додатків до договору у Відповідача не виникло жодних додаткових обов`язків, крім оплати фактично отриманого товару. Представник Позивача заперечив проти задоволення вимог апеляцій-ної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Наголошував, що оскільки Відпові-дач оплатив поставлених товар, поставлених на підставі додатків, тому відсутні підстави для від-мови у стягненні додаткових нарахувань.

Крім того, у судовому засіданні апеляційної інстанції 21.07.2020 колегія суддів ухвалою відмовила у задоволенні клопотання Відповідача про призначення почеркознавчої експертизи.(т.2, арк.справи 49-50).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстан-ції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, МПП фірма «Ерідон»-постачальник та ПП «Агро Укра-їна+» уклали договір поставки №879/18/93 від 08.11.2017 (надалі в тексті - Договір), за умовами пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (надалі товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість такого това-ру.(т.1, арк.справи 15-18).

Найменування, асортимент та кількість товару, який підлягає поставці за цим договором, зазначаються в додатках, які є його невід`ємною частиною. Ціна товару в національній валюті та її еквівалент в іноземній валюті (долар США або Євро), зазначається у додатках до цього договору. (п.п.1.2, 2.1 Договору). Ціна товару в національній валюті є орієнтовною та остаточно визначаєть-ся на дату фактичної оплати товару на умовах цього договору. Еквівалент товару в іноземній ва-люті, який зазначено в додатку до Договору, є незмінним на весь період дії цього договору.(п.2.2 Договору).

Загальна вартість товару, що постачається за цим договором (ціна договору), визначається додатками та видатковими накладними, з врахуванням п.3.2 Договору. У випадку розбіжності да-них у додатках та у видаткових накладних щодо кількості, асортименту, ціни товару, перевагу має видаткова накладна.(п.2.3 Договору).

Оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України шляхом перераху-вання грошових коштів на банківський рахунок постачальника в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором та додатками до нього. У випадку поставки товару на умовах поперед-ньої оплати, допускається оплата та поставка товару на підставі рахунку на попередню оплату, що містить істотні умови поставки, без укладення додатків до цього договору. Датою оплати товару вважається день зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника.(п.3.1 Дого-вору).

У пункті 3.2 Договору сторони погодили, що визначення ціни та загальної ціни вартості товару, яка підлягає до оплати покупцем, здійснюється в національній валюті України, виходячи із курсу продажу долару США або Євро до гривні, встановленому на Міжбанківській валютній біржі на момент закриття торгів у день, що передує даті оплати Товару (надалі курс Міжбанку). Для визначення курсу Міжбанку сторони використовують дані, розміщені на веб-сайті http://minfin.com. ua/currency/mb/archive/, якщо інші джерела визначення курсу іноземних валют не зазначені в до-датках до цього договору (надалі - Джерело курсу іноземних валют).

Оплата товару, який постачається на умовах попередньої оплати, здійснюється покупцем відповідно до п.3.3 Договору на підставі рахунку на оплату, сформованого постачальником, з ура-хуванням умов пунктів 3.1 та 3.2 Договору. Термін дії рахунку на оплату складає три банківських дні, включаючи дату його оформлення, якщо інше не буде погоджено сторонами. В разі порушен-ня строків оплати, визначених рахунком на оплату, зарахування платежів здійснюється постачаль-ником, виходячи з курсу Міжбанку, встановленого на момент надходження грошових коштів на банківський рахунок постачальника. Оплата товару, який постачається на умовах відстрочення оп-лати чи з використанням вексельного способу розрахунків, здійснюється покупцем, з дотриман-ням пунктів 3.2 та 3.5 Договору.

Оформлення видаткових накладних та товару, який постачається на умовах попередньої оп-лати, здійснюється за цінами, зазначеними в рахунку на оплату. У разі недотримання покупцем строків оплати товару, встановлених рахунком на оплату, оформлення видаткової накладної здій-нюється за цінами, визначеними з дотриманням умов пункту 3.2 Договору, на момент надходжень-ня грошових коштів на банківський рахунок постачальника. Оформлення видаткових накладних на товар, який постачається на умовах відстрочення оплати або з використанням вексельного спо-собу розрахунків, здійснюється за цінами, визначеними на дату формування видаткової накладної з дотриманням умов пункту 3.2 цього договору.(п.3.4 Договору).

