Справа № 1-73/08р.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2008 року     Іваничівський районний суд Волинської області

в складі: головуючого-судді     Шумського А.А.

з участю секретаря     Вишневської Л.Л.

прокурора     Лесківа Ю.В.

захисника     ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Іваничі справу про обвинувачення ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, приватного підприємця, неодруженого, раніше не судимого, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4,

в скоєнні злочинів, передбачених ч. ч. 2, 4 ст.190, ч.1, 2 ст. 222, ч. ч. 1, 2 ст. 209, ч.1 ст. 366, ч.1 ст. 172 КК України ;

встановив:

ОСОБА_2 будучи приватним підприємцем надав у Горохівське відділення №597 ВУ ЗРДАКІБ «УкрСиббанк» завідомо підроблену декларацію про доходи за період з 01.01.2006 р. по 30.06.2006 року про те, що його дохід становить 114 000 грн. на підставі чого 08.09.2006 року уклав із банком договір споживчого кредиту від 08.09.2006 року № 11037551000 на загальну суму 5 000 доларів США, що еквівалентно 27 500 грн. і вказану суму отримав.

Продовжуючи свої дії на незаконне отримання коштів в банківських установах ОСОБА_2 будучи приватним підприємцем 15.02.2007 року в м. Луцьку , повторно, з метою отримання кредиту надав у відділення № 2 Волинської філії АКБ « Тас-Комерцбанк» ( ВАТ Сведбанк) завідомо підроблену довідку з ДПІ Горохівського району про отриманий дохід за період з 01.07.2006 року по 31.12.2006 року в розмірі 32 800 гривень. На підставі даної довідки було укладено кредитний договір № 0204/0207/51-053 для придбання м'якої частини « Ізабель» вартістю 12 800 гривень терміном на 24 місяці.

08 лютого 2007 року в с Квасів Горохівського району ОСОБА_2 будучи засновником приватного підприємства « Альберо » з метою отримання кредиту виготовив та видав своєму батькові ОСОБА_3 фіктивну довідку про заробітну плату за 6 (шість) місяців з серпня 2006 року по січень 2007 року внісши в дану довідку завідомо неправдиві дані про те, що останній працює на вказаному підприємстві і отримує заробітну плату 1 200 гривень.

19 лютого 2007 року завідомо неправдива довідка була пред'явлена ОСОБА_3 у відділенні №2 Волинської філії АКБ ТАС- Комерц банк (ВАТ Сведбанк) для отримання кредиту. Того ж дня було укладено кредитний договір № 0204/0207/50-062 та отримано кредит на ім'я ОСОБА_3 в розмірі 4 990 гривень. Дані кошти підсудний разом із батьком використали для своїх потреб.

Крім того, ОСОБА_2 під час здійснення підприємницької діяльності, будучи засновником приватного підприємства фірми " Альберо" грубо порушив законодавство про працю. В період 2006 року першого кварталу 2007 року він використовував працю найманих працівників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 без укладення з ними трудових договорів та без відрахування в дохід держави належних платежів при видачі їм заробітної плати.

В судовому засіданні підсудний свою вину у злочинах передбачених ст. ст. 222, 366, 172 та ч. 2 ст. 190 КК України визнав повністю, щиро розкаявся та пояснив суду: що він у зв'язку із зміною законодавства про експорт лісу вирішив відкрити тарний та столярний цех. З цією метою було укладено договір оренди столової в с Квасів та розпочато її реконструкцію під столярний цех. Для цього потрібні були значні кошти, оскільки крім закуплення станків та їх монтажу необхідно було змінити систему електропостачання з цією метою він і взяв кредити як грошовий так і майновий на себе, а також грошовий на батька. Кредити які йому погоджувались надати були незначними, із метою отримання більших кредитів він і сфальсифікував документи про свої доходи та видав завідомо неправдиву довідку про доходи ОСОБА_3

При монтажі цеху йому допомагала матір та швагро своєю працею за що, він їм платив певні кошти по мірі можливості. В перспективі, після запуску цеху, ОСОБА_5 мав бути начальником цеху, а ОСОБА_4- головним бухгалтером і тоді з ними була б укладена трудова угода.

