Справа № 161/20630/18 Головуючий у 1 інстанції: Філюк Т. М.

Провадження № 22-ц/802/396/20 Категорія: 58 Доповідач: Здрилюк О. І.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2020 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Здрилюк О.І.,

суддів - Бовчалюк З.А., Карпук А.К.,

секретар судового засідання - Концевич Я.О.,

з участю представника позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Волинської обласної організації політичної партії «Громадський рух «Народний контроль» про визнання поширеної інформації недостовірною, захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 січня 2020 року,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, який мотивував тим, що 15 березня 2018 року в мережі Інтернет за відповідною веб-адресою відповідачами у відеоматеріалі «Фантомні забудови» поширено відомості, які просив визнати недостовірними та такими, що ганьблять його честь, гідність і ділову репутацію; зобов`язати відповідачів спростувати поширену ними інформацію; стягнути з відповідачів солідарно на його користь 30 000 грн. моральної шкоди та відшкодувати судові витрати.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 січня 2020 року в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати це рішення в частині відмови у задоволенні їх клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким стягнути із позивача ОСОБА_2 на користь відповідача ОСОБА_3 10000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відзив на апеляційну скаргу учасники справи не подавали.

У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу заперечила та просить залишити її без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині залишити без змін.

Будучи належним чином повідомлені про день та годину розгляду справи, учасники справи у судове засідання не з`явилися і їх неявка відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду в оскаржуваній частині з таких підстав.

Відмовляючи відповідачу ОСОБА_3 у стягненні з позивача на його користь понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції керувався вимогами ч.ч.1, 2 ст.134 ЦПК України та виходив із того, що під час розгляду справи разом із першою заявою по суті спору (відзивом на позовну заяву) відповідачем не було подано суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

Проте, до таких висновків суд дійшов помилково, з порушенням норм процесуального права.

Застосовуючи вимоги частин першої та другої статті 134 ЦПК України, суд першої інстанції помилково не урахував вимог частин третьої та четвертої цієї ж статті, згідно з якими попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат,

які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів

у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови,

що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Вказане узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 05 лютого 2019 року у справі № 906/194/18, за якою необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат

на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Із матеріалів справи вбачається, що між відповідачем ОСОБА_3 та адвокатом Кирись Г.Й. 21.02.2019 укладено договір про надання правничої допомоги у даній справі за позовом ОСОБА_2 , у якому визначено, що у момент укладення цього договору клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 6500 грн.. Цей договір надано суду стороною відповідача у підготовчому засіданні 22.02.2019 (т.1 а.с.35).

Заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відповідачем ОСОБА_3 , від імені якого діяла адвокат Кирись Г.Й. подана 22.10.2019, що відповідає вимогам ч.8 ст.141 ЦПК України і до цієї заяви приєднано договір від 21.02.2019, дві квитанції до прибуткового касового ордеру від 21.02.2019 та 26.09.2019 про сплату гонорару на загальну суму 10000 грн. та розрахунок розміру витрат на правничу допомогу адвоката, що відповідає вимогам ст.137 ЦПК України (т.1 а.с.148-152).

З урахуванням наведених процесуальних норм у суду не було підстав відмовляти відповідачу у стягненні з позивача понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу.

Посилання представника позивача в апеляційному суді на завищення розміру понесених відповідачем витрат, а також на необхідність відкладення судом першої інстанції призначених судових засідань не тільки за клопотаннями сторони позивача - відхиляються апеляційним судом, оскільки завищення розміру витрат не обґрунтовано належними, допустимими та достовірними доказами, а причини неодноразового відкладення розгляду справи судом першої інстанції зафіксовані у наявних у справі відповідних протоколах судових засідань.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно зі ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу зроблені з порушенням норм процесуального права, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду в оскаржуваній частині та ухвалення у цій частині нового судового рішення.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 січня 2020 року в частині відмови у розподілі судових витрат скасувати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 10000 (десять тисяч) грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - суддя

Судді