В разі, коли на день проведення покупцем оплати товару, отриманого на умовах відстро-чення оплати або з використанням вексельного способу розрахунків (дата зарахування коштів або передача векселів), курс іноземної валюти, визначений з дотриманням умов пункту 3.2 Договору, є вищим за відповідний курс іноземної валюти, що використаний на дату оформлення видаткової накладної, сторони для визначення вартості товару, яка підлягає оплаті покупцем, застосовують формулу: С = А1/А2 х В, де:

С - вартість Товару, що підлягає оплаті;

В - вартість неоплаченого Товару за відповідними видатковими накладними;

А1 - курс іноземної валюти на дату оплати Товару, визначений згідно умов договору;

А2 - курс іноземної валюти на дату оформлення видаткової накладної, визначений згідно умов Договору.

Відповідно до п.3.5 Договору у разі, коли на момент проведення розрахунків (на дату здійс-нення оплати або передачі векселів) курс продажу іноземних валют, визначений у відповідності до умов пункту 3.2 Договору, буде меншим за відповідний курс, використаний на момент оформлен-ня видаткових накладних, покупець проводить оплату отриманого товару, виходячи із курсу про-дажу іноземних валют, використаного на дату оформлення видаткових накладних.

Здійснюючи оплату товару, покупець зобов`язаний зазначити у платіжному дорученні за яким саме додатком до цього договору та /або рахунку на оплату, та /або видатковою накладною, а також, у разі необхідності, за який саме товар здійснюється оплата. У разі відсутності такої інфор-мації, а також у разі порушення покупцем грошових зобов`язань за цим договором, отриманий платіж зараховується постачальником на власний розсуд.(п.3.7 Договору).

Умови та строки поставки товару зазначаються у додатках до цього договору або у рахунку та оплату, який містить істотні умови поставки.(п.5.1 Договору).

За несвоєчасну оплату товару покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення; за необґрунтовану відмову від отримання товару, сплачує штраф в розмірі 10% від вартості такого товару.(п.6.2 Договору).

Пунктом 6.7 Договору встановлено, що в разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оп-лати товару чи невиконання зобов`язань передбачених пунктами 3.2 та 3.3 цього договору постав-ки, покупець, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь постачальника 10% річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозу-мінь, сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цвіль-но-правової відповідальності, передбаченим ст.625 Цивільного кодексу України та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені).

Відповідно до п.6.8 Договору стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за до-говором поставки відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України не обмежується стро-ком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної дав-ності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст.259 Цивільного кодексу України, про-довжується до трьох років.

Договір вступає в силу з моменту його підписання повноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2018, а в частині проведення розрахунків за постав-лений товар до моменту проведення остаточних розрахунків. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього дого-вору.(п.9.2 Договору).

Договір підписаний представником постачальника та директором покупця, скріплений від-тисками печаток сторін.(т.1, арк.справи 18).

Матеріали справи містять додатки до Договору №879/18/93/1-ЗЗР від 07.03.2018 та №879/ 18/93/2-ЗЗР від 01.06.2018.

Матеріали справи свідчать, що додатком до Договору №879/18/93/1-ЗЗР від 07.03.2018 передбачено асортимент продукції, кількість, вартість в доларах США та гривнях всього на суму 460 000 грн. 18 коп. Крім того, передбачено, що 100% вартості товару покупець сплачує на умовах відстрочення оплати до 31.10.2018. У разі порушення покупцем зобов`язань щодо оплати отрима-ного товару на строк понад 30 днів, покупець відповідно до вимог ст.536 та 694 ЦК України зобо-в`язаний сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 18% річних, нарахованих на вартість отриманого але не оплаченого товару.(т.1, арк.справи 19-20).

Матеріалами справи стверджується, що через представника ОСОБА_1 , який діяв на підс-таві довіреності від 11.04.2018 №29, згідно видаткової накладної №24070 від 11.04.2018 продавець передав, а покупець прийняв товар на суму 340 879 грн. 42 коп., а згідно накладної №31414 від 18.04.2018 прийняв товар на суму 119 120 грн. 76 грн., всього на суму 460 000 грн. 18 коп.(т.1, арк. справи 21, 22, 23).

Матеріали справи свідчать, що платіжним дорученням №279 від 06.09.2019 Відповідач спла-тив на користь Позивача 50 000 грн. та платіжним дорученням №290 від 10.09.2019 сплачено 100 000 грн.(т.1, арк.справи 24-25).