Що стосується інших інкримінованих йому злочинів то підсудний пояснив суду, що він дійсно брав в борг у потерпілих по справі кошти для налагодження власного бізнесу. Однак у нього ніколи навіть думки не було про неповернення позики. Адже свій бізнес він будував на території Горохівського району, де постійно проживав він та ч.1ени його сім'ї і увесь час він підтримував стосунки із своїми кредиторами, а декого просто боявся.

У ОСОБА_6 підсудний разом із ОСОБА_7 позичили 3 300 доларів США в 1999 році під заставу батьківської квартири в Горохові. Однак кошти вчасно не повернули і вже будучи підприємцем підсудний написав йому розписку на 3 400 евро. У вказану суму входили видатки ОСОБА_8 по виготовленні документів на квартиру. Гроші повертав різними частинами на вимогу позичальника. Вважає, що всі кошти повернув кредитору з процентами і має інформацію про повернення ОСОБА_7 своєї частини. Якщо ж ОСОБА_7 не повернув борг то підсудний винен ОСОБА_8 не більше 1 000 евро. У підсудного немає ніякого письмового документу про повернення коштів кредиторам . Однак він не може зрозуміти чому ОСОБА_9 п'ять років нікуди не звертався, знав , що його син двічі на тиждень миє машину ОСОБА_2 за що отримує по 20 гривень і не вимагав повернення боргу.

ОСОБА_10 підсудний був фактично винен 3 200 доларів США. Дані кошти брав для придбання лісу. Відразу всі кошти не повернув і тоді дав йому розписку на 14 000 гривень. Потерпілий звернувся за допомогою до ОСОБА_11 і той повідомив через своїх хлопців, що тепер даний борг слід передавати через нього. За кілька раз сумами по 500 доларів США борг було повернуто. Гроші передав через

хлопця на ім'я Роман, через якого передавав гроші і ОСОБА_12 Пояснити те, що на нього на досудовому слідстві наговорив ОСОБА_10 підсудний не може. Просто через свій стан здоров'я він нічого не може пригадати. У нього є розписка на 14 000 гривень, але потерпілий умисно не показує її тому що його вимоги не правдиві.

Підсудний ствердив, що ОСОБА_12 було повернуто все до копійки ще і з великими процентами. Підсудний просто боявся вказану особу. Перший раз ОСОБА_11 сам підійшов до нього як тільки він зареєструвався підприємцем і почав торгівлю. Сказав, що буде охороняти його бізнес і за це треба платити по 100 доларів США. Пізніше, коли позичив в ОСОБА_11 гроші то платив йому по 10% щомісячно відсотки за кредит. Так тривало з кінця 2003 року до середини літа 2004 року. Підсудний був винен 10 000 доларів США і регулярно платив відсотки по 1 000 доларів США. Потім у підсудного виникли проблеми з бізнесом. Наклали арешт на значну партію лісу і тоді ОСОБА_11 сам запропонував підсудному взяти в нього в борг ще 10 000 доларів США, а розписку написав на 30 000 доларів США. Це було 20 000 доларів США живих грошей і 10 000 доларів США - відсотки за користування грішми наперед на пів року. Для підсудного це було вигідно оскільки він відновив свою справу. До жовтня 2006 року він повністю розрахувався з ОСОБА_12 грішми, а також в погашення боргу той забрав його грузовий автомобіль КАМАЗ та легковий автомобіль БМВ-730 по цінах вигідних для нього.

У ОСОБА_13 позичив 5 000 євро. Дані кошти вклав в будівництво столярного цеху, який робив в орендованій їдальні в с Квасів. Повернув 1 000 доларів США як відсотки та 400 доларів США боргу.