Крім того, додатком до Договору №879/18/93/2-ЗЗР від 01.06.2018 передбачено асортимент продукції, кількість, вартість в доларах США та гривнях всього на суму 228 868 грн. 20 коп. Та-кож, передбачено, що 100% вартості товару покупець сплачує на умовах відстрочення оплати до 31.10.2018. У разі порушення покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару на строк по-над 30 днів, покупець відповідно до вимог ст.536 та 694 ЦК України зобов`язаний сплатити на ко-ристь постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 18% річних, нарахованих на вартість отриманого, але не оплаченого товару.(т.1, арк.справи 26-27).

З матеріалів справи вбачається, що через представника ОСОБА_2 , який діяв на підставі довіреності від 04.06.2018 №52, згідно видаткової накладної №58884 від 04.06.2018 продавець пе-редав, а покупець, прийняв товар на суму 228 868 грн. 20 коп.(т.1, арк.справи 28, 29).

Вважаючи, що неоплатою частини поставленого товару а суму 555 598 грн. 66 коп. поруше-не його право, Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з Відповідача вартості постав-леного та неоплаченого товару, а також на підставі пунктів 6.2, 6.7 та 6.8 Договору, Додатків до Договору та ст.625 ЦК України та 232 ГК України за спірний період з 01.11.2018 по 29.09.2019 нарахував 175 599 грн. 62 коп. пені, 49 775 грн. 55 коп. -10% річних, 89 595 грн. 99 коп. -18% за ко-ристування товарним кредитом та 27 703 грн. 72 коп. інфляційних втрат.(т.1, арк.справи 4-10).

Разом з тим, під час провадження в суді першої інстанції Відповідач погасив заборгованість по розрахунках за поставлений товар, сплативши на рахунок Позивача 555 598 грн. 66 коп., що під-тверджується випискою з банку по рахунку та копіями платіжних доручень.(т.1, арк.справи 91-93).

Як вже зазначалось, рішенням від 18.02.2020 господарський суд Вінницької області частко-вого задоволив позов, присудивши до стягнення з Відповідача на користь Позивача 87 799 грн. 81 коп. пені, 49 775 грн. 55 коп. -10% річних, 89 595 грн. 99 коп. відсотки за користування товарним кредитом, 27 703 грн. 72 коп. інфляційні втрат та 13 474 грн. 10 коп. витрати зі сплати судового збору. В частині стягнення 555 598 грн. 66 коп. основного боргу провадження у справі закрито. У стягненні 87 799 грн. 81 коп. пені відмовлено.(т.1, арк.справи 245-249).

Перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга частково обґрунтована та підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне:

Предметом даного спору є стягнення заборгованості по розрахунках за товар, отриманий на умовах товарного кредиту.

Господарський договір, відповідно до ст.173 Господарського кодексу України (надалі в тексті - ГК України) - є однією з підстав виникнення господарських зобов`язань і є обов`язковим для ви-конання сторонами. Аналогічно врегульовано підстави виникнення господарського зобов`язання у ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України).

Зобов`язанням, згідно ст.509 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (борж-ник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, вико-нати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, ін-ших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання -від-повідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного Виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтере-су. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Матеріалами справи стверджено, що 08.11.2018 з моменту укладення Договору - між сто-ронами виникли відносини поставки, оскільки взаємовідносини сторін підпадають під визначення, яке містять статті 265 ГК України та 712 ЦК України: коли продавець (постачальник), який здійс-нює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у вла-сність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`яза-них з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язує-ться прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як обґрунтовано зазначено судом першої інстанції - факт поставки товару Позивачем на загальну суму 688 868 грн. 38 коп. підтверджується довіреностями на отримання товару від 11.04. 2018 №29, від 04.06.2018 №52 накладними №24070 від 11.04.2018, №31414 від 18.04.2018, №58884 від 04.06.2018. При цьому Відповідач частково оплатив вартість отриманого товару до моменту звернення постачальника із позовом до суду, що стверджується платіжним дорученням №279 від 06.09.2019 на 50 000 грн. та платіжним дорученням №290 від 10.09.2019 на 100 000 грн.(т.1, арк. справи 24-25).

Решту вартості отриманого товару Відповідач сплати під час провадження в суді першої інстанції що підтверджується випискою з банку по рахунку та копіями платіжних доручень.(т.1, арк.справи 91-93).

При цьому, як факт отримання товару, так і факт оплати його вартості в повному обсязі під-тверджується як матеріалами справи так і представниками сторін, а тому не потребує додаткового доказування в силу частини 1 статті 75 ГПК України.

Разом з тим, у відповідності до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відтак, з урахуванням оскарження рішення суду першої інстанції лише в частині стягнення 87 799 грн. 81 коп. пені, 49 775 грн. 55 коп. -10% річних, 89 595 грн. 99 коп. відсотків за користуван-ня товарним кредитом та 27 703 грн. 72 коп. інфляційних втрат, - колегія суддів перевіряє закон-ність та обґрунтованість рішення по суті позовних вимог в межах доводів та вимог апеляційної скарги в частині задоволення позову.

Апеляційний суд виходить з того, що за твердженням Відповідача жодні підстави для стяг-нення з нього вищезазначених нарахувань відсутні, оскільки він не підписував додатків до Дого -вору. При цьому, Відповідач не заперечує фактичного тримання товару та оплати його вартості. Також доводом апеляційної скарги є безпідставна відмова у призначенні почеркознавчої експер-тизи.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спра-ві доказів.

Апеляційний суд приймає до уваги, що загальна вартість товару, що постачається за Дого-вором (ціна договору), визначається додатками та видатковими накладними, з урахуванням п.3.2. У випадку розбіжності даних у додатках та у видаткових накладних щодо кількості, асортименту, ціни товару - перевагу має видаткова накладна.(п.2.3 Договору).

Оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України шляхом перераху-вання грошових коштів на банківський рахунок постачальника в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором та додатками до нього. У випадку поставки товару на умовах поперед-ньої оплати, допускається оплата та поставка товару на підставі рахунку на попередню оплату, що містить істотні умови поставки, без укладення додатків до цього договору. Датою оплати товару вважається день зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника.(п.3.1 Дого-вору).

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач заявив до стягнення додаткові вимоги.

Так, відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України - одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.(статті 526, 530 ЦК України).

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, якою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.(ч.1 ст.546, ч.1 ст.549 ЦК України).

Як зазначалось вище, пунктом п.6.2 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату това-ру покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення; за необґрунтовану відмову від отриман-ня товару, сплачує штраф в розмірі 10% від вартості такого товару.

Пунктом 6.7 Договору встановлено, що в разі невиконання покупцем зобов`язань з оплати товару чи невиконання зобов`язань передбачених пунктами 3.2 та 3.3 цього договору поставки, покупець, відповідно до ст.625 ЦК України, сплачує на користь постачальника 10% річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь, сторони по-годили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової від-повідальності, передбаченим ст.625 ЦК України та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені).

Відповідно до п.6.8 Договору стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за договором поставки відповідно до п.6 ст.232 ГК України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст.259 ЦК України, продовжується до трьох років.

Крім того, додатками до Договору №879/18/93/1-ЗЗР від 07.03.2018 та №879/18/93/2-ЗЗР від 01.06.2018 передбачено, що 100% вартості товару покупець сплачує на умовах відстрочення оплати до 31.10.2018. У разі порушення покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару на строк понад 30 днів, покупець відповідно до вимог ст.536 та 694 ЦК України зобов`язаний сплати-ти на користь постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 18% річних, на-рахованих на вартість отриманого але не оплаченого товару.(т.1, арк.справи 19-20, 26-27).

Колегія суддів вважає безпідставним посилання скаржника на непідписання додатків до Договору №879/18/93/1-ЗЗР від 07.03.2018 та №879/18/93/2-ЗЗР від 01.06.2018 з огляду на наступ-не.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обс-тавин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.(ч.1 ст.73 ГПК України)

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі одно-типних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (гру-пи доказів).(ч.3 ст.86 ГПК України).

Матеріали справи свідчать, що додатком до Договору №879/18/93/1-ЗЗР від 07.03.2018 пе-редбачено асортимент продукції, кількість, вартість в доларах США та гривнях всього на суму 460 000 грн. 18 коп. Крім того, додатком до Договору №879/18/93/2-ЗЗР від 01.06.2018 передбачено асортимент продукції, кількість, вартість в доларах США та гривнях всього на суму 228 868 грн. 20 коп.

Додатки містять підпис в графі «покупець» та відбиток печатки Відповідача.(т.1, арк.спра-ви 20, 21, 27, 28). При цьому, Відповідач у встановленому порядку не повідомляв про втрату чи викрадення печатки Підприємства.

При цьому, згідно видаткової накладної №24070 від 11.04.2018 продавець передав, а поку-пець в особі уповноваженого представника (довіреність від 11.04.2018 №29) прийняв товар на суму 340 879 грн. 42 коп., а згідно накладної №31414 від 18.04.2018 - прийняв товар на суму 119120 грн. 76 грн., всього на суму 460 000 грн. 18 коп. як передбачено у додатку до Договору №879/18/93 /1-ЗЗР від 07.03.2018.