У ОСОБА_14 позичив за два рази 5 000 євро та 1 800 доларів США. Гроші повертав у гривнях на вимогу ОСОБА_14 Всього повернув приблизно 4 100 гривень.

У ОСОБА_13 та ОСОБА_14 гроші позичав в березні та червні 2006 року. В цей час помінялось законодавство про вивіз лісу, заборонили вивозити черешню і він вирішив зробити тарний цех. Позичаючи кошти він показував, що в нього є ліс і гроші брав під відсотки.

Винність підсудного крім його показань у вчиненні злочинів передбачених ст. ст.172 ч. 1, 190 ч. 2, 222 ч. 1, 2, 366 ч. 1 КК України стверджується іншими здобутими і дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так потерпілі по справі ОСОБА_15 та ОСОБА_5 показали суду, що приблизно з осені 2006 року підсудний ОСОБА_2 розпочав реконструкції столової і монтаж столярного цеху. Вони допомагали йому у проведенні даних робіт. На роботу офіційно не влаштувались. За виконані роботи ОСОБА_2 платив ОСОБА_4 по 1 600 гривень, а ОСОБА_5 по 1 200 гривень.

На підставі показань підсудного, потерпілих суд вважає доведеним скоєння підсудним злочину передбаченого ст. 172 КК України: грубе порушення законодавства про працю.

Із довідки про доходи виданої приватним підприємством фірмою « Альберо» вбачається що ОСОБА_3 працював у вказаній фірмі і його місячна заробітна плата становила 1 200 гривень (а.с. 36 т.2).

Із показань підсудного ОСОБА_2 потерпілої ОСОБА_4 вбачається, що ОСОБА_3 ніколи у фірмі « Альберо» не працював.

Таким чином в судовому засіданні належно доведено складання та видачу завідомо неправдивого документу ОСОБА_2 і його дії суд кваліфікує за ст. 366 ч. 1 КК України.

Із кредитного договору № 0204/0207/50-062 від 19 лютого 2007 року ( а.с. 37-39 т.2) вбачається, що АКБ « ТАС- Комерцбанк» надав ОСОБА_3 кредит в розмірі 4 990 гривень на споживчі цілі на строк до 19.02.2009 року.

У заяві-анкеті на отримання кредиту ОСОБА_3 посилається на завідомо неправдиву довідку про доходи ( а.с. 40 т. 2).

Чек на видачу готівки (а.с. 41 т. 2) засвідчує отримання готівки ОСОБА_3 в кількості 4 990 гривень.

Із звернень банку до ОСОБА_3 ( а.с. 43, 44) вбачається, що погашення кредиту не відбувалось.

Аналізуючи в сукупності зібранні і дослідженні в судовому засіданні докази по факту отримання кредиту ОСОБА_3 суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 за попередньою змовою із ОСОБА_3, достовірно знаючи про свій тяжкий матеріальний стан, уклали договір позики з АКБ « ТАС- Комерцбанк» шляхом обману на суму 4 990 гривень без наміру повернути вказаний кредит. Органи досудового слідства вірно кваліфікували дії підсудного ОСОБА_2 за ст. 190 ч. 2 КК України.

08 вересня 2006 року у Горохівському відділенні АКІБ « Укрсиббанк» було укладено договір споживчого кредиту з ОСОБА_2 на суму 5 000 доларів США що еквівалентно 25 250 гривень. Копія даного договору міститься у матеріалах справи ( а.с. 132-136). Підставою для укладення договору споживчого кредиту було свідоцтво про державну реєстрацію фізичної - особи підприємця ОСОБА_2 ( а.с. 145 т. 2), довідка про взяття на обмін платника податків ( а.с. 147) та декларації про доходи одержані з 01.01. по 31.03.2006 року - сума чистого доходу 36 000 гривень ( а.с. 148-149) та з 01.01. по 30.06.2006 року - сума чистого доходу 78 000 гривень. Із висновку перевірки достовірності видачі декларації про доходи ДІЛ у Горохівському районі ( а.с. 5-8 т. 3) вбачається, що зазначені декларації одержані ОСОБА_2 в ДПІ у Горохівському районі не подавались. На підставі наведених доказів та показання підсудного суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 будучи суб'єктом підприємницької діяльності умисно надав завідомо неправдиву інформацію банку з метою отримання кредиту і кваліфікує його дії за ст. 222 ч. 1 КК України.

Із кредитного договору № 0204/0207/51-053 від 15 лютого 2007 року вбачається, що АКБ « ТАС Комерцбанк» надав позичальнику ОСОБА_2 кредит в розмірі 12 800 гривень на період до 15.02.2009 року для придбання м'якої частини « Ізабель» (а.с. 13-15 т. 2).

Із рахунку № 66 ( а.с. 23) та накладної № 66 (а.с. 24) слідує, що позичальник отримав товар вказаний у договорі.

Підставою для отримання вказаного договору була довідка про взяття на обмін платника податків (а.с. 11 т.2) та довідка про отримання чистого доходу за період з 01.07.2006р. по 31.12.2006 р. в сумі 32 800 гривень ( а.с. 12). Із висновку перевірки достовірності видачі довідки ДПІ у Горохівському районі вбачається, що довідка від 06.09.2006 р. № 533/17 не видавалась та являється сфальсифікованою (а.с. 8 т. 3).

Аналізуючи дослідженні докази по даному факту в їх сукупності суд вважає, що ОСОБА_2 будучи суб'єктом господарської діяльності повторно надав банку завідомо неправдиву інформацію з метою отримання кредиту і кваліфікує його дії за ст. 222 ч. 2 КК України.

Органи дізнання і досудового слідства крім того, звинувачували ОСОБА_2 у скоєнні злочинів передбачених ст 190 ч. 4 КК України: шахрайство вчинене в особливо великих розмірах та ст. 209 ч. 1, 2 КК України - вчинення фінансової

операції чи укладення угод з коштами одержаними внаслідок вчинення суспільно-небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації ( відмиванню ) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів чи володіння ними, прав на такі кошти, джерела їх походження, а так само набуття, володіння або використання коштів чи іншого майна, одержаних внаслідок суспільно- небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації доходів, а також вчинених повторно.

В судовому засіданні не здобуто доказів підтверджуючих скоєння підсудним злочинів передбачених ст.ст. 190 ч. 4, 209 ч. 1, 2 КК України.

Відповідно до постанови Пленуму ВС України від 25.12.1992 року № 12 із подальшими змінами від 03.12.1997 року отримання майна під умовою виконання будь-якого зобов'язання може кваліфікуватись як шахрайство лише в тому разі, коли винна особа, ще в момент заволодіння цим майном, мала мету його присвоїти.

В судовому засіданні встановлено, що всі потерпілі по справі: ОСОБА_9 CO., ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 достеменно знали, що підсудний займається підприємницькою діяльністю, перевіряли його кредитоздатність, наявність лісу і кошти передавали із вигодою для себе, тобто під проценти. Крім того, підсудний видавав документ, розписку, як підставу для відшкодування збитків у порядку цивільного судочинства.

Копії декларацій про доходи ( а.с. 208-282) надані ОСОБА_2 стверджують факт зайняття підприємницькою діяльністю тривалий час.

Із показань підсудного, потерпілих ОСОБА_18, ОСОБА_17, ОСОБА_4, свідка ОСОБА_19, вбачається, що потерпілим повертались кошти взяті в борг.

За даних обставин суд приходить до висновку, що між ОСОБА_2 ОСОБА_9 CO., ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_17 існують цивільно- правові відносини і відсутній склад злочину передбачений ст. 190 ч. 4 КК України. Рішення Горохівського районного суду від 27.04.2007 року по справі за позовом ОСОБА_12 до ОСОБА_2 ( а.с. 11-12 т. 1) є підтвердженням даного факту.