Згідно видаткової накладної №58884 від 04.06.2018 продавець передав, а покупець в особі уповноваженого представника (довіреність від 04.06.2018 №52) прийняв товар на суму 228 868 грн. 20 коп. як передбачено додатком до Договору №879/18/93/2-ЗЗР від 01.06.2018.

Жодних заперечень чи зауважень щодо кількості або підстав прийняття товару Відповіда-чем не надано.

З огляду на вказані обставини в сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що Відповідач приймав участь у складанні Додатків до Договору і саме на підставі цих додатків він приймав товар у точній кількості та за визначеною в них вартістю. Колегія суддів зауважує, що доказів визнання недійними даних додатків з підстав їх непідписання Відповідачем не надано.

Таким чином, матеріалами справи стверджується та встановлено судом, що у погоджені строки Відповідач розрахунку за поставлений товар не здійснив.

Переглядаючи оскаржуване рішення в частині додаткових вимог, колегія суддів виходить з того, що за правилами, встановленими ст.599 ЦК України і ч.1 ст.202 ГК України - зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.(п.3 ст.611 ЦК Ук-раїни).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнають-ся господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарсь-ких відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяль-ності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Законом може бути визначений розмір штраф-них санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у час-тині другій цієї статті. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосо-вуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, виз-наченій грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення зго-ди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов`язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користу-вання чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Роз-мір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов`язань, визначається відповідним суб`єктом господарювання - господарською організацією. (ст.231 ГК України).

За змістом приписів параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені полягає у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та до дня виконання зобов`язання. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі.

Крім того, перевіривши правильність нарахування пені з підстав ст.231, ч.6 ст.231 ГК Укра-їни, ст.549 ЦК України, ст.ст. 3, 4 Закону України «Про відповідальність за невиконання грошових зобов`язань», апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо обґрунтованості нарахування пені в загальній сумі 175 599 грн. 62 коп. за період з 01.11.2018 по 29.09.2019, оскільки цей висновок передбачає встановлення договором неустойки у формі пені за порушення грошових зобов`язань у відсотковому відношення до суми невиконаного зобов`язання, при цьому розмір пені не перевищує розміру подвійної облікової ставки Національного банку України.

Разом з тим. колегія суддів приймає до уваги, що згідно ст.233 ГК України, у разі, якщо на-лежні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій, при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків ін-шим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір до сплати штрафних санкцій.

Крім того, частина 3 ст.551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути змен-шешений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обс-тавин, які мають істотне значення.

Зі змісту наведених норм, на переконання колегії суддів випливає, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які зас-луговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невико-нання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Матеріалами справи стверджується, що звертаючись з даним позовом, Позивач використав всі передбачені законодавством і Договором засоби компенсації матеріальних втрат та забезпечен-ня виконання зобов`язання боржником, станом на дату ухвалення судового рішення основний борг погашено повністю, тому висновок суду першої інстанції ґрунтується на виключності обставин, ступеню виконання зобов`язання які існували на момент прийняття рішення і зумовлювали змен-шення розміру пені.

Відтак вірним є висновок суду першої інстанції з урахуванням клопотання Відповідача про зменшення пені до 87 799 грн. 81 коп. і таке зменшення не оспорюється сторонами.

Перевіривши згідно ст.625 ЦК України розрахунок суми 10% річних, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що обґрунтованими і такими що підлягають задо-воленню є сума 49 775 грн. 55 коп. 10% річних за загальний період з 01.11.2018 по 29.09.2019.

Позивач також заявив до стягнення 27 703 грн. 72 коп. інфляційних втрат та 89 595 грн. 99 коп. -18% за користування товарним кредитом за загальний період з 01.11.2018 по 29.09.2019.(т.1, арк.справи 4-10).

Переглядаючи оскаржуване рішення в цій частині, колегія суддів зауважує, що офіційний індекс інфляції, який розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти, а тому індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає, а норма ч.2 ст.625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встанов-леного індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях. Інфляція - це знецінювання готівкових та безготівкових коштів, що супро-воджується ростом цін на товари і послуги. Відповідно ст.3 до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» офіційний індекс споживчих цін обчислюється центральним орга-ном виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Відповідно до стат-ті 4 цього ж Закону - індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.