А тому суд виключає із обвинувачення ч. 4 ст. 190 КК України.

Підлягають також виключенню із обвинувачення ч. ч. 1,2 ст. 209 КК України, оскільки в судовому засіданні не було здобуто доказів, набуття коштів незаконним шляхом, а також вчинення підсудним дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження коштів чи володіння ними, прав на такі кошти, джерела їх походження, місце знаходження, переміщення, а так само набуття, володіння або використання коштів з метою надання правомірного вигляду володінню, їх використанню або розпорядженню ними чи дій, спрямованих на приховання джерел їх походження, а також вчинення з такими коштами фінансової операції чи укладення щодо них угоди за умови усвідомлення особою того, що вони були одержанні злочинним шляхом.

При призначенні покарання підсудному суд враховує, що ним скоєно ряд корисливих злочинів два з яких середньої тяжкості.

По місцю проживання підсудний характеризується позитивно. До кримінальної відповідальності притягується вперше.

Обставин які обтяжують покарання підсудному суд не вбачає. Обставиною яка пом'якшує покарання підсудному суд враховує його щире каяття.

Разом з тим, суд бере до уваги той факт, що зміна правового регулювання

експорту та реалізації лісо - та пиломатеріалів на підставі Закону України « Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів » від 08.09.2005року погіршили умови зайняття підприємницькою діяльністю з реалізації деревини.

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що покарання підсудному слід призначити в межах санкції статей кримінального закону за яким він притягується до кримінальної відповідальності без ізоляції від суспільства із застосуванням вимог ст. 75 КК України.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати виним в скоєнні злочинів передбачених ст. ст.172 ч.1, 190 ч. 2, 222 ч. 1, 2, 366 ч. 1 КК України та призначити йому покарання:

-     за ч. 1 ст. 172 КК України - штраф 600 гривень;

за ч. 2 ст. 190 КК України - 1 (один) рік позбавлення волі;

-     за ч. 1 ст. 222 КК України - обмеження волі на строк 2 (два) роки з позбавленням
права займатись підприємницькою діяльністю на строк 2 (два) роки.

за ч. 2 ст. 222 КК України - позбавлення волі на строк 2 (два) роки з

позбавленням права займатись підприємницькою діяльністю на строк 2 (два) роки.

за ч. 1 ст. 366 КК України - 1 (один) рік обмеження волі з позбавленням права

займатись підприємницькою діяльністю на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 70 КК України із застосуванням вимог ст.72 КК України шляхом

часткового складання призначених покарань остаточно призначити до відбування З

(три) роки позбавлення волі з позбавленням права займатись підприємницькою

діяльністю на строк 3 (три) роки.

Покарання у вигляді штрафу в розмірі 600 гривень виконується самостійно.

На підставі ст.75 КК України із застосуванням вимог ст.76 КК України звільнити засудженого від відбування призначеного основного покарання за умови, що протягом двохрічного іспитового строку він не скоїть нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки :

•   -     повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання;

•   -     періодично з'являтись для реєстрації в органи КВІ.

За ст. ст. 190 ч. 4, 190 ч.2, епізоди щодо потерпілих ОСОБА_20, ОСОБА_13 та ОСОБА_17, 209 ч. 1, 2 КК України ОСОБА_2- виправдати, за відсутністю в його діяннях складу злочину.

Міру запобіжного заходу підсудному змінити із тримання під вартою на підписку про невиїзд до набрання вироком законної сили.

Стягнути з засудженого в дохід держави 1 096 грн.65 коп. судових витрат за проведення експертизи.

Майно, на яке накладено арешт, для забезпечення можливої конфіскації майна, повернути власнику, а гроші в сумі 736 грн.35 коп. перерахувати в дохід держави, як судові витрати за проведення експертизи.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області протягом 15 діб з моменту його проголошення через Іваничівський районний суд.