Водночас, у випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

З умов Договору поставки вбачається, що визначення ціни та загальної ціни вартості товару, що підлягає оплаті покупцем, здійснюється в національній валюті України, виходячи із курсу про-дажу долару США або Євро до гривні, встановленому на Міжбанківській валютній біржі на мо-мент закриття торгів у день, що передує даті оплати товару (надалі курс Міжбанку). Для визначен-ня курсу Міжбанку сторони використовують дані, розміщені на веб-сайті http://minfin.com.ua/ currency/mb/archive/, якщо інші джерела визначення курсу іноземних валют не зазначені в додат-ках до цього договору (надалі Джерело курсу іноземних валют), а відтак, стягнення інфляційних втрат в даному випадку, нарахованих на борг у гривні, було б подвійною відповідальністю за неви-конання одного і того ж зобов`язання, що суперечить нормам чинного законодавства та виключає можливість застосування до спірних відносин положень ч.2 ст.625 ЦК України. Аналогічної думки дотримується Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, що знайшло відображення у постановах від 07.02.2018 у справі №910/11249/17 та від 25.04.2018 у справі №915/ 371/15.

Таким чином, положення ч.2 ст.625 ЦК України щодо нарахування інфляційних нарахувань можуть бути застосовані лише щодо прострочених грошових зобов`язань, визначених у гривні і не можуть бути застосовані до вартості неоплаченого товару у гривні з урахуванням зміни курсу грив-ні в залежності від її ринкової вартості на день проведення розрахунків.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо підставності стягнення з Відповідач на користь Позивача 27 703 грн. 72 коп. інфля-ційних втрат за період з 01.11.2018 по 29.09.2019, а тому в цій частині рішення суду першої інстан-ції належить скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Щодо нарахування Позивачем 89 595 грн. 99 коп. -18% за користування товарним кредитом за загальний період з 01.11.2018 по 23.09.2019, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позову в цій частині.

Товарний кредит - товари (роботи, послуги), що передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичних чи фізичних осіб на умовах договору, що передбачає відстрочення остаточ-них розрахунків на визначений строк та під процент. Товарний кредит передбачає передачу права власності на товари (роботи, послуги) покупцеві (замовникові) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.(пункт 14.1.245 статті 14 Податкового кодексу України).

У додатках до Договору №879/18/93/1-ЗЗР від 07.03.2018 та №879/18/93/2-ЗЗР від 01.06. 2018 передбачено, що 100% вартості товару покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 31.10.2018. У разі порушення покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару на строк понад 30 днів, покупець відповідно до вимог ст.536 та 694 ЦК України зобов`язаний спла-тити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 18% річних, нарахованих на вартість отриманого але не оплаченого товару

Перевіривши розрахунок відсотків за користування товарним кредитом, колегія суддів дійш-ла висновку, що 89 595 грн. 99 коп. -18% за користування товарним кредитом за загальний період з 01.11.2018 по 23.09.2019 судом першої інстанції стягнуто правомірно.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції що-до необхідності захисту майнових прав Позивача та стягнення з Відповідача 87 799 грн. 81 коп. пені 49 775 грн. 55 коп.-10% річних, 89 595 грн. 99 коп. відсотків за користування товарним кредитом. Натомість необґрунтованим є висновок суду першої інстанції про підставність нарахування 27 703 грн. 72 коп. інфляційних втрат, тому в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає скасу-ванню, а в позові належить відмовити.

З огляду на викладене, апеляційна скарга Відповідача підлягає частковому задоволенню, а рі-шення суду першої інстанції в частині стягнення 27 703 грн. 72 коп. інфляційних втрат - скасу-ванню.

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та без-посередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).

З мотивів зазначених вище, колегія суддів вважає, що наявні підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та часткового скасування рішення суду першої інстанції з підстав ст.277 ГПК України через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, визнання судом першої інстанції встановленими обставин, що мають значення для справи, які не були дове-деними та невідповідності обставинам справи висновків, викладених у рішенні, що призвело до ух-валення частково необґрунтованого судового рішення.

Крім того, з огляду на часткове скасування рішення суду першої інстанції судові витрати підлягають перерозподілу.

Керуючись ст.ст.34, 86, 129, 232, 233, 240, 275, 277, 282, 284, 287 Господарського процесуа-льного кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Агро Україна+» на рішення господарського суду Вінницької області від 18.02.2020 у справі №902/854/19 задоволити частково, рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення 27 703 грн. 72 коп. інфляційних втрат та 415 грн 55 коп. витрат зі сплати судового збору.

2. В решті рішення від 18.02.2020 у справі №902/854/19 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

4. Матеріали справи №902/854/19 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Мельник О.В.